Характеристика грунтів господарства

Ґрунти формуються внаслідок різноманітних і безперервних змін верхніх горизонтів гірських (ґрунтоутворюючих) порід під впливом рослинних і тваринних організмів. Однак виникнення ґрунтів залежить і від ряду інших природних факторів. Умови, під, впливом яких протікає ґрунтоутворюючий процес і формуються ґрунти, називаються факторами ґрунтоутворення. Виділено п'ять природних факторів ґрунтоутворення: 1) ґрунтоутворююча (материнська) порода; 2) клімат; 3) рослинність і тваринний світ (біологічний фактор); 4) рельєф; 5)вік. На додаток виділяють і шостий фактор – виробничу діяльність людини.

Ґрунтоутворюючий процес – це сукупність явищ перетворення і пересування речовин і енергії, що протікають у ґрунтовій товщі. Кожному з цих явищ протистоїть інше, протилежне у своїй сутності. Вони мають різноманітну природу – біологічну, хімічну, фізичну, фізико-хімічну протікають у тісній взаємодії один з одним.

Найбільш важливими, складовими ґрунтоутворюючого процесу є наступні: 1) створення органічної речовини і його розкладання; 2) синтез органо-мінеральних сполук і їхнє руйнування; 3) акумуляція органічних, неорганічних і органо-мінеральних речовин і їхній винос; 4) розпад первинних і вторинних мінералів і утворення вторинних мінералів; 5) надходження вологи в ґрунт і повернення її в атмосферу в результаті транспірації і випаровування; 6) поглинання енергії сонця ґрунтом, що приводить до її нагрівання, і випромінювання енергії, супроводжуване охолодженням, її.

Ґрунт як особливе природне тіло складається з чотирьох фаз: твердої, рідкої, газоподібної і живий. Тверда фаза – це основа, що складається з мінеральних часточок і органічних речовин, що формуються в процесі ґрунтоутворення. Рідка фаза – вода і розчинені в ній солі. Газова фаза — ґрунтове повітря, що заповнює вільні від води пори ґрунту. Живаючи фаза ґрунту – численні живі організми, що населяють ґрунт, що безпосередньо беруть участь у ґрунтоутворенні.

На території ТОВ «Авангард» пануючим є чорнозем звичайний середньогумусований. Чорнозем, як відомо, найчастіше пов'язаний з лесовими карбонатними материнськими породами, що обумовлює наявність в поглинаючому комплексі катіонів кальцію і магнію. Чорноземні ґрунти відносяться до не промивного типу, чим вони відрізняються від підзолистих, які входять в групу промивних ґрунтів.

Таблиця 3

Агрономічна характеристика основних типів ґрунтів господарства

Найменування ґрунтів	Площа га.	рН	Гумус, %	Мінерали на 100 г. ґрунту
N/NO3	P2O5	K2O
Чорнозем звичайний середньогумусний не змитий		6,9	3,9	4,82	13,1	13,88
Чорнозем звичайний середньогумусний слабозмитий		6,8	3,8	4,68	12,86	13,43
Чорнозем звичайний середньогумусний середньозмитий		6,9	3,6	4,58	12,36	13,21
Чорнозем звичайний середньогумусний сильно змитий			3,2	4,2	12,07	12,82

 

Засміченість полів бригади

У зв'язку з великою кількістю бур'янів (понад 1500 видів) їх згруповано за найважливішими ознаками. Згідно з ботанічною класифікацією бур'яни поділяються на класи, порядки, родини, види та підвиди. Поділ на класи одно- і двосім'ядольних рослин, виділення окремих родин рослин має певне значення для системи захисту посівів проти бур'янів, в тому числі й під час застосування гербіцидів.

За місцем росту бур'яни відносять до посівних (сегетальних) і смітникових (рудеральних). Посівні бур'яни ростуть на полях, городах, луках, пасовищах, у садах, а смітникові – поблизу жител, тваринницьких приміщень, на узбіччях доріг, пустирях тощо. Багато бур'янів пристосувалися до життя і способів вирощування певних культур, залишившись типовими і специфічними їх засмічувачами. Так, специфічним засмічувачем льону є пажитниця польова та кукіль льоновий; проса – мишій сизий і зелений, плоскуха звичайна; озимих – метлюг звичайний, бромус житній і бромус польовий, підмаренник чіпкий, сокирки польовії та ін.

За характером живлення бур'яни поділяють на три групи: незелені рослини – паразити, зелені рослини – напівпаразити, зелені рослини – не паразити.

Рослини-паразити (незелені рослини) – нездатні до самостійного синтезу органічних речовин, оскільки не мають хлорофілу. Вони не мають також коренів, а використовують поживні речовини рослин-живителів. Бур'яни-паразити за місцем паразитування на рослинах поділяють на стеблові (повитиці) та кореневі (вовчки)

Рослини-напівпаразити (дзвінець безкрилий, перестріч польовий, кравник пізній, омела біла) приростають до коріння або стебел інших рослин та використовують їх поживні речовини, проте у них є зелене листя, вони засвоюють вуглекислий газ із повітря.

Зелені рослини-непаразити – це найчисленніша група бур'янів. Вони мають хлорофіл, зелене листя, у них відбуваються процеси асиміляції, коренева система використовує поживні речовини і воду з ґрунту.

За тривалістю періоду життя бур'яни поділяють на малорічні та багаторічні.

Малорічні бур'яни в свою чергу поділяють на ефемери, однорічні і дворічні, а однорічні – на ярі, зимуючі й озимі.

Багаторічні бур'яни залежно від способу вегетативного розмноження бувають кореневищними, коренепаростковими, стрижнекореневими, цибулинними, повзучими та ін.

У малорічних бур'янів повний цикл розвитку триває один-два роки. Розножуються вони тільки насінням, яке протягом життя утворюють один раз і після цього відмирають. До групи малорічних бур'янів належать ярі, зимуючі, озимі та дворічні бур'яни.

Малорічні бур'яни з дуже коротким періодом вегетації, які здатні за сезон дати 2-3 покоління, називаються ефемерами. До них належить, наприклад, мокрець, або зірочник середній, що ростуть на городах, у садах, зріджених посівах та на зволожених ґрунтах. Одна рослина мокрецю може дати до 25 тис. насінин, які зберігають життєздатність у ґрунті до 30 років.
Ярі бур'яни за часом проростання насіння поділяють на ранні та пізні. Якщо сходи їх з'являються восени, вони гинуть після перших заморозків. До ранніх ярих бур'янів належить вівсюг звичайний, лобода біла, гречка розлога та татарська, редька дика, підмаренник чіпкий тощо.

Таблиця 3.1

Однорічні бур’яни

Українська назва	Російська назва	Латинська назва
Амброзія полинолиста	Амброзия полынолисная	Аmbrosia artemisifolia
Вівсюг звичайний	Овсюг, овес пустой	Аventa fatua
Грицики звичайні	Пастушья сумка обыкно- венная	Сapsella bursa pastoris
Гірчак шорсткий	Горец шерошоватый	Рolygonum scabrum
Капуста польова (син, суріпиця, кольза)	Капуста полевая	Вrassica campestris
Сокирки польові	Живокость полевая	Consolida arvensis
Щириця звичайна	Щирица запрокинутая	Amarantus retroflexus
Редька дика	Редька дикая	Raphanus raphanistrum
Метлюг звичайний	Метлица обыкновенная	Apera spica-venti

Таблиця 3.2

Дворічні бур’яни

Українська назва	Російська назва	Латинська назва
Будяк акантовидний	Чортополох колючий	Carduus acanthoides
Буркун лікарський	Доник лекарственный	Melilotus officinalis
Гикавка сіра	Икотник серый	Berteroa incana
Липучка їжакова	Липучка ежевидная	Myosotis sparsif
Свербига східна	Свербига восточная	Bunias orientalis
Суріпиця звичайна	Сурепка обыкновенная	Barbarea vulgaris
Татарник звичайний	Татарник колючий	Onopordon acanthium
Кропива глуха пурпурова	Яснотка пурпурная	Lamium purpureum
Морква дика	Морковь дикая	Daucus carota
Чорнокорінь лікарський	Чернокорень лекарственный	Cynoglossum officinale

Таблиця 3.3

Багаторічні бур’яни