Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ:  Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия ЭкологияТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву 
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Приголосні і кореневі основи
ПРИКМЕТНИК У готській мові форма прикметника може передавати значення п’яти граматичних категорій: роду, числа, відмінка, ступеня порівняння та означеності/неозначеності. Ця граматична багатозначність смислової структури флексії прикметника характеризує ще одну частину мови у готській мові - дієслово. Категорія роду. На відміну від іменників, у яких категорія роду є класифікуючою, прикметники змінюються за граматичним родом іменника, з яким прикметник узгоджується. Наявність синтаксичного узгодження робить флексії прикметників основною граматичною ознакою належності визначуваного іменника до певного роду, тому що морфологічна структура іменника досить рідкo має будь-які родові ознаки. Прикметник має три родові форми: жіночого, чоловічого та середнього. Категорія числа виявляється у протиставленні форм однини та множини. Граматичне значення цієї категорії також тісно пов’язане з граматичним значенням та граматичною формою іменника, з яким прикметник узгоджується. Категорія відмінка виявляється у протиставленні форм називного, родового, давального, знахідного відмінків. Ця
граматична категорія прикметника також не є цілком самостійною, а залежить від відповідної форми іменника, з яким прикметник узгоджується. Крім вищезазначених залежних або узгоджуючих категорій роду, числа та відмінка, прикметник також має свої специфічні категорії, а саме: категорію означеності/ неозначеності та категорію ступенів порівняння. Граматична категорія ступенів порівняння виявляється в протиставленні трьох граматичних форм: звичайний (або нейтральний) ступінь, вищий ступінь порівняння (суфікс -iza) та найвищий (суфікс -ists). Наприклад, manags (-a-) великий - managiza - managists; hardus (-u-) твердий, - hardiza - hardists; а також нові форми з суфіксами -oza, -osts: swinюs (-a-), дужий, сильний -swinþoza - swinþosts, але останніх у готській мові небагато.
Категорія означеності/ неозначеності становить специфічну рису готської мови, а також є характерною ознакою парадигматики прикметника в усіх давньогерманських мовах. Ця граматична категорія має граматичний вияв через форми сильної (або займенникової) відміни та слабкої (або іменної) відміни. Особливістю цієї категорії є те, що її граматичні форми не зумовлюються формою іменника, тобто ця категорія на відміну від категорій роду, числа та відмінка не виконує узгоджуючу функцію. Означена та неозначена форми прикметника зумовлюються не формою іменника, а синтаксичною функцією прикметника, або комунікативним контекстом, або характером тексту, або наявністю/відсутністю детермінанта, яким може бути вказівний займенник. Один і той самий прикметник, як правило, може відмінюватися за обома відмінами. Лише незначна кількість прикметників мають тільки одну парадигму. Всі граматичні значення форми прикметника, тобто родові, відмінкові, числові, парадигматично існують тільки в межах слабкої або сильної відміни. Таким чином, граматичні значення прикметника як частини мови мають граматичний вияв насамперед через протиставлення двох основних граматичних форм: сильної, або неозначеної та слабкої, або означеної. Спочатку сильна відміна, або неозначена форма прикметника має індивідуалізуюче значення і передає тимчасову ознаку, яка характеризує предмет у даному контексті. Слабка, або означена
форма прикметника має узагальнююче значення і передає стійку, постійну, позачасову ознаку предмета, яка характеризує його за межами даного висловлювання. Семантична відмінність цих двох типів відміни прикметників у германських мовах швидко втрачається й залишається тільки їх граматичне протиставлення. Розподіл форм слабкої або сильної відміни здійснюється, як правило, за таким принципом. Форми слабкої відміни вживаються разом із вказівним займенником (детермінантом), або в деяких випадках субстантивації прикметника, або в звертаннях, або в структурі деяких фразеологізмів. Крім того, порядкові числівники (крім anþar), прикметники вищого ступеня порівняння, утворення із суфіксом –m-, дієприкметники теперішнього часу (крім форми називного відмінка однини чоловічого роду), а також окремі прикметники відмінюються за слабкою відміною (Див. таблицю 9).
Форми сильної відміни вживаються у випадках відсутності детермінанта, або коли прикметник виконує функцію іменної частини складеного присудка (предикатива), після дієслів wisan бути та wairþan ставати, стати. Крім того, кількісний числівник ains, присвійні займенники, вказівний займенник jains той, а також деякі прикметники відмінюються тільки за сильною відміною (Див. таблицю 8). Парадигма сильної відміни включає старі іменні форми, а також деякі нові флексії, тобто займенникові. Парадигма слабкої відміни утворюється за типом іменних основ на -n. Слабка відміна прикметників є специфічно германською інновацією та становить типологічну особливість давньогерманських мов. Таблиця 8. Відмінювання прикметників (сильна відміна)
Таблиця 9. Відмінювання прикметників й дієприкметників теперішнього часу (слабка відміна)
Таблиця 10. Відмінювання прикметників вищого ступеня порівняння жіночий рід (слабка відміна)
ЗАЙМЕННИК Займенники готської мови за своїми значеннями поділяються на такі розряди: особові, присвійні, зворотні, вказівні, відносні, питальні та неозначені. Особові займенники можуть виражати граматичні категорії особи, числа та відмінка. Специфіка займенників третьої особи полягає в тому, що ці форми додатково також мають родове значення. Займенники першої та другої особи мають три парадигматичні форми числа: однину, множину і двоїну, що свідчить про деякі архаїчні риси готської системи особових займенників. Ця система відзначається також суплетивним характером деяких відмінкових форм, що пояснюється їх давнім походженням.
Таблиця 11. Відмінювання особових займенників
Присвійні займенники творяться суплетивно від основ особових займенників за допомогою суфікса *-ein в однині та *-ar у двоїні та множині: meins мій, unsar наш, þеіns твій, izwar ваш та ін. Вважається, що присвійні займенники першої та другої особи лягли в основу родового відмінка особових займенників першої та другої особи. Навпаки, у функції присвійних займенників третьої особи часто вживаються форми родового відмінка особового займеника третьої особи однини або форма зворотно – присвійного займенника seins свій, його. Присвійні займенники за значенням і морфологічни-ми ознаками співвідносні з прикметниками. Вони відмінюються за типом сильної відміни прикметників. Зворотні займенники. У готській мові існує один зворотний займенник, який зареєстровано тільки в окремих відмінкових формах: знахідний відмінок sik себе, родовий відмінок seina себе, давальний відмінок sis собі. Вказівні займенники. У готській мові є кілька вказівних займенників. Займенники sa цей, jains той за парадигматичними ознаками співвідносні з відміною особового займенника третьої особи, а також із відмінковими формами сильної відміни прикметни-ка. Вказівні займенники мають граматичні категорії роду, числа, відмінка. Займенник sa часто вживається як детермінант при іменниках у функції, яка схожа з функцією артикля. Поширеним є вживання вказівного займенника в деяких стереотипних структурах, наприклад, у складі атрибутивної синтагми, при субстантивації прикметника або дієприкметника. Складні вказівні займенники утворюються за допомогою енклітичної частки -uh, яка додається до основи вказівного займенника простої структури: sah цей же, той самий; þatuh це же; soh ця же. Таблиця 12. Відмінювання вказівних займенників sa, sah
Відносні займенники утворюються від вказівних за допомогою частки ei. Ця будова відносних займенників становить суто готську специфічну рису. Відносні займенники відмінюються за типом вказівного займенника sa (юata, so). Поряд з формою називного відмінка чоловічого роду однини використовується форма izei, ize (із is + ei), структура якої складається з форми особового займенника третьої особи is і відносної частки еі. Ця форма досить широко вживається як своєрідний відносний займенник в деяких підрядних реченнях. Форма називного відмінка жіночого роду однини sei (із si+еі) вживається частіше, ніж форма soei. М.М.Гухман вважає форми izei, sei реліктами старої системи відносних займенників третьої особи.
Таблиця 13.Відмінювання відносного займенника saei
Питальні займенники мають парадигматичні форми, які виражають родове значення. Вони зареєстровані тільки в однині. Структура відмінкових форм співвідноситься зі структурою відмінкових форм вказівного займенника sa. Специфікою готської мови є наявність форми простого питального займенника #o (жін.р.), яка має граматичний відповідник у давньоіндійській мові. Специфічною морфолого-синтаксичною рисою питальних займенників є, з одного боку, їх керування залежним від них іменником у родовому відмінку множини, а з іншого - узгодження родової форми займенника в залежності від роду іменника, до якого він відноситься. Таблиця 14. Відмінювання питального займенника #as
Неозначені займенники. У готській мові ці займенники становлять гетерогенний клас, що включає як структурно прості, так і структурно складні неозначені займенники. Специфікою готської мови є утворення неозначених займенників за допомогою енклітичної частки uh, яка приєднується до питальних займенників. Друга ареальна риса готських неозначених займенників -вживання конструкцій ni mannahun, ni ainshun, ni #ashun у значенні ніхто, в яких енклітична частка hun додається до іменника manna, а також питального займенника #as та числівника ains. Неозначені займенники мають граматичні категорії роду, відмінка. Більшість цих займенників зареєстровано в однині. Структурно простий займенник sums якийсь відмінюється за типом сильного прикметника. Таблиця 15. Відмінювання неозначених займенників #azuh кожний; #arjizuh усякий
Таблиця 16. Відмінювання неозначеного займенника ainshun
Форми складних неозначених, а також вказівних і відносних займенників, структура яких складається з додаванням енклітичних часток, зберігають роздільну оформлюваність, тобто у відмінкових формах флексія приєднується не до всієї словоформи, а тільки до одного з компонентів морфологічної структури займенника, частіше першого. Таблиця 17. Відмінювання числівників twai два, *þreis mpu
СЛОВОТВІРНІ ТАБЛИЦІ
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Последнее изменение этой страницы: 2016-09-20; просмотров: 150; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.131.13.37 (0.045 с.) |
