Основні граматичні категорії дієслова у готській мові та форми їх вираження.

ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

ДІЄСЛОВО

У готській, як і в інших давньогерманських мовах, дієслова за морфологічною ознакою, тобто за принципом утворення форм, поділяються на чотири групи.

Перша основна група, яку становлять так звані сильні дієслова - це найбільш консервативний тип дієслівного формотворення. Дієслова, що належать до сильної відміни, утворюють форми претерита (минулого часу) та дієприкметника ІІ за допомогою морфологічного чергування голосного основи (аблаута).

Друга основна група, так звані слабкі дієслова, є суто германським формоутворенням, яке становить специфічну рису дієслівної парадигматики германських мов. Слабкі дієслова характеризуються утворенням форм претерита та дієприкметника ІІ за допомогою дентального суфікса.

Третю групу становлять претерито-презентні дієслова, які також виступають характерною рисою давньогерманського дієслівного формотворення. Їх морфологічною ознакою є побудова презентної парадигми за типом сильної дієвідміни і побудова претеритної парадигми за типом слабкої дієвідміни. Ця група включає чотирнадцять дієслів, які характеризуються недостатністю парадигматичних форм: wait знаю; lais знаю; daug годиться, гоже; kann знаю; þarf потребую; gadars наважуюся; skal я зобов’язаний; повинен; мушу; man я пам’ятаю; bi-nah* дозволено; ga-nah досить, достатньо; mag я можу; ga-mot я знаходжу місце; og я боюся, aih я маю, володію. Деякі з цих дієслів мають лише одну засвідчену форму. (Див. таблицю 4)

Четверта морфологічна група дієслів готської мови, неправильні дієслова, складається з дієслів, які мають індивідуальні й ізольовані парадигми. У готській мові, як правило, виділяються чотири неправильні дієслова: briggan приносити; gaggan іти; wisan бути; wiljan хотіти, які внаслідок специфічності побудови парадигми розглядаються окремо. (Див. таблиці 5,6)

 

а) Сильні дієслова

У готській мові сильні дієслова мають парадигматичний ряд із чотирьох основних дієслівних форм, від яких утворюються форми дієслівного відмінювання додаванням флексії до основи або вживанням основи без флексії: І - основа інфінітива і презенса (теперішнього часу); ІІ - основа претерита однини; ІІІ - основа претерита множини; ІV - основа дієприкметника минулого часу.

За співвідношенням основ виділяються сім класів сильних дієслів, які відрізняються одне від одного не тільки типом і схемою альтернації (аблаута), а й специфікою кореня або кінцем основи. Збереження класу дієслів з редуплікацією вважається характерною рисою готської мови, що свідчить про архаїчність її морфологічної будови і пов’язано з давнім характером писемної фіксації готської мови. (Див. таблицю 1)

б) Cлабкі дієслова

У готській мові слабкі дієслова, крім дієслів 4 класу, мають парадигматичний ряд із чотирьох основних форм: І - основа інфінітива та презенса, ІІ - основа претерита однини, ІІІ - основа претерита множини, ІV - основа дієприкметника ІІ. Слабкі дієслова поділяються на чотири класи за характером словоутворюючого суфікса (суфікса основи). 4-й клас охоплює неперехідні дієслова, які у зв’язку із специфікою лексико-граматичного значення (медіо-пасивне) не мають форми дієприкметника ІІ. Форми слабких дієслів ІV класу становлять окремий морфологічний тип лише у готській мові і таким чином є індивідуальною рисою морфології дієслова східного ареалу. (Див. таблицю 2)

З точки зору порівняльної граматики індоєвропейських мов дієслова на –na-/nō- не є новотворенням у германських мовах. Див. гот. andbundnan розв’язатися - дінд. badhnāti зв`язує; укр. сліпити – сліпнути; рос. слепить – слепнуть. У германському ареалі ці дієслова також є в скандинавських мовах, але вони не становлять морфологічно окремої групи, а належать до другої групи слабких дієслів.

Дієвідміна

ІМЕННИК

Характерною ознакою відмінювання іменників у готській мові є його залежність від типу основи й багатозначність флексії, яка виражає граматичні категорії роду, відмінка та числа.

Спочатку структура давньогерманського іменника складалася з трьох морфем - кореня, основотворчого суфікса та флексії. Поділ іменників на відміни здійснювався за характером основотворчого суфікса: відмінювання з основою на голосний, коли основотворчий суфікс становив голосний; відмінювання з основою на приголосний, коли основотворчий суфікс становив приголосний; кореневе відмінювання, коли флексія приєднувалася до кореня без основотворчого суфікса.

Основотворчий суфікс у готській мові найбільш послідовно спостерігається тільки у давальному відмінку множини у голосному відмінюванні. Внаслідок руйнування колишньої давньогерманської будови слова основотворчий суфікс у готській мові разом із коренем становлять основу. Oтже, у готській мові з діахронної точки зору традиційно відрізняються такі типи відмінювання іменників: голосні основи (-a, -o, -i, -u), приголосні основи (-n, -r, -nd) та кореневі основи. Голосні основи на -a, а також основи на -о мають підтипи відмінювання залежно від варіанту основи: -ja/-wa-; -jo/-wo-.

Незалежно від наявності різних засобів диференціації відмінкових форм, відмінкова парадигма в готській мові характеризується значною кількістю омонімічних форм, що становить типологічну рису відмінювання іменників у давньогерманських мовах. Другою важливою типологічною рисою є зміщування різних типів відмінювання та проникнення відмінкових форм одного типу відмінювання в інші. Основні граматичні категорії іменників у готській мові становлять категорії роду, числа та відмінка (Див. таблицю 7).

Специфікою категорії роду є її класифікуючий характер. Майже всі іменники поділяються за граматичним родом на три групи: чоловічого, жіночого і середнього роду. Граматичне значення роду в іменниках виражається переважно морфологічно -характером основ і системою флексій. Це переплетіння родової класифікації іменників з давнішим поділом на основи є відмінною рисою морфології імені в давньогерманських мовах. У переважній більшості віднесеність іменників до певного роду у готській мові не визначається морфологічною структурою слова і родова приналежність не грунтується на семантичній мотивації. Тільки незначна кількість іменників на означення живих істот має вмотивовану віднесеність до певного роду.

Категорія числа виражається протиставленням співвіднос-них форм однини і множини. Граматичне значення числа може також виступати як невизначена однинність чи множинність. Наприклад, managei народ, натовп, велика кількість.

Морфологічною особливістю вираження граматичного значення числа є його висока індивідуалізація і диференційованість

з одного боку, та синтетичне вираження категорій числа, відмінка й роду одним морфологічним показником з іншого боку.

Граматична категорія відмінка - одна з визначальних категорій імені. Граматичне значення цієї категорії полягає у вираженні відношень іменника до інших слів у реченні. У готській мові відмінкова парадигма складається з чотирьох відмінків: називного (номінатив), знахідного (акузатив), родового (генітив) і давального (датив). Наявність кличного відмінка в деяких іменниках є периферійною ознакою і становить готську інновацію, оскільки за межами готської мови в інших давньогерманських мовах окремої парадигматичної форми кличного відмінка не знайдено. У кличному відмінку вживаються лише кілька іменників. Парадигматичне значення кличного відмінка має граматичний вияв через форми називного або знахідного відмінків і виявляється у мовному контексті, що становить морфологічну особливість готської мови. Здатність називного та знахідного відмінків виконувати апелятивну функцію може також розглядатися як їх багатофункціональність.

Основним значенням називного відмінка є власне називання предмета без вираження будь- якого відношення, тобто називний відмінок означає активний суб’єкт або предмет. Називний відмінок виявляється у протиставленні до інших відмінків: знахідного, родового та давального.

Основне значення знахідного відмінка - це вираження прямого об’єкта, який не є суб’єктом дії. Інші значення його виявляються в знахідному місця, який часто передається за допомогою прийменників, знахідному часу або часової протяжності, знахідному простору або просторової протяжності та ін.

Основне значення родового відмінка важко виділити, оскільки його специфічною рисою є багатофункціональність. Найбільш поширене вживання родового носія ознаки, партитивності, належності або присвійності; прямого або непрямого об’єкта при дієсловах та ін. У готській мові родовий відмінок може вказувати на різні обставинні значення, наприклад, часової протяжності, локативності. Він також вживається при дієсловах із заперечною часткою.

Основним значенням давального відмінка є значення непря-мого об’єкта, адресованості дії. Він виражає адресат дії, а також має широкий спектр обставинних значень: локальних, орудних, причинних, способу дії, порівняння. Складність смислової структури давального відмінка виявляється через розвинений характер функціонування.

Таблиця 7. Система відмінювання іменників. Голосні (сильні) основи

 

 

Від-мінок	Основи на -а-	Основи на - ja-	Основи на -wa-	Основи на -o-	Основи на -jo-
чол.р. сер.р.	сер.р. чол.р.	сер.р. чол.р.	жін.р.	жін.р.
однина
Наз.в.	hlaifs	waurd	kuni	hairdeis	kniu	*юius	giba	bandi
Род. в	hlaibis	waurdis	kunjis	hairdeis	kniwis	*юiwis	gibos	bandjos
Дав.в.	hlaiba	waurda	kunja	hairdja	kniwa	*юiwa	gibai	bandjai
Знах.в.	hlaif	waurd	kuni	hairdi	kniu	*юiu	giba	bandja
множина
Наз.в.	hlaibos	waurda	kunja	hairdjos	kniwa	юiwos	gibos	bandjos
Род.в	hlaibe	waurde	kunje	hairdje	kniwe	юiwe	gibo	bandjo
Дав.в	hlaibam	waurdam	kunjam	hairdjam	kniwam	*юiwam	gibom	bandjom
Знах.в.	hlaibans	waurda	kunja	hairdjans	kniwa	*юiwans	gibos	bandjos

 

 

Від-мінок	Основи на і/о	Основи на - i -	Основи на - u -	Основи на -u-
жін.р.	чол.р. жін.р.	чол.р. жін.р.	сер.р
однина
Наз.в.	laiseins	balgs	qеns	huhrus	handus	faihu
Род. в	laiseinais	balgis	qenais	huhraus	•handaus	•faihaus
Дав.в.	laiseinai	balga	qenai	huhrau	handau	faihau
Знах.в.	laisein	balg	qen	huhru	handu	faihu
множина
Наз.в.	laiseinos	balgeis	qeneis	huhrjus	handjus
Род.в	laiseino	balge	qene	huhriwe	handiwe
Дав.в	laiseinim	balgim	qenim	huhrum	handum
Знах.в.	laiseinins	balgins	qenins	huhruns	handuns

ПРИКМЕТНИК

У готській мові форма прикметника може передавати значення п’яти граматичних категорій: роду, числа, відмінка, ступеня порівняння та означеності/неозначеності. Ця граматична багатозначність смислової структури флексії прикметника характеризує ще одну частину мови у готській мові - дієслово.

Категорія роду. На відміну від іменників, у яких категорія роду є класифікуючою, прикметники змінюються за граматичним родом іменника, з яким прикметник узгоджується. Наявність синтаксичного узгодження робить флексії прикметників основною граматичною ознакою належності визначуваного іменника до певного роду, тому що морфологічна структура іменника досить рідкo має будь-які родові ознаки. Прикметник має три родові форми: жіночого, чоловічого та середнього.

Категорія числа виявляється у протиставленні форм однини та множини. Граматичне значення цієї категорії також тісно пов’язане з граматичним значенням та граматичною формою іменника, з яким прикметник узгоджується.

Категорія відмінка виявляється у протиставленні форм називного, родового, давального, знахідного відмінків. Ця

 

граматична категорія прикметника також не є цілком самостійною, а залежить від відповідної форми іменника, з яким прикметник узгоджується.

Крім вищезазначених залежних або узгоджуючих категорій роду, числа та відмінка, прикметник також має свої специфічні категорії, а саме: категорію означеності/ неозначеності та категорію ступенів порівняння.

Граматична категорія ступенів порівняння виявляється в протиставленні трьох граматичних форм: звичайний (або нейтральний) ступінь, вищий ступінь порівняння (суфікс -iza) та найвищий (суфікс -ists). Наприклад, manags (-a-) великий - managiza - managists; hardus (-u-) твердий, - hardiza - hardists; а також нові форми з суфіксами -oza, -osts: swinюs (-a-), дужий, сильний -swinþoza - swinþosts, але останніх у готській мові небагато.

Категорія означеності/ неозначеності становить специфічну рису готської мови, а також є характерною ознакою парадигматики прикметника в усіх давньогерманських мовах. Ця граматична категорія має граматичний вияв через форми сильної (або займенникової) відміни та слабкої (або іменної) відміни. Особливістю цієї категорії є те, що її граматичні форми не зумовлюються формою іменника, тобто ця категорія на відміну від категорій роду, числа та відмінка не виконує узгоджуючу функцію. Означена та неозначена форми прикметника зумовлюються не формою іменника, а синтаксичною функцією прикметника, або комунікативним контекстом, або характером тексту, або наявністю/відсутністю детермінанта, яким може бути вказівний займенник.

Один і той самий прикметник, як правило, може відмінюватися за обома відмінами. Лише незначна кількість прикметників мають тільки одну парадигму. Всі граматичні значення форми прикметника, тобто родові, відмінкові, числові, парадигматично існують тільки в межах слабкої або сильної відміни. Таким чином, граматичні значення прикметника як частини мови мають граматичний вияв насамперед через протиставлення двох основних граматичних форм: сильної, або неозначеної та слабкої, або означеної.

Спочатку сильна відміна, або неозначена форма прикметника має індивідуалізуюче значення і передає тимчасову ознаку, яка характеризує предмет у даному контексті. Слабка, або означена

 

форма прикметника має узагальнююче значення і передає стійку, постійну, позачасову ознаку предмета, яка характеризує його за межами даного висловлювання. Семантична відмінність цих двох типів відміни прикметників у германських мовах швидко втрачається й залишається тільки їх граматичне протиставлення.

Розподіл форм слабкої або сильної відміни здійснюється, як правило, за таким принципом. Форми слабкої відміни вживаються разом із вказівним займенником (детермінантом), або в деяких випадках субстантивації прикметника, або в звертаннях, або в структурі деяких фразеологізмів. Крім того, порядкові числівники (крім anþar), прикметники вищого ступеня порівняння, утворення із суфіксом –m-, дієприкметники теперішнього часу (крім форми називного відмінка однини чоловічого роду), а також окремі прикметники відмінюються за слабкою відміною (Див. таблицю 9).

Форми сильної відміни вживаються у випадках відсутності детермінанта, або коли прикметник виконує функцію іменної частини складеного присудка (предикатива), після дієслів wisan бути та wairþan ставати, стати. Крім того, кількісний числівник ains, присвійні займенники, вказівний займенник jains той, а також деякі прикметники відмінюються тільки за сильною відміною (Див. таблицю 8).

Парадигма сильної відміни включає старі іменні форми, а також деякі нові флексії, тобто займенникові. Парадигма слабкої відміни утворюється за типом іменних основ на -n. Слабка відміна прикметників є специфічно германською інновацією та становить типологічну особливість давньогерманських мов.

Таблиця 8. Відмінювання прикметників (сильна відміна)

 

 

 

	Сильн	а відміна (-i-/jа-сер.р	основи)
чол.р.	жін.р.
однина
Наз.в.	hrains	hrain	hrains
Знах.в.	hrainjana	hrain	hrainja
Род.в	hrainis	hrainis	"hrainjaizos
Дав.в.	hrainjamma	hrainjamma	hrainjai
множина
Наз.в	hrainjai	hrainja	hrainjos
Знах.в.	hrainjans	hrainja	hrainjos
Род.в.	hrainjaize	hrainjaize	hrainjaizo
Дав.в.	hrainjaim	hrainjaim	hrainjaim

 

 

 

	Силь	на відміна (-а-сер.р	основи)
чол.р.	жін.р.
однина
Наз.в.	blinds, blind	blind, blindata	blinda
Знах.в.	blindana	blind, blindata	blinda
Род.в	blindis	blindis	blindaizos
Дав.в.	blindamma	blindamma	blindai
множина
Наз.в	blindai	blinda	blindos
Знах.в.	blindans	blinda	blindos
Род.в.	blindaize	blindaize	blindaizo
Дав.в.	blindaim	blindaim	blindaim

Таблиця 9. Відмінювання прикметників й дієприкметників теперішнього часу (слабка відміна)

 

	чол.р.	сер.р.	жін.р	.
однина
Наз.в.	nimands, nimanda	blinda	nimando	blindo	nimandei	blindo
Знах.в.	nimandan	blindan	nimando	blindo	nimandein	blindon
Род.в	nimandins	blindins	nimandins	blindins	nimandeins	blindons
Дав.в.	nimandin	blindin	nimandin	blindin	nimandein	blindon
множин а
Наз.в	nimandans	blindans	nimandona	blindona	nimandeins	blindons
Знах.в.	nimandans	blindans	nimandona	blindona	nimandeins	blindons
Род.в.	nimandane	blindane	nimandane	blindane	nimandeino	blindono
Дав.в.	nimandam	blindam	nimandam	blindam	nimandeim	blindom

Таблиця 10. Відмінювання прикметників вищого ступеня порівняння жіночий рід (слабка відміна)

 

	однина	множина
Наз.в.	swinþozei	SWinþOZeinS
Знах.в.	swinюozein	SWinþOZeinS
Род.в	swinюozeins	swinюozeino
Дав.в.	SWinþOZein	swinþozeim

ЗАЙМЕННИК

Займенники готської мови за своїми значеннями поділяються на такі розряди: особові, присвійні, зворотні, вказівні, відносні, питальні та неозначені.

Особові займенники можуть виражати граматичні категорії особи, числа та відмінка. Специфіка займенників третьої особи полягає в тому, що ці форми додатково також мають родове значення. Займенники першої та другої особи мають три парадигматичні форми числа: однину, множину і двоїну, що свідчить про деякі архаїчні риси готської системи особових займенників. Ця система відзначається також суплетивним характером деяких відмінкових форм, що пояснюється їх давнім походженням.

Таблиця 11. Відмінювання особових займенників

 

 

перша о соба
	однина	двоїна	множина
Наз.в. Знах.в. Род.в. Дав.в.	ik я mik meina mis	wit ми обидва ugkis *ugkara ugkis	weis ми uns, unsis unsara uns, unsis
друга особа
	однина	двоїна	множина
Наз.в. Знах.в. Род.в. Дав.в.	þи ти þикþеіпа us	*jut ви обидва igqis igqara igqis	jus ви izwis izwara izwis
третя особа
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
однина	множина	однина	множина	однина	множина
Наз.в. Знах.в. Род.в. Дав.в.	is він ina is imma	eis вони ins ize im	ita воно ita is imma	ija *ija *ize im	si вона ija izos izai	*ijos ijos izo im

Присвійні займенники творяться суплетивно від основ особових займенників за допомогою суфікса *-ein в однині та *-ar у двоїні та множині: meins мій, unsar наш, þеіns твій, izwar ваш та ін. Вважається, що присвійні займенники першої та другої особи лягли в основу родового відмінка особових займенників першої та другої особи. Навпаки, у функції присвійних займенників третьої особи часто вживаються форми родового відмінка особового займеника третьої особи однини або форма зворотно – присвійного займенника seins свій, його. Присвійні займенники за значенням і морфологічни-ми ознаками співвідносні з прикметниками. Вони відмінюються за типом сильної відміни прикметників.

Зворотні займенники. У готській мові існує один зворотний займенник, який зареєстровано тільки в окремих відмінкових формах: знахідний відмінок sik себе, родовий відмінок seina себе, давальний відмінок sis собі.

Вказівні займенники. У готській мові є кілька вказівних займенників. Займенники sa цей, jains той за парадигматичними ознаками співвідносні з відміною особового займенника третьої особи, а також із відмінковими формами сильної відміни прикметни-ка. Вказівні займенники мають граматичні категорії роду, числа, відмінка. Займенник sa часто вживається як детермінант при іменниках у функції, яка схожа з функцією артикля. Поширеним є вживання вказівного займенника в деяких стереотипних структурах, наприклад, у складі атрибутивної синтагми, при субстантивації прикметника або дієприкметника.

Складні вказівні займенники утворюються за допомогою енклітичної частки -uh, яка додається до основи вказівного займенника простої структури: sah цей же, той самий; þatuh це же; soh ця же.

Таблиця 12. Відмінювання вказівних займенників sa, sah

 

	чол.р.	сер.р.		жін.р.
Однина
Наз.в. Знах.в. Род.в. Дав.в.	sa юana юis юamma	sah юanuh юizuh юammuh	юata юata юis юamma	þatuh þatuh юizuh юammuh	so юo юizos юizai	soh юoh юizozuh юizaih
Множина
Наз.в. Знах.в. Род.в. Дав.в.	юai þans þize юaim	юaih юanzuh юizeh юaimuh	юo юo юize юaim	юoh юoh юizeh юaimuh	юos юos юizo юaim	юozuh юozuh юizoh юaimuh

Відносні займенники утворюються від вказівних за допомогою частки ei. Ця будова відносних займенників становить суто готську специфічну рису. Відносні займенники відмінюються за типом вказівного займенника sa (юata, so). Поряд з формою називного відмінка чоловічого роду однини використовується форма izei, ize (із is + ei), структура якої складається з форми особового займенника третьої особи is і відносної частки еі. Ця форма досить широко вживається як своєрідний відносний займенник в деяких підрядних реченнях. Форма називного відмінка жіночого роду однини sei (із si+еі) вживається частіше, ніж форма soei. М.М.Гухман вважає форми izei, sei реліктами старої системи відносних займенників третьої особи.

Таблиця 13.Відмінювання відносного займенника saei

 

	чол.р.	сер.р.	жін.р.
Однина
Наз.в. Знах.в. Род.в. Дав.в.	saei (izei, ize) юапеі юizei юammei	þatei þatei þizei þammei	soei (sei) юОЄІ юiZOZei юizaiei
Множина
Наз.в. Знах.в. Род.в. Дав.в.	þаіеі þanzei þizeei þаітеі	þоеі þоеі þiZeei þaimei	þOZei þOZei *þiZOei þaimei

Питальні займенники мають парадигматичні форми, які виражають родове значення. Вони зареєстровані тільки в однині. Структура відмінкових форм співвідноситься зі структурою відмінкових форм вказівного займенника sa.

Специфікою готської мови є наявність форми простого питального займенника #o (жін.р.), яка має граматичний

відповідник у давньоіндійській мові.

Специфічною морфолого-синтаксичною рисою питальних займенників є, з одного боку, їх керування залежним від них іменником у родовому відмінку множини, а з іншого - узгодження родової форми займенника в залежності від роду іменника, до якого він відноситься.

Таблиця 14. Відмінювання питального займенника #as

 

 

	Однина
чол.р.	сер.р.	жін.р.
Наз.в.	#as хто	#a що	#o
Знах.в.	#ana	#a	#o
Род.в.	#is	#is	*hjizos
Дав.в.	foamma	foamma	foizai
Орудн.в.		#е

Неозначені займенники. У готській мові ці займенники становлять гетерогенний клас, що включає як структурно прості, так і структурно складні неозначені займенники. Специфікою готської мови є утворення неозначених займенників за допомогою енклітичної частки uh, яка приєднується до питальних займенників.

Друга ареальна риса готських неозначених займенників -вживання конструкцій ni mannahun, ni ainshun, ni #ashun у значенні ніхто, в яких енклітична частка hun додається до іменника manna, а також питального займенника #as та числівника ains.

Неозначені займенники мають граматичні категорії роду, відмінка. Більшість цих займенників зареєстровано в однині.

Структурно простий займенник sums якийсь відмінюється за типом сильного прикметника.

Таблиця 15. Відмінювання неозначених займенників #azuh кожний; #arjizuh усякий

 

 

	Однина
чол.р.	сер.р.	жін.р.
Наз.в. Знах.в. Род.в. Дав.в.	bazuh; barjizuh banoh; barjanoh bizuh; barjizuh bammeh; barjammeh	#ah; #arjatoh #ah; *#arjatoh #izuh; *#arjizuh #ammeh; *#arjammeh	#oh; *#arjoh *#oh; #arjoh *#izozuh; *#arjizozuh *#izaih; *#arjaih

Таблиця 16. Відмінювання неозначеного займенника ainshun

 

 

	Однина
чол.р.	сер.р.	жін.р.
Наз.в. Знах.в. Род.в. Дав.в.	ainshun ainnohun, ainohun ainishun ainummehun	ainhun ainhun ainishun ainummehun	ainohun ainohun *ainaizoshun ainaihun

Форми складних неозначених, а також вказівних і відносних займенників, структура яких складається з додаванням енклітичних часток, зберігають роздільну оформлюваність, тобто у відмінкових формах флексія приєднується не до всієї словоформи, а тільки до одного з компонентів морфологічної структури займенника, частіше першого.

Таблиця 17. Відмінювання числівників twai два, *þreis mpu

 

 

	Однина
чол.р.	сер.р.	жін.р.
Наз.в. Знах.в. Род.в. Дав.в.	twai, *breis twans, brins twaddje, brije twaim, brim	twa, brija twa, brija twaddje, brije twaim, brim	twos, *breis twos, brins twaim

СЛОВОТВІРНІ ТАБЛИЦІ

Таблиця 1. Назви осіб

 

Суфікс	Рід іменника	Тип основи	Хар-ка твірної основи	Моделі похідних іменників
-eis с-г. –ja-(і-є.)	чол.	- ja-	відсубстантивна	hairda – hairdeis; asans - asneis; ragin - ragineis
-a-с-г. -an-(і-є.)	чол.	-n-	відсубстантивна, рідше віддієслівна	wilwan – wilwa; waurstw – waurstwa; spill – spilla; niutan – nuta (з аблаутом)
-ja-с-г.–jan-(і-є.)	чол.	-n-	відсубстантивна; рідше віддієслівна	kas - kasja; bandi -bandja; gub - gudja
-i-с-г. –jō-(і-є.)	жін.	-jo-	відсубстантивна	magus - mawi;bius -biwi
-0- С-Г.- цn, jцn- (і-є.)	жін.	-n-	відсубстантивна	swaihra - swaihro; garazna - garazno; nibjis - nibjo
-areis с-г.–аrі, запоз. з лат.	чол.	- ja-	відсубстантивна; пізніше віддієслівна	boka – bokareis; mota – motareis; lais - laisareis
-fabs герм.	чол.	-i-	відсубстантивна	hunda - hundafabs, brabs - brabfabs
-lo/la с-г.-l. (і-є.)	чол., жін. сер.р.	-n-	відсубстантивна	mawi – mawilo; barn – barnilo; magus - magula
-nd-(і-є.)	чол.	-nd-	віддієслівна (субстантивація дієприкметника І)	fijan - fijands; frijon -frijonds

Таблиця 2. Абстрактні назви

 

Суфікс	Рід імен-ника	Тип осно-ви	Хар-ка твірної основи	Моделі похідних іменників
-i-с-г. –ja- (і-є.)	сер.	-ja-	відсубстантивна, відприкметникова	andbahts - andbahti; reiks -reiki; barnisks - barniski; biuhts - biuhti
сг. -ц-; сг. -jц-	жін.	-o--jo-	віддієслівна	giban – giba; graban – graba; groba (з аблаутом); haitan – haiti; bindan – bandi (з аблаутом);
-n-, -sn-с-г. –nі-, -snі (і-є.)	жін.	-i-	віддієслівна	usbeidan – usbeisns; teihan – taikns (з аблаутом); anabiudan – anabusns (з аблаутом);
-ains-с-г. -aini-	жін.	-i-	віддієслівна (слб. дієсл. 3)	liban - libains; bauan -bauains; anakunnan -anakmmains
-цns-с-г. -цni-	жін.	-i-	віддієслівна (слб. дієсл. 2)	salbon - salbons; labon -labons
-eins-с-г.- Ini	жін.	-І-/-0-	віддієслівна (слб. дієсл.1)	daupjan – daupeins; laisjan – laiseins; uslausjan – uslauseins
-ei с-г.- In (-ein)	жін.	-n-	відприкметникова	hauhs - hauhei; audags -audagei; baursus - baurstei
-ubni/ufni-	жін. сер.	-jo--ja-	віддієслівна, відсубстантивна	fastan - fastubni; fraisan -fraistubni; wunds - wundufni
-d, -t, -b, -ss с-г.-t, - ssi (і-є.-ti)	жін.	-i-	віддієслівна	aigan - aihts; gaskapjan -gaskafts; gaqiman - gaqumbs(3 аблаутом); gabairan -gabaurbs(3 аблаутом); usstandan - usstass
-tus-, -dus--bus с-г.- bll/ЦU- (І-є.)	чол.	-u-	віддієслівна, іноді відсубстантивна	wahsjan - wahstus; wraton -wratodus
-ida, -фас-г. -ibц/-iЦц (і-є.)	жін.	-o-	відприкметникова або віддієслівна	diups - diupiba; aubs(aubeis) -aubida; wairbs - wairbida
-assus -nassus с-г. -assu(i-є.)	чол.	-u-	віддієслівна, відсубстантивна	skalkinon - skalkinassus; lekeis - lekinon - lekinassus; biudans - biudinassus
-du{)s-с-г. -da\>-	жін.	-i-	відприкметникова	mikils - mikildubs

Таблиця 3

 

Суфікс	Тип основи	Характеристика твірної основи	Моделі похідних прикметників
-eins c-г. -In(-ein) (і-є.)	-a-	відсубстантивна	gaits - gaiteins; airba -airbeins; stains - staineins
-ag(-ah); -eig; -ug; ig с-г. - ag, -ig, -ug (i-є.)	-a-	відсубстантивна; рідше відприкметникова	stains - stainahs; mops -modags; mahts - mahteigs; handus - handugs
-isks c-г. -iska (і-є..)	-a-	відсубстантивна	manna – mannisks; barn – barnisks; fon – funisks; Iudaius – Iudaiwisks
-leiks с-г. -ІІк (герм.)	-a-	відзайменникова; відприслівна; рідше відсубстантивна; відприкметникова	swa - swaleiks; sama -samaleiks
-wairbs (rePM.)	-a-	відприйменникова	wiþra – wiþrawairþs; and – andwairþs; ana -anawairюs
-laus (герм.)	-a-	відсубстантивна	akran – akranalaus
-kunds (герм.)	-а-	відсубстантивна	airpa - airpakunds

Таблиця 4. Слабкі дієслова 1 і 2 класів

 

 

 

Суфікс	Варіант моделі	Характеристика твірної основи	Моделі похідних дієслів
-jan-с-г. -jan-(слабкі дієслова 1 класу)	а)без аблауту б)з аблаутом в) з аблаутом і префіксацією	віддієслівна (слн. дієсл.)	faran – farjan ligan – lagjan; drigkan – dragkjan brinnan – gabrannjan; driusan – gadrausjan
а) без префіксації б) з префіксацією	відприкметникова	bairhts - bairhtjan; fulls - fulljan; hauhs - hauhjan; braks - brakjan fagrs - gafahrjan
	відсубстантивна	augo – augjan; namo – namnjan; andbahts – andbahtjan; huhrus – huggrjan

 

 

Суфікс	Варіант моделі	Характеристика твірної основи	Моделі похідних дієслів
-on-с-г.-ō, -ōja-(слабкі дієслова 2 класу)	-on-	віддієслівна (слн. дієсл.) відприкметникова відсубстантивна	mitan - miton wairbs - wairbon; galeiks - galeikon fisks - fiskon; gredus - gredon; idreiga - idreigon; kara - karon; ragin - raginon
-inon-	відсубстантивна	skalks - skalkinon; lekeis - lekinon; reiks - reikinon

Таблиця 5. Слабкі дієслова 3 і 4 класів

 

 

 

Суфікс	Варіант моделі	Характеристика твірної основи	Моделі похідних дієслів
-an-с-г.-ē, -ēi (слабкі дієслова 3 класу)	а) без префіксації б) з префіксацією	відсубстантивна	saurga - saurgan bius - gabiwan
	відприкметникова	swers – sweran; arms – arman; weihs - weihan
-nan (слабкі дієслова 4 класу) с-г.-na/-nō	а) з префіксацією б) з аблаутом і префіксацією в) з аблаутом	віддієслівна (слн. дієсл.)	galukan - galuknan; brikan - usbruknan; giutan - usgutnan gabairsan - gabaursnan; diskreitan - diskritnan
а) без префіксації б) з префіксацією	відприкметникова	falls - fullnan; swinbs - swinbnan; mikils - mikilnan; hails - gahailnan; blinds - afblindnan

 

ФОНЕТИЧНІ ТАБЛИЦІ

Таблиця 1. Відповідність готських голосних у наголошеному

Кореневого голосного).

 

 

 

 

 

с-г	гот.	ді.	да.	дфр.	дс.	двн.
a	а <a>	a(d, 0, аз, е)	ж, а (ea, e)	а (e,o)	а (e)	а (e)
e	I (є) <i>	e (0, ja, j<?, [Ю])	e (eo, ie)	е (а рідко)	е	e(s)
I	I(е,У)	1(io, eo)
o	u (3) <u>	0(0)	o (e)	o,u	o	o
u	u (o,y)	u (y)	u (e)	u	u
a:	a: <a>	a:	a: (o:)	a: (o:)	a:	a:
аз:	e: <e>	a: (аз:, з:)	Јe: (e:, ea:)	e:	a: (e:)	a:
e:	e:	e:	e: (ēi, дi)	e:	io/ia, ie
i:	i: <ei>	i:	i: (io,eo)	i:	i:	i:
o:	o: <o>	o: (0:, d:)	o: (e:)	o: (e:)	o:	uo/ua
u:	u: <u>	u: (y:)	u: (y:)	u: (e:)	u:	u:
ai	ai? є? є:? <ai>	ei (a:)	a: (a;:)	a:, e: (ei, ai)	e:	ei/ai (e:)
au	au? d:?d? <au>	au (ey)	ea: (ie:, i:)	a: (e:)	o:	ou/au (o:)
eu	iu <iu>	jу (jъ)	ео:	iд(iu)	eo, io(eu, iu)	ео, іо (іu)
iu	jъ (jу, y:)	io: (ie:)	iu, io	iu	iu

Примітка:

1. У дужках () вказані голосні, які виникли як результат найбільш істотних фонетичних змін наголошеного вокалізму в окремих давньогерманських мовах.

2. Для готської мови в < > вказані відповідні графеми. Графеми <o>, <e>, <ei> завжди позначають довгі голосні.

Таблиця 2. Відповідність готських приголосних приголосним в інших давньогерманських мовах