Тема 17. Політичні конфлікти і кризи

Поняття та сутність соціальних конфліктів. Причини та природа політичних конфліктів. Структура політичного конфлікту: предмет (джерело); суб’єкти; сприйняття і позиції суб’єктів; засоби і ресурси дії суб’єктів; характер. Об’єктивні витоки політичної конфронтації: невдоволення суб’єктів політики статусом, рольовим призначенням або функціями; розходження інтересів і розбіг потреб у владі; недостатність ресурсів. Типи політичних конфліктів: конфлікти інтересів, конфлікти цінностей, конфлікти ідентифікації.

Сутність управління і контролю за розвитком конфлікту. Основні стратегії управління конфліктом: ініціація; рутинізація (свідоме підтримання напруженості); попередження; врегулювання; вирішення; витіснення. Етапи врегулювання конфліктів: виявлення сутності, дійсних причин і справжніх цілей; встановлення певних правил і норм взаємодії конфліктуючих суб’єктів; «конструювання соціального оточення» і вплив на громадську думку; мобілізація владою соціальних і природних ресурсів; цілеспрямований пошук переможної тактики; завершення конфлікту (тобто, примирення або зміцнення непримиримості учасників), використання різної техніки переговорного процесу. Правові аспекти застосування технологій прийняття політичних рішень і управління політичними конфліктами. Право як засіб оптимізації прийняття політичних рішень і вирішення політичних конфліктів.

Поняття «політична криза». Різновиди політичної кризи (урядова, парламентська, конституційна; криза легітимності, криза ідентичності, криза політичної участі, криза проникнення, криза розподілу).

Тема 18. Міжнародний політичний процес. Україна в геополітичній моделі світового співтовариства

Значення і особливості міжнародних політичних процесів. Основні тенденції розвитку міжнародних політичних процесів на протязі ХІХ – початку ХХІ століть: геополітичний та етнополітичний аспекти.

Виникнення і сутність геополітики. Підходи до поняття «геополітика». Географічний детермінізм. Класичні геополітичні теорії (Х.Макіндер, Ф.Ратцель, К.Хаусхофер, та ін.). Геополітичні ідеї середини – кінця ХХ ст. (Спайкман; Коен; Розенау; Бжезинський; Хантінгтон). Сутність, структура, функції, категорії сучасної геополітики. Сучасні тенденції розвитку світової політики. Геополітичні зміни на рубежі ХХ – ХХІ століть. Процеси глобалізації.

Роль етнонаціонального фактору у світовій політиці. Сутність етнополітичних конфліктів, види, способи вирішення.

Особливості міжнародного становища України. Пошуки зовнішньополітичної стратегії України і проблеми її реалізації. Основні напрями зовнішньої політики України.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ЗАСВОЄННЯ ПОЛІТОЛОГІЇ

Вивчення предмету політології вимагає від студентів творчого підходу, орієнтації на пошук найбільш раціональних, найбільш виправданих інтелектуально способів осягнення цього предмета. Адже процес оволодіння знаннями з політології має такий різнобічний характер, як і сам багатовимірний предмет дисципліни.

На вивчення даної дисципліни згідно з діючими освітньо-професійними програмами і навчальним планом відводиться 108 годин (36 годин лекцій, 18 годин семінарських занять і 54 години самостійної роботи студентів).

Система навчального курсу «Політологія» визначається робочою програмою, яка в цілому відповідає типовим учбовим програмам, проте має певні особливості, пов'язані з модульною структурою. Курс складається з двох модулів: м одуль І «Методологічні засади та суб’єктно-об’єктна детермінація політики» (у темах якого розглядаються загальні складові політики, розкриваються базові поняття, категорії і концепції вивчення політичної сфери життя суспільства); модуль ІІ «Політичні системи та політичні процеси» (здійснюється поглиблений аналіз функціонування політичних систем і розвитку політичних процесів).

Навчальний план передбачає різні види занять з політології. Основними формами вивчення дисципліни і проведення поточного і проміжного контролю є: лекції, семінарські і практичні заняття; написання рефератів, підготовка графічних схем або таблиць, тестування. Підсумковий контроль – іспит.

Головною формою роботи студентів є самостійна робота над курсом. Адже будь-яка освіта, в тому числі і вища, є перш за все самоосвітою. Якою б плідною не була допомога викладачів у процесі читання лекцій, проведення семінарських занять, консультацій, керівництва написанням курсових робіт, перевірки виконання поточних і підсумкових завдань, все ж таки здобуває, систематизує, перевіряє, критично осмислює і поглиблює власні знання студент самостійно, так само, як і відстоює або заперечує ту чи іншу точку зору.

Для глибокого і якісного засвоєння матеріалу курсу політології, перш за все, рекомендується ознайомитися з робочою програмою, переліком літератури, планами лекцій і семінарських занять, тематикою рефератів і курсових робіт, завданнями для самостійної роботи, переліком екзаменаційних питань, критеріями оцінки знань, методичними рекомендаціями.

По-друге, рекомендується відвідувати лекційні заняття, тому що тільки тут у найбільш доступному вигляді розкривається зміст навчальної програми і завжди є в кого отримати відповідь на незрозумілі або спірні питання. Присутність на лекціях дає змогу виокремлювати із викладеного лектором матеріалу те найбільш суттєве, що знадобиться при підготовці до семінарських занять і іспиту. Одним з найбільш корисних і довершених видів самостійної роботи є конспектування лекцій. У конспекті бажано мати не тільки стислий запис основних тез лектора, а і виділити місце для власних приміток, думок, творчих узагальнень або питань, потребуючих уточнення. Важливим компонентом самостійної роботи студентів є повторення лекційного матеріалу, передусім – за власним конспектом. Ця форма роботи практикується, зазвичай, перед наступною лекцією, перед відповідним семінарським заняттям. Найбільш суттєві моменти конспекту (визначення, висновки тощо) рекомендується підкреслювати або виділяти якимось іншим чином.

Традиційне семінарське заняття має за мету закріпити знання, отримані студентами у процесі лекції та самостійного вивчення наукової, методичної, навчальної періодичної літератури або інших рекомендованих джерел. Викладач починає його вступним словом, визначаючи актуальність обговорюваних проблем, питання для обговорення, найбільш вагомі або цікаві моменти. Далі викладач запрошує студентів відповісти на конкретні питання плану заняття, а якщо немає бажаючих – викликає за списком. Після основної відповіді практикується обговорення питання, оголошуються доповнення, уточнення, запитання, заперечення. Викладач підводить підсумки і оголошує оцінку знань студентів, що брали участь у проведенні семінарського заняття. Крім засвоєння певних знань, семінарське заняття має дуже важливе значення для формування фахових умінь. Саме в процесі семінарських занять студенти практикуються в дуже важливих для будь-якої майбутньої професії речах: вчаться працювати у групі, колективі, логічно висловлювати думки, формувати і відстоювати точку зору, критично оцінювати аргументацію, переконувати в своїй правоті, аналізувати та узагальнювати різнорідну інформацію, формулювати висновки, вбачати і вирішувати колізії і протиріччя тощо. Поряд з традиційними семінарськими заняттями можуть застосовуватися такі форми як ділова гра, публічний диспут (дискусія) за означеною політичною проблемою тощо. Вони характеризуються тим, що студенти заздалегідь отримують певні рольові завдання і в ході семінарського заняття виконують, «розігрують» ці ролі в процесі репродукування можливої життєвої ситуації.

У процесі підготовки до семінарських занять доцільно користуватися такими формами самостійної роботи, як підготовка розгорнутого плану – відповіді на питання, підготовка тез виступу, конспект джерел (наукової літератури, політичних або юридичних документів) або навчальної літератури, написання рефератів, підготовка графічних схем або таблиць.

Курсова робота виконується за однією з обраних студентом тем. Перелік тем додається, але кожен студент може запропонувати власну проблему для наукового аналізу. Назву теми курсової роботи студент повинен погодити з науковим керівником, як, до речі, і план. Курсова робота є самостійною науковою роботою студента, що виконується з метою поглибленого вивчення певної наукової або науково-практичної проблеми і закріплення вмінь самостійно проводити і оформляти дослідницьку роботу. Вимоги до виконання курсових робіт формулюються науковим керівником і в письмовому вигляді отримуються на кафедрі.

При засвоєнні курсу політології студенту вкрай важливо постійно пов’язувати матеріал, що вивчається, з майбутньою професійною діяльністю. Таких зв’язків – безліч, адже діяльність суб’єктів політики неминуче розгортається у правовій площині. Політичні процеси, явища, події відбуваються у певному правовому полі. Політичні інститути формуються і функціонують у правових межах і згідно з правовими процедурами. Позаінституційні основи політики – політична свідомість, політичні ідеології, політична психологія, політична поведінка, політична культура - також мають свої правові виміри, обмеження, паралелі.

Вагомою складовою самостійної роботи студентів є виконання індивідуальних завдань (написання рефератів, підготовка графічних схем або таблиць, реферування наукових статей, пошук та реферування нової наукової літератури на сайтах мережі Інтернет) та індивідуальна консультація. Остання проводиться викладачами щотижня відповідно до затвердженого графіку, де вказані місце і час, а також в робочому порядку, згідно з домовленістю сторін. Особливо потрібні консультації студентам, які навчаються за індивідуальним графіком, або пропустили лекцію чи семінар, отримали незадовільну оцінку, а також для уточнення тих чи інших питань, що виникають у процесі підготовки курсової роботи.

У наступних розділах методичного посібника наведені плани семінарських занять і питання для самоконтролю, завдання для самостійної роботи і перелік основної літератури до кожної теми, тематика рефератів і курсових робіт, контрольні питання до іспиту, порядок його проведення, література до курсу.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ знань

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 1.

Вхідний контроль

(2 години)

Задопомогою тестів визначається ступінь готовності аудиторії до раціонального сприйняття курсу політології.