Оцінка економічної та енергетичної ефективності вирощування культури

Це останній підрозділ третього розділу, в якому подається економічна та енергетична оцінка вирощування культури або економічна та енергетична оцінка запропонованих технологічних рішень. Це питання дипломник готує самостійно, а при потребі разом з керівником роботи.

Для цього користуються методичними вказівками, науковою та довідковою літературою з економіки, типовими технологічними картами вирощування сільськогосподарських культур тощо [10].

Для економічної оцінки доцільно використати загальноприйняті показники (врожайність, вартість продукції, виробничі затрати, чистий дохід, собівартість одиниці продукції, рівень рентабельності, та оформити їх у вигляді таблиці 3.16.

Таблиця 3.16

Економічні показники технології вирощування культури

Показник	Варіант досліду
контроль	дослід
Урожайність, т/га
Вартість продукції, грн./га
Виробничі затрати, грн./га
Собівартість, грн./т
Чистий дохід, грн./га
Рівень рентабельності, %

 

Урожайність культури (У) з 1 га вираховують діленням валового збору (ВЗ) в тонах на площу посіву культури (П):

У=ВЗ/П, т/га

Для визначення вартості продукції (ВП) використовують державні закупівельні ціни (Ц, грн./т)

ВП=Ц ·У, грн./га

Суму виробничих затрат на 1га можна одержати з річних звітів господарства або вирахувати, користуючись типовими технологічними картами та нормативними затратами.

Показник чистого доходу (ЧД) визначають як різницю між вартістю продукції (ВП) з 1 га і сумою виробничих затрат (ВЗ, грн./га):

ЧД = ВП–ВЗ, грн./га.

Розрахунок собівартості 1т продукції (Сб) одержують діленням виробничих затрат (ВЗ) на врожайність (У) з 1га:

Сб = ВЗ/У, грн./т.

Рівень рентабельності (РР) вираховують як частку від ділення чистого доходу (ЧД) з 1 га на суму виробничих затрат (ВЗ) з 1 га, помноживши результат на 100:

РР=ЧД/ВЗ х 100, %

Після аналізу економічної ефективності роблять висновок про доцільність вирощування даної культури у даних конкретних умовах господарювання або про доцільність даної технології.

Для запропонованих технологічних рішень, які ще не були апробовані на практиці, можливо лише передбачати прибавку врожаю. Тому у таких випадках може йти мова про те, яка прибавка врожаю вже робить рентабельним ту чи іншу новацію. Наприклад, додаткові затрати на застосування препарату АКМ у технології вирощування пшениці озимої складають 100 грн. на 1 га. За існуючих державних закупівельних цін прибавка врожаю у 1ц з 1 га вже окупить застосування цього препарату. Літературні дані свідчать, що прибавка врожаю від застосування АКМ може сягати від 2 до 16 ц/га. Виходячи з цього, можна впевнено рекомендувати такий технологічний прийом, як обробка насіння препаратом АКМ.

Енергетичний критерій має переваги перед вартісним: не залежить від політики ціноутворення і кон’юнктури ринку, дозволяє виражати енерговитрати на виробництво сільськогосподарської продукції в єдиних одиницях – джоулях, точніше відбиває технологічний і технічний рівень у різних галузях.

Порівняння енергії, акумульованої в урожаї, із сукупною енергією, затраченою на вирощування і збирання врожаю, дає змогу об'єктивно оцінити технологію вирощування сільськогосподарських культур. Співвідношення валової енергії (ВЕ) врожаю і кількості сукупної енергії (ΣE), затраченої на його вирощування, прийнято називати енергетичним коефіцієнтом (Ек) вирощування культури: Ек = ВЕ/ΣE. При визначенні затрат сукупної енергії на вирощування культури роблять розрахунки її по кожному прийому вирощування (лущення стерні, енергоємність добрив та їх внесення, оранка, весняне вирівнювання ґрунту, передпосівна культивація, сівба, догляд за посівами, збирання врожаю, доочищення зерна тощо). Для цього визначають також вміст енергії у пальному, мастилі, насінному матеріалі, гербіцидах, інсектицидах, фунгіцидах, десикантах, дефоліантах; енергетичність агрегатів, транспортних засобів, праці механізаторів тощо. Підсумок їх і є показником затрат сукупної енергії при вирощуванні культури.

ΣE = Е₁ + Е₂ + Е₃ + Е₄ + Е₅ + Е₆ + Е₇ + Е₈ + Е₉,

де ΣE – затрати сукупної енергії, Е₁ – затрати енергії на основні засоби виробництва, Е₂ – затрати енергії на паливо і мастила, Е₃ – затрати енергії на добрива, Е₄ – затрати на воду, Е₅ – затрати енергії на насіння, розсаду; Е₆ – затрати на пестициди, Е₇ – затрати енергії живої праці, Е₈ – затрати енергії на ручний інвентар, Е₉ – затрати електроенергії (все – у МДж/га).