Дитяча література буде доступна для розуміння за умови врахування специфіки цільової аудиторії.

Таких специфічних рис ми виділяємо чотири:

1) Вік. Сучасна педагогіка, виходячи з анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей, розрізняє 4 вікові етапи у розвитку дітей:

а) дошкільний/(3–6 років)

б)молодший шкільний вік(6–10 років)

в) середній шкільний вік(від 10–11 до 14–15 років)

г) старший шкільний вік (вік ранньої юності (15–18 років)

Цей поділ умовний, тому і в дитячій літературі не завжди можна провести межі між віковими групами.

2) Несформованість мовної особистості. Тобто, дитина ще не має того набору здатностей та

навичок, який би забезпечував повноцінне та адекватне сприйняття будь-якого тексту.

3) Недостатня мовна компетенція. Особливо читачі дошкільного та молодшого шкільного віку

стикаються з труднощами, пов’язаними із мовною складністю запропонованого їм тексту. Ці труднощі можуть бути викликані як надто складним синтаксисом, так і вживанням великої кількості потенційно незнайомих лексичних одиниць. Крім того, діти молодшого віку не завжди розрізняють стильові особливості, не сприймають глибокого підтексту.

4) Обмежений обсяг знань про навколишній світ. Зокрема це більшою мірою стосується

перших двох вікових категорій. Недостатність знань про співвідношення між речами, про оцінки, принципи, ставлення, традиції тощо, а також недостатність енциклопедичних знань призводить до обмеження рівня розуміння.

Отже, дитяча література – це світ художніх творів про те, що таке і хто така дитина, що таке її мікрокосм, і що таке її макрокосм, тобто все, що її оточує. Вона є органічною складовою загальної літератури зі всіма притаманними їй властивостями, при цьому орієнтованою на інтереси читача-дитини. Дитяча література має художню специфіку, адекватну дитячій психології. Найважливіші функції цієї літератури – давати дитині естетичну насолоду і сприяти формуванню її особистості.

Вчені-педагоги дослідивши та врахувавши усі моменти пов’язані з дитячими потребами виділили основні вікові групи, відповідно до яких необхідно виготовляти книжки:

1) Діти від 1,5 до 3 років

Книжки для дітей цього віку виготовляють з товстого картону (як обкладинку так і сторінки), це захистить її від механічного пошкодження. Наявні прості стилізовані ілюстрації яскравих кольорів з чіткими лініями. Формат книжок будь-який, але надається перевага невеликим форматам. Текст друкують великими літерами у малій кількості.

2) Діти віком від 4 до 6 років

Для таких дітей виготовляють книжки в палітурках або в м’яких обкладинках. Згідно цього віку книжки більше навантажені текстом, а ілюстрації прості, але реалістичні з чистими лініями і зрозумілим малюнком.

3) Діти віком від 6 до 9 років

У книжках для дітей цього віку увагу приділяють малюнкам з повчальним смислом чи підтекстом. Враховуючи початок навчання таких дітей, в оформлення книги додають складніші елементи, наприклад, елементи довідково-допоміжного апарату (зміст, анотація) та науково-довідкового апарату (передмова автора або вступна стаття). Наявні колонцифри та колон лінійки, яких не було у перших варіантах.

Дитяча книга має ілюстрації на вкладних сторінках, що друкуються окремо від. Деякі книги мають свій художній знак - екслібрис. Він наклеюється на внутрішню сторону палітурки або обкладинки кожної книги із зібрання творів. Цей знак, як правило, замовляють художнику, але іноді його виконує сам автор.

У деяких художніх виданнях на палітурку надівають так звану суперобкладинку. Суперобкладинка тримається на палітурці або на обкладинці за допомогою клапанів - широких відворотів, що загинаються на внутрішню сторону палітурки.

В Україні книжки для дітей спільно з авторами створюють 250 видавництв. Зареєстровано 400 періодичних видань, що мали б друкувати твори для дітей. Але ніхто з них не досліджує, не відстежує літературного процесу.

У радянські часи за публікаціями у журналах “Малятко”, “Барвінок” формували цікавий і потрібний літературний щорічник “Дванадцять місяців”. На сторінки щорічника потрапляли найцікавіші твори. На жаль, таке потрібне видання, “пішло на дно”.
Близько чотирьох десятків дитячих видань – здавалося б, більш ніж достатньо, щоб задовольнити будь-чиї смаки, вподобання та фінансові можливості. Але придивившись більш пильно, можна помітити, що не менше 90 відсотків яскравого й барвистого "читва" більш скидається на яскраві картинки: грубуватий дизайн, псевдоукраїнська лексика, ріжуча ніжне дитяче око кольорова гама й занадто дрібний шрифт. На жаль, у нашій державі досі не існує комісії, яка б слідкувала за дотриманням гігієнічних, естетичних та педагогічних норм щодо дитячої періодики.

Видавництва: Веселка А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, Свічадо, «Грані-Т», Навчальна книга – Богдан, Країна мрій, Генеза, Зелений пес, Кальварія

Журнали: Пізнайко (1996), "Буслик" (1998), "Дивосвіт(1993), "Загадкова скарбничка" (1998), "Словознайка" (1993), "Стежка" (1997), "Терентій (1993). Ангеляткова наука, Водограй,Зернятко, Клас, «Сто талантів», "Професор Крейд" з диском, «У світі казок», “Крилаті”