Картографія, художня література та видавання путівників як чинники розвитку туризму в Російській імперії

У 1777 р. було видано в додатку до "Московских новостей" "План предпринимаемого путешествия в чужие края, сочиненного, по требованию некоторых особ, содержателем благородного пансиона Вениамином Геншем". Цю подію російські історики туризму вважають початком організованого туризму в Російській імперії, але це спірне твердження.

В. Гейш неодноразово здійснював подорожі за кордон до Німеччини, Швейцарії, Італії, Франції, Голландії, де налагоджував контакти з метою організації освітніх турів молодих російських дворян до університетів Лейпціга, Туріна, Страсбурга тощо. Потім планувалось відвідання Швейцарії, Італії та Франції для знайомства з культурою цих країн, кращими зразками мистецтва Європи. "План предпринимаемого путешествия..." Генша вважається однією з перших російських реклам в організації туристичної діяльності.

У XVIII ст. в Росії подорожували багато людей, але переважно не з метою відпочинку, а у справах, у тому числі комерційних. Для підприємців видавалися спеціальні довідники з описами заїздів, крамниць, фабрик, установ та інших об'єктів, які цікавили ділових людей.

Почали поширюватися й путівники для тих, хто в подорожах прагнув задовольнити свої пізнавальні інтереси та естетичні запити. У другій половині XVIII ст. в Росії з'явилися такі путівники по двом головним містам імперії. У 1779 р. - "Ист., геогр. и топографич. описание Санктпетербурга от начала заведення его с 1703 по 1751 год" (цей твір підготував А. Богданов). У 1782 р. В. Г. Рубан видав "Описание императорского, столичного города Москвы, содержащее в себе звание... больших Улиц и Переулков, Монастырей, Церквей, Дворцов, присудственных й других казенных мест... и прочая...".

У наступному столітті туристи могли вже користуватися путівниками, які розповідали не лише про столиці, але й про деякі інші міста та селища імперії. У 1839 р. вийшла друком книжка Н. Рейтлінгера "Путеводитель по Ревелю и его окрестностям". Великої популярності (що свідчило про поширення кількості подорожуючих) набула книжка І. Дмітрієва "Путеводитель от Москвы до С.-Петербурга и обратно..." (1847 р., друге видання). ГАНИЦКАЯ

Основними чинниками розвитку туризму у XIX - на початку XX ст. були:

- розширення і освоєння географічного простору для туристичних подорожей;
- науково-технічний прогрес, зокрема розвиток транспорту і зв'язку;
- підвищення освітнього і культурного рівня населення;
- розвиток туристичної інфраструктури (будівництво готелів, доріг, закладів харчування і розваг, створення музеїв, курортів, розвиток туристичного сервісу);
- створення та діяльність туристичних організацій, видання спеціалізованої туристичної літератури;
- мода на туризм.

Що стосується моди на туризм, то її поширенню значно сприяли письменники, багато з яких були завзятими мандрівниками, вони дотепно і образно описували свої подорожі по різних країнах і, таким чином, запроваджували моду на подорожі, а згодом і на туризм. Часто описи подорожей відомих письменників могли бути путівниками для туристів.

Одним із перших росіян-письменників, хто багато подорожував, був М. М. Карамзін, автор книг "Записки русского путешественника" і "История государства Российского". Карамзін зробив подвійний, як вважають російські історики, внесок в розвиток російського туризму.

По-перше, тим, що на початку XIX ст. в бібліотеці Троїце-Сергієва монастиря знайшов список (копію) рукопису Афанасія Нікітіна "Хождение за три моря", тим самим відкривши для сучасників подорож російського купця до Індії, надихаючи їх на нові мандрівки.

По-друге, Карамзін описав власні подорожі по європейських країнах. Маршрут і час здійснення подорожі дозволили Карамзіну побачити Європу в один з бурхливих періодів її історії, він став свідком Великої Французької революції; Карамзін знайомився з культурою та побутом європейських міст. Він відзначив високий рівень соціально-економічного розвитку Швейцарії, а особливо сфери гостинності, тобто закладів харчування, пансіонів, готелів, сфери послуг. Це було своєрідною рекламою і сприяло культурному обміну між Росією і Заходом, викликало збільшення потоків подорожуючих до описаних автором країн.
ДОБРОСКОК
Не можна не згадати іншого російського письменника, який теж опублікував опис своєї подорожі, але не за кордоном, а в Росії - це "Путешествие из Петербурга в Москву" О. М. Радищева, який подорожував своєю країною і побачив її знедоленою. Опис його подорожі - публіцистика, яка примушувала читачів замислитись над долею Росії, зробити щось для покращення рівня життя її населення.

Знайомлячись з різними творами про подорожі, не треба забувати про склад характеру автора, його особисте бачення. Прикладом різного світосприйняття і, зокрема, різного погляду на певну країну, можуть стати описи подорожей до Росії двох відомих іноземців.

Один з них маркіз Астольф де Кюстін, відомий французький мандрівник і письменник. У 1839 р. він відвідав Росію і був добре прийнятий при дворі Миколи І. Усі сподівались, що він напише доброзичливу книжку про Росію. Але книга Кюстіна "Миколаївська Росія" стала памфлетом (тобто гострою критикою) на Росію, її життєвий лад, традиції, побут. Гостро критикував Кюстін відсутність в Росії порядку, розвиненої сфери обслуговування, безлад на дорогах і т. д. Прочитавши цю книгу, багато європейців були вдячні автору за те, що він попередив їх про жахи, які чекають на них в Росії. Все це аж ніяк не надавало привабливості російським маршрутам в очах західних мандрівників.

А ось інший відомий француз, Олександр Дюма-батько, довгі роки мріяв побувати в Росії і, навіть прочитавши книгу Кюстіна, не полишив цього бажання, і в червні 1858 р. вирушив до Росії. Першим містом на його шляху був Кронштадт. Потім він провів декілька днів у Санкт-Петербурзі. На півночі Росії Дюма відвідав Валаам. Після того відправився в Москву, відвідав Троїце-Сергієву Лавру. Далі маршрут проліг по Волзі: Нижній Новгород, Казань, Астрахань. Від Баку шлях мандрівника пройшов через Кавказ до Тифлісу (сучасного Тбілісі). Побувавши на узбережжі Чорного моря, Дюма в березні 1859 р. відправився на пароплаві до Марселя. ДУМНИЧ

На відміну від Кюстіна, Дюма був у захваті від своєї подорожі по Росії, її людей, деякі з них стали прообразами героїв відомого роману "Учитель фехтування". Олександра Дюма не розчарувала Росія, її історія та культура. якщо Кюстін був роздратований "російським побутом і сервісом", то Дюма ставився до недоліків у цій сфері з гумором. Про це в його книзі "Дорожні враження" є розділ "Як вас обслуговують в Росії". Дюма високо оцінив свою подорож до Росії. Мандрувати, вважав він, значить насправді жити, насолоджуватись всім тим, що дає оточуюче.

Ось такі дві різні оцінки подорожі по Росії у XIX ст. двох французів. Вочевидь, Кюстін був песимістом, а Дюма - оптимістом.

У Російській імперії в середині XIX ст. була добре налагоджена справа забезпечення путівниками вітчизняних туристів, які від'їжджали в подорожі до Європи та відвідували європейські столиці, відомі музеї, всесвітні виставки, курорти Швейцарії та Лазурового узбережжя, Тюрінзький ліс та Ісполінові гори у Німеччині, інші цікаві місця.

Серед художньо-картографічних творів краєзнавчо-туристичної тематики, що були виготовлені до організаційного об'єднання туристів у кінці XIX ст., відзначимо "Карту-путеводитель по Крыму" (1874 р.).

У цей час формувалися погляди на подорожі як форму відпочинку, можливість пізнання своєї землі та зарубіжних країв. Путівники по Європі II. Якубовича сьогодні здаються навіть переобтяженими інформацією. В них карта кожного регіону супроводжується описом окремих маршрутів. Путівник включає плани як великих, так і малих, але не менш цікавих для приїжджих міст і місцевостей: Веймара, Гота, Каселя. Докладність путівника вражає: в ньому наводиться навіть каталог Дрезденської картинної галереї з позначенням кращих, на думку його автора, експонатів. ЕНИНА

Супутник туриста "Западная Европа" під редакцією С. Філіппова 1906 р. (до речі, рекомендований Міністерством фінансів для бібліотек комерційних навчальних закладів) включає 39 карт, планів і панорам, 98 фотографічних зображень і малюнків, п'ятимовний російсько-французько-англійсько-німецько-італійський дорожній словник. Тематика картографічних зображень розширена: є навіть 3 схеми тунелів і панорама гірського масиву Монблан (з гори Флежер) з позначенням назв окремих гірських вершин.

Туристи з Російської імперії, відправляючись за кордон, мали змогу придбати інформативні, добре ілюстровані, забезпечені якісними картографічними матеріалами путівники з найповнішим переліком готелів, курортних закладів, музеїв, пам'яток. У них подавалися відомості про найдрібніші деталі туристичного сервісу, карти окремих країн, плани столичних і курортних міст, їх околиць, найцікавіших архітектурних споруд, садово-паркових ансамблів, різного роду панорами.

Одним з кращих є путівник "В Париж на виставку" А. Ненашева (М., 1900). Картографічні матеріали його містять: схеми залізничного та пароплавного сполучення Середньої Європи, карти Швейцарії та околиць Парижа, плани Берліна, Брюсселя, Лондона, Відня, Парижа (на 3-х аркушах), Версаля, музею Лувр, панораму Всесвітньої виставки у Парижі 1900 р. Плани виставки видавались і окремими додатками до путівників.

З 1888 р. до 1914 р. Г. Москвичем видано 26 видань "Иллюстрированного практического путеводителя по Крыму". На другому місці за популярністю йшли подібні путівники по Кавказу та Кавказьких Мінеральних Водах. Попитом користувались і путівники по Одесі, Санкт-Петербургу, Москві, Варшаві, Чорноморському узбережжю, Волзі, Фінляндії.

Відзначимо, що розвитку картографії туризму значною мірою сприяли організаційні об'єднання туристів: у 1890 р. виник Кримський гірський клуб в Одесі з відділеннями в Ялті та Севастополі, а в 1895 р. - Російський туринг-клуб (згодом Російське товариство туристів) у Санкт-Петербурзі, одна з філій якого діяла в Києві.

З 1891 р. впродовж 25 років тривало видання "Записок Крымского горного клуба". Виходили з друку й збірники його ялтинського відділення, що супроводжувались екскурсійними картами. (Зокрема, у збірнику 1903 р. вміщено 3 таких карти). ЗЕМЦОВА

Жоден з планів міст кінця XIX - початку XX ст. не має позначки "туристичний" чи "екскурсійний"; однак, це не означає, що вони не несли в собі корисної для туристично-екскурсійної справи інформації. За ступенем "корисності" для туристично-екскурсійної справи плани міст умовно можна поділити на 3 групи.

1. Плани спеціального призначення; наприклад, землевпорядні.

2. Плани загальнодоступного користування, які містили картографічні адреси до міських довідників. Використовувались вони переважно для орієнтування в місті під час повсякденної діяльності, зрідка з екскурсійно-туристичною метою. До цієї групи, насамперед слід віднести плани губернських міст Житомира, Чернігова, Києва та його передмість, Харкова.

3. Плани туристично-екскурсійного змісту. Інформація вказаного напрямку на планах складає левову частку змісту. Використовувались ці плани як для самостійного орієнтування, так і під час туристично-екскурсійних заходів у місцях курортного відпочинку. Наприклад, "План Ялти", виданий Руднєвим, має яскраво виражене туристичне спрямування. В ньому, крім розташування Ялтинського відділення Кримського гірського клубу (яке, до речі, мало свій музей і метеорологічну станцію) та екскурсійної контори Бекеша, користувач плану дізнається про знаходження на території Ялти 11 готелів, кількох пансіонів, квартирної контори, об'єктів санаторно-курортного обслуговування (ванни, купальні). Серед позначених об'єктів - міський театр, релігійні заклади різних віросповідань, транспортні та торгівельні заклади, кафе-шантан.

Використання подорожуючими картографічних джерел мало величезне значення при визначенні місця та маршруту подорожі. Картографія туризму в Російській Імперії у XIX ст. розвивалась відповідно до зростаючого попиту на карту як засіб орієнтування на місцевості, паралельно з розвитком географічного вивчення території, її господарським освоєнням (в першу чергу, транспортним) та стимулювалась діяльністю добровільних туристичних об'єднань.

Картографічне забезпечення зовнішнього та внутрішнього туризму у кінці XIX - на початку XX ст. (до початку Першої світової війни) відповідало світовим стандартам. У деяких аспектах воно залишається неперевершеним і досі. ИЛЬЮШИНА