Рекомендації для подальшого надання медичної допомоги

Реабілітаційні заходи в амбулаторних умовах: прийом підтримуючого лікування протягом 3 - 6 місяців з поступовим зниженням доз препаратів; обов'язкове використання умовно-рефлекторного тренінгу тривалий час, аутогенного тренування. Основною умовою успіху є вживання всіх заходів щодо чіткого дотримання терапевтичного режиму. Продовження психоосвітної роботи з родиною та пацієнтом, спрямованої на прийняття розладу, позитивне сприйняття терапії, підвищення стресстійкості у повсякденному житті (стресменеджмент), тренінгу навичок самостійного життя.

Надається можливість отримання довгострокової диспансерної допомоги.

 

Вимоги до дієтичних призначень та обмежень

 

Дієтичні обмеження та лікувальна фізкультура при збільшенні ваги.

 

Вимоги до режиму праці, відпочинку

Визначаються індивідуально з урахуванням досягнутого рівня соціального функціонування згідно діючого законодавства.

 

 

Директор Департаменту

організації та розвитку

медичної допомоги населенню Р.О.Моісеєнко

Додаток до наказу

МОЗ України

від _____№____

Клінічний протокол

Надання медичної допомоги пацієнтам на соматизований розлад

F 40-48

Ознаки та критерії діагностики захворювання

згідно з МКХ – 10

 

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

 

Позалікарняно, за винятком випадків наявної небезпеки для пацієнта або його оточення, коморбідних розладів, неможливості самообслуговування на життєво необхідному рівні та відсутності належних умов лікування поза межами спеціалізованого стаціонару.

 

Клініко – діагностична програма

 

1. Клініко – анамнестичний, клініко – психопатологічний методи

2. Психодіагностичні (в тому числі скринінгові інструменти)

3. Методи інструментального обстеження

4. Лабораторні методи

5. Консультації інших спеціалістів при потребі

 

Лікувальна програма

Терапією даного розладу є комплексність та одночасність застосування медикаментозних та психотерапевтичних засобів. Використовується:

Психотерапія:

а) раціональна психотерапія – спрямована на роз’яснення пацієнту особливостей формування захворювання, неадекватного відношення до свого стану, переоцінки значущості виникаючих відчуттів, проводиться 2-3 рази на тиждень протягом 1 місяця;

б) групова психотерапія, спрямована на формування нових психологічних установок, проводиться щодня впродовж 21 дня;

в) аутогенне тренування має переважно симптоматичний характер і спрямоване на зняття симптомів, проводиться 2-3 рази на тиждень, протягом 1 місяця;

г) тілесно – орієнтована психотерапія;

д) сімейна психотерапія використовується для створення сприятливого мікроклімату в сім'ї, проводиться 1 раз на тиждень 2-3 місяця;

є) поведінкова (умовно-рефлекторна) терапія, проводиться 1 раз на тиждень протягом 2-3 місяців.

Медикаментозне лікування:

Транквілізатори; бета-адреноблокатори; антидепресанти; нейролептики; нейрометаболічні, ангіотропні та вегетотропні препарати.

Тривалість лікування -від 3-х до 6-ти місяців.

 

Критерії якості лікування

Нормалізація емоційного стану та психологічних настанов пацієнта і, як наслідок, покращення якості життя.

 

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі побічні дії, які пов’язані з застосуванням антидепресантів та транквілізаторів.

Холінергічний синдром: сухість в роті, порушення зору, когнітивні розлади (перш за все, при використанні трициклічних антидепресантів) – відміна трициклічного антидепресанту і його заміна селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну або антидепресантом подвійного спектру дії.

Надмірна седація – зменшення дози антидепресанту, що викликав седацію із подальшим переключенням на інший антидепресант без седативної дії.

Ортостатична гіпотензія – необхідно повідомити пацієнта про небезпеку пов’язану із цим станом і зменшити дозу антидепресанту.

Сексуальна дисфункція виникає, перш за все, при використанні трициклічних антидепресантів та інгібіторів зворотнього захоплення серотоніну – сімейна терапія, можливо, переключення на антидепресант, що не викликають сексуальної дисфункції.

Серцево-судинні розлади (порушення серцевої проводимості та ортостатична гіпотензія) – контроль ЕКГ і при збільшенні QT до > 400 мсек (якщо використовувався трициклічний антидепресант слід його замінити антидепресантом іншої групи).

Серотонінергічний синдром (психічні розлади, аж до розладів свідомості, ажитація, пітливість, пронос, блювота, гіперрефлексія, тремор, підвищення температури тіла та ін.) виникає, як правило, внаслідок призначення комбінації антидепресантів – зменшення дози або повне припинення лікування антидепресантами.

Найбільший ризик серотонінергічного синдрому виникає при комбінаціях з інгібіторами МАО інші антидепресантів. Через це категорично забороняється використовувати інгібітори МАО в комбінації з іншими антидепресантами.

 

Рекомендації для подальшого надання медичної допомоги

Реабілітаційні заходи в амбулаторних умовах: прийом підтримуючого лікування протягом 2 - 3 місяців з поступовим зниженням доз препаратів. Основною умовою успіху є вживання всіх заходів щодо чіткого дотримання терапевтичного режиму. Продовження психоосвітної роботи з родиною та пацієнтом, спрямованої на прийняття розладу, позитивне сприйняття терапії, підвищення стресстійкості у повсякденному житті (стресменеджмент), тренінгу навичок самостійного життя.

Надається можливість отримання довгострокової диспансерної допомоги.

 

Вимоги до дієтичних призначень та обмежень

 

Дієтичні обмеження та лікувальна фізкультура при збільшенні ваги.

 

Вимоги до режиму праці, відпочинку

Визначаються індивідуально з урахуванням досягнутого рівня соціального функціонування згідно діючого законодавства.

 

Директор Департаменту

організації та розвитку

медичної допомоги населенню Р.О.Моісеєнко

 

Додаток до наказу

МОЗ України

від _____№____

Клінічний протокол

Надання медичної допомоги пацієнтам на неврастенію

F 40-48

Ознаки та критерії діагностики захворювання

 

Згідно МКХ – 10

 

Умови, в яких повинна надаватися медична допомога

Позалікарняно, за винятком випадків наявної небезпеки для пацієнта або його оточення, коморбідних розладів, неможливості самообслуговування на життєво необхідному рівні та відсутності належних умов лікування поза межами спеціалізованого стаціонару.

 

Клініко – діагностична програма

 

6. Клініко – анамнестичний, клініко – психопатологічний методи

7. Психодіагностичні (в тому числі скринінгові інструменти)

8. Методи інструментального обстеження

9. Лабораторні методи

10. Консультації інших спеціалістів при потребі

 

Лікувальна програма

 

Особливістю терапії даного розладу є комплексність та одночасність застосування медикаментозних та психотерапевтичних засобів.

Психотерапія:

а) раціональна – спрямована на роз’яснення пацієнту особливостей формування захворювання, неадекватного відношення пацієнта до ситуацій, що призвели до розладу, переоцінки своєї ролі та положення у психотравмуючій ситуації;

б) індивідуально-орієнтована психотерапія спрямована на всебічне вивчення особистості пацієнта, специфіки форму­вання, структури і функціонування його системи відношень; досягнення у пацієнта усвідомлення і розуміння причинно-наслідкового зв'язку між особливостями його системи відно­шень і захворюванням; допомога в розумінні ситу­ації, що є психотравмуючою, зміна відношення до цієї ситуації, корекція неадекватних реакцій і форм поведінки.

в) аутогенне тренування проводиться із застосуванням спеціально розроблених з урахуванням скарг пацієнта і симп­томатики розладу та спрямована на розвиток і зміц­нення саморегуляції, самоконтролю і самовладання, при цьому здійснюється вплив на загальноневротичну симптоматику, нейровегетативні розлади, тривалість 2-3 місяці, перші 2-З тижні під контролем лікаря, потім самостійно;

 

Медикаментозне лікування:

- адаптогени природного походження;

- ноотропни;

- нейрометаболічні препарати;

- транквілізатори;

- антидепресанти.