Характеристики основних шкідливих компонентів викидів автотранспорту.

1. Оксиди нітрогену N_хО_у

В «букет» шкідливості в атмосфері входять:

1) оксид нітрогену (І) N₂О – веселящій газ, має наркотичні властивості і використовується при хірургічних операціях;

2) оксид нітрогену (ІІ) NО – діє на нервову систему людини, викликає параліч, зв'язує гемоглобін крові та викликає кисневе голодування;

3) оксиди нітрогену (ІV) N₂О₄↔ NО₂ – викликають ураження дихальних шляхів отікання легенів. При взаємодії з водою та киснем утворюють нітратну кислоту:

4 NО₂ + 2 Н₂О + О₂ = 4 НNО₃

Окиси нітрогену приймають участь в утворенні кислотних дощів. Нітратна кислота, яка утворюється з цих оксидів, складає близько 35 % від усіх кислот, що містяться у дощовій воді.

Оксиди нітрогену приймають участь в утворенні фотохімічного смогу, що призводить до вторинного забруднення атмосфери міст. В період високої інтенсивності руху автотранспорту вранці та ввечері відзначається максимум викидів в атмосферу оксидів нітрогену та вуглеводнів, їх хімічна взаємодія обумовлює фотохімічне забруднення повітря.

Високий рівень оксидів нітрогену призводить до зростання кількості випадків катару верхніх дихальних шляхів, бронхіту і запалення легенів у населення. До прямої дії оксидів нітрогену найбільш чуттєві люди з хронічними захворюваннями дихальних шляхів (наприклад, астма або емфізема легенів) і сердцево-судинними захворюваннями.

 

1. Оксид карбону (ІІ) СО

Доля автомобільного транспорту в забрудненні СО повітря великих міст дуже велика. Наприклад, для Токіо 99 %, для Нью-Йорку – 97 %, для Москви – 96,3 %. В деяких містах концентрація СО впродовж коротких періодів досягає 200 мг/м³ і більше., при нормативних значеннях разових ПДК, наприклад, для США 40 мг/м³.

Чадний газ СО не має кольору, запаху, смаку, тому наші органи почуттів не можуть його визначити. СО при диханні поступає в кров разом з повітрям і взаємодіє з гемоглобіном крові. Складний білковий комплекс гемоглобіну переносить кисень з легенів до клітин організму. Чадний газ з'єднується з молекулами гемоглобіну в декілька разів міцніше за кисень. Чим більший вміст СО в повітрі, тим більше гемоглобіну він зв'язує, і тим менше кисню отримують клітини. При підвищений концентраціях СО стає смертельно отруйним.

СО утворюється при неповному згорянні палива в двигунах внутрішнього згоряння (при повному утворюється СО₂). В 60-х роках типовий автомобільний двигун з вихлопними газами робив викиди приблизно 73 г СО на кожні 1,5 км пробігу. Сучасні автомобілі обладнані спеціальними пристроями, в яких для досягнення встановлених норм викидів СО вихлопні газі змішуються з повітрям в присутності каталізатора. СО окислюється до СО₂ в каталітичному перетворювачі, який містить платину та паладій. Вже в багатьох містах заборонено покупати і використовувати автомобілі без відповідних встановлених каталізаторів. Ці міри призводять до зниження рівня забруднення повітря оксидом вуглецю (ІІ) двигунами внутрішнього згоряння. Однак, внаслідок росту кількості автомобілів та погіршення з часом каталітичних властивостей перетворювачів, це зниження рівня СО не таке велике, як можна було очікувати.

 

1. Сажа.

Дизельні двигуни викидають в значних кількостях сажу, яка в чистому вигляді не токсична. Однак частки сажі на своїй поверхні несуть частки токсичних речовин, в тому числі і канцерогенних. Сажа може тривалий час знаходитись у взвішеному стані в повітрі, тим самим збільшуючи час дії токсичних речовин на людину.

1. Свинець.

Використання етильованого бензину, який має в своєму складі сполуки свинцю, забруднює цими токсичними з'єднаннями атмосферне повітря. Близько 70 % свинцю, що міститься в бензині разом з етиловою рідиною, попадає у повітря з відпрацьованими газами, з них 30 % одразу осідає на землі, а 40 % залишається в атмосфері. Виключити надходження свинцю в атмосферу можна заміною етильованого бензину на неетильований, що здавна практикується в крупних містах Європи.

 

1. Оксид сульфуру SО₂ утворюється у відпрацьованих газах у випадку, якщо сульфур міститься у вихідному паливі (дизельне паливо).
2. Вуглеводні
3. Бензапірен
4. Оксид карбону (ІV) СО₂