Аналіз технічних аспектів підготовки програм

Світло у телестудіях. У телевізійній студії повинні бути встановлені спеціальні, так звані наливні підлоги, щоб забезпечити абсолютну горизонтальність, хорошу стійкість, безшумність ходіння і перекочування камер, а також рівномірність освітлення.

Освітлювальне устаткування повинне проектуватися виходячи з місця розташування та особливості знімального плану і декорацій.

Існує багатий вибір освітлювальних приладів як галогенних, так і флуоресцентних (так зване "холодне світло"). Класичні галогенні прилади добре вписуються в будь-який тип студії і дозволяють скласти повноцінну світлову картину, сприятливу для телевізійного зображення. Зазвичай використовуються прилади від 100 Вт до 2 кВт.

До плюсів галогенного світла можна віднести дуже малу споживану потужність, яка на 80% менша ніж у ламп розжарювання, термін роботи ламп також більший ніж у ламп розжарювання і складає 2000-4000 годин, а світловіддача цих ламп складає 25 лм/Вт, що вдвічі вище ніж у ламп розжарювання, проте вони мають і свої недоліки – надмірне виділення тепла,а оскільки ведучий постійно знаходиться під дією ламп, це призводить до швидкої втомлюваності. До недоліків галогенного світла можна віднести і ціну, оскільки вона в 6 разів вища ніж у ламп розжарювання.

Одним з видів ламп, які використовуються при освітленні є флуоресцентні лампи. При протіканні електричного розряду в парах ртуті якими наповнений балон, випромінюється ультрафіолет, що викликає флуоресцентний ефект в люмінофорі. Світло таких ламп називається «холодним», оскільки їх колірна температура становить 5500 К. На сьогоднішній день лампи «холодного» світла міцно зайняли своє місце в студіях теленовин та віртуальних студіях. Мала споживана потужність, рівномірне розсіяне світло, значний термін роботи ламп (2000-20000 годин) – безперечні переваги "холодного" світла над лампами розжарювання.

Для ідеальної передачі кольору та якості зображення необхідно забезпечити освітленість на рівні 1000-2000 лк.

Дуже важливо розрахувати споживану потужність освітлення, оскільки студійне світло може споживати до 90% всієї потужності, яку витрачає студія.

Освітлення в студії, для правильного позиціонування і орієнтування, знаходиться на системах підвісу, що дозволяють переміщувати освітлювальні прилади незалежно один від одного в будь-яку точку студії. Загальна система підвісу кріпиться на рейки або труби [5, 6].

Камери. Кількість відеокамер в студії залежить від складності поставленої творчої задачі: можна обійтися однією, але іноді необхідно більше десяти. Студії теленовин використовують, як правило, 2-3 камери, постановочні та тематичні програми – до 6, великі за формами шоу-програми – 6-10.

Крім того, великі за розмірами студії можуть використовуватися одночасно для декількох програм. У цьому випадку студія має кілька різних декорацій, і кількість камер може бути більш ніж 10.

У знімальному павільйоні повинно вистачати обладнання для того, щоб зображення було знято з максимально якістю і з правильним художнім змістом.

Велику, за об'ємом, частину будь-якої студії займають п'єдестали камер, або ж просто крани. Крани для телекамер – це пристрої, які дозволяють повертати відеокамеру та оперативно піднімати / опускати її під час зйомки. До студійних п'єдесталів є певні вимоги. Вони повинні бути абсолютно безшумними, забезпечити стабільне, збалансоване положення відеокамери.

Для того щоб максимально сконцентрувати оператора на творчу складову, частину робіт з налаштування та стеження за камерами виконує відео- інженер. У звичайній зйомці, коли оператор працює на виїзді, він повинен повністю контролювати все, що відбувається з камерою. У студії під контролем оператора тільки творча складова: формат кадру, наїзд-від'їзд, фокус. За всі інші налаштування – діафрагму, камерне посилення, колірні / яскравісні баланси та інші глибокі налаштування відповідає інженер.

Режисерська бригада розташовується в режисерській апаратній, де зазвичай знаходяться моніторний стелаж і основна робоча консоль. Перед режисером знаходиться відеопульт, за допомогою якого він забезпечує перемикання потрібних джерел в ефір. Як правило, в цьому режисерам допомагають асистенти режисера.

Оператор графічної системи забезпечує графічне оформлення, титри, схеми, прогноз погоди. Якщо потрібно багатошарова графіка, то кожен шар титрів повинен обслуговуватися окремо. Робоче місце для оператора телесуфлера – невід'ємна частина телевізійного процесу, без цього сучасне телебачення неможливо. Оператор телесуфлера стежить за тим, щоб текст "прокручувався" на екрані в процесі читання. Іноді досвідчені ведучі самі управляють прокруткою тексту. Для цього їм встановлюється спеціальний пульт або педалі. Однак оператор телесуфлера навіть у цьому випадку необхідний, щоб завантажувати файли з текстами, оперативно редагувати їх, бути готовим "підхопити" управління прокруткою тексту, якщо ведучий помилився і втратив потрібний текст.

Декорації. Близько 80% студій в Україні універсальні. Тобто такі, які використовують під ранкове шоу, для запису музичної програми, під політичний огляд і для телевізійних новин з різницею в декілька годин, тому одним із пріоритетних напрямів розвитку сучасних студій є віртуальні декорації (рис. 1.7). Віртуальна студія базується на принципі рір-проекції. Рір-проекція – це електронне накладання об'єкта зйомки, який фізично перебуває на однотонному тлі, на фонове зображення.

 

 

Рисунок 1.7 – Зображення віртуальної студії

 

У більшості випадків це застосовується для імітації знаходження телевізійного ведучого на якому-небудь реальному тлі, яке було записане як відеосигнал (наприклад, знятий відеокамерою вигляд міста, пустеля, водоспад і т.д.) або створений в системі комп'ютерної анімації дизайнером-аніматором. Цей найпростіший рівень віртуальних декорацій працює тільки зі статичною камерою.

Часто віртуальними студіями ставляться також і складні завдання. Наприклад, якщо потрібно використовувати трансфокатор об'єктиву, змінювати фокус, то необхідний додатковий процесор, який буде перераховувати віртуальну декорацію в залежності від дій з об'єктивом. Цей процесор аналізує стан органів управління об'єктивом і, виробляючи миттєвий рендер тривимірної декорації, змінює задній план.

Ще більш складні системи дозволяють також переміщувати камеру у віртуальній студії. У цьому випадку процесор формування віртуального фону повинен отримувати інформацію про рух камери. Для цього існує багато способів – датчики руху і повороту камери на штативі, використання в студії спеціальних оптичних міток на тканині для оптичного розпізнавання, системи орієнтування за встановленими в студії інфрачервоними датчиками і випромінювачами.

Також у віртуальній студії можна використовувати багатокамерну зйомку. Для цього необхідно збільшувати кількість процесорів прорахунку заднього плану.

Відеомікшери телестудій. Відеомікшери можуть мати як одну комутаційну лінійку, так і декілька. Вибір кількості лінійок безпосередньо пов'язаний з кількістю одночасно формованих програм. Наприклад, для телемосту необхідно формувати дві програми – одну для ефіру, а іншу для учасника телемосту. Також і багатокамерні спортивні трансляції вимагають більшої кіль- кості лінійок, так як тут додається паралельна трансляція на табло, яка цілком незалежна від ефірної трансляції. Пульт є серцем телекомплексу, так як саме в нього потрапляє вся початкова відеоінформація і саме він формує вихідний програмний сигнал.

Звук в студії АСБ. Пульт звукорежисера звичайно розташовується позаду режисерського пульта для забезпечення видимості моніторного стелажу і дій творчої бригади. Щоб маніпуляції зі звуком і гучність звуку не заважали основній роботі режисерської бригади, звукорежисер відокремлюється скляними дверима.

Звукорежисеру важливо бачити артикуляцію персонажів зйомки. Для цього необхідні монітор програмного виходу і монітор, на якому він може вільно перемикати зображення з декількох камер.

Кількість фейдерів на цифрових аудіомікшерах не обов'язково має збігатися з кількістю фактичних входів, як це було на традиційних аналогових мікшерах. У процесорний блок мікшерною консолі вбудовуються плати аудіовходів в тій кількості, яка необхідна. Причому існують плати для введення не тільки аналогових і цифрових стандартів звуку, але і плати отримання до 8 каналів впровадженого звуку з відеосигналу SDI. Це дозволяє інтегрувати аудіомікшер з відеоматричним шаром.

Кількість фейдерів на цифрових консолях не фіксована і може змінюватись в широких межах. Цю кількість потрібно вибирати за умови максимальної кількості безпосередніх джерел в одній телепрограмі. Завдяки цьому для студій телевізійних новин досить порядку 16-20 фейдерів.

Завдяки тому, що цифровий аудіомікшер має вбудований комутатор, а також вхідні джерела стандарту SDI, з'являється можливість взагалі не використовувати окрему аудіоматрицю в студії.

Цифрові аудіомікшери дозволяють мати кілька "шарів", призначаються на фейдер джерел. Передача "шарів" відбувається миттєво, після натискання відповідної кнопки. Застосування великої кількості шарів на цифрових аудіомікшер стало тенденцією в усьому світі [5, 7].