Тема: Англосаксонські королівства і нормандське завоювання Англії.

Урок 18

Тема: Англосаксонські королівства і нормандське завоювання Англії.

План

1. Держава Плантагенетів.

2. Велика хартія вольностей.

3. Виникнення парламенту, народні рухи.

4. Війна Червоної і Білої троянд.

Мета:

§ установити риси в розвитку Англії у V-XV ст.; з`ясувати, як Британія стала Англією;

§ охарактеризувати зміни, що сталися в Англії після завоювання її норманами;

§ дати оцінку виникненню парламенту і війні Троянд.

§ Формувати вміння на підставі знайомства з окремими фактами визначати, які риси історичного явища вони характеризують;

§ використати матеріал про Велику хартію вольностей і появу парламенту в Англії для усвідомлення учнями того, яким тривалим був в європейській історії шлях до затвердження прав і свобод людини.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, карта „Англосаксонські королівства”, „Норманські завоювання Англії”, «Англія і Франція у XII — на початку XIV ст.», схеми і таблиці «Формування централізованої держави зі становим представництвом в Англії», «Англійський парламент у XIV ст».

Основні поняття і терміни: централізована держава, станова монархія, Велика хартія вольностей, парламент, палата лордів, палата громад.

Основні дати:

§ 1066 р. – завоювання Англії Вільгельмом Завойовником;

§ 1215 р.- підписання Великої хартії вольностей;

§ 1265 р.- виникнення англійського парламенту;

§ 1455-1485 рр. – війна Троянд.

ХІД УРОКУ

I. Організація навчальної діяльності

II. Перевірка домашнього завдання

1. Хто був засновником династії Капетінгів?

2. Назвіть чотири видатних представників королівської династії Капетінгів.

3. Що таке феодальна роздробленість?

4. Яке герцогство було доменом королів Франції?

5. Хто був найнебезпечнішим суперником французьких королів у боротьбі за об`єднання країни?

6. Які верстви населення і чому підтримували об’єднання Франції?

7. Що таке Генеральні штати? За яких обставин і з якою метою вони були скликані?

8. Які зміни відбулися у Франції за правління Людовіка IX?

Столітня війна

1. Коли розпочалася Столітня війна?

2. Які країни були учасниками Столітньої війни?

3. Що було причиною війни?

4. Які події слугували приводом до війни?

5. Назвіть основні битви початкового періоду війни. Хто переміг у цих битвах?

6. Чому французька армія зазнала поразки?

7. Як вплинула війна на становище населення Франції та Англії?

8. Що таке Жакерія?

9. Яку подію можна назвати переломною у війні?

10. Хто така Жанна д’Арк? Яка її історична заслуга?

11. Як змінився характер війни на початку ХV ст.?

12. Хто переміг у Столітній війні?

13. Коли було завершено об`єднання Франції?

III. Вивчення нового матеріалу

Додатковий матеріал

Кельти не лише тікали від завойовників, а й чинили їм одчайдушний опір. На початку VI ст. правитель бриттів і останніх римлян на острові Амвросій Авреліан очолив боротьбу проти германців. Його воєначальником або, можливо, вождем одного з племен був легендарний король Артур. Він зумів завдати саксам декількох відчутних поразок, зокрема 516 р. в битві біля гори Бадон. Невідомий хроніст написав, що битва тривала три дні і три ночі й закінчилася перемогою бриттів. Пам’ять про короля Артура збереглась у легендах, які з часом набули майже казкової форми і не мають нічого спільного зі справжніми подіями. Середньовічні європейські письменники залишили десятки романів про короля Артура, його рицарів “круглого столу” на чолі з Ланселотом і чарівника Мерліна, який допомагав королю.

 

Захопивши Британію, завойовники утворили сім королівств.

Королівства англів - Останглія, Мерсія і Нортумбрія;

Королівства саксів — Ессекс, Уессекс, Сассекс;

Королівство ютів — Кент.

Мову, якою розмовляли завойовники, стали називати англійською, а саму країну — Англією.

Залишки підкореного населення і завойовники поступово злилися в один народ, який дістав назву англосакси.

Перші 2-3 століття після завоювання населення англосаксонських королівств поділялося на простих людей (керлів) і знатних (ерлів).

Керли були вільними селянами, володіли невеликими ділянками землі, а в разі війни йшли в ополчення.

Ерли були представниками англосаксонської знаті й володіли великими ділянками землі, що оброблялася рабами і залежними людьми — поневоленими бриттами чи боржниками-керлами → лорди

Англосакси принесли з собою традиції правління германських племен.

Після завоювання германські вожді стали королями, їх влада посилилася.

Короля оточувала дружина, що захищала його, отримуючи у винагороду зброю, коней, коштовності і землю. Обов’язковою частиною винагороди були бенкети, розкіш яких сприяла збільшенню популярності короля.

Водночас віддавна при королі існувала “рада мудрих”, або “тих, хто знає звичаї”, що обмежувала королівську владу.

Ця рада складалася з представників знаті, затверджувала нові закони і, в разі необхідності, могла усунути старого та обрати нового короля.

Внаслідок англосаксонського завоювання Британія перетворилася на Англію: кельтів було знищено або поневолено; римська культура і звичаї зникли.

Почало поширюватися християнство.

Християнізація Англії мала два джерела.

Перше – це ірландські місіонери, друге – це римська церква.

Папа Григорій І Великий (590-604 рр.) доклав чимало зусиль, щоб навернути населення Англії у християнську віру. Задля цього він послав 40 ченців на чолі з видатним богословом Августином, який став першим єпископом Англії.

Його резиденцією стало містечко Кентербері в Кенті.

В Англії було створено церковну організацію, що підпорядковувалася Риму.

Внаслідок діяльності ірландських і римських проповідників в Англії запанувало християнство.

 

Англія і вікінги

Англія стала першою, що зазнала руйнівних нападів вікінгів і постраждала від них найбільше.

Перший такий напад датується 793 р.

У 842 р. нормани пограбували і спалили Лондон.

Згодом вони розселилися на північно-східному узбережжі Англії.

Землі, що опинилися під владою норманів, які були вихідцями з Данії, стали називати “Областю данського права”, або Денло.

Боротьбу проти загарбників очолило королівство Уессекс.

Переломним моментом у боротьбі англосаксів проти данців стало правління уессекського короля Альфреда (871-900 рр.).

Додатковий матеріал

Прізвисько «Великий» Альфред здобув не лише завдяки боротьбі з данцями. При своєму дворі він зібрав видатних діячів культури Британських островів та континентальної Європи. Альфред був ініціатором і автором перекладу з латини на англосаксонську мову філософських та історичних творів. Зокрема, було перекладено «Утіху філософією Боеція», першу книгу «Сповіді» Августина, «Церковну історію англів» Беди Вельмишановного, «Діалоги» Папи Римського Григорія I Великого та ін.

 

 

Велике значення для посилення єдності країни мало створення збірника законів “Правди Альфреда”. Король наказав зібрати давні англосаксонські закони — правди — у єдину збірку, додав деякі нові та вимагав від усіх користуватися ними.

 

Додатковий матеріал

Витяги з “Законів короля Альфреда”

Я, король Альфред, зібрав ці закони й наказав записати більшість із тих, що дотримувалися наші попередники і які сподобалися мені, а багато злих, що мені не сподобалися, я відкинув за радою мудрих, а інші наказав виконувати; далі, не наважився я передати до запису більшість моїх власних постанов, бо не переконаний, що сподобаються вони нашим наступникам...

4. Якщо хтось замислює зло проти життя короля сам особисто, або надає притулок вигнанцеві чи його спільникові, то він відповідатиме своїм життям і всім, чим володіє...

4.2. Хто готує замах на свого пана, той відповість за це своїм життям і всім, чим він володіє, або здійснить очищення клятвою.

5. Також установлюємо ми для кожної церкви, освяченої єпископом, такий захист миру: якщо її досягне піша або кінна людина, яка рятується від помсти, то ніхто не може вивести її звідти протягом семи ночей. Коли хтось це все-таки зробить, то відповість за порушення королівського захисту церковного миру...

5.2. Старший у церкві повинен наглядати за тим, щоби ця людина не отримувала протягом цих семи днів їжі.

5.3. Якщо він сам захоче віддати зброю своїм переслідувачам, то вони повинні берегти його 30 ночей і сповістити про це його родичів.

5.4. Далі про церковний привілей: якщо той, хто вчинив злочин, про якого раніше не було відомо, сховається в церкві й там розкається перед Богом, то нехай простять половину його провини...

5.5. Якщо хтось вкраде щось у церкві, то нехай заплатить за це одноразове відшкодування і штраф, відповідний цьому відшкодуванню, і нехай у нього буде відрубано руку, якою він здійснив цю крадіжку...

 

По смерті короля Альфреда Великого боротьба проти данців розгорнулася з новою силою.

Одначе 1013 р. армія данського короля захопила Англію. Так острів опинивсь у складі величезної Північної держави данського короля Канута Могутнього (1017-1035 рр.), до якої входили Данія, Норвегія, Швеція і Шотландія.

В Англії, як і раніше, збирали “данські гроші”, але тепер вони перетворились у значно більшу за розмірами данину данському королю.

Але по смерті Канута його держава швидко розпалася, і в Англії відновилася влада англосаксів.

 

Додаткова інформація

Таку чудернацьку назву англійське казначейство дістало завдяки системі підрахунку грошей. Великі столи в палаті було переділено лініями на смуги. На них в особливому порядку розкладалися і пересувалися стовпчики монет. Така система нагадувала гру в шахи, звідки і виникла назва палати.

 

Перші Плантагенети

Додаткова інформація

Генріх ІІ Плантагенет (1154-1189 рр.) відіграв велику роль в історії Англії. Його мати, донька Генріха І, була дружиною графа анжуйського Жофруа Плантагенета (це прізвище він отримав від назви рослини “планта генеста”, якою полюбляв прикрашати свій шолом). За свідченнями сучасників, Генріх ІІ був людиною міцної статури з бичачою шиєю і руками силача. У нього був неврівноважений і вибуховий характер. Генріх міг бути добрим, щедрим, відвертим, але коли щось дратувало його і не було до вподоби — перетворювався в розлюченого тирана. Його гнів, щоправда, швидко минав, і король знову ставав доброзичливою, доступною людиною. Генріх ІІ мав неабияку освіту (володів шістьма мовами) і винятково добру пам’ять. До вишуканої їжі чи розкішного вбрання король був абсолютно байдужим, натомість у справах був сповненим наполегливості й рішучості. Генріх ІІ був правителем величезних володінь. До їх складу, крім Англії та Нормандії, входили його спадкові володіння у Франції — Анжу, Пуату, Турень та ін. Після одруження з Елеонорою Аквітанською він отримав і її володіння. Державу Генріха ІІ історики називали “Анжуйською імперією”.

 

Генріх ІІ відновив у державі міцну королівську владу.

Генріх ІІ розпочав у країні реформи:

Судова реформа – започатковано виникнення суду присяжних; діяльність королівських судів стала джерелом великих прибутків скарбниці короля.

Військова реформа

- “щитові гроші” від рицарів, на які утримувалося наймане рицарське військо;

- зміцнене народне ополчення: кожна вільна людина була зобов’язана мати зброю і з’являтися з нею для участі в королівських походах.

 

Генріх ІІ намагався поставити під свій контроль англійську церкву, але зазнав поразки.

Додатковий матеріал

Архієпископ кентерберійський Томас Бекет, що очолював церкву в Англії, рішуче виступив проти домагань короля. Коли Бекета за негласним наказом короля було вбито, у справу втрутився папа. Під загрозою відлучення від церкви Генріх ІІ вимушений був покаятись і відмовитися від своїх планів реформування церкви.

Г енріха ІІ Плантагенета вважають одним із найвидатніших королів середньовічної Англії.

Однак, величезна англо-французька держава за наступників Генріха ІІ — його синів Річарда І Левине серце (1189-1199 рр.) та Іоанна Безземельного (1199-1216 рр.) швидко занепала.

 

5. „Велика хартія вольностей”

Славнозвісний король Річард І Левине серце був блискучим полководцем, за все своє життя в Англії він провів лише кілька місяців.

Присвятив усе своє життя боротьбі проти французького короля і його наступник Іоанн Безземельний.

У війні проти Філіппа ІІ Августа він зазнавав поразки за поразкою і врешті-решт утратив більшість французьких володінь.

Іоанн Безземельний розпочав боротьбу проти папи, але також її програв. Був змушений сплачувати йому щорічну данину в 1 тис. фунтів стерлінгів.

Англійські барони, відчувши послаблення королівської влади, розпочали боротьбу за свої права.

Приводом до неї стало проголошення Іоанном Безземельним 1215 р. підготовки чергової війни проти Франції. Рицарі не хотіли брати участь у ній, вважаючи її безнадійною, і влітку 1215 р. розпочали повстання.

Керували повстанням великі барони півночі Англії. Повстанці захопили Лондон за підтримки міщан.

Іоанн Безземельний, взятий у полон, вимушений був прийняти вимоги повстанців і підписати 15 червня 1215 р. складену баронами Велику хартію вільностей.

Хартія (в перекладі з давньогрец. — аркуш папірусу) містила 63 статті, переважна більшість яких захищала інтереси баронів та обмежувала владу короля.

Додатковий матеріал

Додатковий матеріал

Слабкий та безхарактерний Генріх ІІІ завжди перебував під чиїмось впливом: попервах неповнолітнім королем керували барони, а після одруження він потрапив під вплив родичів своєї дружини-француженки.

Він роздавав іноземцям посади і землі, викликаючи цим обурення англійських баронів. Міщани, рицарі, вільні селяни також були невдоволені засиллям королівських чиновників і суддів. Навесні 1258 р. король зажадав від баронів, попри неврожай і голод у країні, третину їхніх доходів на авантюру із завоювання Сицилійського королівства.

Тоді барони категорично відмовили королю у грошах і зібрали “скажену раду”, яка, по суті, перебрала владу. Але панування баронів не влаштовувало інші прошарки населення. Рицарі, міщани і селяни почали виступати проти баронів.

Англію охопила громадянська війна — це війна між громадянами однієї держави, які дотримуються діаметрально протилежних поглядів, яких неможливо примирити.

На бік невдоволених пануванням ради перейшла і частина баронів. Очолив рицарів, міщан і баронів, які продовжили боротьбу проти короля і ради, Сімон де Монфор, граф лестерський. Навесні 1264 р. він розбив королівську армію, захопив у полон Генріха ІІІ та його старшого сина Едуарда. На деякий час він став правителем країни — лордом-протектором.

20 січня 1265 р. у Вестмінстері Сімон де Монфор вперше зібрав раду, на яку, окрім представників вищої духовної та світської знаті, запросив по два рицарі від кожного графства і двох міщан від кожного великого міста. Рицарів обирали всі вільні платники податків графства, а міщан — органи самоуправління міст.

Ця рада дістала назву “парламент” (від франц. parler — говорити).

 

Так, уперше в середньовічній Західній Європі виник станово-представницький орган влади (Генеральні штати у Франції виникли 1302 р.).

Перемога над королем не припинила громадянської війни: вона, навпаки, спалахнула з новою силою. Селяни громили маєтки прибічників короля, відмовлялися працювати на баронів. Налякана розгортанням війни більшість баронів перейшла на бік принца Едуарда, який, після втечі з полону, став організатором сил короля. Військо Монфора було розбито, він загинув у бою. Владу короля Генріха ІІІ було відновлено. Однак за роки громадянської війни і король, і барони переконались у необхідності зважати на інтереси інших верств населення.

Тому головним наслідком громадянської війни стало виникнення в Англії станово-представницького органу — парламенту.

Остаточно сформувався парламент у роки правління Едуарда І (1272-1307).

За своєю структурою англійський парламент відрізнявся від французьких Генеральних штатів.

З 1295 р. парламент в Англії став збиратися систематично.

Парламент мав право затверджувати податки і видавати закони.

У 1343 р. англійський парламент розділився на дві палати.

- Верхня палата називалася палатою лордів і складалася з духовних лордів (архієпископів, єпископів та абатів) і світських лордів — баронів.

- До нижньої палати — палати громад — входили рицарі від графств і міщани.

- Вільні селяни та бідні міщани у парламенті представлені не були.

- Залежним селянам взагалі було заборонено брати участь у виборах.

Англійський парламент мав більший вплив на державне життя, ніж Генеральні штати у Франції. Він став тим органом, де висловлювалися погляди представників різних верств населення, а також місцем мирного узгодження різних конфліктів, що виникали у країні.

 

Англія в XІV ст.

Кінець XІV ст. виявився для Англії насиченим всілякими соціальними рухами і виступами, які мали досить значний вплив на її розвиток.

У 1377 р. парламент утвердив додатковий податок, що його мали сплачувати всі піддані незалежно від статі, які досягли 14-річного віку.

Цей податок став важким тягарем для населення, до того ж він зруйнував традиційні відносини між селянами, феодалами і державою.

Поштовх до боротьби з дворянами. “Коли Адам орав, а Єва пряла, хто був тоді дворянином?”

Збурене англійське суспільство вибухнуло повстанням у 1381 р. під керівництвом Уота Тайлера.

У 1381 р. повсталі вступили до Лондона.

Молодий король Річард II виграв час, майстерно зігравши роль захисника простого люду. Під час чергових переговорів Уота Тайлера було вбито.

Селяни, втративши ватажка, були в розпачі, а королівські загони роз’їхалися країною, караючи учасників повстання.

 

Соціальні виступи були наслідком тих соціальних змін, що охопили англійське суспільство.

- Традиційний становий поділ на феодалів, духівництво і селянство не відповідав реаліям часу.

- З’являлись і збільшувались нові прошарки: ремісники, торговці, купці та ін.

- Феодали вже не були схожі на своїх попередників. Їх більше непокоїли проблеми землі й прибутків, аніж слави і війни.

- Рицарська честь відходила в минуле.

 

Такі зміни в англійському суспільстві, особливо у вищих прошарках, призвели до війни, яка в історії дістала назву Червоної та Білої троянди.

 

Додатковий матеріал

Поразка у Столітній війні викликала політичну кризу династії Ланкастерів, що доступилася до влади 1399 р.

Опозицію проти них очолив герцог йоркський Річард. Він вирішив скористатися з того, що Генріх VI був несповна розуму, а владу в країні тримала його дружина Маргарита Анжуйська.

У 1455 р. Річарда оголосили регентом королівства, хоч у Генріха VI був син. Такий поворот подій не влаштовував родину Ланкастерів, яка не бажала поступатися Йоркам.

Зрештою, палацові інтриги переросли у відкриті збройні сутички між прихильниками двох родин і у громадянську війну, що дістала назву Червоної (елемент герба Ланкастерів) та Білої (елемент герба родини Тюдорів, що започаткувала після війни нову династію) троянд.

На початку війни успіх був на боці Ланкастерів. У 1480 р. під час однієї з битв військо Річарда було розбите, а сам він загинув. Проте вже наступного року син Річарда за підтримки могутнього графа Уоріка став королем Едуардом IV (1461-1483 рр.). Королева Маргарита з сином утекла до Франції, а божевільний Генріх VI, покинутий усіма, блукав Англією в супроводі свого духівника, поки його не посадили в Тауер.

Едуард, ставши королем, відібрав усі землі в Ланкастерів та їхніх прихильників. Роздаючи ці володіння, він створив покірну собі нову знать.

Також він сприяв розвиткові торгівлі, особливо міжнародної, проте за це вимагав від купців і банкірів усіляких подарунків і позичок, які не повертав. З парламентом у нього справи на склалися, і тому він скликав його рідко і з неохотою.

Політика Едуарда IV викликала невдоволення навіть у його прихильників. Граф Уорік, посварившись із ним, утік до Франції, де уклав союз із Маргаритою. У 1471 р. військо Ланкастерів на чолі з Уоріком висадилося в Англії та захопило Лондон. Генріха VI знову проголосили королем, але Едуард зумів повернути собі владу. Уорік, якого назвали “творцем королів”, Генріх VI та його син загинули, а Маргариту взяли в полон.

Усі роки війни відзначалися нещадним нищенням противників. Після смерті Едуарда IV королем мав стати його син Едуард V, але брат покійного короля герцог Річард Глостер наказав ув’язнити молодого короля та його брата (13 і 10 років) у Тауер і сам проголосив себе королем Річардом III (1483-1485 рр.).

Особа Річарда III привертала до себе увагу істориків і письменників. Так, йому присвятив драму “Річард III” славетний англійський драматург В. Шекспір. У деяких творах і літописах він постає перед нами як справжнє чудовисько: горбатий сухорукий карлик, позбавлений будь-яких моральних якостей. Йому приписують безпосередню участь у вбивстві Генріха IV тощо.

Насправді ж він був невисоким на зріст, із розумним обличчям. Навіть вороги визнавали, що то був тямущий правитель і хоробрий воїн, здібний полководець. Що ж до фізичних вад, то одне плече у нього було дещо вищим, а ліва рука діяла кепсько.

Річард III розумів, що війна остаточно зруйнувала старі відносини, і що країна прийме будь-якого короля, який забезпечить мир, знизить податки і наведе лад у державі. У цьому напрямку він і діяв, чим здобув прихильність народу. Але над ним тяжіли чутки про його причетність до смерті двох синів Едуарда IV, які до того ж він не спростовував.

Зрештою, його противники об’єдналися навколо одного з останніх Ланкастерів, який жив у вигнанні, Генріха Тюдора. Останній зібрав військо і висадився в Англії. Біля містечка Босуарт зійшлися дві армії. Річард III був зраджений, його армія розбіглася. Сам він загинув на полі бою.

Корона з його голови відразу була покладена Генріху Тюдору, який став правити під ім’ям Генріх VII (1485-1503 рр.).

Щоб остаточно примирити ворожі сторони, Генріх VII одружився з єдиною представницею Йорків, а в своєму гербі поєднав червону та білу троянди.

Війна, що тривала 30 років, скінчилась.

У парламенті, скликаному Генріхом VII після перемоги, виявилося лише 20 лордів із 50, до того ж частина з тих, що залишалася, стала лордами під час війни.

Це свідчило про те, що майже вся родова аристократія Англії полягла на полях битв, і її заступила нова, яка сповідала нові моральні принципи, була залежною від короля і не обстоювала феодальної незалежності.

Майже зникла система васалітету; замість неї почала діяти система ліврейних почтів. Ліврея — це особливий одяг слуг із гербом господаря. Також лівреєю називали плату сюзерена своєму васалові.

Ліврейні почти — по суті загони найманців, що отримували плату від свого лорда і мали з ним письмовий договір про службу. Старі традиції та чесне слово, на чому трималася система васалітету, вже сприймалися як недостатні.

Висновки

Отже, в Англії відбувалося руйнування старих феодальних традицій і становлення держави нового типу, що базувалася на необмеженій владі монарха і розгалуженій системі державного апарату.

В Англії цей процес відбувався дещо повільніше, ніж у Франції. До того ж в Англії зміцніли традиції парламентаризму, що не давало можливості королю повністю зосередити у своїх руках усю повноту влади.

 

IV. Підсумки уроку

Колишня римська провінція Британія після англо-саксонських завоювань перетворилася на Англію. Проте королівства завойовників виявилися слабкими і попри героїчну боротьбу не змогли протистояти норманським завоюванням.

Нову сторінку в історії Англії відкрило її завоювання у 1066 р. нормандським герцогом Вільгельмом. Влада короля тут була сильнішою ніж де несуть на той час в Європі. Проте у 1215 р. король був змушений підписати Велику хартію вільностей, яка зобов’язала його рахуватися з інтересами підданих. Заснований англійський парламент заклав основи парламентаризму в Європі.

Поразка у Столітній війні справила величезний вплив на Англію. Вона замкнулася на своєму острові. Спалахнула громадянська війна між різними угрупованнями претендентів на престол. Ця війна увійшла в історію під назвою війна Червоної та Білої троянд (1455-1485 рр.). Вона завдала нищівного удару по старим феодальним порядкам і створила передумови для подальшого розвитку країни.

 

V. Домашнє завдання

§ 5, стор 163-177., додатковий матеріал

 

Англійський парламент мав більший вплив на державне життя, ніж Генеральні штати у Франції. Він став тим органом, де висловлювалися погляди представників різних верств населення, а також місцем мирного узгодження різних конфліктів, що виникали у країні.

Урок 18

Тема: Англосаксонські королівства і нормандське завоювання Англії.

План

1. Держава Плантагенетів.

2. Велика хартія вольностей.

3. Виникнення парламенту, народні рухи.

4. Війна Червоної і Білої троянд.

Мета:

§ установити риси в розвитку Англії у V-XV ст.; з`ясувати, як Британія стала Англією;

§ охарактеризувати зміни, що сталися в Англії після завоювання її норманами;

§ дати оцінку виникненню парламенту і війні Троянд.

§ Формувати вміння на підставі знайомства з окремими фактами визначати, які риси історичного явища вони характеризують;

§ використати матеріал про Велику хартію вольностей і появу парламенту в Англії для усвідомлення учнями того, яким тривалим був в європейській історії шлях до затвердження прав і свобод людини.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, карта „Англосаксонські королівства”, „Норманські завоювання Англії”, «Англія і Франція у XII — на початку XIV ст.», схеми і таблиці «Формування централізованої держави зі становим представництвом в Англії», «Англійський парламент у XIV ст».

Основні поняття і терміни: централізована держава, станова монархія, Велика хартія вольностей, парламент, палата лордів, палата громад.

Основні дати:

§ 1066 р. – завоювання Англії Вільгельмом Завойовником;

§ 1215 р.- підписання Великої хартії вольностей;

§ 1265 р.- виникнення англійського парламенту;

§ 1455-1485 рр. – війна Троянд.

ХІД УРОКУ