Особливості господарського розвитку Давньої Індії та його відображення в економічній думці.

Багатомовна країна, що є однією з колисок людської цивілізації, з прекрасними умовами (клімат, ґрунти, річ­ки, океан, багаті рослинний і тваринний світи, надра), високою щільністю населення. У долинах річок — зро­шуване землеробство, що дає високі стабільні врожаї злакових, овочів, плодів, бавовни, цукрової тростини, чаю, кави. Розвинене тваринництво. Це країна коштов­ного каміння, прянощів. В океані — перлини, риба, во­дорості. Надра створили сприятливі умови для розвитку ремесел. Кастовість стимулювала у ремісників високий професійний рівень і збереження навичок майстерності через передавання у спадщину.Розпад родоплемінного устрою в умовах специфіки аграрних відносин а також звичаї і традиції закріпили владу родоплемінної аристократії, земля стає їхньою власністю. Доля багатьох членів общи­ни — страждання і злидні, хвороби. Проте різкого розшаруван­ня в сусідській общині немає, а поза общиною панує голод. Це країна сусідських общин з традиціями родоплемінного устрою; міста не набули значного поширення. Тому й релігія тут своєрі­дна — індуїзм. Особливе місце в житті людини посідає духовність. Індус по­винен завчити Веду, яка має надлюдське походження ринку.

Індуська цивілізація багато в чому позначилася на розвитку людства своєю стародавньою культурою. Це — писемність, ма­теріальна культура, державність, філософія.Головний моральний обов'язок індуса — додержання вчення про карму тобто вимог Веду. Релігія — це життя, життя — це релігія. Філософія Індії ґрунтується на дусі, який є вищим за прос­ту логіку. В індійській філософії не існує ідентифікованих понять суб'єкта та об'єкта, зла і добра, причини і наслідку.Життя — обертання чотирьох епох: від Золотого віку до су­часності по низхідній; занурення в обман, неробство, бруд і хво­роби. Завершується все це світовою катастрофою. Гине все. Так само, як у християнства та ісламу Проте народжу­ється Брахма — і знову все спочатку.Людина — частина живої й неживої природи. Нескінчен­ний абсолют. На одному полюсі чиста матерія, на другому — чи­стий дух, в якому розчинилася матерія. Індуська цивілізація зазнала важких історичних випробувань: магометанське завоювання з його пропагуванням Корану; хрис­тиянське місіонерство, що намагалося зруйнувати устої індійсь­кого суспільства; багатовікове британське панування. Це була боротьба двох цивілізацій. Європейська цивілізація грабуванням та насиллям намагалася підкорити Індію, нав'язати європейську мораль.Індія початку XXI ст. — це країна з понад мільярдним насе­ленням, що з успіхом упроваджує інформаційні технології.Давні пророки, мудреці Індії намагалися не копіювати, а тво­рити. Сьогодні Індія встановлює зв'язок сучасного знання з дав­нім надбанням, і тому вона може стати одним з важливих рушіїв загальнолюдського прогресу. Господарський розвиток та економічна думка Месопотамії. Закони Хамурапі.

Провідна роль у формуванні перших цивілізаційних осередків Давнього Сходу належить Месопотамії.На території Месопотамії з VII по IV тисячоліття до н.е. від­бувався процес розподілу первісного суспільства та виникнення суспільств ранніх цивілізацій. На початку III тисячоліття до н.е. утворюються перші невеликі держави в історичній місцевості Шумер.Цивілізація Шумеру була першою відомою в історії великою цивілізацією з високою концентрацією населення, багатолюдними містами, монументальною архітектурою, а також з багатими релігійними, художніми і літературними традиціями, які впливали на інші давні цивілізації протягом тисячоліть.

Економічною основою цієї першої цивілізації було високо­продуктивне сільське господарство, рівень продуктивності якого визначався природною родючістю грунтів і технологією ірига­ційного землеробства. Ця технологія вимагала організаційних зу­силь зі зрошування землі (спорудження гребель, системи сполу­чених каналів, колодязів та ін.), а це, в свою чергу, потребувало багаточисельної робочої сили. У ролі керівників, ініціаторів і координа­торів колективних дій виступали жерці та воїни.

Цивілізація шумерів була цивілізацією міст. З одного боку, різ­ниця між шумерським містом і селом була невелика, оскільки значну частину його населення становили селяни. Але технології, пов'язані з поданням води, від яких залежало існування людей, вимагали організованих зусиль міського населення. Замість об­робітку невеликих ділянок силами однієї сільської родини, як на­певно робили жителі сіл епохи неоліту, шумери переділили зро­шувані землі на великі лани, що належали богові та якими від його імені розпоряджалися жерці. Місто створювалося на базі однієї або кількох таких храмових громад. Зазвичай терито­ріальне об'єднання суміщалося з невеликими сімейними госпо­дарствами. Сільські громади, які складалися з невеликих ро­динних господарств, стали основою, з якої виросли міста.Населення шумерських міст, яке займалося землеробством, об'єднувалося в робочі бригади в кількасот, а може, і в кілька ти­сяч осіб. Користуючись найпростішими ручними знаряддями, ці бригади споруджували та обслуговували великомасштабні ірига­ційні системи, необхідні для використання можливостей річки в повному обсязі. Землю і врожай у цьому місті було поділено на три категорії: 1) лани, які належали богові та оброб­лялися від його імені; 2) лани, що орендувалися окремими жите­лями на рік; 3) лани, віддані жителям безплатно в постійне кори­стування.У процесі становлення храмових громад у Шумері складалися умови для виробництва надлишкового продукту, достатнього для прожиття контингенту фахівців, які могли дозволити собі не працювати в полі.

Було створено технічні можливості та психологічні стимули для створення надлишкового продукту, що використо­вувався на утримання фахівців (священнослужителів, воїнів, управлінців та обліковців, ремісників), які стали організаторами та охоронцями храмоцентричної економічної системи. Відбувається перехід від церковного управління гос­подарства до світської— царської влади.

Наприкінці III тисячоліття до н.е. внаслідок завоювання міст давнього Щумеру утворюється стійке централізоване держав­не утворення — Шумеро-Аккадське царство, зі столицею у Вави-лоні¹.В історичному розвитку цивілізації в Месопотамії найвищою межею є Вавилонське царство під час правління царя Хаммурапі ( приблизно 1700 р. до н.е.). Політико-економічпі зміни, які відбу­валися в цей час, були спрямовані на підтримку централізованої світської влади.Важливо з'ясувати, що поряд із зусиллями царської влади, спрямованими на посилення державного сектора в господарстві, відбувається і зародження ринкових відносин, формування нових принципів, що регулюють суспільне та господарське життя Ва-вилону. Перелік проблем та деякі шляхи їх розв'язання цього пе­ріоду дістали своє відображення в тексті кодексу законів вави­лонського царя Хаммурапі. Діяльність цього талановитого пра­вителя охоплювала майже усі сфери життя вавилонського суспіль­ства. Сам текст кодексу Хаммурапі — це зібрання майже трьох­сот формул, складених за казуїстичним² шаблоном: якщо хтось зробить те і те, то зазнає сповна тих чи інших негараздів. Це своєрідний перелік випадків із судової практики, які не мають за­гальних принципів або логічно побудованої системи, проте роз­глядаються з детальним аналізом.У ці­лому кодекс Хаммурапі — це картина суспільства і держави ви­сокого культурно-правового рівня. Закони Хамммурапі визнавали існування товарно-грошових відносин та інституту приватної власності,проте були спрямовані на гальмування їх розвитку та зростання ролі держави.

 

6.Еволюція господарства в Давньому Єгипті та його відображення в пам’ятках економічної думки.

Господарська система: 1) для опанування ресурсу земля(яка потребує людських дій по зволоженню або осушенню цієї землі) потрібно було об’єднати 10тис.людей для будівництва зрошувальних систем, прориття каналів та водосховищ.

2) гоп.сис-ма не може функціонувати без владного центру, який спочатку уособлює владу жерців(релігійних посередників), військових, царів, феодалів, імператорів. 3) виділялося 2 суб’єкта господарювання: сільська громада як основний виробник(віддавала частину виробн.продукту у вигляді податків, зборів, виконання робіт) та храмова, а потім царська форма господарювання(існувала за рахунок першої групи). 4) засновувалась на жорсткій тотальній системі примусу до роботи, який був необхідний в зв’язку з технологією обробки землі. Центром влади стає фараон, імператор. Економічна думка: 1)«Повчання гераклопольського царя своєму синові Мерікара»- підкреслюється важливість і корисність влади та контролю за вир-м. 2)«Речення Іпусера», «Пророцтво Неферті» - про наслідки руйнації централізованої системи управління; 3)повчання Ахтая – увага до освіти і навчання.Головна мета джерел – обґрунтувати необхідність розвитку гос-ва на основі владного впливу держави, сис-ми держ.регулювання, атакож важливості цінності апрату управління бюрократії та держ.службовців.