Суб'єктивно голос може бути гарним або поганим.

Гарний: спокійний; вібруючий; з перевагою низьких тонів; добре модульований; оксамитовий; керований; владний; інтонаційно забарвлений; виразний; природний; звучний, доброзичливий; довірчий; турботливий; нудний; теплий.

Поганий: скрипливий; шепелявий; високого тембру; гугнявий; хрипкий; тремтячий; боязкий; уривчастий; гучний; ледь чутний; безбарвний; помпезний; плаксивий; монотонний; невпевнений; слабкий; напружений.

А тепер перейдемо від суб'єктивних характеристик голосу до роз­гляду об'єктивних факторів, що впливають на красу голосу. Такими факторами є: тон, голосність, тембр, експресія.

Резонанс. Якість звучання будь-якого музичного інструмента визначається станом резонуючих порожнин. Красивий голос — результат резонансу, тобто вібрації повітря в голосових порожнинах — у синусах, но­совій порожнині, гортані та грудній клітині. Дуже важливим для резонансу є глибоке дихання. Для постановки голосу важливо опанувати технікою діафрагмального подиху. Подих діафрагмою дозволяє тому, хто говорить, контролювати гли­бину наповнення повітрям легень. Для правильного подиху дуже важ­ливо тримати правильну поставу. В жодному разі не сутультеся! Вам також варто навчитися керувати гортанню, про яку датський фоне­тист Й. Есперсен писав, що вона «...без перебільшення може бути названа найбільш: дивним з музичних інструментів, тому що вона дає можливість непомітним і порівняно простим способом породжувати дивну кількість різних музичних звуків, які своєю музичною красою можуть виразити набагато більше, ніж будь-яка інструментальна му­зика, не говорячи вже про багато інших звуків, що також народжують­ся в гортані людини».

Тип голосу, висота тону, голосність і чутність. Природний тип голосу залежить від розмірів резонуючих порож­нин у Ваших грудях, горлі і структурах обличчя. Низький голос сприй­мається слухачами краще, ніж високий. Тому джерело голосу по­винно знаходитися якнайнижче, але бути природним для Вас. Амери­канський іміджмейкер Л. Браун рекомендує для зниження голосу на­ступну вправу, яку вона назвала «прямо з п'ят»: «Ви щільно упираєтеся п'ятами в підлогу, випрямляєте спину, при цьому Ваша діафрагма автоматично прогинається, змушуючи голос виходити з джерела більш низького, ніж носова порожнина.»

Висота топу характеризує висоту вимовлених Вами звуків і залежить від частотної вібрації Вашої гортані. Для того, щоб Ваш голос не звучав монотонно, він повинен охоплювати, принаймні, октаву. Це зна­чить — чотири ноти виїде середини і чотири ноти нижче. Високий голос крім того, що він неприємний для слуху, також важко піддається запису без перекручування. Низькі голоси приємні для слуху. Чим нижче Вам вдасться розташувати свій голос, тим більше шансів, що він не буде пере­кручений підсилювальними приладами. Але не слід штучно змінювати свій голос до ненатурально низького. Ви можете свідомо знизити висоту свого голосу на цілу октаву, перемістивши резонанс із носової порожнини в грудну клітину, при достатній практиці це виходить автоматично.

Голосність пов'язана з обсягом повітря в легенях. Обережно конт­ролюючи силу й енергію звуку, ви регулюєте голосність свого голосу.

Чутність Вашої мови залежить від того, у якому приміщенні Ви виступаєте і до кого хочете донести свою мову. Повнозвучний багатий голос добре чутний у всіх куточках практично будь-якої кімнати. Не слід напружуватися, щоб Ваш голос поширювався по приміщенню. Основою голосу повинна стати діафрагма. Щоб контролювати голос, наберіть у легені досить повітря. Пам'ятайте, що чутність не залежить від голосності. Чутність голосу — це здатність використовувати всі принципи правильного керування голосом, щоб Ваш природний голос поширювався рівномірно і був добре чутний.

Тон голосу характеризується його висотою, вібрацією і модуляцією. Гарний голос відрізняється легкими змінами тону. Інтонація — це «підйоми» і «спуски» голосу. Монотонність стомлююча для вуха, тому що постійний тон використовує ту саму висоту. При хрипкому, горловому голосі дуже виділяються нижні оберто­ни. У цих ситуаціях важливо навчитися використовувати правильні принципи вироблення звуків — відкрити резонатори, розслабити гор­ло, створити чисті тони.