Дорослим пацієнтам, які страждають на психічні розлади

Додаток до наказу

МОЗ України

від _____№____

 

Клінічний протокол

Надання медичної допомоги пацієнтам

З первинним психотичним епізодом

 

F 20-29

 

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Згідно з МКХ 10

 

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

 

Позалікарняно, за винятком випадків наявної небезпеки для пацієнта або його оточення і неможливості створення належних умов лікування в позалікарняних умовах.

 

Клініко – діагностична програма

 

1. Клініко – анамнестичні, клініко – психопатологічні методи

2. Психодіагностичні

3. Методи інструментального обстеження

4. Лабораторні методи

5. Консультації при потребі інших спеціалістів

 

Лікувальна програма

 

Лікування первинного епізоду повинно бути, як біологічним, так і психосоціальним. Медикаментозне лікування повинно розпочато, як можна раніше. Психомоторне збудження має бути усунено протягом перших 48 годин. Психомоторне збудження, яке триває на тлі терапіє понад 48 годин, слід розглядати як її побічний ефект, і є підставою для термінового перегляду поточної терапевтичної тактики. На етапі активної терапії перевага надається антипсихотікам другого покоління, починаючи з мінімальних доз передбачених інструкціями, з поступовим нарощуванням доз до бажаної терапевтичної реакції. При відсутності терапевтичного ефекту протягом 2-4 тижнів необхідно перейти до іншого антипсихотика, в тому числі і першого покоління (за умови відсутності побічних екстрапірамідних та інших ефектів).

З першого дня лікування обов’язково проводиться психоосвітня робота з родиною та когнітивно-поведінкова та інші форми психотерапії з пацієнтом для усвідомлення ним свого розладу та сутності терапевтичного процесу, відновлення соціального функціонування.

 

Характер кінцевого очікуваного лікування

1. Етап активної терапії:

· Нормалізація поведінки, усунення психомоторного збудження

· Зменшення виразності (редукція) психотичної симптоматики

· Відновлення критики

2. Етап стабілізуючої антипсихотичної терапії

· Купірування резидуальної продуктивної симптоматики

· Відновлення попереднього рівня психологічної, соціальної та трудової адаптації

3. Етап профілактичної (підтримуючої) антипсихотичної терапії

· Підтримка оптимального рівня соціального функціонування пацієнта.

Тривалість лікування в спеціалізованому стаціонарі

 

У спеціалізованому стаціонарі термін перебування повинен бути максимально коротким до досягнення мети етапу активної терапії.

 

Критерії якості лікування

 

1. Клінічний критерій – ступень редукції психопатологічної симптоматики протягом не менше 6 місяців і стабільність психічного стану протягом 6 місяців.

2. Соціальний – ступень здатності до автономного соціального функціонування.

 

Можливі побічні дії та ускладнення

 

Екстрапірамідні розлади, включно з дістонічними реакціями та акатізія - слід уникати призначення антипсихотиків першого покоління (насамперед бутірофенона); антіхолінергічні препарати; при акатізії можливо застосування неселективних в-адреноблокаторов.

 

Пізня діскінезія – патогенетичної терапії не існує.

 

Нейроіндокринні, пов’язані з підвищення рівня пролактину – зміна препарату, що не впливає на рівень пролактину.

 

Метаболічні, (насамперед порушення вуглеводного обміну та збільшення маси тіла) – дієтичні обмеження та лікувальна фізкультура. При необхідності зміна базового препарату.

 

Серцево-судинні розлади (порушення серцевої проводимості та ортостатична гіпотензія) – контроль ЕКГ і при збільшенні QT до >400 мсек, зміна антипсихотика.

 

Центральні холінолітичні ефекти, включно когнітивні розлади - призначення антіхолінергічних препаратів;

 

Надмірна седація – призначення антипсихотика без седативної дії.

 

Злоякісний нейролептичний синдром – відміна всіх антипсихотичних препаратів, призначення данролену, бромокриптіну та бензодіазепінів, контроль температури, соматичного стану.

 

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Та реабілітації

 

Основною умовою успіху є вживання всіх заходів щодо чіткого дотримання терапевтичного режиму. Продовження психоосвітної роботи з родиною та пацієнтом, направлену на прийняття розладу, позитивне сприйняття терапії, проведення стресменеджменту, тренінгу навичок самостійного життя.

Профілактична підтримуюча антипсихотична терапія після першого епізоду триває від 1 до 3 років. Надається можливість отримання довгострокової диспансерної допомоги.

 

Вимоги до дієтичних призначень та обмежень

 

Дієтичні обмеження та лікувальна фізкультура при збільшенні ваги.

 

Вимоги до режиму праці, відпочинку

 

Особливі вимоги не передбачені

 

 

Директор Департаменту

організації та розвитку

медичної допомоги населенню Р.О.Моісеєнко

 

Додаток до наказу

МОЗ України

від _____№____

 

Клінічний протокол

Надання медичної допомоги пацієнтам з шизофренією

 

F 20-29

 

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Згідно з МКХ 10

 

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

 

Позалікарняно, за винятком випадків наявної небезпеки для пацієнта або його оточення і неможливості створення належних умов лікування в позалікарняних умовах.

 

Клініко – діагностична програма

 

1. Клініко – анамнестичні, клініко – психопатологічні методи

2. Психодіагностичні

3. Методи інструментального обстеження

4. Лабораторні методи

5. Консультації при потребі інших спеціалістів

 

Лікувальна програма

 

Лікування повинно бути біологічним і психосоціальним

 

Біологічна терапія

Процес лікування включає наступні етапи: активної терапії, стабілізуючої терапії та профілактичної (підтримуючої) терапії.

Етап активної терапії

На етапі активної терапії медикаментозне лікування необхідно розпочинати, як можна раніше. Психомоторне збудження має бути усунено в максимально короткій термін. Психомоторне збудження, яке триває на тлі терапії понад 48 годин є підставою для перегляду поточної терапевтичної тактики. На етапі активної терапії перевага надається антипсихотікам другого покоління, починаючи з мінімальних доз передбачених інструкціями, з поступовим нарощуванням доз до бажаної терапевтичної реакції. Враховується психофармакологічний анамнез. Перевага надається попереднє ефективному препарату. В началі терапії рекомендовано використання одного антипсихотичного препарату. При відсутності терапевтичного ефекту протягом 4 -12 тижнів необхідно перейти до іншого антипсихотика, або підсилити дію антипсихотика, що використовується, призначенням психотропного препарату іншого класу. Тривалість першого етапу терапії – 8-12 тижнів.

 

Етап стабілізуючої терапії

Після досягнення очікуваних результатів активного лікування, на етапі стабілізуючої терапії можливо зниження дози з метою підвищення рівня соціального функціонування пацієнта. В разі неможливості дотримання режиму терапії рекомендується призначення депо-препаратів або антипсихотиків пролонгованої дії. Тривалість етапу терапії – не менш 6 місяців.

 

Етап профілактичної (підтримуючої) терапії

Рекомендовані мінімальні терапевтично ефективні дози антипсихотиків, що використовувались на попередніх етапах терапії.

Тривалість етапу терапії – довготривале (не менш 3-х років, індивідуально).

 

Терапевтична резистентність

В разі дотримання режиму терапії, достатніх дозировках та при умові зміни послідовно двох антипсихотиків (один із яких другого покоління) з тривалість терміну призначення кожного них не менш 4 тижнів, не наступає бажаний терапевтичний ефект – йдеться про дійсну терапевтичну резистентність.

В цих випадках рекомендованим препаратом вибору є клозапін в дозировках згідно інструкції. При відсутності терапевтичного ефекту протягом 4 тижнів застосовується комбінація кількох антипсихотиків (в тому числі - клозапін) та комбінації антисихотиків з іншими видами біологічної терапії.

 

Психосоціальна терапія

З першого дня лікування обов’язково проводиться психоосвітня робота з родиною та когнітивно-поведінкова та інші форми психотерапії з пацієнтом для усвідомлення ним свого розладу та сутності терапевтичного процесу, відновлення соціального функціонування.