Інженерна геологія — галузь геології, що вивчає геологічні умови і динаміку вер-хніх горизонтів земної кори стосовно інженерного будівництва та господарської діяльності людини.

 

К

 

 

Кальцит (від лат. kalcs — вапно) — породотвірниймінерал, карбонат кальцію острівної будови, клас карбонатів.

 

Каолініт (рос. каолинит, англ. kaolinite, нім. Kaolinit m –мінерал класу силікатів, основний силікат алюмініюшаруватої будови.

 

Карст — процес розчинення чи вилуговування гірських порідповерхневими чи підземними водами і формування специфічного (поверхневого та підземного) рельєфу.

 

Карри (шрати) — форми поверхневого карсту, що мають вигляд канавки, борозни чи щілини глибиною від декількох сантиметрів до метра. Виникають на поверхні розчинних гірських порід внаслідок дії атмосферних вод.

Коло́їд — речовина, що складається з дуже маленьких часток матерії (дисперсна фаза), які присутні в іншому матеріалі.

 

Копа́льня —місце видобування рудних танерудних корисних копалинпідземним або відкритим способом.

Кор́исні копáлини — мінеральні утворення земної кори, хімічний склад і фізичні властивості яких дозволяють ефективно використовувати їх у сфері матеріального виробництва.

 

Куруми - кам'яні потоки, які утворюються в гірських районах вище лінії снігів і в районах поширення багаторічної мерзлоти завдяки сезонному таненю верхнього шару ґрунту.

 

 

Л

 

 

Літогене́з (рос. литогенез, англ. lithogenesis, нім. Lithogenesis f, Lithogenese f) — сукупність природних процесів утворення і подальших змін осадових гірських порід.

 

М

 

 

 

Метагене́з (рос. метагенез, англ. metagenesis, нім. Metagenesis f, Metagenese f) — природний процес

поступових значних змін осадових гірських порід. Настає після катагенезу і передує метаморфізмові.

 

Мінера́льна сировина́ – корисні копалини, залучені в сферу матеріального виробництва.

 

Н

 

Насув — розривне порушення звичайно з пологим нахилом зміщувача, по якому висячий бік піднятий відносно лежачого і насунутий на нього.

 

Неритова зона — мілководна частина Світового океану до глибини 200 м, характеризується наявністю у воді меропланктону.

 

 

О

 

 

Обвал - 1) Стрімке падіння великої маси ґрунту, гірської породи, снігу тощо внаслідок зсуву, руйнування і т.ін. Може супроводжуватися обвальним землетрусом.

· 2) Купа землі, гірська порода, каміння, снігу і т.ін., що звалилися згори.

Обсидіа́н (рос. обсидиан, англ. obsidian; нім. Obsidian m) — склувата силікатна вулканічна гірська порода темного кольору.

 

Ооліти- стяжки діаметром кілька міліметрів, звичайно більш-менш кулястої форми і концентрично-шкаралупчастої та радіально-променистої будови.

 

 

П

 

Палеогра́фія — історико-філологічна дисципліна, об'єктом дослідження якої є історія письма, його еволюція (переважно на основі давніх пам'яток) та характерні особливості на певних етапах розвитку.

 

Пегмати́т — різнозерниста, переважно крупнокристалічна магматична гірська порода (або мінеральний комплекс), що залягає у вигляді лінз, жил, штоків, гнізд.

 

Пемза — вивержена гірська порода жовтого, сірого, світло-коричневого, жовтуватого, червонуватого кольору, дуже легка, пориста, губчасто-ніздрювата піноподібна.

Підземні води — води, що містяться у верхній частиніземної кори. Заповнюютьпроміжки, пори, тріщини,пустоти. У ґрунті заповнюютькапіляри. Поділяються на води зони аерації, ґрунтові іартезіанські.

 

Пласт — геологічне тіло, що має плоску форму, при якій його товщина в багато разів менша за розмір площі його поширення, характеризується однорідними ознаками і обмежене паралельними поверхнями: верхньою — покрівлею та нижньою — підошвою.

 

Пливуни – водонасичені малозв’язані нещільні породи, насичені водою з високим вмістом колоїдних частинок, які при розкриванні виявляють здатність до розпливання і переміщення (істинні П.).

 

Покрив – будь-яке поверхневе утворення, що займає велику площу при порівняно невеликій товщині.

 

 

Р