Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Ознаки тоталітарного суспільства за версією К. Фрідріха і З. БжезінськогоСтр 1 из 5Следующая ⇒
Політичні режими Політична влада багатоманітна по формах і засобах прояву. Для віддзеркалення різних аспектів її функціонування використовуються такі поняття, як «політична система», «форма правління», «політичний режим». Політичний режим - це спосіб функціонування політичної системи суспільства, визначальний характер політичного життя в країні, система прийомів, методів, способів здійснення політичної (включаючи державну) влади в суспільстві.
52. Авторитарний режим.
1. Монополія на владу однієї групи, партії або коаліції, яка ні перед ким не підзвітна. 2. Повна або часткова заборона на діяльність опозиції. 3. Сильно централізована моністична структура влади. 4. Збереження обмеженого плюралізму, наявність диференційованих відносин між суспільством і державою. 5. Спадкоємство і кооптація як головні способи формування панівної політичної еліти. 6. Відсутність можливості не насильницької зміни влади. 7. Використовування силових структур для утримання влади. До витоків авторитаризму можна віднести: · збереження традиційного типу суспільства з орієнтацією на звичні і стійкі форми соціального життя і авторитети; · збереження патріархально-підданського типу політичної культури як переважаючої; · значний вплив релігійних норм (раніше всього ісламу, буддизму, конфуціанства) на політичну орієнтацію населення; · економічна відсталість; · нерозвиненість цивільного суспільства; · високий ступінь конфліктності в суспільствах, що розвиваються. Відповідна авторитаризму політична система займає як би проміжне положення між тоталітаризмом і демократією. Під впливом складного комплексу економічних, соціально-політичних, культурних і інших чинників він, кінець кінцем, еволюціонує у напрямі демократії або тоталітаризму. Такий перехідний характер авторитарний політичний режим носив в останні десятиріччя ХХ в. Так, авторитарний режим Ф.Кастро, встановлений в 1959 р. на Кубі, переріс потім в тоталітаризм. У ряді ж інших держав (Кореї, Чилі, Таїланді, Гаїті, Панамі, Аргентині і деяких інших латиноамериканських країнах) авторитаризм поступово еволюціонував по шляху демократії. Проте існують і держави з вельми вираженим авторитарним режимом (Саудівська Аравія, Бруней, Оман, Абу-Дабі, Дубай та ін.). Тоталітарний режим. Термін «тоталітаризм» походить від середньовічного латинського слова «totalis», що означає «цілий», «повний», «загальний». Тоталітаризм - це повний контроль і жорстка регламентація з боку держави всіх сфер життєдіяльності суспільства, кожної людини за допомогою прямого озброєного насильства. Держава поглинає все суспільство і конкретну людину.
1. централізоване керівництво і управління у сфері економічної; 2. система загального контролю над поведінкою індивідів у сфері соціальної; 3. визнання керівної ролі однієї партії у сфері політичної і здійснення її диктатури; 4. панування офіційної ідеології у сфері духовної і примусове нав'язування її членам суспільства; 5. зосередження в руках партії і держави засобів масової комунікації (преси, радіо, телебачення, кіно); 6. культ керівної особи на всіх рівнях, влада на всіх рівнях знаходиться в руках не підзвітної народу номенклатурної адміністрації;
7. зрощення партійного і державного апарату, контроль виконавськими органами виборних; 8. вихід каральних органів з підкорення законам і суспільству і. як результат, свавілля у вигляді державного терору і масових репресій. Ці риси властиві всім тоталітарним режимам. Проте виділяють декілька різновидів тоталітаризму: комуністичний тоталітаризм («лівий»), фашизм, націонал-соціалізм («правий»). Тоталітаризм і диктатура. Тоталітари́зм - Форма державно-політичного режиму держави, що регламентує всі сфери суспільного існування, а також не визнає незалежність від держави (державної влади) таких окремих сфер приватного і суспільного життя, як — економіка (господарство), релігія, виховання, сім'я тощо. Демократичний режим Демократичний політичний режим. Демократія є найскладнішим типом політичного режиму. Термін «демократія» в перекладі з грецького (demos – народ, kratos - влада, владарювання) означає «владу народу». 1. Юридичне визнання верховної влади народу.
2. Періодична виборність основних органів влади. 3. Загальне виборче право, що гарантує кожному громадянину брати участь у формуванні представницьких інститутів влади. 4. Рівність прав громадян на участь в управлінні державою, тобто кожний громадянин, має право не тільки обирати, але і бути вибраним на будь-яку виборну посаду. 5. Ухвалення рішення по більшості поданих голосів і підкорення меншини більшості. 6. Контроль представницьких органів за діяльністю виконавської влади. 7. Підзвітність виборних органів своїм виборцям. Основні способи (форми) реалізації демократії. 1. Пряма демократія - весь народ (має право голосу) безпосередньо ухвалює рішення і стежить за їх виконанням. Така форма демократії найхарактернішої є для ранніх форм демократії, наприклад, для родової общини. Пряма демократія існувала і в античні часи в Афінах. Так головним інститутом влади був Народний збір, який ухвалював рішення і нерідко міг організовувати їх негайне виконання. Подібного роду демократія існувала і в Стародавньому Римі, в середньовічному Новгороді, у Флоренції і у ряді інших міст-республік. 2. Плебісцитарна демократія - народ ухвалює рішення лише в певних випадках, наприклад, під час референдуму з якогось питання. 3. Представницька демократія - народ обирає своїх представників, і вони від його імені управляють державою або якимсь органом влади. Представницька демократія є найпоширенішою формою народовладдя. Недоліки представницької демократії полягають в тому, що народні обранці, отримавши владні повноваження, не завжди виконують волю тих, кого вони представляють.
Політичні режими Політична влада багатоманітна по формах і засобах прояву. Для віддзеркалення різних аспектів її функціонування використовуються такі поняття, як «політична система», «форма правління», «політичний режим».
Політичний режим - це спосіб функціонування політичної системи суспільства, визначальний характер політичного життя в країні, система прийомів, методів, способів здійснення політичної (включаючи державну) влади в суспільстві.
52. Авторитарний режим. 1. Монополія на владу однієї групи, партії або коаліції, яка ні перед ким не підзвітна. 2. Повна або часткова заборона на діяльність опозиції. 3. Сильно централізована моністична структура влади. 4. Збереження обмеженого плюралізму, наявність диференційованих відносин між суспільством і державою. 5. Спадкоємство і кооптація як головні способи формування панівної політичної еліти. 6. Відсутність можливості не насильницької зміни влади. 7. Використовування силових структур для утримання влади. До витоків авторитаризму можна віднести: · збереження традиційного типу суспільства з орієнтацією на звичні і стійкі форми соціального життя і авторитети; · збереження патріархально-підданського типу політичної культури як переважаючої; · значний вплив релігійних норм (раніше всього ісламу, буддизму, конфуціанства) на політичну орієнтацію населення; · економічна відсталість; · нерозвиненість цивільного суспільства; · високий ступінь конфліктності в суспільствах, що розвиваються. Відповідна авторитаризму політична система займає як би проміжне положення між тоталітаризмом і демократією. Під впливом складного комплексу економічних, соціально-політичних, культурних і інших чинників він, кінець кінцем, еволюціонує у напрямі демократії або тоталітаризму. Такий перехідний характер авторитарний політичний режим носив в останні десятиріччя ХХ в. Так, авторитарний режим Ф.Кастро, встановлений в 1959 р. на Кубі, переріс потім в тоталітаризм. У ряді ж інших держав (Кореї, Чилі, Таїланді, Гаїті, Панамі, Аргентині і деяких інших латиноамериканських країнах) авторитаризм поступово еволюціонував по шляху демократії. Проте існують і держави з вельми вираженим авторитарним режимом (Саудівська Аравія, Бруней, Оман, Абу-Дабі, Дубай та ін.). Тоталітарний режим. Термін «тоталітаризм» походить від середньовічного латинського слова «totalis», що означає «цілий», «повний», «загальний». Тоталітаризм - це повний контроль і жорстка регламентація з боку держави всіх сфер життєдіяльності суспільства, кожної людини за допомогою прямого озброєного насильства. Держава поглинає все суспільство і конкретну людину. 1. централізоване керівництво і управління у сфері економічної; 2. система загального контролю над поведінкою індивідів у сфері соціальної; 3. визнання керівної ролі однієї партії у сфері політичної і здійснення її диктатури; 4. панування офіційної ідеології у сфері духовної і примусове нав'язування її членам суспільства; 5. зосередження в руках партії і держави засобів масової комунікації (преси, радіо, телебачення, кіно); 6. культ керівної особи на всіх рівнях, влада на всіх рівнях знаходиться в руках не підзвітної народу номенклатурної адміністрації; 7. зрощення партійного і державного апарату, контроль виконавськими органами виборних; 8. вихід каральних органів з підкорення законам і суспільству і. як результат, свавілля у вигляді державного терору і масових репресій. Ці риси властиві всім тоталітарним режимам. Проте виділяють декілька різновидів тоталітаризму: комуністичний тоталітаризм («лівий»), фашизм, націонал-соціалізм («правий»). Тоталітаризм і диктатура. Тоталітари́зм - Форма державно-політичного режиму держави, що регламентує всі сфери суспільного існування, а також не визнає незалежність від держави (державної влади) таких окремих сфер приватного і суспільного життя, як — економіка (господарство), релігія, виховання, сім'я тощо. Ознаки тоталітарного суспільства за версією К. Фрідріха і З. Бжезінського У своїй роботі «Тоталітарна диктатура і автократія» (1956 р.) Карл Фрідріх і Збігнєв Бжезінський, на основі емпіричного порівняння сталінського СРСР, нацистської Німеччини і фашистської Італії, сформулювали низку визначальних ознак тоталітарного суспільства. Початковий перелік складався з шести ознак, але у другому виданні книги автори додали ще два, а згодом інші дослідники також вносили уточнення: -Наявність однієї всеохоплюючої ідеології, на якій побудована політична система суспільства. -Наявність єдиної партії, як правило, керованої диктатором, яка зливається з державним апаратом і таємною поліцією. -Вкрай висока роль державного апарату, проникнення держави практично в усі сфери життя суспільства. -Відсутність плюралізму в засобах масової інформації. -Жорстка ідеологічна цензура всіх легальних каналів надходження інформації, а також програм середньої і вищої освіти. Кримінальне покарання за поширення незалежної інформації. -Велика роль державної пропаганди, маніпуляція масовою свідомістю населення. -Заперечення традицій, зокрема традиційної моралі, і повне підпорядкування вибору засобів поставленим цілям (побудувати «нове суспільство»). -Масові репресії і терор з боку силових структур. -Знищення індивідуальних громадянських прав і свобод. -Централізоване планування економіки. -Майже всеосяжний контроль правлячої партії над збройними силами та розповсюдженням зброї серед населення. -Прихильність експансіонізму. -Адміністративний контроль над здійсненням правосуддя. -Прагнення стерти всі кордони між державою, громадянським суспільством і особистістю. Наведений перелік не означає, що кожен режим, якому притаманна хоча б одна із зазначених рис, слід відносити до тоталітарних. Зокрема, деякі з перерахованих рис у різний час були також властиві демократичним режимам. Аналогічно, відсутність якогось одного ознаки не є підставою для класифікації режиму як нетоталітарних. Однак перші дві ознаки, на думку дослідників тоталітарної моделі, є її найбільш яскравими характеристиками. Диктату́ра — необмежена влада в державі особи, групи осіб, суспільної верстви, що в протилежність до демократії, тримається не на вільних і незалежних виборах, а спирається на силові структури та органи держави чи навіть на пряме насильство, репресії та терор. Термін, що характеризує систему влади одного правителя або вузької і замкненої групи осіб (хунта), без конституції, або з номінально існуючою конституцією. (У древньому Римі диктатором був правитель, який призначався на 6 місяців). Диктатура була поширена в Латинській Америці в ХІХ столітті, в Європі в цей період диктатурою можна назвати правління Наполеона ІІІ. Криза, що настала після Першої світової війни, викликала появу низки диктатур на території Європи, в тому числі режими Ататюрка й Пілсудського (національні); Муссоліні, Гітлера, Прімо де Рівера, Франко і Салазара (праві); Йосифа Сталіна, Енвера Ходжа (комуністичні); Після Другої світової війни: в Азії — Мао Цзедуна й Кім Ір Сена; в Латинській Америці — Фіделя Кастро й Августо Піночета. Диктатура з точки зору політології — Форма здійснення влади, при якій влада, незалежно від Форми влади, незалежно від Форми ставлення до влади, здійснює своє правління прямим, директивним, шляхом. Незалежність цієї форми здійснення влади від форми влади і Форми ставлення до влади яскраво показує приклад політичної системи, що виникла в результаті Великої французької революції — форма влади — республіка, форма ставлення до влади — демократія, форма здійснення влади — диктатура. Ефективність і оптимальність цієї форми здійснення влади залежить від багатьох факторів, в тому числі від об'єктивної ситуації, сприйняття суспільством необхідності саме цієї форми здійснення влади, форми ставлення суспільства і влади, форми ідеологічного обгрунтування влади. Тепер диктатурою, як правило, називають режим влади однієї особи або групи осіб, не обмежений нормами законодавства, не стримуваний будь-якими громадськими чи політичними інститутами. Попри те, що нерідко в умовах диктатури зберігаються окремі демократичні інститути, їх реальний вплив на політику зводиться до мінімуму. Як правило, функціонування диктаторського режиму супроводжується репресивними заходами проти політичних опонентів і жорстким обмеженням прав і свобод громадян.
Демократичний режим Демократичний політичний режим. Демократія є найскладнішим типом політичного режиму. Термін «демократія» в перекладі з грецького (demos – народ, kratos - влада, владарювання) означає «владу народу». 1. Юридичне визнання верховної влади народу. 2. Періодична виборність основних органів влади. 3. Загальне виборче право, що гарантує кожному громадянину брати участь у формуванні представницьких інститутів влади. 4. Рівність прав громадян на участь в управлінні державою, тобто кожний громадянин, має право не тільки обирати, але і бути вибраним на будь-яку виборну посаду. 5. Ухвалення рішення по більшості поданих голосів і підкорення меншини більшості. 6. Контроль представницьких органів за діяльністю виконавської влади. 7. Підзвітність виборних органів своїм виборцям. Основні способи (форми) реалізації демократії. 1. Пряма демократія - весь народ (має право голосу) безпосередньо ухвалює рішення і стежить за їх виконанням. Така форма демократії найхарактернішої є для ранніх форм демократії, наприклад, для родової общини. Пряма демократія існувала і в античні часи в Афінах. Так головним інститутом влади був Народний збір, який ухвалював рішення і нерідко міг організовувати їх негайне виконання. Подібного роду демократія існувала і в Стародавньому Римі, в середньовічному Новгороді, у Флоренції і у ряді інших міст-республік. 2. Плебісцитарна демократія - народ ухвалює рішення лише в певних випадках, наприклад, під час референдуму з якогось питання. 3. Представницька демократія - народ обирає своїх представників, і вони від його імені управляють державою або якимсь органом влади. Представницька демократія є найпоширенішою формою народовладдя. Недоліки представницької демократії полягають в тому, що народні обранці, отримавши владні повноваження, не завжди виконують волю тих, кого вони представляють.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-13; просмотров: 231; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.21.100.34 (0.08 с.) |