ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРО ДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР) І її МІСЦЕ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРО ДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР) І її МІСЦЕ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ



У жовтні 1918 р. Австро-Угорська монархія припинила своє існування. 16 жовтня виходить маніфест, за яким народи Австро-Угорської імперії могли створити власні сейми, які б представляли новостворені держави у складі австрійської федеративної держави.

18-19 жовтня 1918 р. українські депутати віденського парламенту, депутати галицького і буковинського сеймів, лідери політичних партій і греко-католицького духовенства утворили у Львові . Українську Національну Ралу (HP) на чолі з адвокатом Євгеном Петрушевичем. HP як вищий орган влади майбутньої держави у своєму першому маніфесті проголосила Українську державу на українських етнічних землях імперії (Східна Галичина, Лемківшина, північно-західна Буковина і Закарпаття). Така позиція українців вступила в протиріччя з намірами поляків, що відновлювали власну державу та претендували на Західну Україну. Віденський уряд відмовився від обіцяного поділу Галичини на польську та українську частини.

За цих обставин ініціативу взяли на себе українські офіцери австрійської армії. Ще у вересні 1918 р. вони створили Генеральний Військовий комітет, що з 30 жовтня почав працювати як штаб з підготовки повстання. До них приєдналися Українські січові стрільці, що розмішувалися у Чернівцях. Очолив повстання у Львові наказний отаман Д. Вітовський. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада майже 1500 українських вояків заволоділи головними позиціями у Львові. HP установила свою владу в більшості міст Східної Галичини. Захоплені зненацька поляки незабаром оговталися, 3 листопада захопили головний вокзал і склади зброї, кількість їхнього війська досягла 4 тис. Надії HP покладалися на частини Українських січових стрільців, які прибули залізницею з Чернівців та Сихова. Розпочалися криваві бої за Львів.

З перших днів існування нова влада намагалася відкрити широкі можливості для розвитку національно-культурного життя краю. 5 листопада 1918 р. у програмному Маніфесті HP декларовано загальне виборне право, рівність усіх громадян перед законом, 8-годинннй робочий день, проведення аграрної реформи тощо. 9 листопада сформовано уряд - Тимчасовий державний секретаріат на чолі з К.Левицьким. ІЗ листопада було затверджено Тимчасовий закон про державну самостійність й проголошено Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР). Президентом ЗУНР було обрано голову HP Є.Петрушевнча.

ЗУНР намагалася за короткий термін створити ефективну систему управління, вивести з кризи економіку, гарантувала правомірність законодавства Австро-Угорщини, сформувати Українську Галицьку Армію (УГА). Закон про вибори до сейму ЗУНР передбачав загальні, таємні, прямі вибори по національних куренях (українці, поляки, євреї, німці - відповідно 160, 33, 27, 6 осіб).

Більшість депутатів НР не були схильні до радикальних соціально-економічних перетворень, тому земельний закон, який визначив основи аграрних реформ, НР ухвалила тільки 14 квітня 1919 р. Передбачалася ліквідація великого землеволодіння, розподіл землі передбачався по закінченні війни на користь насамперед незаможним і безземельним селянам, при цьому заборонялося самовільне захоплення (проте селяни масово захоплювали угіддя). Це позбавило підтримки селянами проголошеної держави під час агресії Румунії та Польщі.

Румунія 11 листопада захопила Північну Буковину з Чернівцями. 21 листопада польські війська заволоділи Львовом. Уряд ЗУНР переїхав до Тернополя, а потім до Станіслава. Внутрішня політика НР розчарувала трудящих, тому наприкінці 1918 - початку 1919 р. у низці міст Східної Галичини виникають Ради робітничих і солдатських депутатів. У лютому 1919 р. у Станіславі була заснована Комуністична партія Східної Галичини (КПСГ), що не визнавала утворення ЗУНР. У квітні 1919 р. КПСГ підняла збройне повстання в Дрогобичі. Однак війська УГА придушили повстання. Українська держава намагалася знайти підтримку на міжнародній арені: відкрила посольства у Німеччині, Австрії, Угорщині, Чехо-Словаччині тощо. Проте світове співтовариство не поспішало визнати українську державність.

За цих обставин уряди ЗУНР і Директорії УНР, прагнучи зміцнити свої позиції та об'єднати зусилля щодо створення незалежної єдиної української держави, 1 грудня 1918 р. у Фастові укладають попередню угоду про об'єднання ЗУНР та УНР. Урочисте проголошення Акту злуки відбулося 22 січня 1919 р. у Києві. ЗУНР було перейменовано у Західну область Української Народної Республіки (ЗОУНР). На жаль, унаслідок складної міжнародної та внутрішньої ситуації возз'єднання двох українських держав залишилося тільки на папері.

Військові дії, що почалися між військами Польщі і ЗУНР майже не припинялися. Польща не змогла швидко захопити територію ЗУНР. УГА завдяки своїй реорганізації забезпечила собі перевагу в перший період війни (листопад 1918 р. - лютий 1919 р.). Але відсутність досвіду і допущення помилок не дозволили скористатися досягнутою перевагою.

У лютому 1919 р. успішні для УГА воєнні дії тимчасово були припинені втручанням представників Антанти. До Львова прибула місія країн

Антанти з метою підписання перемир'я між Польщею і ЗУНР. Переговори ні до чого не привели, головним каменем спотикання виявився Дрогобицький нафтовий басейн і м. Львів. Поляки використали час для зміцнення своєї армії. Переломною подією стало прибуття 80 тис. армії генерала Й. Геллера, яка була сформована і озброєна у Франції. Антанта направляла цю армію проти Радянської Росії, однак поляки послали її проти УГА. До початку червня 1919 р. поляки захопили майже всю Східну Галичину. За цих обставин ЗОУНР провела реорганізацію власних владних структур. Уряд склав свої повноваження, а вся повнота влади перейшла до диктатора ЗОУНР Є.Петрушевича. Першим вождем було призначено генерала О. Грекова. Саме під його командуванням УГА провела Чортківську офензиву (7-28 червня 1919 р.) - широкомасштабну наступальну операцію з метою перехопити стратегічну ініціативу З рук поляків. 25 тис. українська армія змусила відступати впродовж всього фронту 100 тис. польську армію. Наступ УГА ледь не досяг Львова, однак незабаром він захлинувся. Нестача зброї та боєприпасів, перегрупування польських військ під орудою Ю. Пілсудського стали основними причинами поразок. У середині липня поляки вдруге окупували майже всю Східну Галичину, відтіснивши УГА до р. Збруч.

25 червня 1919 р. Паризька конференція прийняла рішення, відповідно до якого Польща окупувала Східну Галичину на 25 років, після чого її долю мав вирішувати плебісцит. Протягом наступних років продовжувалося юридичне оформлення захоплених Польщі земель і 14 березня 1923 р. Рада послів Антанти «скріпила» право на володіння Польщі цією територією. ЗУНР припинила своє існування.

Досвід ЗУНР засвідчив, що відстояти незалежне національне існування можна лише завдяки напруженню сил усіх суспільних верств і політичних угруповань нації.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-12-28; просмотров: 88; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.23.219.12 (0.012 с.)