Тема № 1. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.

Методичні рекомендації

для організації самостійної роботи учнів

 

з предмету

 

“ Безпека життєдіяльності ”

для підготовки кваліфікованих робітників на основі повної загальної середньої освіти

за професією:

Електромонтер станційного устаткування телефонного зв'язку; Кабельник-спаювальник

та молодших спеціалістів за спеціальністю

" Технічне обслуговування і ремонт апаратури зв'язку та оргтехніки ”

ІІІ ступінь - 2 роки Форма навчання – денна Курс навчання -4

	РОЗГЛЯНУТО
	на засіданні методичної комісії
	професійної підготовки
	з напрямку зв’язок
	протокол № 1 від 01. 09. 2012р.

Р.

Укладач: Айшпурс Надія Валеріївна, викладач вищої категорії Державного навчального закладу “Вище професійне училище №9 м. Кіровоград”

 

 

Безпека життєдіяльності (матеріали для самостійної роботи): методичні рекомендації на допомогу учням третього курсу навчання для підготовки кваліфікованих робітників на основі повної загальної середньої освіти за професією: Електромонтер станційного устаткування телефонного зв'язку; Кабельник-спаювальник та молодших спеціалістів за спеціальністю "Технічне обслуговування і ремонт апаратури зв'язку та оргтехніки”

 

 

Метою запропонованого матеріалу є надання допомоги для організації самостійної роботи учнів з предмету “Безпека життєдіяльності”. Спочатку вказується номер, назва теми, теми уроків, потім що учні повинні знати, вміти, про що мати уявлення після вивчення теми та матеріал, що відводиться на самостійне вивчення. У відповідності до навчальної програми висвітлюється матеріал тем, що відведені на самостійне вивчення.

ЗМІСТ

 

Мета методичних вказівок	№ стор.
1. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності
2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва та в побуті
3. Надзвичайні ситуації, причини їх виникнення
4. Захист населення в надзвичайних ситуаціях, медицина катастроф
5. Список використаної літератури

Тема № 1. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.

Безпека життєдіяльності - як наука і навчальна дисципліна. Правові, нормативні та організаційні основи БЖД. Загальні відомості про управління БЖД. Витрати на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій. Контроль за станом безпеки. Навчання населення та дотримання здорових та безпечних умов існування людини. Умови існування людини. Безпека, небезпека, ризик. Контроль за функціонуванням системи безпеки життєдіяльності. Законодавче і нормативно-правове забезпечення безпеки життєдіяльності.

Учні повинні знати: б езпека життєдіяльності - як наука і навчальна дисципліна; законодавче і нормативно-правове забезпечення безпеки життєдіяльності.

Учні повинні вміти: розрізняти безпеку, небезпеку, ризик.

Учні повинні мати уявлення про: витрати на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій; умови існування людини. контроль за функціонуванням системи безпеки життєдіяльності.

На самостійне вивчення відведені теми:

Поняття про біосферу

Подання про біосферу як загальнопланетарній оболонці, яка охоплює товщу тропосфери, гідросфери, осадових (і можливо гранітних) порід літосфери, у ході всієї геологічної історії Землі; як глобальної єдиної системи Землі, де весь основний хід геохімічних та енергетичних перетворень визначається життям, було розроблено в працях В.І. Вернадського. Вернадський вперше вказав на активну перетворюючу діяльність стародавніх і сучасних організмів у зміні вигляду нашої планети. Грандіозні масштаби цього процесу дозволили йому розвинути вчення про космічну ролі життя в геологічній історії Землі, що безсумнівно дає право вважати його засновником вчення про біосферу.

Біосферою Вернадський назвав ту область нашої планети, в якій існує або коли-небудь існувала життя і яка постійно піддається чи піддавалася впливу живих організмів.

Участь кожного окремого організму в геологічній історії Землі мізерно мало. Проте живих істот на Землі нескінченно багато, вони мають високий потенціал розмноження, активно взаємодіють із середовищем проживання і в кінцевому рахунку представляють у своїй сукупності особливий, глобальних масштабів фактор, що перетворює верхні оболонки Землі.

Значення організмів обумовлене їх великою різноманітністю, повсюдним поширенням, тривалістю існування в історії Землі, виборчим характером біохімічної діяльності і винятково високою хімічною активністю у порівнянні з іншими компонентами природи.

Біосфера, таким чином, це та область Землі, яка охоплена впливом живої речовини. З сучасних позицій біосферу розглядають як найбільш велику екосистему планети, що підтримує глобальний кругообіг речовин.

Сучасне життя поширена у верхній частині земної кори (літосфері), в нижніх шарах повітряної оболонки Землі (атмосфері) і у водному оболонці Землі (гідросфері). Для позначення сукупності всього живого на Землі разом з його безпосереднім оточенням і ресурсами введемо термін "сучасна біосфера" або "Екосфера".

Екосфера безперервної оболонкою одягає земну кулю, а її протяжність по вертикалі міняється від часток метра - в областях надзвичайно мізерною життя (арктичні та антарктичні пустелі) - до тисяч метрів. Нижня межа екосфери обмежена насамперед температурою гірських порід і підземних вод, яка поступово зростає з глибиною і на рівні 1,5 - 15 км уже перевищує 100 ° С. Тому углиб Землі живі організми проникають на невелику відстань. Найбільша глибина, на якій у породах земної кори були виявлені бактерії, становить 4 км. У нафтових родовищах на глибині 2 - 2,5 км бактерії реєструються в значній кількості. В океані життя поширена до більш значних глибин і зустрічається навіть на дні океанічних западин у 10 - 11 км від поверхні, оскільки температура там близько 0°С. Проте за Вернадському нижню межу біосфери слід проводити ще глибше. Поступово накопичуються в океані гігантські товщі осадових порід, походження яких пов'язане з діяльністю живих істот - це теж частина біосфери. Відповідно до динамічними процесами в земній корі осадові породи поступово втягуються в глиб її, змінюючись під дією високих температури і тиску.

Верхня межа життя в атмосфері визначається наростанням з висотою ультрафіолетової радіації. На висоті 25-27 км більшу частину ультрафіолетового випромінювання Сонця поглинає знаходиться тут тонкий шар озону-озоновий екран. Все живе, що піднімається вище захисного шару озону, гине. Атмосфера ж над поверхнею Землі насичена різноманітними живими організмами. Спори бактерій і грибів виявляють до висоти 20-22 км, але основна частина аеропланктона зосереджена в шарі до 1-1,5 км.

Хоча процеси життєдіяльності сучасних організмів зосереджені лише в Екосфера, вплив живої речовини (сучасного або існувало в минулому) відчувається далеко за її межами. Саме тому біосфера Вернадського (як область існування всіх колишніх Екосфера) простягається далеко за межі сучасної екосфери, охоплюючи по вертикалі шар товщиною 40-50 км.

Приблизна маса біосфери становить 0,05% маси Землі, а її обсяг 0,4% обсягу планети.

Структура біосфери являє собою складну багатокомпонентну систему - сукупність газоподібного, рідкої, твердої і біологічної організацій. Вона характеризується суворої організованістю, біологічним рівновагою чисельності та взаємний адаптованість складових її організмів.

Вернадський підкреслював, що біосферу потрібно розглядати як цілісну геологічну оболонку Землі, дуже складну саморегулюючу систему, що складається з живої речовини і неживої матерії.

Всю сукупність організмів на планеті Вернадський назвав живою речовиною.

Відстала речовина, за Вернадським, це сукупність тих речовин в біосфері, в утворенні яких живі організми не беруть участь - тобто гірські породи магматичного, неорганічного походження, видозмінені живими організмами речовини космічного походження, космічний пил, метеорити.

Біогенні речовини створюється і переробляється життям, сукупностями живих організмів. Це джерело надзвичайно потужної потенційної енергії (кам'яне вугілля, гумус грунтів, нафта, бітуми, торф тощо). Після утворення біогенного речовини живі організми в ньому малодіяльних.

Особливою категорією є біокосної речовина. Вернадський визначав, що воно "створюється в біосфері одночасно живими організмами і відсталими процесами, представляючи системи динамічної рівноваги тих і інших". Організми в біокосної речовині відіграють провідну роль. Біокосної речовина планети - це грунти, кора вивітрювання, усі природні води, властивості яких залежать від діяльності на Землі живої речовини.

Людина й біосфера.

Первісна людина за способом життя та живлення майже не відрізнялася від тварин. Її вплив на природу був незначним. Згодом людина навчилася виготовляти прості механізми, які допомагали їй виживати й успішно розселятися на нові території. Сучасна людина одержує та використовує різні види енергії, створює машини і складні механізми. Завдяки цьому вона відчутно змінила середовище свого життя.

Тривалий час ставлення людей до природи було споживацьким, їм здавалося, що природні багатства нескінченні й невичерпні. Нині вчені б'ють на сполох: шкода, якої завдає людство біосфері, може виявитися необоротною. Це хвилює людей у різних куточках нашої планети.

Як людина впливає на літосферу

До складу літосфери входять корисні копалини. Добуваючи і переміщуючи їх, людина змінює літосферу значно більше, ніж сили природи - вітер, вода, діяльність живих організмів, вулкани, землетруси разом узяті. Це негативно впливає на ґрунт і його мешканців, позначається на інших складових частинах біосфери.

Розглянемо такий приклад.

Через видобування вугілля чи руди на місці вибраної корисної копалини утворюються порожнини, що може призвести до зсуву ґрунту. Ґрунт руйнується, збіднюється рослинний і тваринний світ екосистеми ґрунту, порушуються притаманні їй ланцюги живлення. Відходи, які залишаються після видобування вугілля на поверхні землі, утворюють терикони. Це високі насипи, малопридатні для мешкання рослин і тварин. Пройдуть десятки років, перш ніж на териконах оселяться рослини і тварини.

Зміни в атмосфері під впливом діяльності людини

Без перебільшення, великим досягненням людини є те, що вона навчилася перетворювати одні види енергії на інші і широко цим користується. Проте значна частина енергії втрачається ще до того, як надійде до машин чи механізмів і виконає корисну роботу.

Чимало енергії, що виділяється від згорання палива, використовується на нагрівання двигуна й утворення вихлопних газів, серед яких багато вуглекислого газу. Вуглекислий газ потрапляє в атмосферу, змінюючи склад повітря. До збільшення вмісту вуглекислого газу в атмосфері призводять також лісові пожежі. З роками цих надходжень стає більше, тоді як кількість рослин зменшується. А саме рослини під час фотосинтезу вбирають із повітря вуглекислий газ.

Вуглекислий газ та деякі інші гази, що потрапляють в атмосферу внаслідок діяльності людини, діють ніби скло у парниках. Вони утримують теплову енергію, що виділяється в навколишнє середовище під час роботи машин і механізмів, а також енергію, що віддає нагріта Сонцем поверхня Землі. Від цього температура повітря зростає. За даними вчених, кожні 100 років вона підвищується приблизно на 1°С. Якщо так триватиме й надалі, то біосфері загрожує танення криги на полюсах, унаслідок чого підніметься рівень води в океанах, затопиться частина суходолу, зміниться погода.

Вплив діяльності людини на гідросферу

Гідросфера, як і літосфера та атмосфера, зазнає впливу діяльності людини. Нині споживання прісної води річок наблизилося до такої межі, коли подальше його зростання унеможливить самовідновлення цих екосистем.

Річки, як вам відомо, поповнюють моря. А коли воду з річок у великій кількості витрачають на зрошення, наповнення водосховищ, то її надходження до морів зменшується. Моря міліють, і вода в них стає солонішою. Мешканці морів пристосовані до певного вмісту солі, а тому потерпають від таких змін.

В останні роки загострилася проблема забруднення водойм стічними водами промислових підприємств. Забруднюють воду також мінеральні добрива й отрутохімікати, що вимиваються з полів із дощами й повенями. Від цього вода стає малопридатною для використання людиною, погіршуються умови життя мешканців водойм. Джерелом питної води для жителів багатьох міст України є вода Дніпра та інших великих річок. Але постійне їх забруднення, спричинене діяльністю людини, істотно погіршує якість питної води.

Вплив людини на мешканців біосфери

Людина свідомо впливає на живу природу, створюючи для своїх потреб нові сорти рослин і породи тварин та розселяючи їх на значні території. Однак, забезпечуючи сприятливі умови для існування одних живих організмів, трапляється й так, що вона знищує інші.

Прикро, але в останні сторіччя посилився негативний вплив людини на мешканців біосфери. Так, приблизно за 300 років на Землі безповоротно зникли сотні видів рослин і тварин, ще більше їх перебуває на межі зникнення.

Будуючи міста і дороги, людина невпізнанно змінює великі площі землі, ґрунти, рослинний покрив і тварин, які на ньому мешкають. Через це назавжди зникають цілі екосистеми. Їх замінює цегла, асфальт і бетон. Та людина вже не може не втручатися в біосферу, а її нові втручання породжують нові проблеми.

Підсумки

- Людина змінює склад атмосфери, гідросфери і літосфери.

- Нині майже не залишилося куточків біосфери, які б не зазнали втручання та впливу діяльності людини.

- Будь-яке втручання людини в біосферу змінює середовище життя, позначається на життєдіяльності організмів.

- Людині слід усвідомити значення біосфери й усіляко дбати про її збереження.

Природна радіоактивність

Як фізичне явище радіоактивність властива Землі з моменту її виникнення. Відкрив її в 1895 р. французький учений А. Беккерель.

Суть зазначеного явища полягає в тому, що атоми ряду елементів нестабільні (за рахунок надлишку або дефіциту нейтронів у ядрі). Перехід такого нестабільного ядра у стабільний стан супроводжується випромінюванням електронів (так званих бета-частинок) або ядер атомів гелію (альфа-частинок), що відповідно називається бета- та альфа-радіоактивністю. Окрім того, ядерні перетворювання здебільшого супроводжуються випромінюванням квантів електромагнітної енергії (гама-квантів). Існують і деякі інші процеси, які так само призводять до радіоактивного випромінювання. Радіоактивне випромінювання здатне іонізувати атоми і молекули опромінюваного середовища. При опроміненні живого організму іонізовані атоми і молекули, взаємодіючи зі структурами біологічної тканини, утворюють складні, здебільшого токсичні сполуки, подальша дія яких призводить до ушкодження організму.

Рівень радіоактивності на нашій планеті нерівномірний і значною мірою залежить від наявності в межах певної території гірських порід з підвищеним рівнем радіоактивних елементів, дещо меншою мірою-від інтенсивності космічного випромінювання, а також від техногенних джерел і об'єктів, що є джерелами радіоактивності.

Для оцінювання рівня радіоактивності в тому чи іншому місці запроваджено таке поняття, як радіоактивний фон, що зумовлюється загальною сумою випромінювання Землі та космічного випромінювання. Не варто забувати, що джерелом випромінювання є й кожна людина, здебільшого за рахунок природного радіоактивного елемента калію-40, який надходить в організм людини з продуктами харчування природного походження і акумулюється в ньому. Загалом рівень природного радіоактивного фону малий і становить 4-12 мкР/год залежно від місцевості. Разом з тим на Землі є місця з аномально високим природним фоном; при цьому місцеве населення не "відчуває" його "надлишку" і не відрізняється від інших станом свого здоров'я.

Потужність дози опромінення збільшується з висотою над рівнем моря (за рахунок збільшення частки космічних променів). Так, на висоті 2000 м над рівнем моря річна доза в кілька разів перевищує дозу на рівні моря. Цілком логічно, що літаючи літаками, особливо на далекі відстані, пасажири отримують додаткові дози опромінення. Підраховано, що в середньому за рік людство Землі за рахунок повітряного транспорту отримує колективну дозу на рівні 2000 людино-Зв (при перельоті з Нью-Йорка до Парижу на звичайному турбореактивному літаку пасажир отримає дозу приблизно 0,05 мЗв).

Розглядаючи природну радіоактивність, необхідно розглянути такий важливий її компонент, як радіоактивний газ радон. За оцінками Наукового комітету з питань дії атомної радіації при ООН, радон разом з дочірніми продуктами радіоактивного розпаду відповідає за 3/4 річної індивідуальної ефективної еквівалентної дози опромінення, яку отримує населення від усіх земних джерел радіації, і приблизно за половину дози від усіх природних джерел радіації.

Більшу частину цієї дози людина отримує за рахунок надходження радіонуклідів з повітрям, особливо в мало провітрюваних приміщеннях. У зонах з помірним кліматом концентрації радону в закритих приміщеннях у середньому у 8 разів вищі, ніж на відкритому повітрі.

Загалом високі концентрації радону реєструють щодалі частіше. Наприкінці 70-х років XX ст. будівлі, всередині яких концентрація радону в середньому у 5000 разів перевищувала його концентрацію на відкритому повітрі, були виявлені у Швеції та Фінляндії. З часом такі самі будівлі було виявлено в Англії та США. У подальших обстеженнях будинків з надто високими концентраціями радону зустрічається щодалі більше.

Найпоширеніші будівельні матеріали-дерево і цегла-виділяють невелику кількість радону. Набагато більшою питомою активністю характеризуються граніт і пемза, які широко використовують у будівництві в країнах колишнього Радянського Союзу та в Німеччині. Загалом рекордні активності властиві глинозему, кальцій-силікат-ним шлакам та фосфогіпсам. Свого часу ці матеріали широко використовували в будівництві більшість розвинених країн світу, і це схвально сприймалося громадськістю, оскільки утилізувалися відходи виробництва. Проте пізніше було виявлено, що використання згаданих матеріалів небезпечне для людини. Отже, використання будь-яких матеріалів у будівництві потребує попередніх досліджень на безпечність.

Окрім того, що концентрація радону у приміщені залежить від будівельного матеріалу, вона залежить ще і від місця, де розташований будинок, а також від відстані підлоги до землі. Що вище розміщена підлога, то концентрація радону нижча. Додатковими джерелами радону в житловому будинку є природний газ, який спалюється на газових плитах, і вода. Причому вода як потенційне джерело радону найнебезпечніша не від вживання, а при використанні для душу у ванній кімнаті. Так, при обстеженні будинків у Фінляндії виявилося, що в середньому концентрація радону у ванній кімнаті приблизно втричі вища, ніж на кухні, і приблизно в 40 разів вища, ніж у житлових приміщеннях. Дослідження, що їх виконали канадські вчені, свідчать, що за 7 хв, протягом яких був включений душ з теплою водою, концентрація радону і продуктів його розпаду у ванній кімнаті швидко підвищилася. Лише за півтори години після вимкнення душу концентрація радону знизилася до початкового рівня.

В Україні також чимало регіонів з високими концентраціями радону. Це насамперед місця видобутку уранової руди, виходу з-під землі багатих на радон підземних вод, використання в будівництві матеріалів з високим вмістом радіоактивних елементів. До таких місць належать Кіровоградська область, м. Біла Церква та ін.

4. Небезпека в побутових умовах.

Найбільше небезпек, в тому числі і побутових, оточує сучасну людину в техногенному середовищі. Техногенне середовище, як правило, поділяють на побутове та виробниче.

Побутове середовище-це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ.

Параметрами цього середовища є розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації, газифікації житла, наявність центрального опалення, холодної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту та ін.

До найпоширеніших побутових небезпек можна віднести наступні:

- ураження електричним струмом;

- пожежі (різного характеру);

- опіки (різного походження);

- ріжучі травми (від невмілого користування технічними приладами);

- отруєння (самовільне);

- ушиби тощо.

Щоб уникнути побутових травм, розроблені спеціальні інструкції та дії по їх уникненню. Для цього існують спеціальні науки та навчальні дисципліни, такі як комунальна гігієна, гігієна праці, охорона праці, інженерна психологія, ергономіка. В центрі уваги безпеки життєдіяльності є людина, а будь-яка людина протягом дня, а інколи навіть кількох годин чи хвилин знаходиться в різних елементах цього середовища. Так, прокинувшись вранці, людина перебуває в умовах свого помешкання, її оточують побутові прилади та системи: газова плита, радіоприймач, електробритва, фен, водопровід, каналізація. На вулиці, в транспорті, по дорозі на роботу її оточують вже зовсім інші елементи та умови побутового середовища. Перейшовши поріг прохідної, вона вже потрапляє в умови виробничого середовища. В магазині чи кінотеатрі, на футбольному майданчику чи в плавальному басейні, навіть у міському парку чи в гостях у друзів нас оточують різні елементи, які характеризуються різними параметрами.

По-третє, дуже часто ми навіть не можемо визначити, до якої категорії слід віднести те чи інше середовище, тому що є дуже багато видів діяльності, коли робота виконується в домашніх умовах. І якщо раніше до такої категорії працівників відносилась порівняно обмежена кількість людей, передусім творчих професій або кустарі-надомники, то зараз такий різновид праці значно зріс завдяки можливостям комп'ютерних інформаційних, технологій.

По-четверте, можна навести безліч прикладів, коли дві людини, перебуваючи поруч, тобто в абсолютно однакових умовах середовища, вважаються такими, що належать до різних його видів, один - у побутовому, другий - у виробничому. Наприклад, покупець і продавець магазину, пасажир та кондуктор тролейбуса, працівник, що виконує ремонтні роботи на вулиці, і перехожий, що проходив або зупинився поруч.

У звичайних умовах проживання параметри побутового середовища регламентуються відповідними санітарно-гігієнічними нормативними документами, які встановлюються державними або місцевими органами влади та охорони здоров'я. Ці параметри підтримуються спеціальними комунальними службами і самими людьми, які проживають у регіоні.

Біологічна небезпека.

1.Отруйні рослини

2. Отруйні тварини

3. Патогенні організми

5. Біологічна зброя

6. Методи захисту від біологічних факторів небезпеки

Одним з видів небезпеки є біологічні речовини, до яких відносять макроорганізми (рослини та тварини) і патогенні мікроорганізми, збудники інфекційних захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети, найпростіші).

Біологічні фактори небезпеки можуть бути як на робочих місцях, так і в домашніх умовах. Тому попередження ураження біологічними факторами небезпеки є вкрай важливе завдання.

1. Отруйні рослини

Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюко­зидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.

За ступенем токсичності рослини поділяють на:

• отруйні (біла акація, бузина, конвалія, плющ тощо);

• дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо);

• смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний). Наведемо характеристику дії отруйних рослин на організм людини:

Отруйна рослина	Час початку дії	Характеристика впливу на організм людини
Білена чорна	через 30-40 хв.	Почервоніння обличчя і шиї, збуджений стан, судоми рук та ніг, галюцинації, слинотеча, а згодом сухість у роті тощо.
Цикута	через 5x8,	Часте блювання, сильна слинотеча, запаморочення, блідість шкіри, з'являються сильні судоми.
Гриб	від 15хв до 2-3 діб	Нестерпний біль під грудьми, постійне блювання,, згущення крові, судоми, призводить до летальних випадків

2. Отруйні тварини

Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що вироб­ляються тими чи іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть участь у міжвидових взаємодіях. Приклади використання хімічних речовин для нападу або захисту можна знайти на всіх сходинках еволюційного розвитку. Приклади деяких небезпечних тварин.

Тваринний організм	Вплив на організм людини
Павук (тарантул)	Надзвичайно сильні больові відчуття, головний біль, слабкість, порушення свідомості, судоми, тахікардія, підвищення тиску, летальні випадки
Кліщі	Укуси, почервоніння, стан загального отруєння.
Комахи (оси, бджоли, мурашки, жуки)	Алергічні реакції, анафілактичний шок, неврози шкіри, запалення, больові відчуття, летальні наслідки
Риби (скати, морські дракони, скорпени)	Уколи, слабкість, декади втрата свідомості, діарея, судоми, порушення дихання, зниження тиску, летальні випадки
Рептилії (кобри, змії)	Параліч скелетної й дихальної мускулатури, пригнічення функцій центральної нервової та дихальної систем, в'ялість, апатія, гальмування рефлексів, патологічний сон, летальні випадки

3. Патогенні організми

Особливостями дії мікроорганізмів є:

- висока ефективність зараження людей;

- здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами;

- наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояву повного захворювання (від декількох годин до десятків днів);

- певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;

- здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні спо­руди і заражати в них людей.

В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти:

- через верхні дихальні шляхи (повітрям);

- через шлунково-кишковий тракт (повітряно-крапельним);

- через проникнення у кров (переважно кровососними паразитами);

- через шкіру та слизові оболонки.

Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають чуму, сибірку, сап, холеру, лихоманку, віспу, ботулізм, грип тощо. Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захворювань можуть викликати різні розлади, як клінічного, так і анатомічного характеру. Деякі із збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні хвороби, через харчі (вода, молоко, продукти), вживаючи які людина хворіє. Поширенню багатьох інфекцій сприяють комахи, а також недотримання правил особистої гігієни.

Дуже велика кількість інфекційних, захворювань передається через дихальні шляхи. Збудники цих захворювань паразитують на слизових оболонках носа, горла, гортані, тобто на слизових так званих верхніх дихальних шляхів. При спілкування хворого зі здоровою людиною збудник захворювання передається під час розмови-з носа і рота найдрібніші частки слизу розбризкуються і внаслідок цього відбувається ураження здорової людини. Патогенні мікроорганізми легко проникають у верхні дихальні шляхи здорової людини. Внаслідок цього відбувається поширення епідемій, особливо в місцях скупчення людей. Боротьба з цими захворюваннями ведеться ізоляцією хворих, за допомогою правил особистої гігієни та безпеки.

При зараженні кров'яними інфекціями, що передаються в момент укусу комахами, необхідно використовувати такі засоби, як ізоляцію інфікованих людей, їх лікування, захист неінфікованих людей від укусів комах, знищення збудників інфекційних захворювань тощо.

Хворих, уражених інфекцією зовнішніх покривів, необхідно повністю ізолювати, зробити родичам та близьким потерпілого відповідні щеплення.

Характеристика цих представників.

Збудник	Хвороба	Вплив на організм людини
Бактерії	Чума	Морозить, підвищується температура, сильні головні болі, втрата свідомості
	Сибірка	Підвищення температури, специфічні курбункули на шкірі та слизових оболонках, сепсис, смерть
	Холера	Дія на клітини слизової оболонки, втрата води та солей призводить до шоку
	Ботулізм	Зниження температури, нудота, блювота, в очах двоїться, порушується мова та дихання
Віруси	Натуральна віспа	Підвищення температури, сильний головний біль, блювота, набухання слизової оболонки очей та ротової порожнини, висип, гнійні пухирці
	Жовта лихоманка	Підвищення температури, сильний головний біль, біль у м'язах та кістках, біль у печінці, жовте забарвлення шкіри, кровотеча з носа, блювота, кривавий пронос
Рикетсії	Висипний тиф	Підвищення температури, сильний головний біль, морозить, втрата свідомості, лихоманка
Грибки	Бластомікоз	Ураження шкіри та легень, кісток, внутрішніх органів, мозкової оболонки
	Кокцидіодомікоз	Нагадує грип, розповсюдження по всьому тілу, сухоти, вражає центральну нервову систему

5. Біологічна зброя

Цей дуже небезпечний вид зброї призначений для масового ураження живих організмів (людей, тварин, рослин), а також для пошкодження військових об'єктів. Основу такого виду зброї становлять патогенні організми (бактерії, віруси, грибки, рикетсії) та токсини, що виробляють бактерії,

Біологічна (або бактеріологічна) зброя-це спеціальний вид зброї, зарядженої біологічними засобами.

6. Методи захисту від біологічних факторів небезпеки

Особливих методів захисту від негативної дії отруйних рослин і тварин не існує. Лише необхідно досконало знати їх, знати симптоми їхньої дії, вміти вирізняти їх серед інших і якомога рідше з ними «зустрічатися».

Одним з найефективніших методів боротьби з інфекційними захворюваннями є їх специфічна профілактика. Вона заснована на створюванні штучного імунітету шляхом попереджувальних щеплень. У наш час широкого вжитку набули щеплення проти чуми, туляремії, бруцельозу, туберкульозу, сибірки, правця, дифтерії, черевного тифу, висипного тифу, натуральної віспи, коклюшу тощо. Проти деяких захворювань попереджувальні щеплення проводяться за певним розробленим планом (проти віспи, дифтерії, туберкульозу). Проти інших інфекцій щеплення проводять лише в тих випадках, коли виникає загроза їх поширення.

Для успішної боротьби з інфекційними захворюваннями навіть в умовах мирного часу у багатьох випадках необхідно здійснювати масові щеплення в дуже короткі терміни.

У наш час існує велика кількість захворювань, збудники яких можуть бути використані ворогом як бактеріальні засоби. Зробити щеплення проти всіх цих захворювань неможливо, тому що жодна людина не витримає такої кількості щеплень. У цих випадках, особливо для встановлення виду застосованого збудника, вдаються до антибіотиків та інших спеціальних препаратів. Вони забезпечують загибель вірусу у незахищеному щепленням організмі, а також допомагають організму, якому зроблено щеплення, легше справитись із збудниками захворювання. Також для лікування використовуються бактеріофаги та лікувальні сироватки

Бактеріофаги викликають в організмі людини розчинення хвороботворних мікробів та упереджують розвиток хвороби або забезпечують лікувальний ефект. Сироваткам властиве швидке створення в організмі штучного не сприйняття того чи іншого інфекційного захворювання.

Для захисту від проникнення в організм людини інфекції використовують такі ж засоби, як і для захисту від радіоактивних та хімічних отруйних речовин. Ці засоби захисту поділяють на:

- індивідуальне (протигази, захисні маски і засоби захисту шкіри);

- колективні (спеціально обладнані інженерні споруди). У комплексі заходів, спрямованих на протибіологічний захист, обов'язковими складовими є дезинфекція, дезинсекція і дератизація.

- Дезинфекція - це знищення або вилучення хвороботворних мікробів з зовнішнього середовища. Поряд з дегазацією та дезактивацією дезинфекція входить у поняття спеціальної обробки різних об'єктів з метою ліквідації наслідків застосування бактеріологічної зброї.

- Дезинсекція проводиться для зниження шкідливих для людини комах та кліщів - збудників Інфекційних захворювань.

- Дератизація проводиться для боротьби з гризунами, що можуть бути джерелом або переносниками інфекцій.

Міграційний тиск.

Залежно від мети, переміщення людей у міжнаціональному територіальному просторі можна назвати міжнародною міграцією населення, трудовою міграцією, навчальною міграцією, оздоровчою міграцією, міжнародним туризмом, а також транзитними, службовими та приватними переміщеннями.

Явище міжнародної міграції населення досить давнє і залишило помітний слід у розвитку людства. Більша частина населення деяких країн (США, Канада, Австралія) складається з нащадків колишніх емігрантів. Поняття «міжнародна міграція населення» відрізняється від інших понять тим, що його вживають у разі зміни постійного місця проживання за такими первісними мотивами: соціальними, політичними, національними, сімейними, релігійними, особистими. Поняття «міжнародний туризм», «транзитне, службове та приватне переміщення» відрізняються зміною місця знаходження громадян будь-якої країни з відповідною метою.

Відмінність понять «міграція населення» і «трудова міграція» також полягає в основній меті. Якщо міграція населення-це переміщення людей (сімей) у міжнародному територіальному просторі з метою пошуку нового місця постійного проживання, то міграція трудових ресурсів-це переміщення людей у міжнародному територіальному просторі з метою пошуку місця роботи без зміни місця постійного проживання. Міжнародну трудову міграцію можна також розглядати як форму міжнародних економічних відносин, яка полягає в переливанні трудових ресурсів з одних країн в інші і виражає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.

Часто обидва ці процеси збігаються, оскільки обидві основні цілі накладаються. Отже, відмінність між ними досить умовна. Пояснюється це тим, що, якими б не були первісні мотиви міграцій, останні є явищем передусім економічним, зумовленим пошуком нового робочого місця. До того ж зауважимо, що в складі мігрантів, які змінюють місце проживання (стаціонарна міграція), 75-90 % населення перебуває в працездатному віці, тобто трудовий мотив у них є дещо завуальованим. Отже, міграція населення має також трудовий характер і є фактором формування пропозиції робочої сили на міжнародному, національному та регіональних ринках праці.

Основні причини виникнення та існування міжнародної трудової міграції:

а) з боку країн-донорів:

- велика густота населення, що може пояснюватись, зокрема, демографічним бумом в деяких країнах (наприклад, в Індії, Китаї, Нігерії);

- масове безробіття, зумовлене науково-технічним прогресом (є фактором створення техніки, що по