Жанрове розмаїття літературних творів для дітей

У літературі для дітей розвиваються ті ж самі роди, види і жанри художніх творів - епічні, ліричні, драматичні.

Епічні - байка, казка, поема, балада, оповідання, повість, нарис, роман, мемуари.

Ліричні - пісні, лірика, гумористичні,сатиричні вірші, епіграми.

Драматичні - комедії, драми, жарти, сценки.

Види літератури в свою чергу мають свої особливі форми, різновиди:

Повісті - історичні,науково-фантастичні,біографічні,суспільно-побутові,пригодницькі.

Перевага віддається лише деяким видам і жанрам: казки, пригодницькі і науково-фантастичні твори, гумористичні вірші, оповідання, лірика

 

Щоб дітлахи не лише дивилися телевізор і гралися у комп’ютерні ігри, сьогодні видавництва пропонують їм комікси. Є навіть такі, що видали цілі серії коміксів, тож відтепер твори класиків української літератури набули нового і несподіваного вигляду. Адже шкільна програма може і повинна бути цікавою. Так, діти тішаться, коли беруть до рук не лише історії в картинках про Шрека чи Гаррі Поттера, а й «Мину Мазайла» Миколи Куліша чи «Захара Беркута» Івана Франка.

Протягом багатьох століть книги були каталізатором суспільного руху, накопичувачем досвіду пращурів, сталевим стержнем цивілізацій. Всі поціновували книги як джерело знань та засіб їх передачі. Видатні люди минулого знали, який вплив має книга на людську свідомість, як вона може скеровувати долі народів, держав, окремих особистостей. Цей вплив простягається на континентах, триває століттями. Серед деяких психологів навіть побутує думка, що тік книги, які читає дитина перші 7 років свого життя, у подальшому формують її подальшу долю.

Через читання дитячої літератури відбувається формування первинного уявлення про прекрасне, про мистецькі жанри та напрямки, відчуття краси поетичного чи прозового твору; на поглиблене вивчення мистецтва, художньої літератури, фольклору; на стимулювання власної творчості дитини, національних поглядів тощо.

Знайомство з численними книгами про історичне минуле України, про українське мистецтво, його кращими творами спонукає дітей до творчого, поглибленого вивчення специфіки української історії, художньої творчості, знайомства з життям і діяльністю видатних українських особистостей, допомагає зрозуміти мову українських традиції, фольклору тощо. Читання не лише викликає певні почуття, роздуми про життя, а й спонукає до проби себе як творця (художника, поета, актора), сприяє реалізації і розвитку творчого потенціалу особистості.

Важливо, щоб таке читання набуло системних ознак, не було випадковим, фрагментарним.

В США висвітлюється перелік жанрів, що нині вже не актуальні, а також жанрів, що потребують розвитку. Так, 2009 року у видавництвах США вичерпалася потреба в історичних, науково-фантастичних і релігійних романах, а також у художньому переоформленні та перевиданні класики. Натомість — передбачався попит на прозу про шкільне життя і спорт, ілюстровану книжку, підліткові романи, паранормальні історії тощо. Також було визначено інші ролі оповіданням, казкам чи книгам у картинках. На думку видавців, такі книги розвивають у дітей критичне мислення і художні смаки. Успішними прикладами стали книжки «Лев і Миша» (ілюстратор Джері Пінкні (Jerry Pinkney) і «Прибуття» (ілюстратор Шон Тен (Shaun Tan).

Між тим, реальна поведінка теперішнього покоління дітей як читачів свідчить про зниження естетичної ролі друкованого слова та збільшення його ролі як джерела ділової, навчальної інформації (понад 80% бібліотечних запитів дітей пов’язані з навчанням, виконанням домашніх завдань, а коло читання – обмежується навчальними програмами). Така ситуація змушує дитячі бібліотеки на інтенсивний пошук варіантів оновлення культурно-просвітницької діяльності, визначення завдань естетичного виховання як особливого інноваційного напряму роботи.