Правопис іншомовних слів має свою специфіку.

До складних випадків можна віднести правила подвоєння приголосних, вживання и та і, використання: апострофу.

Подвоєння приголосних

1. загальних назвах іншомовного походження, як правило, приголосні не подвоюються: клас, лібрето, бароко тощо. Винятки: аннали, білль, бонна, брутто, булла, ванна, вілла, дурра, мадонна, манна, мірра, мотто, мулла, нетто, панна, пенні, тонна.

2. Подвоєння приголосних можливе при збігу приголосних на межі префікса й кореня, якщо в мові паралельно використовується відповідна непрефіксальна форма: імміграція (бо міграція), контрреволюція (бо революція), сюрреалізм (бо реалізм) тощо.

3. Подвоєння зберігається у власних назвах: Ганна, Геннадій, Голландія, Калькутта, Яффа та ін.

Уживання и та і

1. І пишеться на початку слова (ідея, Іліада, інструкція, Індія); після приголосного перед голосним, є та й (радіус, аудієнція, клієнт, радій); після приголосних у кінці невідмінюваних слів (журі, колібрі, парі); в усіх інших випадках після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним (бізнес, академік, архів, література). Винятки: бурмистер, вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лимані, миля, мирт, нирка, спирт, химера; башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак.

2. И пишеться в загальних назвах після приголосних д, г, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (директор, математика, цистерна, бригада тощо). У географічних назвах: з кінцевими -ид; -ика (Таврида, Арктика, Америка); після приголосних ж, дж, ч, ш, щ і після ц перед приголосним (Алжир, Чикаго); у буквосполученні ри перед приголосним, крім (Великобританія, Мадрид, Париж, Рига, але Австрія, Нігерія); за традицією (Аддис-Абеба, Аргентина, Братислава, Бразилія, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сіцилія, Скандинавія, Тибет). Вживання апостроф:

1. Апостроф пишеться: після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р

(комп'ютер, п'єдестал, миш'як, інтерв'ю, Рив'єра, П'ємонт, Фур'є); після кінцевого приголосного префікса (ад'юнкт, ін'єкція, кон'юнктура).

2. Апостроф не пишеться перед йо (курйоз, серйозний), коли я, ю означають пом'якшення попереднього приголосного перед а, у (бязь, бюджет, рюкзак, Гюго, Мюллер).

Правопис іншомовних слів має свою специфіку.

До складних випадків можна віднести правила подвоєння приголосних, вживання и та і, використання: апострофу.

Подвоєння приголосних

1. загальних назвах іншомовного походження, як правило, приголосні не подвоюються: клас, лібрето, бароко тощо. Винятки: аннали, білль, бонна, брутто, булла, ванна, вілла, дурра, мадонна, манна, мірра, мотто, мулла, нетто, панна, пенні, тонна.

2. Подвоєння приголосних можливе при збігу приголосних на межі префікса й кореня, якщо в мові паралельно використовується відповідна непрефіксальна форма: імміграція (бо міграція), контрреволюція (бо революція), сюрреалізм (бо реалізм) тощо.

3. Подвоєння зберігається у власних назвах: Ганна, Геннадій, Голландія, Калькутта, Яффа та ін.

Уживання и та і

1. І пишеться на початку слова (ідея, Іліада, інструкція, Індія); після приголосного перед голосним, є та й (радіус, аудієнція, клієнт, радій); після приголосних у кінці невідмінюваних слів (журі, колібрі, парі); в усіх інших випадках після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним (бізнес, академік, архів, література). Винятки: бурмистер, вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лимані, миля, мирт, нирка, спирт, химера; башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак.

2. И пишеться в загальних назвах після приголосних д, г, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (директор, математика, цистерна, бригада тощо). У географічних назвах: з кінцевими -ид; -ика (Таврида, Арктика, Америка); після приголосних ж, дж, ч, ш, щ і після ц перед приголосним (Алжир, Чикаго); у буквосполученні ри перед приголосним, крім (Великобританія, Мадрид, Париж, Рига, але Австрія, Нігерія); за традицією (Аддис-Абеба, Аргентина, Братислава, Бразилія, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сіцилія, Скандинавія, Тибет). Вживання апостроф:

1. Апостроф пишеться: після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р

(комп'ютер, п'єдестал, миш'як, інтерв'ю, Рив'єра, П'ємонт, Фур'є); після кінцевого приголосного префікса (ад'юнкт, ін'єкція, кон'юнктура).

2. Апостроф не пишеться перед йо (курйоз, серйозний), коли я, ю означають пом'якшення попереднього приголосного перед а, у (бязь, бюджет, рюкзак, Гюго, Мюллер).

Написання чужомовних власних назв

Чужомовні власні назви слід передавати якомога ближче до мови-джерела, дотримуючи норм чинного правопису.

Слід пам'ятати: 1) прізвища й географічні назви не перекладають:

Алексеев – Алексєєв,Октябрь-Октябр

2) закінчення -ой, -ов, -ин у прізвищах не змінюємо:

Донской- Донськой

3) закінчення -ый, -ой у прикметникових географічних назвах пере­даємо сполукою -ий; закінчення -ий після твердих приголосних — -ий, після м'яких приголосних —ій,- закінчення -ая, -яя — літерою -а, -я; закінчення - ый, -ие — -і:

Белый Яр- Бєлий Яр, Крутой Лог - Крутий Лог.

4) закінчення -ое, -ее в географічних назвах передаємо літерою -е: Бологое – Бологе.

5) закінчення -ье в географічних назвах та -а у прізвищах передаємо літерою -я:

Забайкалье - Забайкалля

6) географічні назви, що походять від присвійних прикметників, набувають повністю іменникової парадигми: м. Дарвін - м. Дарвіном

м. Пушкін - м. Пушкіном

(але: Чарлзом Дарвіним, Олександром Пушкіним —- прізвищ псевдо)

7) префіксальні прізвища й географічні назви передаємо відповідно до правил правопису префіксів (з урахуванням їхнього звуково­ го складу):

Беспалов - Безпалов, Подкопаев - Підкопаєв

8) сполуки літер -зск-, -жск- передаємо -зьк-: Фризские острова Фризькі - острови Онежское 9) сполуку літер -сч- передаємо літерою щ: Песчанский - Пєщанський

10) сполуку літер -сск- передаємо -ськ: Радомысский - Радомиський

37. Неологізми та застарілі слова в документах; синоніми та їх використання в офіційно-діловому стилі. З точки зору частотності вживання у словниковому складі сучасної української мови виділяють активну й пасивну лексику. До активної лексики належать слова, котрими регулярно послуговується більшість носіїв мови. До пасивної лексики належать слова, котрі або вже вийшли із широкого вжитку, або недавно увійшли до мови і сприймаються як нові. Виділяють такі різновиди пасивної лексики:

1. Історизми — назви предметів, які зникли з життя суспільства [67, с. 133]. Напр. гетьман, очіпок, кольчуга, кріпак, корогва тощо.

2. Архаїзми - старі назви, які в сучасній мові замінені іншими [67, с. 133]. Напр., се - це, світлина - фотокартка, філіжанка – чашка. В сучасній документації застарілі слова вживаються рідко. Так у текстах договорів використовують деякі архаїчні конструкції: ми, що нижче підписалися (назва організації або установи) в особі …, йменованого далі роботодавець...; у разі невиконання тощо.

3. Неологізми — слова, словосполучення або вираз, що з'являється в мові в зв'язку з виникненням нових понять, у зв'язку з розвитком культури, техніки, із розвитком або зміною суспільних відносин [66, с, 102]. Напр., кастинг, екосистема, нейлон, ЖДУ. Неологізми можуть утворитися як на базі власної мови (місяцехід, вуз, ВАК, сталініст, СН1Д, помаранчевий - у значенні революційний), так і прийти з інших мов (дилер, тинейджер, промоутер, креативний). Виділяють загальновживані й індивідуально-авторські неологізми (оказіоналізми): піднебесність, всніжити (М.Стельмах).

Синоніми - слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням [66, с. 122]. Розрізняють такі види синонімів: абсолютні - слова, тотожні за значенням і стилістичним забарвленням (абетка - алфавіт, мовознавство - лінгвістика);

- лексико-семантичні - слова, які вживаються в одному й тому стилі мовлення, однак розрізняються відтінками значень (думка мисль -роздум, шлях - дорога - путь);

- стилістичні - слова, що мають однакове значення, але вживаються в різних стилях мовлення (говорити - балакати, продовження пролонгація);

- семантико-стилістичні - слова, що різняться і за значенням, і за сферою використання (йти - плентатись, шкандибати; меморіальний -пам'ятний).

Доречне застосування синонімів дає змогу най точніше передачи необхідну інформацію, уникнувши зайвих повторів.