Поняття та класифікація джерел господарського процесуального права.

Джерела господарського процесуального права різноманітні. До них необхідно відносити:

— акти законодавства;

— міжнародні договори України;

— процесуальні звичаї;

— судову та арбітражну практику;

— доктрину.

Джерелами господарського процесуального права є нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні відносини при здійсненні господарського судочинства. Господар ське процесуальне право має відокремлені джерела, які містять організаційні норми, що закріплюють систему господарських судів (Закон України «Про судоустрій та статус суддів»); загальні господарсько-процесуальні норми (Господарський процесуальний кодекс Украї ни) та спеціальні господарсько-процесуальні норми, які містяться в законах як матеріального-правового, так і процесуально-право вого характеру (Закон України «Про відновлення платоспромож ності боржника або визнання його банкрутом»). До джерел госпо дарського процесуального права належать і інші нормативно-пра вові акти, у яких містяться норми, що регулюють окремі питання здійснення правосуддя в господарських відносинах.

Головне місце серед джерел посідає Конституція України, у ст. 6 якої закріплений принцип здійснення державної влади в Укра їні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Зазна чено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження у вста новлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого за кону чи іншого нормативно-правового акту щодо відповідності Кон ституції та в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Консти туції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Го сподарські суди безпосередньо застосовують Конституцію в таких випадках: якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом; якщо закон, який був чинним до прийняття чи введення в дію Конституції, після цього суперечить їй; якщо правовідносини, що розглядаються судом, законом не врегульовано, а нормативний акт, прийнятий Верховною Радою або Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України; якщо укази Президента України, які внаслідок їх нормати вно-правового характеру підлягають застосуванню судами під час вирішення конкретних судових справ, суперечать Конституції України.

У розділі VIII Конституції закріплено принципи організації судів (територіальність і спеціалізація), незалежність і недоторкан ність суддів, вимоги щодо суддів і порядок їх призначення та обран ня, основні засади судочинства, державне забезпечення функціо нування судів, діяльність судів, засади правового статусу Вищої ради юстиції.

Коло інших законодавчих актів, що належать до джерел гос подарського процесуального права, є досить широким і має різне юридичне значення й спрямованість. Основними за значенням за конами, які слід у першу чергу віднести до джерел, є Закон Укра їни «Про судоустрій та статус суддів» та Господарський процесуальний кодекс України.

Закон України «Про судоустрій та статус суддів » визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

Основним джерелом господарського процесуального права та кож є Господарський процесуальний кодекс України, який склада ється з 18 розділів.

Норми господарського процесуального права містяться в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або ви знання його банкрутом». Норми цього закону передбачають особ­ливості провадження справ про банкрутство і є спеціальними сто совно норм ГПК України.

Закон України «Про відновлення платоспроможності борж ника або визнання його банкрутом» встановлює умови та поря док відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності — боржника або визнання його банкрутом та застосуван ня ліквідаційної процедури, повного чи часткового задоволення вимог кредиторів. Однак відповідно до ч. 2 ст. 5 цього закону за конодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнан ня банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в час тині, що не суперечить нормам Закону України «Про банки і бан ківську діяльність».

Відносини, пов’язані зі справлянням державного мита з позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, урегульовані Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI зі змінами.

Закон України «Про третейські суди» регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює ви моги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Законом України «Про міжнародне приватне право» визначе но особливості провадження в справах за участю іноземних осіб, підстави визначення підсудності справ судам України, питання виключної підсудності справ та інші питання.

Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» ви ходить із визнання корисності арбітражу (третейського суду) як методу, що широко застосовується для вирішення спорів, які ви никають у сфері міжнародної торгівлі, та необхідності комплексно го врегулювання міжнародного комерційного арбітражу в законо давчому порядку, ураховує положення про такий арбітраж, які є в міжнародних договорах України, а також у типовому законі, при йнятому в 1985 році Комісією ООН з права міжнародної торгівлі та схваленому Генеральною асамблеєю ООН для можливого викорис тання державам у своєму законодавстві. Цей закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, однак окремі положення засто совуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном.

До джерел господарського процесуального права належать та кож широке коло законів, які вміщують окремі норми, що стосу ються провадження в господарських судах. Переважно це акти, які визначають підвідомчість спорів господарському суду (Господар ський кодекс України, Закони України «Про господарські товарист ва», «Про інвестиційну діяльність», «Про зовнішньоекономічну ді яльність» тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори також на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Напри клад, Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних зі здійснен ням господарської діяльності (укладена в м. Києві 20.03.1992 p., ратифікована Верховною Радою України 19.12.1992 р.) регулює питання вирішення справ, що випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між суб’єктами господарювання, з їхніх відносин із державними та іншими органами, а також виконання рішень за цими справами.

У випадках, передбачених законом або міжнародним догово ром, господарський суд застосовує норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за уча стю іноземного суб’єкта підприємницької діяльності, господар ський суд може застосувати міжнародні торгові звичаї.

Господарському суду згідно з ч. 7 ст. 4 ГПК України заборонено відмовляти в розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, супе речливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, оскільки при розгляді господарських спорів у цьому випадку необхідно застосовувати правила про аналогію закону та права. Під аналогією закону розуміється застосування до відносин, які не вре гульовані нормами права, але мають бути ними врегульовані, зако ну, що регулює подібні відносини. За відсутності такого закону го­сподарський суд вирішує справу, застосовуючи аналогію права, тоб то виходить із загальних підстав і змісту законодавства (гуманіз му, справедливості, рівності тощо). Слід брати до уваги, що анало гія закону й особливо аналогія права мають обмежену сферу вико ристання.

Важливе значення для розгляду господарських справ, удоско налення правозастосовчої практики господарських судів мають керівні роз’яснення Вищого господарського суду України. Роз’яснення Вищого господарського суду не належать до офі ційних тлумачень. Офіційне тлумачення — це сформульоване в спе ціальному акті роз’яснення змісту й мети правових норм, яке здій снюється уповноваженим органом і має загальнообов’язкове зна чення. І тому офіційне тлумачення є, так би мовити, загальнообо в’язковою вказівкою щодо правильного розуміння й застосування певної норми. Відповідно до ст. 147 Конституції України право офі ційно тлумачити Конституцію та закони України надано лише Кон ституційному Суду України. Роз’яснення ж Вищого господарсько го суду України можна віднести до нормативного тлумачення норм права, яке має такі види: автентичне, за якого зміст норми права роз’яснює той са мий орган, який її встановив; легальне, за якого загальнообов’язкове тлумачення змісту дає орган, який дану норму не встановлював, але відповідним чином на це уповноважений чинним законодавством.