Тема: цілісний педагогічний процес, його структура, взаємозв'язок та специфіка компонентів

Педагогічний процес — одна із базових категорій педагогічної науки. Але історія педагогіки свідчить, що інтеграція (об'єднання) та диференціація (відокремлення), які стихійно відбувалися в її межах, призвели спочатку до розмежування, а потім до протиставлення навчання та виховання: "вчитель навчає, а вихователь виховує".

Але вже в середині XIX ст. в працях прогресивних педагогів усе частіше з'являлася думка про нерозривність, єдність навчання та виховання. І.Ф. Гербарт зазначав: "навчання без моральної освіти є засобом без цілі, а моральна освіта без навчання є мета, позбавлена засобів".

Цілісний педагогічний процес — це цілеспрямована, насичена змістом, організаційно оформлена взаємодія педагогів та вихованців, спрямована на вирішення розвиваючих, навчаль­них та виховних задач. Це пояснюється тим, що цілісну особистість дитини можна сформувати лише включенням її в цілісний педагогічний процес, де одночасно відбувається виховання, навчання, формування та розвиток. Суб'єктами ЦПП є педагог і дитина, при цьому педа­гог отримує спеціальну педагогічну освіту, усвідомлює себе відповідальним перед суспільством за підготовку нового покоління. Дитина є особистістю, яка розвивається і має постійну потребу в творчому саморозвитку, самовираженні та самовдосконаленні. Розглянемо ЦПП як систему, для якої характерна наявність множини підсистем, об'єднаних між собою різними типами зв'язків (рис. 1). Особливе місце в ряді дослідників ЦПП посідає П.Ф. Каптєрєв (1879 —1922). Саме він уперше ввів у педагогіку поняття "педагогічний процес". У "Дидактичних нарисах" він писав, що "навчання й освіта, привчання, виховання, розвиток, умовляння та інше є різними властивостями, сторонами та моментами єдиного педагогічного процесу".

У педагогічній літературі минулого сторіччя використовувався термін "навчально-виховний процес", але це поняття є завузьким, неповним, воно не відображає всієї складності процесу і передусім його головних рис — цілісності та спільності. Забезпечення єдності навчання, виховання, формування та розвитку на основі цілісності та спільності становить сутність ЦПП.

 

Отже, ЦПП — система, що об'єднує чотири підсистеми (формування, розвиток, виховання та навчання разом з усіма умовами, формами та методами). Підсистеми ЦПП розрізняються не стільки своїми сутнісними характеристиками (у багатьох випадках вони однакові), а виключно їхнім призначенням, особливостями організації та функціонування. Найбільш великими, вираженими системами є саме виховання та навчання. Основою для кожної підсистеми ЦПП є педагогічна діяльність та її структура.

Цільовий компонент містить усю різноманітність цілей, завдань ЦПП. Змістовий компонент відображає смисл, закладений як у загальну мету, так і в кожне конкретне завдання. Діяльнісний компонент передбачає реалізацію механізму взаємодії педагогів та вихованців, їх співробітництво; організацію інструментарію ЦПП: форм, методів, засобів, прийомів. Результативний — відображає ефективність ЦПП, характеризує зміни, які були досягнуті відповідно поставленій меті.

Отже, ЦПП — це внутрішньо пов'язана сукупність багатьох процесів. Але ЦПП не є лише механічним поєднанням процесів виховання, навчання, формування та розвитку — це якісне новоутворення, що регулюється власними закономірностями (цілісністю, спільністю, єдністю), котрі підпорядковують усі компоненти єдиній меті. Структура цілісного педагогічного процесу універсальна: притаманна як ЦПП в цілому, так і кожному з його підпроцесів (оскільки єдиною є основа — педагогічна діяльність).

Складна діалектика відношень усередині ЦПП полягає:

· в єдності та самостійності процесів, які його утворюють;

· цілісності та супідрядності цих процесів;

• наявності загального та збереженні специфічного;
• орієнтації на формування та розвиток (саморозвиток) особистості учня, а не лише реалізації завдань на рівні навчання та виховання;
• взаємному посиленні процесів, що до нього належать;

· злитті педагогічного та учнівського колективів у цілісний загальношкільний колектив;

· створенні можливостей для взаємного проникнення методів виховання та методів навчання;

· наявності власних закономірностей, принципів, що відображають цілісність цього процесу.