Глобальна мережа. Призначення та структура Інтернету.

Internet можна порiвняти з "iнформацiйною магiстраллю". Це розподiлена iз багатьма гiлками мережа дорiг, до складу якої входять швидкiснi траси, шосе, невеличкi стежини. На кожному перехрестi встановлено комп'ютер, через який варто добратися до iншого комп'ютера i так само далi, поки не буде досягнутий пункт призначення. Будь-який комп'ютер у системi Internet можна з'єднати з будь-яким iншим за допомогою "дорожньої карти". Якщо дорога до мiсця, до якого потрiбно добратися, закрита, автомтично буде знайдений об'їзд.

 

Протоколи. Адресація.

На кожному рiвнi iєрархiї Internet мережа, що входить у її склад, сама вiдповiдає за те, щоб усе було нормально у своєму оточеннi. З погляду адресацiї це означає, що будь-яка органiзацiя, що залучена до неї, веде базу даних своїх комп'ютерних мереж. Унiкальнi номери, що використовуються для iдентифiкацiї комп'ютерiв, залучених у Internet, називаються IP- адресами. IP- адреса складається з 4 номерiв. Вони вiддiленi один вiд одного крапкками. 192.33.33. 22 - це IP - адреса, така ж, як i 155. 66.77.1 Крайнє лiве число позначає номер великої мережi, числа, що стоять справа, означають бiльш дрiбнi дiлянки мереж i так далi, поки не дiйдемо до конкретного комп'ютера. З такими адресами iснує багато проблем. Вони дуже довгi i важко запам'ятовуються. Щоб полегшити розумiння адрес, почали використовувати спецiальнi назви (iмена, наприклад, cii.sumy.ua). Таке iм'я називається доменним. З такими адресами легше працювати, тому що доменнi iмена мають постiйну структуру, дивлячись на яку можна легко зрозумiти, якiй органiзацiї належить iм'я. Коли набирається iм'я, маршрутизатори, що опрацьовують потiк даних мережi, ставлять на мiсце вiдповiднi цифри IP-адреси.
Система доменних iмен (DNS), що характеризує комп'ютери i заснування, у яких вони розмiщенi, упорядкована дзеркально щодо цифрової IP-адресацiї. Якщо в IP-адресi найбiльша загальна частина зазначена злiва, то в доменних iменах вона розмiщена справа.

Пересилання інформації в мережі здійснюється за принципом „запит - відповідь". За допомогою одного комп'ютера - клієнта - формують запит і звертаються до іншого комп'ютера - серверу - за потрібною інформацією. Запит містить адресу комп'ютера, на якому знаходиться потрібна інформація (її називають ресурсом), тобто шлях до ресурсу та адресу клієнта. Колись комп'ютерів, під'єднаних до Інтернет, було небагато, і кожний з них мав своє ім'я. в мережі. Ці імена записувались у спеціальні файли, які постійно розсилала серверам організація InterNIC (Network Information Center).

Коли кількість комп'ютерів досягла певної критичної межі, робота з такими файлами ускладнилася. Тому Інтернет вирішили умовно поділити на зони. Кожному комп'ютеру надали номер, який складається з чотирьох чисел, кожне з яких менше ніж 256. Числа розмежовані крапками. Такі адреси називаються IP-адресами. Ось приклади адрес:

124.178.65.12; 193.131.45.112; 193.101.48.96.29.

Кожна така адреса складається з двох частин. До першої частини можуть належати від одного до трьох чисел зліва. Ця частина визначає адресу мережі, до якої входить комп'ютер, і називається ідентифікатором мережі. До другої частини входить інша група чисел адреси. Вони визначають у певний проміжок часу конкретний комп'ютер у мережі і називаються ідентифікатором вузла.

Для адміністрування (керування) мережею така система адресації зручна, а ось для користувачів - ні. Не зручно постійно пам'ятати набори цифр, їх можна легко переплутати, крім того, вони можуть змінюватися. Тому поряд з IP-адресацією була введена інша система імен — доменна система. Вона дає змогу поставити у відповідність IP-адресі деяке ім'я, зручне користувачам. Для цього мережу умовно поділили на так звані домени (тематичні частини). Домени побудували так, щоб за назвами можна було визначити їхнє призначення, належність, форми обслуговування та фінансування. Так, спочатку в СІЛА були створені шість доменів:

com - комерційні компанії, net - провайдери, edu - освітні організації, mil - військові організації, gov - державні організації, org - суспільні організації.

Домен com призначений для обслуговування різноманітних комерційних організації, edu — для Міністерства освіти США, a mil - для військового комплексу.

На противагу IP-адресам, доменні адреси читають справа наліво. Доменне ім'я в числове можна перевести за допомогою спеціальної програми ping.

Інтернет складається з тисячі різних мереж, кожна з яких може працювати за своїми правилами, використовувати різноманітні протоколи та системи адресацій. Для обміну інформацією між такими мережами служать спеціальні служби.

В сучасних умовах бібліотеки мають здійснювати не лише збір та обробку друкованих видань, а й архівування інформаційних ресурсів Інтернет.

Послуги мережі Інтернет забезпечують різні мережеві підсистеми з метою використання поширення певної інформації заданим способом. Робота підсистем здійснються шляхом видачі відповідей на запити програм-клієнтів.

З кожною мережевою послугою асоціюється певний протокол.

Протокол — це набір правил, згідно яких відбувається взаємодія компонентів мережі. Інтернет в цілому використовує протокол ТСР/ІР. Залежно від того, які саме компоненти мережі використовуються, визначаються різні рівні взаємодії, кожен з яких використовує свій протокол, що є надбудовою над протоколами більш низького рівня. Зокрема, в Інтернет часто говорять про протоколи мережевих послуг (НТТР, FТР, SМРТ, РОРЗ, ІМАР тощо), що використовуються при передачі інформації різних видів.

Internet є сукупнiстю мереж, що пiдтримують обмiн iнформацiєю на основi протоколiв TCP/IP. Iснує двi важливi характеристики, що їх об'єднують:

1. усi мережi згоднi використовувати єдинi умовнi позначення, щоб вирiшити, яким чином данi будуть перемiщенi i як будуть обробленi помилки;

2. усi мережi в системi Internet мають загальний засiб адресацiї повiдомлень i спецiальної iдентифiкацiї комп'ютерiв, що знаходяться в системi Internet.

TCP (Transfer Control Protocol) - протокол управління пересиланням даних. Він визначає правила розбиття інформації на пакети певного розміру та формату, їх доставки до адресата певними маршрутами й об'єднання пакетів в єдине ціле,

IP (Internet Protocol) - протокол міжмережевої взаємодії. Він дає можливість коректно пересилати інформацію між комп'ютерами, які мають різну архітектуру та різні операційні системи.

HTTP (Hyper Text Transfer Protocol) - протокол служби WWW. Це протокол пересилання і відображення гіпертексту, тобто Web-сторінок. Він дає змогу за допомогою спеціальних програм - броузерів - отримувати і переглядати Web-сторінки.

З розвитком мобільного зв'язку значно зросла роль електронних повідомлень. Протокол WAP надає доступ до сервісів Інтернет користувачам мобільних телефонів, пейджерів, електронних органайзерів, що використовують різні стандарти зв'язку.

Комп'ютери, які називають шлюзами, встановлюють на виході кожної мережі. Шлюзи перекладають внутрішні мережні адреси комп'ютерів в адреси Інтернет.

Висновок. Кожний комп'ютер, під’єднаний до Інтернет, має свою адресу. Існує два способи написання адрес: текстово-доменний (domain) і числовий (IP адреси), між якими є однозначна відповідність.