Тема 4. Розвиток політичної думки

В УКРАЇНІ*

 

Перші історико-політичні пам’ятки писемності “Слово про закон і благодать” Київського митрополита Іларіона, літопис Нестора “Повість временних літ” про ідеї об’єднання князівств.

Суспільно-політичні ідеї в “Руській Правді” Ярослава. Розвиток політичної думки в “Слові о полку Ігоревім”. Політична програма Володимира Мономаха. “Повчання Володимира Мономаха”. Моральний ідеал, етичні основи князівської влади і їх втілення.

Українська політична думка козацько-гетьманської доби (др. п. ХVІІ-ХVІІІ ст.). Ідеї волі та демократії в політичному житті козацтва. Проект демократичної конституції України Пилипа Орлика (“Конституція прав і свобод Запорізького війська”). Втілення української державницької ідеї – проголошення незалежності України від Польщі та Москви. Обмеження влади гетьмана Генеральною Радою. Структура держави згідно з Конституцією Пилипа Орлика.

Основні напрямки розвитку української політичної думки ХІХ – поч. ХХ ст.: народницький, консервативний, комуністичний (соціалістичний) та інтегрально-націоналістичний (І.Лисяк-Рудницький). Кирило-Мефодіївське товариство (1846-1847 рр.). Соціально-політичні умови створення Кирило-Мефодіївського товариства та основні політичні ідеї його представників. Основні ідеї, організаційні і програмні положення у „Статуті слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія”, „Книзі буття українського народу” М.Костомарова і в установчій записці В.Білозерського. Ідея федерації слов’янських народів на основі повної свободи і автономії держав, які входять в цю федерацію.

Праці М.Костомарова: "Думки про федеративне начало древней Руси", "Две русских народности", "Риси народної південно-руської народності". Концепція Костомарова про українську народність.

М.Драгоманов – фундатор українського лібералізму. Політичні погляди М.Драгоманова: ідеї конституціоналізму, парламентаризму, федерації і децентралізації, місцевого самоврядування, національного самовизначення, прав і свободи людини, співвідношення політики і моралі.

Політичні погляди М.Грушевського. “Українське питання” в трактовці М.Грушевського. Ідеї національно-територіальної автономії. Федералізм М.Грушевського і принцип децентралізації. Еволюція поглядів М.Грушевського після жовтня 1917 р. Державно-правові погляди і втілення їх у IV Універсалі Центральної Ради. Проект Конституції УНР – „статут про державний устрій, права і вільності УНР”.

Політичні погляди В.Винниченка. Соціал-демократична модель національної держави в програмі В.Винниченка. Його відношення до жовтневої революції 1917 р., до більшовизму, до Радянської України, до України в складі СРСР. Еволюція поглядів і його політичні коливання.

М.Міхновський – ідеолог українського націоналізму. "Самостійна Україна" М.Міхновського – перший програмний документ українського націоналізму. Ідея національного солідаризму у працях М.Міхновського.

Політична теорія Д.Донцова (“Націоналізм”). Погляди та шляхи створення самостійної України Д.Донцова. Концепція нового інтегрального, або чинного, українського націоналізму. "Селянська дрібнобуржуазна республіка" як ідеал державного ладу.

Консервативний напрям розвитку української політичної думки ХІХ – поч. ХХ ст. В.Липинський - організатор Української демократично-хліборобської партії («Листи до братів-хліборобів»). Класократія у формі історичного гетьманату. Ідеал держави – спадкова монархія на чолі з гетьманом. Принцип "територіального патріотизму" при формуванні національної еліти. Хлібороб – рушійна сила історичного процесу.

Основні напрямки в розвитку української зарубіжної політичної думки: народницький, консервативний і національно-державницький.

Суть народницького напрямку в становленні національної держави. Політичні погляди Р.Лащенка і С.Шелухіна. Дослідження історії українського народу як окремої культурно-етнічної спільноти, ідеї можливих федерацій його з іншими народами, питання демократичних традицій в Україні тощо.

Суть консервативного напрямку в становленні національної держави. Ідеї представників українського консерватизму в еміграції С.Томашівського, В.Кучабського. Аналіз української державності з точки зору монархічних традицій в історії України.

Головні політичні ідеї національно-державницького напрямку. С. Дністрянський, В. Старосольський, О. Бочковський про безумовне визнання права кожної нації на автономію і державну незалежність.

Політична думка представників української діаспори 40-80-х рр. XX ст. Національно-державницькі погляди І.Лисяка-Рудницького, В.Маркуся, Р.Шпорлюка та ін.

Суспільно-політичні погляди українських дисидентів («шістдесятників») В.Стуса, Т.Чорновола, М.Брайчевського, І.Дзюби, Л.Лук’яненка та ін.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Академік Станіслав Дністрянський. 1870-1935. Бібліографія. – К., 1992.

2. Борщак І. Мазепа. Орлик. Войнаровський: Історичні есе. – Львів, 1991. – 225 с.

3. Бочковський Ольгерд Іпполітович (1885-1933) // Українські дипломати доби національно-державного відродження (1917-1920 рр.): Бібліографічний довідник. – К., 2000.

4. Брайчевський М.Ю. Походження Русі. – К., 1968.

5. Буравченков А. Томашівський Степан (1875-1930) // Малий словник історії України. – К., 1997.

6. Бурлачок В.Ф. Соціологія політики В.М. Липинського // Соціологічна думка України. – К., 1996.

7. Бушин М.І., Коваль В.І., Дмитренко М.Г., Горенко Л.М., Горкун А.І. Становлення української державності в XVII ст.: Богдан Хмельницький та його спадкоємці / Микола Іванович Бушин (ред.). – К., 1998. – 271 с.

8. Винниченко В. Відродження нації. – К., 1990.

9. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. – К., 1991.

10. Вільчинський Ю. В ім’я волі і незалежності української нації (В’ячеслав Липинський) // Слово і час. – 1992. – № 12.

11. Гелей С. Консервативна течія в суспільно-політичній думці України XIX ст. – Львів, 1996. – 122 с.

12. Гелей С.Д. Василь Кучабський і проблеми України на сторінках тижневика “Лита” (1931-1933 рр.) // Українська періодика: історія і сучасність: Доповіді та повідомлення п’ятої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції, 27-28 листопада 1998 р. – Львів, 1999. – С. 551-565.

13. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991.

14. Грушевський М.С. На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К., 1991.

15. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. – К., 1993.

16. Донцов Д. Клич доби // Державність. – 1994. – № 3.

17. Драгоманов М.П. Вибране. Мій задум скласти очерк історії Цивілізації України. – К., 1991.

18. Избранные общественно-политические и философские произведения украинских революционных демократов ХІХ века. – М., 1955.

19. Копиленко О.Л. „Українська” ідея М. Грушевського: історія і сучасність. – К., 1991.

20. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки. – К., 1994.

21. Лащенко Р. Лекція по історії українського права. – К., 1998 – 254 с.

22. Липинський В. Народи поневолені і народи бездержавні // Сучасність. – 1992. – № 6.

23. Липинський В. Замітки до історії українського державного будівництва в ХVII столітті // Український історичний журнал. – 1992. – № 2.

24. Лісовий В. Драгоманов і Донцов // Філософська і соціологічна думка. – 1991. – № 9. – С. 83-102.

25. Лукашевич О.А., Манжул К.В. "Конституція" Пилипа Орлика – історико-правова пам’ятка XVIII ст. – X., 1996. – 52 с.

26. Мыслители Киевской Руси. – К., 1987.

27. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. – К., 1993. – 413 с.

28. Пеленський Я. В. Липинський – засновник державної школи в українській історіографії // Український історичний журнал. – 1992. – № 2.

29. Повість временних літ. – К., 1990.

30. Потульницький В. Історія української політології. – К., 1992.

31. Потульницький В. Теорія української політології. – К., 1993.

32. Радько П.Г. Національні традиції державотворення в українській історіографії та політичній літературі ХІХ-ХХ століть: концепції, ідеї, реалії. – К., 1999. – 387 с.

33. Скакун О.Ф. М.П.Драгоманов как политический мыслитель. – Х., 1993.

34. Скакун О.Ф. Политическая и правовая мысль на Украине / 1861-1917 гг. – Х., 1987.

35. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української Конституції. – К., 1993.

36. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея ХVІІ - ХVІІІ ст.: Проблеми формування, еволюції, реалізації. – К., 1997.

37. Сокуренко В.Г. Демократические учения о государстве и праве на Украине во второй половине ХІХ века. – Львів, 1966.

38. Стецюк П.Б. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. – Львів, 1999.

39. Трохимчук О., Трохимчук М. Перша українська Конституція (Післяслово) // Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика. 1710 рік. – К., 1994. – С. 50-67.

40. Федченко П.М. Михаил Драгоманов. – К., 1991.

41. Философская культура Украины и отечественная общественная мысль ХІХ-ХХ вв. – К., 1990.

42. Хижняк З.B. Киево-Могилянская академия. – К., 1988.

43. Чигринов В., Поліщук І. Історія політичної думки в Україні. – Харків, 2000.

44. Шелухін Сергій Павлович (1864-1938) // Стрельський Г.В. Українські дипломати доби національно-державного відродження (1917-1920): Бібліографічний довідник. – К., 2000. – С. 41-42.

45. Шморгун О. Українська ідея та українська ідеологія в державо-творчій концепції В’ячеслава Липинського // Політологічні читання. – 1993. – № 4.

 

 

ТЕМА 5. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА*

 

Сутність та походження феномену влади. Влада як регулятор життєдіяльності суспільства. Кратологія. Концептуальні підходи до проблеми політичної влади: нормативно-формалістична концепція; органістична і елітна теорія влади; індивідуалістично-соціологічна концепція; суб’єктивно-психологічна концепція й інструменталістський підхід до розуміння влади; марксистська концепція влади; реляціоністська теорія влади. Анархізм. Визначення поняття „влада” у широкому розумінні. Категорія „суспільна влада”. Норми та санкції як атрибути суспільної влади. Зміст поняття „політична влада”.

Політичне панування як джерело влади. Співвідношення політичної і державної влади. Сутність категорії „державна влада”. Ознаки державної влади. Політико-територіальний принцип функціонування державної влади. Суверенітет державної влади. Ресурси і потреби у політичній владі. Суб’єкт і об’єкт політичної влади. Джерела і носії влади. Первинні та вторинні суб’єкти влади. Функції політичної влади.

Форми, види та механізм політичної влади. Традиційні та нові форми політичної влади: монархія, аристократія, демократія, тиранія, олігархія, охлократія, тимократія, теократія, технократія, меритократія, партократія, бюрократія, елітократія. Види політичної влади (за Б.Гаврилишиним). Структура механізму владних відносин (за Є.Вятром). Методи здійснення влади. Шість аксіом державної влади (за І.Ільїним).

Легітимність політичної влади. Поняття легітимності влади. Особливості співвідношення легітимності та законності. Основні джерела легітимності влади. Процес легітимації та його підстави. Типи легітимності влади за М.Вебером. Підстави (типи) легітимності влади за Д.Істоном. Криза легітимності. Шляхи і засоби виходу з кризи правочинності політичної влади.

Теорія і практика розподілу влади у суспільстві. Еволюція, становлення та зміст концепції поділу влади. Система „стримувань і противаг”. Три гілки влади. Централізація та децентралізація політичної влади. Делегування влади. Концепція “дифузії влади”. Конституційні положення функціонування політичної влади в Україні та шляхи її подальшої демократизації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Авер’янов В. Державне управління та виконавча влада: зміст і співвідношення // Вісник державної служби України. – 2004. – № 1. – С. 13-16.

2. Анархия и власть. – М., 1992.

3. Андреев С. Структура власти и задачи общества // Нева. – 1989. – № 1. – С.144-173.

4. Бабкін В.Д. Державна влада і політична опозиція // Правова держава: щорічник наукових праць. – Випуск 7. – К., 1996.

5. Білинський А. Поділ влади // Сучасність. – 1993. – №2. – С.78-89.

6. Бурлачук В. Способи артикуляції влади, або символ у системі владних відносин // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2003.– № 3. – С. 20-31.

7. Власть, демократия, привилегии: материалы круглого стола // Вопросы философии. – 1991. – № 7.

8. Власть: Очерки современной политической философии Запада. – М., 1989.

9. Воронов І. Поділ влади в сучасній України з огляду на історичний досвід // Історико-політні проблеми сучасного світу. – 2002. – Т. 9. – С. 169-178.

10. Высоцкий А.Ю. Легитимность: анализ понятия // Грані. – 2003. – № 1. – С. 109-113.

11. Гаджиев К.С. и др. Философия власти / Под ред. В.Ильина. – М.: Изд-во МГУ, 1993.

12. Горбач В., Лісничук О. Демократична зміна чи успадкування влади? // Визвольний шлях. – 204. – Кн. 7(686). – Річн. 57. – С. 15-29.

13. Дармограй Н. Культура політичної влади // Актуальні проблеми внутрішньої політики. – 2004. – № 2. – С. 67-76.

14. Дахова І. Поняття виконавчої влади та її місце в державному механізмі України (конституційний аспект) // Право України. – 2002. – № 12. – С.23-26.

15. Дмитриев Ю.А. Соотношение политической и государственной власти в условиях формирования гражданского общества // Государство и право. – 1994. – № 4.

16. Дмитриев Ю.А., Златопольский А.А. Гражданин и власть. – М., 1994.

17. Дубовик С.Г., Заболотна Т.М., Костенко Н.В. Особливості державної влади та державного управління // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. – 2001. – Вип. 2. – С. 75-77.

18. Єрмолін В. Поділ влади і феномен виконавчої влади України в сучасному конституційному процесі // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. – 2001. – Вип. 2. – С. 204-214.

19. Канетти Э. Власть и личность // Социс. – 1986. – № 4.

20. Кисельов Є.Л. Закон перманентного перетікання влади у філософії державного управління // Актуальні проблеми державного управління / Українська Академія державного управління при Президентові України Харківська філія. – 2000. – №1(6). – С. 37-49.

21. Кравченко Ю., Чечель В. Легітимність політичної влади й можливості її досягнення // Політологічні читання – 1993. – № 2.

22. Краснокутський О.В. Сучасна влада в межах еволюційної парадигми // Нова парадигма / Запоріз. держ. ун-т. – 2002. – Вип. 24. – С. 107-114.

23. Кривенко Л. Суверенітет народу // Віче. – 1992. – № 2.

24. Лавринович О. Конституційне забезпечення народовладдя в Україні // Віче. – 2000. – № 2. – С. 3-11.

25. Монтескье Ш. О духе законов. – М., 1995.

26. Монтескье Ш. О духе законов // Монтескье Ш. Избранные произведения. – М.: Госполитиздат, 1955. – С. 159-733.

27. Органи державної влади України / За ред. Погорілка В.Ф. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 592 с.

28. Павленко Р. Опозиція: права і повноваження // Людина і політика. – 2002. – № 4 (22). – С. 3-10.

29. Павлов В.І. Екзистенційний аналіз категорії „влада” і „відповідальність” // Мультиверсум: Філософський альманах. – 2003. – Вип. 27. – С. 95-103.

30. Пасько Я. Феномен влади: теоретичні виміри та історичне втілення // Донецький вісник наукового товариства ім. Т. Шевченка. Серія „Філософія, історія, мова та літ-ра”. – 2003. – Т.4. – С. 50-55.

31. Рябченко О.П. Єдність та розподіл влад у системі органів державної влади в Україні // Вісник Запорізького Інституту. – 2000. – № 1(10). – С. 3-11.

32. Северенчук О. Запровадження принципу розподілу влади в політико-правовому просторі України // Юридична Україна – 2004. – № 9 (21). – С. 4-9.

33. Соколов В.Н., Ханеев С.Е. Власть. Политика. Массы. – Одесса: „Маяк”, 2002. – 204 с.

34. Сушинський О Влада та інститут президентства: концептуальні аспекти // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 1. – С.27-33.

35. Сушинський О. Інститут президентства в Україні і в контексті влади // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2002. – № 2. – Ч.ІІ. – С. 63-71.

36. Червяцова А.О. Народний суверенітет: загальна характеристика // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. Спецвипуск. – С. 76-79.

37. Шаповал В.М. Розподіл влад і конституціоналізм: досвід України. – К., 1994.

38. Шаповал Ю. Конституція і виконавча влада. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 80 с.

39. Алексеева Т.А. Личность и политика в переходный период: проблемы легитивности власти // Вопросы философии. – 1998. – № 7. – С. 58-65.

40. Макеєв С. Десятирічна криза легітимності правлячих кіл // Політична думка.– 2001.– № 3.– С.5-9.

41. Осипова Н.Ф., Розенфельд Ю.Н. Проблемы легитивности государственной власти // Методологія,теорія та практика соціального аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць.– Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2003.– С. 51-54.

42. Кокорська О.І. Легітимність влади та довіра в суспільстві, що трансформується: теоретико-методологічні проблеми // Наукові записки НаУКМА: Політичні науки.– Т.31.– К.: Видавничий дім “КМ Академія”, 2004.– С. 37-41.

 

 

ТЕМА 6. ДЕМОКРАТІЯ ЯК СПОСІБ І ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ*

Етимологічне визначення демократії. Багатовимірність терміну «демократія». Демократія як суспільний ідеал. Демократія як політичний режим. Демократія як форма функціонування організації (процедурний аспект). Демократія як соціальний і політичний рух за народовладдя. Межі демократії та загрози від зловживання нею.

Нормативний та емпіричний підходи до трактування демократії. Зв’язок нормативних та емпіричних дефініцій демократії.

Витоки та генезис ідей демократії в історії людства. Первіснообщинна демократія, її сутність та специфічні особливості. Антична модель демократії (Афіни часів Перікла). Мислителі Стародавньої Греції про позитивні та негативні риси античної демократії.

Становлення і розвиток інститутів демократії в епоху Середньовіччя. Витоки парламентаризму (англійський парламент, Генеральні штати у Франції, кортеси в Іспанії). Характерні особливості функціонування перших парламентів (представництво, накази виборців).

Теоретичне обґрунтування основних принципів демократії мислителями епохи Нового часу. Г.Гроцій про «природні права людини» та «суспільний договір». Теорія розподілу влади (Д.Локк, Ш.-Л.Монтеск’є). Ж.-Ж. Руссо про народний суверенітет. «Категоричний імператив» І.Канта та його ідеї про правову державу. Вчення про громадянське суспільство Г.Геґеля.

Емпіричні моделі демократії. Елітарна теорія демократії як ревізія основних постулатів класичної теорії демократії. Г.Моска та Р.Міхельс про демократію. «Залізний закон олігархії» Р.Міхельса. Теорія елітарної демократії Й.Шумпетера. Критика Й.Шумпетером класичної теорії демократії.

Плюралістична теорія демократії. Витоки плюралістичної теорії. Дж.Медісон про наявність різних груп інтересів у суспільстві. А.Бентлі – фундатор ідей плюралістичної демократії («Процес державного управління. Вивчення суспільних тисків» (1908). «Поліархія» Р.Даля. Емпіричні показники демократії Р.Даля: конкурентність еліт і рівень участі у виборах. Гарантії демократії Р.Даля.

Партисипаторна теорія демократії. Дж.Коул про оптимальні форми політичної участі. Економічна теорія демократії Е.Даунса. Економічний метод (теорія раціонального вибору) в політичній науці. Консенсусна теорія демократії А.Лейпхарта. Вісім принципів консенсусної демократії А.Лейпхарта. Інституційна модель «інтегративної» демократії Дж.Марча та Й.Олсена.

Процес демократизації, сутність, загальна характеристика та його просторово-часові виміри. Демократизація як загальна тенденція розвитку цивілізації. Теоретико-методологічні підходи до трактування процесу демократизації. «Кінець історії» Ф.Фукуями. Концепція «третьої хвилі демократизації» С.Гантінгтона («Третя хвиля. Демократизація в кінці ХХ ст.» (1991). Характеристика трьох хвиль демократизації та реверсивних (відкатних) хвиль. Передумови та причини третьої хвилі демократизації.

Перехід до демократії. Типи переходів: революція зверху, реформа знизу, соціальна революція, консервативна реформа, реформа через компроміси і т.д.

Моделі переходу до демократії. Модель Д.Растоу: 1) підготовча фаза; 2) фаза прийняття рішення; 3) фаза пристосування. Модель Ф.Шміттера і Г.О’Доннела: 1) лібералізація; 2) демократизація; 3) соціалізація. Модель А.Пшеворського: 1) лібералізація; 2) демократизація.

Поняття «консолідації демократії» (Г.О’Доннел, Ф.Шміттер «Перехід від авторитарного правління» (1986). Складові процесу консолідації демократії: мобілізація громадянського суспільства, розвиток відносно стабільної партійної системи і т.д.

Проблеми консолідації демократії: контекстуальні (пов’язані з природою суспільства) та системні (пов’язані з природою влади в авторитарних системах).

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Актон Д. История свободы в античности // Полис. – 1993. – № 3.

2. Аптекер Г. О природе демократии, свободы и революции. – М., 1970.

3. Бойко О. 1991 р.: стартові умови та потенційні можливості розгортання державотворчого процесу в Україні // Людина і політика. – 2001. – № 6. – С. 34-48.

4. Гаджиев К. Концепция гражданского общества // Вопросы философии. – 1991. – № 7.

5. Володин Г. Современные теории модернизации: Кризис парадигмы // Политическя наука. – 2003. – № 2. – С. 8-30.

6. Гуттенбергер Б. Теория демократии // Полис. – 1991. – № 4.

7. Гладкий О. Недосконалість демократі // Молода нація. Альманах. – 2000. – № 3. – С. 54-74.

8. Гельман В. Постсоветские политические трансформации (Наброски к теории) // Полис. – 2001. – № 1.

9. Гельман В. Пострадянські політичні трансформації: начерки до теорії // Політична думка. – 2000. – № 2.

10. Даль Р. О демократии. – М., 2000.

11. Ильин М., Мельвиль А. Демократия и демократизация // Полис. – 1996. – № 6.

12. Ильин М. Перспективы сравнительного изучения политической модернизации // Политическя наука. – 2003. – № 2. – С. 30-42.

13. Каменская Г. Генезис идей демократии // Социс. – 1994. – № 4.

14. Карозерс Т. Конец парадигмы транзита // Политическя наука. – 2003. – № 2. – С. 42-66.

15. Ковалевский М. От прямого народоправства к представительному и от патриархальной монархии к парламентаризму. – М., 1906.

16. Ковлер А. Исторические формы демократии: проблемы политико-правовой теории. – М., 1990.

17. Констан Б. О свободе у древних в ее сравнении со свободой у современных людей // Полис. – 1993. – № 2.

18. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование. – М., 1997.

19. Мельвіль А. До аналізу демократичного транзиту в Росії // Політична думка. – 1998. – № 1.

20. Мадатов А. Пространственно-временные измерения демократии // Общественные науки и современность. – 1998. – № 1.

21. Медушевский А. Демократия и тирания в новое и новейшее время // Вопросы философии. – 1993. – № 10.

22. Мировое политическое развитие: век ХХ. – М., 1995.

23. Наумкіна С. «Третя хвиля» демократизації: підсумки і перспективи // Політичний менеджмент. – 2004. – № 2. – С.162-171.

24. Никитченко А. Транснационализация демократии («Третья волна» демократизации в свете теорий мировой экономики) // Полис. – 1999. – № 2.

25. Растоу Д. Переходы к демократии: попытка динамической модели // Полис. – 1996. – № 5.

26. Романюк О. Суспільно-політичні трансформації в новоутворених посткомуністичних країнах: спроба системного аналізу // Людина і політика. – 2003. – №5. – С. 3-12.

27. Сапір Ж. Системні трансформації у колишніх економіках радянського типу // Політична думка. – 1997. - № 1.

28. Салмин А. Современная демократия. – М., 1997.

29. Складові демократії. – К., 1993.

30. Токвіль А. Про демократію в Америці. – К., 2000.

31. Трипольський В. Демократія і влада. – К., 1999.

32. Фукуяма Ф. Конец истории // Вопросы философии. – 1992. – №7.

33. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций.– М., 2003.

34. Харитонова О.Г. Генезис демократии (Попытка реконструкции логики транзитологических моделей) // Полис. – 1996. – № 5.

35. Цапф В. Теория модернизации и анализ путей общественного развития // Социс. – 1998. - № 8.

36. Шаповаленко М. Український варіант пошуку процедурного консенсусу // Контекст. – 2001. – С. 9-14.

37. Шаповаленко М. Довгий шлях до консолідованої демократії // Зміни у свідомості українського суспільства на зламі тисячоліть. – К., 2001. – С. 147-154.

38. Шумпетер Й. Капитализм, Социализм и Демократия. – М., 1995.

39. Щекин Г. Теория социального управления. – К., 1996.

40. Юрженко Л.Соціально-політичні конструктивні зміни як умова демократичного транзиту // Політичний менеджмент. – 2004. – № 1. – С. 119-129.

 

 

ТЕМА 7. ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА*

Місце і роль політичної системи в життєдіяльності суспільства. Політична система в її взаємодії з економічною, правовою, духовною та соціально-класовою структурами суспільства. Особливості політичної системи. Сутність категорій «система» та «політична система». Класичні концепції про політичні системи (Д.Істон, Г.Алмонд, К.Дойч, Т.Парсонс).

Структура і функції політичної системи. Поняття «політична структура». Призначення політичної структури. Г.Алмонд про політичну структуру. Складові елементи політичної структури та їх загальна характеристика. Структурні рівні політичної системи. Поняття «функції політичної системи». Основні функції політичної системи. Динамічність і перманентність функцій політичної системи. Координація і субординація функцій.

Типи політичних систем. Класифікації Платона й Аристотеля. Критерії типологізації. Типологізації політичних систем Г.Алмонда, Ч.Ендрейна, Ж.Блонделя, Дж.Коулмена.

Особливості формування політичної системи в Україні. Характеристика політичного життя в Україні в кін. 1980-х – поч. 1990-х рр. Декларація про державний суверенітет України. Розрив із Союзом і проголошення повної незалежності України. Міжнародне визнання України та утвердження державної атрибутики. Особливості розвитку державотворчих процесів в Україні. Підготовка і прийняття нової Конституції України. Основні засади політичної системи України за Конституцією. Недоліки Конституції 1996 р. і характеристика політичної ситеми України: за типом суспільства (суміш елементів); за типом політичного режиму.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Алмонд Г., Пауелл Дж., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор: Учебное пособие. – М.: Аспект-Пресс, 2002. – 537 с.

2. Андреев С.С. Политическая система и политическая организация общества // Социально-политические науки. – 1992. – № 1.

3. Анохин М. Г. Политические системы: адаптация, динамика, устойчивость. – М.: Информат, 1996.

4. Бевз Т. Політична система суспільства: теоретичні й практичні аспекти на прикладі України // Наукові записки інституту політичних і етнонаціональних досліджень. – 2002. – Вип. 18. – С. 5-18.

5. Белов Г. А. Политическая система // Кентавр. – 1995. – № 2.

6. Белов Г. А. Функция политической системы // Кентавр. – 1995. – № 3.

7. Білоус А. О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навчальий посібник. – К.: АМУПП, 2000. – 200 с.

8. Бокщанин И., Губернский С., Кирилюк Ф. Политические системы стран Западной Европы. Сер. 2. Институт президентства Y Французской Республики. – К.: Знання, 2000. – 34 с.

9. Борисов В. К. Теория политических систем. – М., 1991.

10. Гавриленко І. По літична система суспільства // Політологічні читання. – 1993. – № 1.

11. Гелей С., Рутар С., Кендус С. Політико-правові системи світу. – Л.: Вид-во Львівської комерц. акад., 2004. – 224 с.

12. Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навчальний посібник. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Т-во “Знання”, 2004. – 645 с.

13. Грабовський О.В. Проблеми формування нової політичної системи в сучасній Україні // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – 2002. – Вип. 4. – С. 18-26.

14. Журавський В. Політична система України: особливості, фактори, чинники права // Віче. – 2000. – № 2. – С. 49-65.

15. Журавський В. С. Методологічні проблеми дослідження політичної системи. – К.: Парлам. вид-во, 2000. – 64 с.

16. Журавський В. С. Політична система України: проблеми становлення і розвитку. – К., 1999.

17. Корженко В. В. Політична система України: минуле, сучасне, майбутнє (порівняльний огляд) // Актуальні проблеми державного управління / Українська академія державного управління при Президентові України. Харк. філ. – 2002. – № 2 (13).– У 2-х ч. – Ч.1. – С. 124-132.

18. Краснов Б. И. Политические системы // Социально-политический журнал. – 1995. – № 3.

19. Кудінова Н. В. Криза сучасної політичної системи // Актуальні проблеми політики. – Вип. 10-11. – 2001. – С. 568-570.

20. Ніколаєва М. І. Політична система сучасної України: логіка і спрямованість інституціональних змін // Політологічний вісник: Зб. наук. пр. – Вип. 10. – К.: Т-во “Знання” України, 2002. – С. 49-58.

21. Ніколаєва М. І. Трансформація політичної систими України: Інституціональний аспект // Політологічний вісник: Зб. наук. пр. – Вип. 6. – К.: Т-во “Знання” України, 2000.

22. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / За ред. Ф. М. Рудича: Навч. посібник. – К.: Парламентське вид-во, 2002. – 327 с.

23. Пушкарева Г. В. Политическая система: синергетический подход // Вестник Московского университета. Серия 12. Политические науки. – 2001. – №6. – С. 32-49.

24. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с.

25. Сало І. Політична система України в контексті досвіду демократичного будівництва в країнах ЦСЄ та Балтії // Стратегічна панорама. – 2003. – № 2. – С. 78-84.

26. Тихомирова Є. Б. Політична система – система відкритого типу // Політологічний вісник: Зб. наук. пр. – Вип. 13. – К.: Т-во “Знання” України, 2003. – С. 188-194.

27. Ткач О. І. Деякі особливості типології політичних систем і режимів // Політологічний вісник. – 2002. – № 11. – С. 87-101.

28. Троян С.С. Порівняльні політичні системи сучасності: Навчальний посібник. – К., 2003. – 266 с.

29. Фарукшин М. Х. Политическая система общества // Социально-политические науки. – 1991. – № 5.

30. Шабров О. Ф. Политическая система: структура, типология, устойчивость. – М., 1993.

31. Эндрейн Чарльз Ф. Сравнительный анализ политических систем. – М.: Издательский дом «ИНФРА-М»; Изд-во «Весь Мир», 2000. – 320 с.

32. Якушик В.М. Політична система і політичний режим // Політична думка. – 1993. – № 1.

 

 

ТЕМА 8. ДЕРЖАВА – ОСНОВНИЙ ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА*

 

Категорія «держава» в політичній науці. Різноманітність концептуальних підходів до визначення держави, її сутності і місця у політичній системі суспільства, взаємин з іншими суб’єктами політичної системи. Асоціація, що міститься на окремій території та об’єднує членів суспільства. Відносини між громадянами та органами держави. Адміністративні органи влади та правові норми, що визначають їх функціонування.

Теорії походження держави. Теологічна теорія. Патріархальна теорія. Договірна теорія. Органічна теорія. Психологічна теорія. Теорія насильства. Техніко-економічні теорії (теорія «неолітичної революції», «гідравлічна теорія», марксистська теорія).

Ознаки держави. Суверенітет. Апарат держави. Примус. Право на застосування сили. Право. Територія. Населення.

Функції держави. Внутрішні функції. Економічна функція. Культурно-виховна функція. Соціальна функція. Функція підтримання порядку. Зовнішні функції. Функції оборони і національної безпеки, налагодження міждержавних відносин тощо.

Форми державного правління. Абсолютні монархії. Конституційні монархії. Теократичні монархії. Виборні монархії. Салічна, кастильська та австрійська моделі престолонаслідування. Ознаки парламентської республіки. Ознаки президентської республіки. Риси змішаної республіканської форми правління.

Форми державного устрою. Ознаки унітарної держави. Централізовані та децентралізовані унітарні держави. Ознаки федеративної держави. Конфедерації. Співтовариство (співдружність). Асоціації (асоційовані держави, федерасі, кондомініуми). Ліги.

Політичний режим як сукупність засобів і методів здійснення влади. Ознаки тоталітаризму. Причини виникнення тоталітаризму. Різновиди тоталітаризму. Більшовизм. Нацизм. Фашизм. Характерні ознаки авторитарного режиму. Різновиди авторитаризму. Теократичні авторитарні режими. Військово-бюрократичні диктатури. Персональні тиранії. Абсолютистські монархії. Неототалітарні режими. Демократичний режим. Передумови становлення демократії. Хвилі демократизації.

Витоки концепції правової держави. Принципи правової держави. Характеристика соціальної держави. Концепція громадянського суспільства. Основні ознаки громадянського суспільства. Становлення та розвиток правової держави та громадянського суспільства в Україні.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. – М., 1993.

2. Білинський А. Народ, нація, держава // Віче. – 1994. – № 9.

3. Білинський А. Поділ влади // Сучасність. – 1993. – № 2.

4. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна. Навчальний посібник. – К., 1997.

5. Бутенко А. Государство: его вчерашние и сегодняшние трактовки // Государство и право. – 1993. – № 7.

6. Вегеш М.М., Горват Л.В. Українська державність у ХХ столітті. – Ужгород, 2000.

7. Гаджиев К.С. Тоталітаризм как феномен XX века // Вопросы философии. – 1992. – № 2.

8. Громыко А.Л. Политические режимы. – М., 1994.

9. Даймонд Л. Прошла ли “третья волна” демократизации? // Полис. – 1999. – № 1.

10. Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки. – К., 1991.

11. Дем’яненко Б. Особливості структурування та схожість практичного прояву нацистської та сталінської моделей тоталітаризму // Нова політика. – 1998. – № 1 (15). – С. 50-56.

12. Дем’яненко Б. Порівняльний аналіз італійської та сталінської моделей тоталітаризму // Нова політика. – 1998. – № 6 (20). – С. 45-53.

13. Дем’яненко Б. Порівняльний аналіз фашистської та сталінської моделей тоталітаризму // Нова політика. – 1999. – № 1 (21). – С. 36-47.

14. Дем’янець В. Інститут президентства в країнах Центрально-Східної Європи // Нова політика. – 1999. – № 3 (23). – С. 5-7.

15. Ефимов В. Система государственной власти. – М., 1994.

16. Желев Ж. Фашизм. Документальне дослідження німецького, італійського та іспанського фашизму // Філософська і соціологічна думка. – 1991. - № 1. – С. 127-143.

17. Жилев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. – М., 1991.

18. Загладин В.Н. Тоталитаризм и демократия: конфликт века // Кентавр. – 1992. – № 5-10.

19. Зубок В.М. Источники делегитимизации советского режима // Политические исследования. – 1994. – № 2.

20. Исполнительная власть: сравнительно-правовое исследование. – М., 1995.

21. Клямкин И., Лапкин В., Пантин В. Между авторитаризмом и демократией // Полис. – 1995. – № 2.

22. Колодій А. До питання про політичний режим в Україні. Спроба тринзитивного підходу // Сучасність. – 1992. - № 7-8. – С. 84-96.

23. Кравчук Л. Останні дні імперії… Перші кроки волі. – К.,1994.

24. Курас І. Федерація чи унітарна держава? // Політика і час. – 1993. – № 6.

25. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. – Львів, 1995.

26. Нерсесянц В.С. Правовое государство, история и современность // Вопросы философии. – 1989. – № 2.

27. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К., 1993.

28. Рассоха И.Н. Тезисы о тоталитаризме // Полис. – 1995. – № 2.

29. Романюк А. Монархія // Українські варіанти. – 1998. – № 2.

30. Романюк О. Посттоталітаризм як соціально-політичний феномен. Концептуальні підходи та критерії // Нова політика. – 2001. – № 6. – С. 45-49.

31. Романюк О. Праві та ліві тоталітарні режими: спільне і специфічне // Нова політика. – 2002. – № 1. – С. 55-59.

32. Рутар С. Держава як основний елемент політичної системи (методологічні аспекти) // Розбудова держави. – 1993. – № 7.

33. Саламатин В.С. Политические режимы: к методологии понятий. – М., 1995.

34. Салмин А.М. Современная демократия: генезис, структура, культурные конфликты. – М., 1992.

35. Сафонов В.Н. Соотношение форм правления и режимов правления // Социально-политический журнал. – 1998. – № 1.

36. Сахаров Н.А. Институт президентства в современном мире. – М., 1994.

37. Сіленко А. Структурні особливості соціальної держави // Нова політика. – 1999. – № 4.

38. Тимошенко В.І. Правова держава. – К., 1994.

39. Трубайчук А. Три іпостасі тоталітаризму // Нова політика. – 1998. – № 4 (18). – С. 31-40.

40. Удовиченко В. Соціальна держава: пошук оптимально прийнятної моделі соціально-економічн<