Підключення до Інтернету. Провайдери.

Для пiдключення комп’ютерiв до середовища передачi використовуються спецiальнi пристрої – мережевi адаптери. Основними елементами мережевого адаптера є: прийомопередавач (трансiвер), мережевий контролер, пам’ять мiкропрограм та своя оперативна пам’ять. Трансiвер забезпечує перетворення сигналiв та зв’язок з середовищем передачi. Мережевий контролер – це спецiалiзований процесор, який реалiзує протокол доступу до середовища передачi. Пам’ять мiкропрограм мiстить програму управлiння мережевим контролером. Своя оперативна пам’ять використовується для тимчасового зберiгання кадрiв даних.
Призначення мережевого адаптера:

· пiдготовка даних, що поступають вiд комп’ютера, для передачi по мережевому кабелю;

· передача даних iншому комп’ютеру;

· управлiння потоком даних мiж комп’ютером та кабельною системою.

Web-сервер – це сервер, орiєнтований на виконання спецiальних задач взаємодiї з мережею Internet. Вiн надає робочим станцiям максимально можливий набiр послуг мiжмережевої взаємодiї. По складу обладнання сервери мало чим вiдрiзняються вiд робочих станцiй, однак до самого обладнання iснують бiльш високi вимоги. Це зв’язано з тим, що файловий сервер повинен достатньо швидко обробляти велику кiлькiсть запитiв вiд всiх робочих станцiй. Для забезпечення потрiбної продуктивностi сервери оснащуються високопродуктивними процесорами, наприклад Pentium II з тактовою частотою 233 Мгц i вище. Можливе використання систем з кiлькома процесорами одночасно.
З метою пiдвищення продуктивностi в серверах широко використовується кеш-пам’ять. Ця надшвидкодiюча пам’ять призначена для тимчасового зберiгання команд i даних, до яких вiдбувається найчастiше звертання.

• фізично приєднати комп'ютер до одного з вузлів мережі;

• одержати постійну або тимчасову IP-адресу;

• установити і настроїти програмне забезпечення — програми-клієнти тих сервісів, послугами яких є намір скористатися.

Організаційно доступ до мережі користувачі дістають через провайдерів.

Провайдери — організація (юридична особа), що надає послуги приєднання користувачів до мережі Інтернет.

Провайдер має постійно ввімкнений продуктивний сервер, сполучений з іншими вузлами каналами з відповідною пропускною здатністю, і засоби для одночасного підключення кількох користувачів (багатоканальний телефон, багатопортова плата і т. ін.). Провайдери роблять подібну послугу на договірній основі, найчастіше орієнтуючись на час роботи користувача або обсяг даних, які пересилаються по мережі. При укладенні договору провайдер повідомляє клієнту всі атрибути, необхідні для підключення та настроєння з'єднання (ідентифікатори — login, паролі, номери телефонів тощо).

Зазвичай користувачі навчальних закладів, великих організацій, фірм, підприємств приєднуються до Інтернету через свою ЛОМ. На один із комп'ютерів локальної мережі покладається виконання функцій proxy - сервера — управління локальною мережею і «посередництво» між комп'ютерами користувачів та мережею Інтернет (proxy — представник, довірена особа). Всі технічні й організаційні питання щодо взаємодії з провайдером вирішує адміністратор мережі. Для користувачів розробляється інструкція з переліком дій, які треба виконати для приєднання до мережі Інтернет.

Технічно для приєднання до комп'ютера провайдера необхідні ПК, відповідне програмне забезпечення і модем — пристрій, що перетворює цифрові сигнали від комп'ютера на сигнали для передавання по телефонних лініях і навпаки.

Комп'ютери провайдера можуть виконувати функції хост-машини або звертатися до потужніших хост-машин для доступу до глобальних ресурсів Інтернету через високопродуктивний канал передавання даних — магістраль. Хост-машина (від англ, host; — господар) — це комп'ютер, що виконує мережні функції, реалізуючи повний набір протоколів усіх семи рівнів моделі OSI, або завдання користувача (програми, розрахунки).

 

Служби Інтернету.

Сервіси (служби) Інтернет. Під час пересилання інформації у мережі один комп'ютер робить запит (комп'ютер-клієнт), а інший - надає відповідь (комп'ютер-сервер). Такі комп'ютери відрізняються між собою, зокрема, встановленим програмним забезпеченням. Програми, які здійснюють запит, називають клієнтами, а які опрацьовують запит і надають відповідь - серверами. Між цими програмами має бути однозначна відповідність, вони повинні розуміти одна одну. Пара програм - для клієнта - та сервера - утворюють службу Інтернет.

Існують універсальні та спеціалізовані служби Інтернет. Спеціалізовані служби доступні вузькому колу користувачів і спеціалістів. Універсальні служби може використовувати кожний. Основне програмне забезпечення для роботи з універсальними службами входить до комплекту операційних систем. До основних служб належать:

• WWW або WEB-служба;

• електронна пошта (e-mail);

• служба новин UseNet;

• служба пересилання файлів між комп'ютерами FTP;

• служба Gopher;

• служба Telnet;

• служба WAP.

Служба WWW (World Wide Web або WEB-служба) вважається найбільш популярною. Це система відображення та обміну інформацією. Вона надає доступ майже до всіх видів ресурсів мережі.

Електронна пошта (e-mail) дає змогу користувачам обмінюватись листами-повідомленнями. Одночасно з текстовими повідомленнями можна передавати файли в різних форматах: графіку, звук тощо.

Службу UseNet називають службою новин або телеконференцією. Принципи роботи служби новин схожі до роботи електронної пошти, однак у UseNet повідомлення направляються не конкретній людині, а так, щоб їх міг отримати кожний, хто виконає підписку на ті чи інші новини.

Служба FTP призначена для пересилання файлів між комп'ютерами. Ця служба дає змогу швидко та якісно пересилати файли великих розмірів, зокрема, програми, звукові та відео файли т а ін.

Служба Gopher дає змогу шукати, отримувати та відображати потрібну інформацію у текстовому форматі. Це давня служба і сьогодні вона майже не розвивається.

Службу Telnet використовують для віддаленого доступу до ресурсів інших комп'ютерів.

Останнім часом популярними стали нові служби Інтернет: інтерактивний чат, аудіо- і відео конференції, де користувачі можуть спілкуватися в режимі реального часу тощо.

Великою популярністю в мережі Internet користуються такі послуги:

· e-mail (електронна пошта) — забезпечує передачу кореспонденції, яка подана в елек­тронному вигляді;

· usenet (телеконференції) — дозволяють обмінюватися інформацією деякій кількості зацікавлених осіб, для цього виділяється спеціальна ділянка пам'яті на машині-сервері, яка обслуговує телеконференцію;

· FТР (File Transfer Protocol) — служба передачі файлів на основі FТР-протоколу;

· IRC (Internet Relay Chat) — групові дискусії, які забезпечують обмін текстовими повідомленнями в режимі реального часу;

· WWW (World Wide Web — «всесвітня павутина») — служба, яка дозволяє передава­ти мультимедійні документи (Web-сторінки), зв'язані між собою системою гіпертекстових посилок. Гіпертекстова посилка — це виділений фрагмент тексту, який містить посилки на інші документи. При активізації гіпертекстових фрагментів здійснюється перехід до документів, на які вони вказували.

Електронна пошта — це система обміну інформацією в електронному вигляді телекомуні­каційними засобами Інтернету. На сервері, до якого здійснюється підключення, формується (від­кривається) поштова скринька (папка на жорсткому диску), яка має свою адресу. Усі повідомлення, які пересилаються на цю адресу іншими особами, накопичуються в поштовій скриньці. Після фізичного з'єднання з поштовим сервером отриману кореспонденцію можна перетягнути. Для читання електронної пошти, відправлення електронних листів, їх пере-направлення, вилучення тощо служать в операційних системах типу Windows спеціальні про­грами: Internet Mail — в системі Windows 95, Outlook Express — в Windows 98, Windows 2000 та Windows NT. За допомогою цих програм можна відкрити папку Входящие — для читання отри­маних листів, папку Исходящие — для перегляду відправлених листів.

Листи електронної, як і звичайні листи, містять службову інформацію, де вказується адре­са одержувача, адреса відправника, тема повідомлення. Основний текст листа (який формується засобами програм електронної пошти або іншими засобами із відповідним способом кодування) може містити додатки у вигляді окремих файлів із графічними зображеннями, звуковими фраг­ментами, мелодіями, форматованими текстами, програмами. Ці додатки разом із основними тек­стом формують своєрідну посилку, і кодуються як текстові повідомлення незалежно від форма­ту. При отриманні листа разом із додатками існує небезпека отримання вірусів або макровірусів.

Головними перевагами електронної пошти є дешевизна та оперативність. Доставка повід­омлення в довільну точку світу займе лише декілька годин. Користуючись електронною поштою, слід дотримуватись мережевого етикету. Посилати електронні листи можна і незнайомим людям. але за умови, що їхня адреса була опублікована чи іншим офіційним способом вам передана. Ви­користання електронної пошти з метою розсилання реклами є грубим порушенням. Адресу таких порушників легко встановити, оскільки вона фіксується на серверах, які були задіяні для переда­чі повідомлень. До незнайомих людей можна звертатись лише із проханнями дати професійну консультацію, із ввічливими пропозиціями, не вимагаючи обов'язкової відповіді. Адресат, до якого було здійснено звертання, якщо буде мати можливість і вважатиме це за потрібне, дасть відповідь. Звертаючись до незнайомих людей, не можна вимагати відповіді іншими засобами зв'язку, відмінними від електронної пошти. У тексті електронних листів не можна робити виді­лення великими літерами, бо це буде розглядатися як своєрідний крик і свідчитиме про неграмо­тність відправника листа.