Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину.



У розвитку комунальних радіаційних аварій виділяють три основні тимчасові фази:

Фаза аварії гостра – фаза комунальної аварії тривалістю від кількох годин до одного-двох місяців після початку аварії, яка включає наступні події:

а) газо-аерозольні викиди та рідинні скиди радіоактивного матеріалу з аварійного джерела;

б) процеси повітряного переносу та інтенсивної наземної міграції радіо­нуклідів;

в) радіоактивні опади та формування радіоактивного сліду.

На ранній стадії критичними шляхами радіаційного впливу продуктів аварійного викиду на населення будуть зовнішнє опромінення від газо-аерозольної хмари та радіоактивних випадінь, а також інгаляційне надходження радіонуклідів до організму людини.

Фаза аварії середня (фаза стабілізації) – фаза комунальної аварії, яка починається через один-два місяці та завершується через 1-2 роки після початку радіаційної аварії, на якій відсутні короткоживучі осколочні радіоізотопи телуру та йоду, 140Ba + 140La, але у формуванні гамма-поля зростає роль 95Zr + 95Nb, ізотопів рутенію та церію, 134Cs, 136Cs та 137Cs. Основними критичними шляхами радіаційного впливу на цій стадії будуть зовнішнє опромінення від радіоактивних речовин, що випали на місцевості, та внутрішнє опромінення радіоізотопами цезію (134Cs, 136Cs та 137Cs) та стронцію (89Sr, 90Sr), які надходять до організму з продуктами харчування, виробленими на радіоактивно забруд­нених територіях (м’ясо, молоко, овочі, фрукти).

Фаза аварії пізня (фаза відновлення) – фаза комунальної аварії, що починається через 1-2 роки після початку аварії та продовжується до припинення необхідності виконання захисних заходів. Основним джерелом зовнішнього опромінення є 137Cs у випаданні на ґрунт, а внутрішнього – 137Cs та 90Sr у продуктах харчування, які виробляються на забруднених цими радіонуклідами територіях. Фаза завершується одночасно з відміною всіх обмежень на життєдіяльність населення на забрудненій території та переходом до звичайного санітарно-дозиметричного контролю радіаційної обстановки (табл.. 3.3).

Після того, як почалося випадіння радіоактивних опадів, проводиться постійне уточнення оцінки фактичного радіаційного стану, який може змінюватися зі зміною напряму вітру, і відповідно уточнюються зони проведення тих чи інших заходів захисту.

Таблиця 3.3

Заходи щодо захисту населення (за фазами аварії)

№ з/п Назва заходу рання фаза середня фаза пізня фаза
1. Укриття людей в захисних спорудах ´´ ´ -
2. Йодна профілактика населення ´´ ´ -
3. Застосування індивідуальних засобів захисту ´´ ´ -
4. Евакуація населення ´´ ´ -
5. Обмежувальні заходи щодо в’їзду та виїзду з забрудненої території ´´ ´ -
6. Застосування медичних засобів захисту ´ - -
7. Спецобробка техніки, людей, майна ´ ´ ´
8. Тимчасове вилучення із вживання харчових продуктів місцевого виробництва - ´´ ´´
9. Дезактивація забрудненої місцевості та споруд - ´ -
10. Доставка чистих продуктів та питної води у райони, забруднені радіонуклідами ´´ ´ ´

Примітка: ´´ – заходи, що проводяться постійно; ´ – заходи, що проводяться відповідно до конкретної обстановки; - – заходи не проводяться.

3.3 Механізм дії іонізуючих випромінювань на тканини організму.

Іонізуюче випромінювання викликає в організмі ланцюг оборотних і необоротних процесів. При прямій дії радіації відбувається дисоціація складних молекул у результаті розриву хімічних зв'язків. У результаті радіаційно-хімічних змін порушуються обмінні процеси, сповільнюється і припиняється ріст тканин, виникають нові хімічні сполуки, не властиві організмові, що приводить до порушення діяльності окремих функцій і систем організму.

Іонізуюча радіація при впливі на організм людини може мати два види ефектів, що клінічною медициною відносяться до хвороб: детерміновані граничні ефекти (променева хвороба, променевий опік, променева катаракта, променева безплідність, аномалії розвитку плоду й ін.) і стохастичні (ймовірні) безпорогові ефекти (злоякісні пухлини). Гострі поразки розвиваються при однократному рівномірному опроміненні всього тіла і поглиненій дозі вище 0,25 Гр (грей) (1 Гр=1 Дж, поглиненому в 1 кг речовини, 1 Гр=1 Дж/кг).

При дозі 0,25-0,5 Гр спостерігаються тимчасові зміни в крові, що швидко нормалізуються. В інтервалі дози 0,5-1,5 Гр виникає почуття втоми, менш ніж у 10% опромінених може спостерігатися блювота, помірні зміни в крові. При дозі 1,5-2,0 Гр спостерігається легка форма гострої променевої хвороби, у 30-50 випадків - блювота в першу добу після опромінення. Смертельні випадки не реєструються.

Променева хвороба середньої ваги виникає при дозі 2,5-4,0 Гр. Майже у всіх опромінених у першу добу спостерігається нудота, блювота, різко знижується вміст лейкоцитів у крові, з'являються підшкірні крововиливи, у 20% випадків можливий смертельний результат, смерть настає через 2-6 тижнів після опромінення. При дозі 4,0-6,0 Гр розвивається важка форма променевої хвороби, що приводить у 50% випадків до смерті протягом першого місяця. При дозах, що перевищують 6,0 Гр, розвивається вкрай важка форма променевої хвороби, що майже в 100% випадків закінчується смертю через крововилив або інфекційні захворювання.

Хронічна променева хвороба може розвиватися при безперервному або повторюваному опроміненні в дозах, істотно нижче тих, котрі викликають гостру форму. Найбільш характерними ознаками хронічної променевої хвороби є зміни в крові, ряд симптомів з боку нервової системи, локальні поразки шкіри, поразки хрусталика, зниження іммунореакивності організму.

Ступінь впливу радіації залежить від того: опромінення є зовнішнім чи внутрішнім. Внутрішнє опромінення можливе при вдиханні, заковтуванні радіоізотопів і проникненні їх в організм через шкіру. Кальцій, радій, стронцій накопичуються в кістах, ізотопи йоду викликають ушкодження щитовидної залози, рідкоземельні елементи - переважно пухлини печінки. Рівномірно розподіляються ізотопи цезію, рубідію, викликаючи кровотворення, атрофію насінників, пухлини м'яких тканин. При внутрішньому опроміненні найбільш небезпечні -випромінюючі ізотопи.

Здатність викликати віддалені наслідки - лейкози, злоякісні новоутворення, раннє старіння - одна з негативних властивостей іонізуючого випромінювання.

Гігієнічна регламентація іонізуючого випромінювання здійснюється Нормами радіаційної безпеки НРБ-96, НРБУ-97.

Крім дозових меж опромінення, норми встановлюють також припустимі рівні потужності дози при зовнішньому опроміненні всього тіла від техногенних джерел, що становлять для приміщень постійного перебування осіб з персоналу 10 мкГр/год, а для житлових приміщень і територій, де постійно знаходяться особи з населення - 0,1 мкГр/год, а також припустимі рівні загального радіоактивного забруднення робочих поверхонь, шкіри (протягом робочої зміни), спецодягу і засобів індивідуального захисту.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-13; просмотров: 132; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.204.24.82 (0.019 с.)