Соціальні спільноти-суб’єкти

ЛІТЕРАТУРА

Основна.

1. Алмонд Г. Политическая наука: история дисциплины // Полис. – 1997 – № 6. — С.175-183.

2. Аляєв Г. Політологія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Полтава, 2007.

3. Основи політичної науки: Курс лекцій в 4.ч. / За ред. Кухти Б.Л. – Львів, 2000.

4. Мангейм Дж.Б., Рич Р.К. Политология. Методы исследования: Пер. с англ. - М., 1997.

5. Бодуен Ж. Вступ до політології. – К., 1995.

6. Бебик В.М. Базові засади політології. – К., 2001.

7. Бебик В. Політологія для політика і громадянина. – К., 2003.

8. Вебер М. Политика как призвание и профессия. Избр. произв — М., 1990.

9. Мерриам Ч. Новые аспекты политики // Антология мировой политической мысли В 5 т. — М., 1997. — Т ІІ.

10. Мирончук В.Д., Храмов В.О. Основи політології. — К., 2000.

11. Політологія: Довідник / М.І. Обушний. А.А. Коваленко, О.І. Ткач/ За ред. М.І. Обушного. – К., 2004.

12. Політологія /За заг. ред. І.С. Дзюбка, К.М. Лемківського – К., 2001.

13. Політологія /за ред. О.В. Бабкіної. – К., 2001.

14. Політологія. Наука про політику/ За ред. В.Г. Кременя, М.І. Горлача – К.-Х., 2001.

15. Політологія. Навчально-методичний комплекс Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.

16. Піча В., Хома Н. Політологія. – К., 2001.

17. Політологія / За ред. О. Семківа. – Львів, 1994.

18. Потульницький В. Теорія української політології. – К., 1994.

19. Рудич Ф. Політологія: Підручник. – К.: Либідь, 2004.

20. Рябов С., Томенко М. Основи теорії політики. Розд.1. – К., 1996.

21. Скиба В. Вступ до політології. – К., 1996.

22. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної думки):Підручник. — К., 2002.

23. Навчальний посібник до семінарських занять з курсу “політологія” за модульно-рейтинговою системою для студентів університету / Кирилюк Ф.М., Федірко І.П., Обушний М.І., та ін. – К., 2001.

 

Додаткова.

1. Арон Р. Демокраия и тоталитаризм. – М., 1993.

2. Антология мировой правовой мысли: В 5 т. / Национальный общественно- научный фонд / Н.А. Крашенинникова (отв.ред.), Г.Ю. Семигин (руководитель науч. проекта). – М., 1999.

3. Грушевський М.С На порозі нової України. Гадки і мрії. – К., 1992.

4. Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: перспективи поступу. Критика історичного досвіду – К., 1996.

5. Липинський В Листи до братів-хліборобів // Хроніка.― 2000. — 1993. — №3.

6. Шмитт К. Понятие политического // Вопросы социологии. – 1992. – № 1. – С. 37—67.

7. Політологічний енциклопедичний словник. – К., 1997.

8. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П. Горбатенко. – К., 2004.

9. Баландьє Ж. Політична антропологія / Пер. з фр. – К., 2002.

10. Краснов Б. Политология как наука и учебная дисцеплина // Социально-политический журнал. – 1995. – №1.

Семінарське заняття №2

Тема: Основні віхи історії зарубіжної політичної думки (4 год.)

План.

1. Політична думка Стародавнього Сходу, Античності й Середньовіччя.

2. Особливості розвитку політичної науки Нового часу.

3. Сучасна зарубіжна політична наука.

Методичні рекомендації

1. Вивчаючи перше питання, необхідно усвідомити, що політологія як наука сформувалася порівняно недавно, але політичні ідеї, концепції і теорії нагромаджувались протягом віків. Вони увібрали в себе фактично всі джерела суспільствознавчих наук.

Поява перших політичних трактатів була пов’язана із стадією диференціації суспільства, зародження та розвитку державних утворень.

Це був етап панування у політичній думці ідеї божественного походження держави, суспільного порядку та відносин, які склалися у суспільстві. При поясненні існування нерівності серед людей слід зупинитися на філософсько-політичних роздумах мислителів Стародавнього Китаю та Індії. Проаналізуйте висвітлення цієї проблеми у вченнях Конфуція, Мо-Цзи, Шан Яна, Будди.

Виникнення державності Стародавньої Греції пов’язане із полісами — окремими містами-державами. Перехід від однієї політичної форми організації суспільного життя до іншої характеризувався поглибленням диференціації грецького населення. В політичній літературі ці процеси супроводжувалися дискусійними питаннями щодо встановлення тієї чи іншої форми державного правління. Давньогрецькі мислителі здійснили перехід від міфологічного сприйняття світу до раціонально-логічного, що призвело до раціоналізації політичних уявлень про політику, формування філософського підходу до держави. Активно формувалося уявлення про політику як мистецтво керувати державою. Вище перелічені політичні ідеї пов’язані насамперед із творчістю мислителів Сократа, Платона, Аристотеля. Проаналізуйте їх вчення, зокрема трактування про державу, ідеальні форми правління, владу.

При розгляді політичних поглядів доби Середньовіччя потрібно звернути увагу на те, що із зростанням могутності церкви почало формуватися теологічне тлумачення політичних інститутів і процесів. Відбувалося проголошення верховенства релігії над світською владою. У тогочасній політичній думці найяскравіше теологічні ідеї були представлені у А. Августина та Ф. Аквінського. Проаналізуйте погяди цих мислителів на сутність держави, та з’ясуйте, в чому полягає відмінність релігійної концепції від концепцій держави античного світу.

2. Епоха Нового часу тривала з ХІV до початку ХХ століття і охопила періоди Відродження, Просвітництва. Під їх впливом відбувався процес становлення і розвитку соціалістичних, ліберальних, раціоналістичних та утопічних концепцій політики. Загалом, початок Нового часу — це криза у країнах Західної та Центральної Європи римо-католицької церкви й ортодоксальної релігії, яку вона захищала, формування антисхоластичного типу мислення, гуманістичної культури. До відомих представників початку цієї доби належить Н. Макіавеллі. Розкрийте зміст його політичного вчення та визначіть сутність макіавеллізму.

В даному запитанні необхідно також розкрити особливості теорії природного права та суспільного договору які були запропоновані Т. Гоббсом і Дж. Локком. З’ясуйте, чому останього називають засновником лібералізму.

Доцільно висвітлити раціоналістичні концепції політики, що були розроблені й теоретично обґрунтовані французькими політичними мислителями Ш. Монтеск’є та Ж. Руссо.

Ідеї, висвтілені французькими мислителями, з обережністю були сприйняті німецькими мислителями другої половини ХVІІІ ст. – першої половини ХІХ ст. І. Кантом, І. Фіхте, Г.В.Ф. Гегелем. Вищими цінностями вони проголошували свідомість, розум, дух тощо, не обходячи при цьому й актуальних питань соціально-політичного розвитку. Проаналізуйте їх вчення.

3. У третьому запитанні необхідно висвітлити основні напрями сучасної політичної науки, а саме: соціологічний, конфліктологічний напрям (К. Шміт, Р. Дарендорф, Л. Козер), структурний функціоналізм (Т. Парсонс, Р. Мертон, Д. Істон), інституціоналізм (С. Ліпсет, Ч. Мілз). Біхевіоризм (Ч. Меріам, Г. Лассуел, Дж. Кетлін), порівняльна політологія (Г. Алмонд, Д.Пауелл, О Верба). Особливу увагу доцільно приділити аналізу основних напрямів розвитку політичної науки у США, Великобританії (Р. Роуз, К. Поппер, Б. Крік, Д. Батлер). Франції (Р. Арон, М. Дюверже, Ж. Шарло) та Німеччині.

Самостійна робота

1. Визначте зміст таких основних категорій і понять: тимократія, деспотія, тиранія, аристократія, охлократія, демократія, поліс, політика, політія, ідеальна держава, конфуціанство, легізм, олігархія, даосизм, громадянин, ідеальний правитель, брахманізм.

2. Дайте визначення політичним концепціям: плюралізм, лібералізм, консерватизм, соціалізм та з’ясуйте, що є теоретико-методологічною основою кожної з них.

3. Проаналізуйте розвиток боротьби гуманізму і раціоналізму з середньовічною схоластикою.

4. На основі ознайомлення з особливостями становлення світової політичної думки різних періодів спробуйте проаналізувати загальні принципи її розвитку.

5. Висвітліть сутність політичних доктрин Томаса Пейна, Томаса Джефферсона, Олександра Гамільтона.

 

Теми рефератів

1. Міфологічні уявлення про політику.

2. Ідеальної держави Платона і Аристотеля: спільне і особливе.

3. Політична думка Стародавнього Риму.

4.Політико-правові доктрини мислителів стародавньої Греції та Стародавнього Сходу.

5.Суть політичних аксіом Сократа.

6.Спорідненість ідей Платона з тоталітаризмом.

7. Значення політичного вчення Аристотеля.

8. Вплив політичних вчень Стародавнього Сходу і Стародавньої Греції на розвиток сучасних політичних теорій.

9. Особливості політико-релігійних доктрин Середньовіччя.

10. Порівняльний аналіз учень Н. Макіавеллі та Ш. Монтеск’є про політику і державу.

11. Проблеми особи і держави в політичних концепціях Т. Гобса та Дж. Лока.

12. Раціоналізм як основа політичного мислення Нового часу.

 

ЛІТЕРАТУРА

Основна.

1. Арон Р. Этапы развития социальной мысли. – М., 1993.

2. Бергер А. Политическая мысль древнегреческой демократии. – М., 1986.

3. Дж. Себайн, Т. Торсон. Історія політичної думки. – К., 1997.

4. Історія розвитку політичної думки. /В. Мадіссон та інші. – К., 1999.

5. Кирилюк Ф. Історія політології. – Київ., 2003.

6. Нерсесянц В. История политических и правових учений. – М., 2000.

7. Піча В., Хома Н. Політологія. – К., 2001.

8. Політологічний енциклопедичний словник. – К., 1997.

9. Політологія / за ред. О. Семківа – Львів., 1994,.

10. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник. – Київ., 2004.

11. Політологія: Наука про політику/ За ред. проф. В.Г. Кременя, проф.. М.І. Горлача. — К.-Х., 2001.

12. Рудич Ф. Політологія. – К., 2004.

13. Скиба В. Вступ до політології. – К., 1996.

14. Шляхтун П.П. Політологія. Теорія та історія політичної думки: Підручник. – К., 2002.

15. Шульженко Ф., Андрусяк Т. Історія політичних і правових вчень. – К., 2000.

16. Арон Р. Этапы развития социальной мысли. – М. 1993.

17. Себайн Дж, Т. Торсон Історія політичної думки. – К., 1997

18. Навчальний посібник до семінарських занять з курсу “політологія” за модульно-рейтинговою системою для студентів університету / Кирилюк Ф.М., Федірко І.П., Обушний М.І., та ін. – К., 2001.

Додаткова

1. Аристотель. Политика // Соч. в 4 т. — М. 1983.

2. Витяг з буддійських вчень // Ф.М. Кирилюк Історія політології. – К., 2002.

3. Конфуцій. Про небо і долю // История политических и правовых учений: Хрестоматия / Сост. Г. Демиденко. – Харків, 1999.

4. Конфуций. Я верю в древность. – М., 1995.

5. Лао-цзи. Етичні та соціально-політичні роздуми // Ф.М. Кирилюк. Історія політології. – К., 2002.

6. Платон. Государство // Соч. в 4 т. / Общ. ред. А.Ф. Лосева. – М. 1990.

7. Аврелий Августин. О граде (или госудаостве) Божем // Творения Блаженного Августина, епископа Иппонийського. – К., 1901-1912. — Ч.1-7.

8. Аквінський Фома. Коментарі до Арістотелевої “Політики”. – К., 1999.

9. Бентам И. Введения в основания нравственности и законодательства. – М. 1998.

10. Боден Ж. Шість книг про державу // Кирилюк Ф. Історія політології. – К., 2003. – С. 429-430.

11. Гегель Г.В.Ф. Политические произведения. – М., 1979.

12. Гегель Г.В.Ф. Философия права. – М., 1990.

13. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского // Избр. Произведения В 2 т. – М., 1965. – Т.2.

14. Джефферсон Т. Тексты // Американские просветители. Избранные произведения. — Т.2. – М., 1969.

15. Кант И. К вечному миру. Идея всеобщей истории во всемирном гражданском плане // Сочинения В 6 т. — М., 1966. — Т.6.

16. Кант І. Критика практичного розуму. — Спб., 1995.

17. Кампанелла Т. Город Солнца. — М., 1954.

18. Локк Дж. О государственном правлении. — М., 1960. – Т.2.

19. Макиавелли Н. Государь. — М., 1990.

20. Монтеск’є Ш.-Л. О духе законов: Избр. произведения. – М., 1955.

21. Мор Т. Утопія. — К., 1988.

22. Пейн Т. Избранные сочинения. — М., 1969.

23. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или Принципы политического права // Трактаты. — М., 1969.

 

Семінарське заняття №3