Основні види господарсько-претензійної документації

Капіталістична система побудови економічних відносин увазі ведення не тільки економічних і торговельних відносин між усіма учасниками ринку, але і регулювання взаємовідносин за допомогою різних законодавчих актів, нормативів, вимог і так далі. Такі закони встановлюються як на державному рівні, так і на рівні підприємництва, як великого, так і дрібного. Часто буває так, що сторони при переговорах не можуть прийти до однозначної трактуванні тих чи інших пунктів договору, і щоб переговори не заходили в глухий кут, в юридичній практиці часто використовується так званий протокол розбіжностей.

Сьогодні юридичній стороні будь-якого питання при переговорах приділяється дуже велике значення. Значну складність представляє ще й те, що багато законодавчі та нормативні акти в нашій країні мають неоднозначне тлумачення, боле того, деякі норми одного закону можуть повністю суперечити іншому. У зв’язку з цим для забезпечення якісного ведення бізнесу будь-яка організація має свій юридичний відділ, де грамотні правознавці ретельно стежать за змінами і доповненнями в сфері юриспруденції, які відбуваються щодня. Саме з цим і пов’язане укладення такого важливого документа, як протокол розбіжностей. Адже при переговорах може виникнути ситуація, коли в типовому бланку договору в однієї сторони прописаний небудь пункт, який абсолютно неприйнятний для іншої. Щоб сприяти продовженню співпраці між партнерами по бізнесу складається протокол узгодження розбіжностей, в якому відображаються всі нюанси і коректування, по яких сторони досягли певних угод. Так, наприклад, в протоколі торгових розбіжностей може міститися інформація про те, що певні пункти договору, до якого додається цей протокол, будуть виконані в неповному обсязі, або ж взагалі не будуть враховуватися.

Законодавчою системою нашої країни цілком допускається складання такого документа, як протокол розбіжностей, оскільки він допомагає у вирішення багатьох спірних питань, а також сприяє розвитку торговельних та економічних відносин між партнерами. Примітно, що такий протокол може складатися як на рівні підприємницької діяльності між двома бізнесменами, так і на державному рівні, коли така угода підписують президенти обох держав. Однак, як і будь-який юридичний документ, він має свої вимоги до оформлення, які повинні бути неухильно дотримані. В іншому випадку такий папір може втратити статус документа і вже не виступати в ролі гаранта та зобов’язання певних дій конкретної сторони. Отже, як оформити протокол розбіжностей таким чином, щоб дотримати дотримання всіх нормативів і правил. Перш за все, слід зазначити, що протокол розбіжностей може бути складений як на стадії розробки і узгодження певного договору, так бути розробленими та затвердженими вже після підписання певних угод. В останньому випадку обидва партнери повинні прийти до спільної згоди за всіма пунктами розбіжностей, оскільки в іншому випадку таке доповнення до угоди просто не матиме юридичної сили. Протокол розбіжностей в обов’язково порядку містить номер і дату договору, до якого він відноситься, свій конкретний номер, згідно з класифікатором, що фіксує юридичні документи на підприємстві, повинен містити грамотно складену інформацію про всі спірних питаннях з однозначною трактуванням усіх пунктів, мати реквізити сторін, підписи та друку обох представників організацій.

Таким чином, протокол розбіжностей є невід’ємною частиною юридичних документів, який надає значну допомогу при веденні ділових відносин між партнерами по бізнесу [13].

Претензійні листи – листи, що оформлюють обґрунтування вимог однієї організації до іншої, що стосуються порушення договірних зобов’язань. Такі листи є засобом урегулювання розбіжностей на добровільних засадах і є обов’язковою попередньою стадією перед позиванням через суд або арбітраж. Претензії подають у певні терміни залежно від їх виду. Наприклад, претензії щодо кількості та якості товарів покупець (одержувач) повинен подати відправникові не пізніше, ніж за 10 днів після складання комерційного акта. Постачальник після отримання листа у 10-денний термін повинен розглянути його і повідомити покупця про згоду задовольнити претензію або про відмову із зазначенням мотивів. Претензії до транспортних організацій про відшкодування збитків за втрату, нестачу або пошкодження (псування) вантажу подають протягом 6 місяців. Цей термін обчислюється за псування або часткову втрату вантажу з дня його видання, а за повну втрату вантажу – після 30 діб з дня закінчення терміну постачання. Згідно із статутами залізниць, водного і повітряного транспорту, правилами перевезення вантажів автотранспортом органи транспорту повинні розглянути заявлену претензію у 3-місячний термін і повідомити про прийняту ухвалу. Якщо претензія стосується перевезення вантажів різними видами транспорту за одним документом, до термін її розгляду збільшується до 6 місяців. Претензії про сплату високих штрафів розглядаються транспортними організаціями протягом 45 днів. День подання претензії є день завдання її на пошту (за поштовим штемпелем) або день вручення постачальникові (за датою розписки) [14].

Більшу частину вантажів перевозить залізничий транспорт. Через це порядок складання комерційних актів показано на прикладі саме цього виду трансорту.
Транспортні організації несуть майнову відповідальність за схронність прийнятого до перевезення вантажу з моменту його прийняття до моменту видачі вантажоодержувачеві.

Транспортна організація звільняється від від відповідальності за схоронність і цілісність вантажу, якщо доведе, що втрата, недостача або ушкодження вантажу сталися не з тієї вини.

Після прибуття вантажу на станцію призначення вантажоодержувач повинен провести його огляд, визначити, чи були Дотримані правила транспортування, що забезпечують схоронність, перевірити неушкодженність тари, відповідальність назви маси, кількості мість вантажу даним, зазначеним у транспортному документі. У разі виявлення порушень вантажоодержувач зобов'язаний вимагати складання комерційного акту.
Комерційний акт складають представники залізниці з метою посвідчення обставин, які можуть бути підставою для встановлення вини за порушення договору перевезення вантажів і покладання матеріальної відповідальності на працівників залізниць, вантажовідправників і вантажоодержувачів.
Комерційні акти складають у разі невідповідності між фактично отриманим вантажем і зазначеними у перевізному документі даними (назва, маса і кількість місць), псування чи ушкодження вантажу, виявлення вантажу без документів і документів без вантажу, повернення залізничному транспортові викраденого вантажу, затримки передачі залізницею на залізничну під'їзну колію вантажу протягом 24 годин після оформлення документів про видачу вантажу у товарній конторі (касі). В останньому випадку комерційні акти складають лише на вимогу вантажоодержувача.
Складання комерційного акту - обов'язок працівників залізниці як у випадках, коли вона сама перелічила свої недоліки, так і тоді коли на наявність хоча б одного з них вказав одержувач або відправник вантажу. Якщо залізниця відмовляється від складання комерційного акту, то вантажоодержувач має право скласти комерційний акт за участю незацікавленої організації [3, 45].

Якщо претензія не може бути урегульована сторонами на документів - у добровільних засадах, то справа передається до арбітражу або народного суду. У цих випадках головним документом є позовна заява з проханням про стягнення з відповідача примусовим порядком претензійних сум або певного майна.
Для вивчення позову потрібні документи, що його обґрунтовують, договори, акти, транспортні документи, рознарядки, розрахунки, листи-відповіді, телеграми тощо. Копії позовних документів позивач має відправити відповідачу, а поштова квитанція як доказ відсилання цих документів поштою додається до позовної заяви. До арбітражу або народного суду позивач подає документи, що підтверджують факт вживання ним заходів з урегулювання розбіжностей на добровільних засадах.

Повна назва містить такі реквізити: назва і адреса організації, що вчиняє позов, її відомча приналежність (штамп); дата позовної заяви; назва суду або арбітражу, на ім'я якого подається заява; повна назва і адреса позивача (у точніу відповідності назві, зазначеній у банківських документах); повна назва і адреса відповідача і співвідповідача (якщо він є); сума позову; назва документа; текст позовної заяви, у якій викладено суть суперечки, вжиті позивачем заходи для розв'язання розбіжностей на добровільних засадах та їх результати, вимоги позивача, зазначення документів, що підтверджують позов; перелік додатків із зазначенням кількості аркушів; прізвища свідків (у разі потреби); підписи службових осіб: керівника організації і головного (старшого) бухгалтера або юрисконсульта [3, 47].