За предметом регулювання: принципи організації; принципи здійснення правосуддя

За їх функціональною роллю: організаційно-функціональні принципи; функціональні принципи

4. За їх змістом і сферою розповсюдження: загально-правові, які притаманні усім галузям права (демократизм, гуманізм, законність); міжгалузеві (здійснення правосуддя лише судом, рівність всіх громадян перед законом і судом, незалежність суддів і підпорядкування їх лише закону, колегіальність у розгляді справ, національна мова судочинства, гласність, об’єктивної істини); галузеві принципи, притаманні лише цивільному процесуальному праву (диспозитивність); принцип окремих правових інститутів (усність, безпосередність).

Третя концепція передбачає загальні принципи цивільного процесуального права (верховенство права; законність; гуманізм; забезпечення права на звернення до суду за захистом; справедливість) та спеціальні принципи цивільного процесуального права (здійснення правосуддя виключно судами; незалежність суддів і підкорення їх лише закону; здійснення правосуддя на засадах поваги до честі і гідності, рівності перед законом і судом; процесуальна рівність; гласність цивільного судочинства та його повне фіксування технічними засобами; здійснення цивільного судочинства державною мовою; визначеність законодавства, відповідно до якого суд вирішує цивільні справи; змагальність сторін; диспозитивність цивільного судочинства; забезпечення права на правову допомогу; забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судових рішень; обов’язковість судових рішень).

Висловлюються і інші класифікаційні системи процесуальних принципів в яких, як правило, вони у своїй більшості повторюються, а окремі з них не закріплюються ні прямо, ні опосередковано в цивільному процесуальному законодавстві.

Звертає на себе увагу тенденція до наведення дослідниками надмірної кількості процесуальних принципів. В багатьох випадках в процесуальній літературі до принципів процесуального права зараховують ті, які передбачені прямо в процесуальному законодавстві принципи або які випливають з загального його змісту, але які не можуть вважатися загальними засадами господарського чи цивільного процесу, наприклад: здійснення правосуддя на засадах поваги до честі і гідності, визначеність законодавства, забезпечення права на правову допомогу. Ці процесуальні ідеї (вимоги до процедури судочинства) є безумовно важливими, але вони не «пронизують» всі процесуальні інститути.

Вищевикладені класифікаційні системи поділу принципів насамперед мають бути предметом наукових досліджень для науковців, але законодавчого відображення вони можуть не отримати.

В господарсько-процесуальній науці на основі положень Конституції України (статті 124-130), Закону України “Про судоустрій і статус суддів України”, Господарського процесуального кодексу України сформувався поділ принципів господарського процесуального права на організаційні, які визначають правові засади організації господарського суду і функціональні, які визначають правові засади функціонування господарського (арбітражного) суду. Проте вважаємо за необхідне звернути увагу на вразливість системи формування авторами другої групи принципів, оскільки до них мають відноситися не усі принципи щодо усієї діяльності суду, а насамперед – принципи, що стосуються лише процесуальної діяльності господарського суду.

Зазвичай, організаційними вважають: принципи одноособового і колегіального розгляду справи; принцип самостійності судів, незалежності судів і підконтрольності їх лише законові; принцип державної мови судочинства; принцип гласності й відкритості господарського процесу.

В системі функціональних принципів господарського процесуального права фігурують: принцип законності; принцип процесуальної рівності учасників судового процесу; принцип змагальності у поданні учасниками процесу доказів на підтвердження тих чи інших юридичних фактів; принцип об’єктивної істини у встановленні та оцінці юридичних фактів; принцип диспозитивності у розпорядженні учасниками процесу своїми матеріальними і процесуальними правами; принцип обов’язковості виконання судових рішень (актів); принцип оперативності розгляду справ; принцип активної дії на покращення діяльності господарських організацій; принцип солідарності господарських інтересів сторін, який полягає у можливості розгляду спору в господарському суді лише за умови додержання встановленого для певних випадків досудового врегулювання спору (нині цей принцип втратив актуальність, за винятком випадків домовленості сторін між собою відповідно до ст. 5 ГПК).