Конституційні права і свободи людини і громадянина.

Права людини – це захищена і гарантована державою можливість щось робити і здійснювати.

Свободи людини – це відсутність яких-небудь обмежень, утисків у чомусь (діяльності, поведінці), можливість вибору моделі поведінки.

Права людини належать кожному індивіду, незалежно від належності до громадянства тієї або іншої країни, расової або національної приналежності.
Визнання і захист прав людини - головний обов'язок держави.

Конституція розмежовує поняття «права» і «свободи». Проте це в цілому рівнозначні, співпадаючі за об'ємом, поняття. Конституція першорядне значення відводить особистим правам і свободам.
Особисті права і свободи - це права у сфері особистого життя і особистої безпеки, вони торкаються індивідуального, приватного життя людини. Конституція закріплює наступні особисті права і свободи людини:
— право на життя (ст. 27);
— право на свободу і особисту недоторканність, (ст. 29);
— право на недоторканність житла(ст.30);
— право на таємницю листування, телефонних переговорів, телеграфної і іншої кореспонденції (ст. 31);
— право на невтручання в особисте життя (ст. 32);
— право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно покидати територію України (ст. 33),
— право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34);
— право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або іншим чином - по своєму вибору(ст.34);
— право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35),
— право направляти індивідуальне або колективне письмове звернення, або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, до посадових І службових осіб цих органів(ст. 40).
Політичні права і свободи - це такі права і свободи, які громадяни реалізують в політичній сфері суспільного життя.
— право на свободу об'єднання в політичні партії і громадські організації (ст. 36);
— право на участь в професійних спілках (ст. 36),
— право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському і місцевих референдумах, вільно обирати І бути обраними до органів державної влади і місцевого самоврядування (ст. 38),
— право збиратися без зброї і проводити збори, мітинги і демонстрації (ст. 39).
Економічні права - це такі права, які люди реалізують в економічній сфері суспільного життя:
— право володіти, користуватися і розпоряджатися приватною власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41);
— право користування відповідно до закону об'єктами права державної і комунальної власності (ст. 41);
— право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42).
Соціальні права - це такі права, реалізація яких пов'язана із задоволенням найважливіших соціальних потреб людей:
— право на працю (ст. 43);
— право на страйк (ст. 44);
— право на відпочинок (ст. 45);
— право на житло (ст. 47);
— право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім?ї (ст. 48);
— право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування (ст. 49).
Крім того, для громадян України встановлене право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежними від них обставинами, а також в старості і в інших випадках, передбачених законом (ст. 46).
Екологічні права - це нова, раніше не закріплювана на конституційному рівні група прав людини, яка забезпечує потреби в безпечному навколишньому середовищі (ст. 50):
— право на безпечне для життя і здоров'я оточуюче середовище і на відшкодування заподіяного порушенням цього права шкоди;
— право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища, про якість харчових продуктів І предметів побуту, а також право на її розповсюдження.
Культурні права і свободи - це права і свободи людини у сфері культури:
— право на освіту (ст. 53);
— свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 54);
— право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст, 54).

 

10. Конституційні обов*язки людини і громадянина.

Обов*язки людини – встановлена державою межа та міра обов*язкової поведінки, невиконання якої тягне настання юридичної відповідальності.

Конституція України виходить із принципу рівності обов’язків, який означає, що жоден громадянин не повинен звільнятись або ухилятись від обов’язків, вони рівномірно мають поширюватися на всіх громадян, іноземців та осіб без громадянства. Однак деякі обов’язки на останні дві категорії осіб не розповсюджуються (зокрема, захист Вітчизни).

Обов’язок додержуватися Конституції України і законів України є одним із найважливіших обов’язків людини і громадянина. Цей конституційний обов’язок не обмежується виконанням тільки Конституції і законів, а означає, що кожний повинен додержуватися і підзаконних актів, актів органів місцевого самоврядування. Йдеться про дотримання принципу законності.

Обов’язок захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, шанувати її державні символи. Більш детально обов’язок захисту Вітчизни врегульовано Законом “Про оборону України”. Шанування державних символів уперше закріплюється як конституційний обов’язок громадян України. Державні символи – прояв суверенітету нашої держави, і тому підлягають особливій охороні з її боку.

Обов’язок не заподіювати шкоди природі і відшкодувати завдані їй збитки. Збереження навколишнього середовища визнається світовою спільнотою як основне завдання і обов’язок не тільки кожної держави, а й кожної людини планети. Екологічні обов’язки громадян України деталізовані в поточному законодавстві, зокрема в Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища”.

Обов’язок охороняти культурну спадщину.

Обов’язок набуття повної загальної середньої освіти, означає обов’язок кожного мати таку освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах

Обов’язок поважати честь і гідність людей, не посягати на їхні права і свободи. Додержання цього конституційного обов’язку мінімізує конфлікти між людьми або навіть унеможливлює їх.

Обов’язок піклування про дітей та непрацездатних батьків. Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Обов’язок сплати податків і зборів. Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов’язок сплачувати податки.