Президентські вибори 2010 та їх наслідки

Вибори Президента України 2010 — чергові вибори Президента України. Спочатку були призначені Верховною Радою України на 25 жовтня 2009 року[1], але ця дата була оскаржена чинним Президентом України Віктором Ющенком у Конституційному Суді[2]. Після того, як Конституційний Суд визнав таке рішення протиправним, Верховна Рада призначила вибори на 17 січня 2010 року[3].

На виборах використовувалася система абсолютної більшості. У разі відсутності кандидата, що набрав абсолютну більшість від числа тих, що взяли участь у виборах, передбачався 2-й тур, у якому змагалися двоє, що набрали найбільше голосів. У 2-му турі для перемоги досить було набрати голосів більше, ніж у суперника.

Вибори Президента України 2010 року коштували державному бюджету України 1 млрд. 532 млн. грн[4]

За результатами обробки 100,00% протоколів перемагає лідер опозиції Віктор Янукович — 48,95% (12 481 268 голосів); Юлія Тимошенко відстає на 3,48 відсотки — 45.47% (11 593 340 голосів). Проти обох кандидатів проголосувало 4,36% громадян[12]. Визнаних недійсними виборчих бюлетенів — 1.19%. Зросла в порівнянні з першим туром активність виборців — 69,15% (66,76% у першому турі).

Юлія Тимошенко не визнала своєї поразки, заявила про масові фальсифікації «в цілому по Україні на понад 1 млн. голосів за різними технологіями» і сказала, що оскаржуватиме результати виборів у суді[13].

Рішення ЦВК

14 лютого 2010 року ЦВК оголосила офіційні результати виборів президента України, згідно з якими лідер Партії регіонів Віктор Янукович переміг і став наступним президентом країни[14].

97. Світова екон. криза 2008 - 2009 та їх вплив на економіку і сусп. пол. життя Україні.

Адже національна економічна система, що досить інтегрована у світове господарство, не могла залишитися осторонь світових процесів. І порушення макростабільності на зовнішніх ринках мало знайти відгук у внутрішніх процесах в Україні.

Світова фінансова криза 2007—2008 років, як і будь-яка інша, проходить кілька хвиль у своєму розвитку. Дві попередні ми пережили досить упевнено, хоча й не без помилок.

Перша хвиля поширилась у 2007 році, коли на світових фондо­вих ринках відбулося перше падін­ня фондових індексів провідних банків та фінансових компаній. За таких обставин спекулятивний капітал, що шукає стабільні ринки з найвищими прибутками, перейшов із ринків розвинених кра­їн до країн з економіками, що розвиваються, які продовжували демонст­рувати високі темпи зростан­ня та прибутковості. За оцінками фінансових експертів, співвідношення ризику та прибутковості в таких країнах було досить привабливе. Як наслідок, у 2007 році фон­дові ринки таких країн продемонстрували зростання. Китай і Україна стали лідерами такого зростання.

Так само значними були обсяги припливу кредитів. За 2007 рік українська економіка запозичила 24,3 млрд. дол. США середньо- та довгострокових кредитів.

Друга хвиля стартувала на початку 2008 року, коли падіння фондових ринків світу, що трива­ло, зумовило переорієнтацію фінансових потоків з одних активів в інші, зокрема сировинні та енергетичні. Ці активи стали більш привабливими, що одразу стимулювало істотне зростання цін на сировинні ресурси. За підсумками січня—липня, ціна на метал у середньому за вісьмома регіонами світу зросла майже на 81%, вартість нафти марки Brent — на 32%. До моменту, коли з’явилися перші позитивні прогнози щодо світового валового збору зернових у 2008/2009 маркетинговому році, за 2007/2008 маркетинговий рік ціни на пшеницю (США, FOB) зросли в середньому на 79%.

Наслідки для економіки України були такі.

Посилення загального інфляційного фону. Інфляційна спіраль, розкручена у 2007 році, мала продовження і в 2008-му. Нестабільність політична не могла не позначитися на економічній площині. За підсумками восьми місяців, ціни виробників промислової продукції зросли на 36,5%. Лідерами зростання стали такі галузі, як добування корисних копалин (крім паливно-енергетичних) — 70,4%, металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів — 68,1, виробництво коксу — 64,3, хімічне виробництво — 55,9%. Тобто всі галузі, що орієнтовані на зовнішні ринки або, відповідно до особливостей виробничого процесу, обслуговують експортоорієнтовані виробництва.

Фактор конвергенції, на формування якого впливає відкритість економіки України, в умовах, коли в більшості країн світу у 2008 році зростали і споживчі ціни, також вплинув на прискорення інфляційних процесів на вітчизняному споживчому ринку. Індекс споживчих цін у вересні становив 101,1% (у січні—вересні — 116,1%), але він був істотно нижчим, ніж у 2006-му та 2007-му, коли спостерігалося зростання на 2,0 та 2,2% відповідно. Отже, в цілому у третьому кварталі Україна вийшла на найнижчу за останні чотири роки траєкторію зростання цін — лише 0,5%. Загальне зростання цін було викликане в основному підвищенням цін (тарифів) на послуги.

Підвищення ролі експортних виробництв в економічному зростанні. З початку року спостерігалися поступове прискоення зростання виробництва в експортоорієнтованих галузях економіки і перерозподіл фінансових ресурсів в економіці від решти секторів до сировинного та експортоорієнтованого секторів, зокрема й через банківську систему. Так, за підсумками семи місяців, зростання виробництва у металургії становило 3,5%, хімічній промисловості — 5,2%. В цілому це забезпечило утримання досить високих темпів зростання промисловості — 7,3%.

За цей самий період в умовах збільшення частки прибуткових підприємств у загальній кількості підприємств (з 65,1% у січні—липні 2007 року до 66,9% — у січні—липні 2008 року) підприємства отримали прибутків на 71,7% більше, ніж за відповідний період 2007 року. Лідерами зростання прибутковості стали виробництво коксу та продуктів нафтопереробки (у 5,7 разу), добувна промисловість (у 2,2 разу), хімічна та нафтохімічна промисловість (у 2,5 разу).

Найвищими темпами зростали обсяги кредитів у сільське господарство (135,1%), виробництво коксу та продуктів нафтопереробки (132,5%), машинобудування (132,1%), хімічну та нафтохімічну промисловість (130,6%).

Також на початку року економіка України залишалася привабливим об’єктом капіталовкладення для іноземних інвесторів. Приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіку країни за перше півріччя у 2,7 разу перевищив показник за відповідний період попереднього року. Знову-таки, капітал «заходив» до потенційно найбільш привабливих у цьому році виробництв: сільського господарства (149,7%), фінансової діяльності (142,1%), виробництва коксу та продуктів нафтопереробки (123%).

В умовах формування додатного сальдо платіжного балансу і, відповідно, надлишку пропозиції валюти у травні офіційний курс гривні до долара США ревальвував на 3,96% і на кінець серпня становив 4,85 грн./дол. США. Міжнародні валютні резерви протягом січня—серпня зросли на 5,6 млрд. дол. США — до 38,1 млрд. дол.

На тлі другої хвилі світової фінансової кризи не залишився осторонь світових процесів й український фондовий ринок. Індекс Першої фондової торговельної системи (ПФТС) за сім місяців втратив 43,5% своїх позицій. Це пов’язано головним чином із виходом з українського ринку, як і зі світового, частини іноземних інвесторів, так званих спекулянтів, а також із нестабільною політичною ситуацією в Україні.

Зниження вартості цінних паперів демонстрували майже всі підприємства, які входять до котирувального списку ПФТС.

Тобто в економіці України при вільному перетоку капіталу спостерігалися цілком ринкові тенденції пошуку надприбутків, що в умовах посилення сировинної орієнтації на світових ринках, відповідно, посилило на етапі другої хвилі експортну та сировинну складові вітчизняної економіки.

Третю хвилю світової кризи ми спостерігаємо тепер.

Наслідками цього етапу світової фінансової кризи стала серія банкрутств провідних світових фінансових компаній та поширення фінансової кризи на реальний сектор світового господарства, падіння попиту на світових ринках та, як результат, обвал цін на сировинних ринках, стагнація провідних економічних систем.

У серпні—вересні ціна на метал у середньому за вісьмома регіонами світу впала на 18,3%, ціни на нафту знизилися на 26,5%.

На економіці України наслідки третьої хвилі повною мірою ще не позначилися. Їх тривалість та глибину сьогодні важко оцінити, але певний їхній вплив уже відбувається.