Процес стратегічної сегментації

 

	G

Стратегічна зона господарювання – це окремий сегмент зовнішнього оточення підприємства, на який воно має вихід або прагне до нього в перспективі.

 

 

 

 

Рис. 8.1. Характеристика СЗГ

 

G

Стратегічна сегментація зовнішнього середовища підприємства – це процес виділення стратегічних зон господарювання.

 

 

 

Рис. 8.2. Параметри стратегічної сегментації

 

 

Рис. 8.3. Процес стратегічної сегментації

!

Для аналізу та оцінки стану СЗГ використовують параметри, які характеризують перспективи розвитку СЗГ.

 

 

 

Рис. 8.4. Параметри перспектив розвитку СЗГ

 

2. Оцінка привабливості СЗГ

 

	G

Привабливість СЗГ – це сукупність сприятливих умов функціонування підприємства, які забезпечують йому конкурентні переваги в СЗГ.

	!

 

Сполучення перспектив зростання (П_зрост.) СЗГ, параметрів рентабельності (П_рент.) та рівня нестабільності надає можливість одержання загальної оцінки привабливості СЗГ у майбутньому.

 

	G

Оцінка привабливості СЗГ (П_СЗГ) здійснюється за такою формулою:

де Т_с – сприятливі тенденції

Т_н – несприятливі тенденції

a, b, c, d – коефіцієнти значущості кожного параметра

 

Таблиця 8.1

Оцінка перспектив зростання СЗГ

 

Показники	Оцінка
Кількісна	Якісна
Темпи зростання відповідної галузі	–5 +5	Зменшується Без змін Зростає
Приріст кількості споживачів	–5 +5	Зменшується Без змін Зростає
Динаміка географічного розширення ринку	–5 +5	Звуження Без змін Розширення
Ступінь оновлення продукції	–5 +5	Знизиться Без змін Зросте
Ступінь оновлення технології	–5 +5	Знизиться Без змін Зросте
Сприятливі фактори	–5 +5	Зменшиться Без змін Зросте
Несприятливі фактори	–5 +5	Зростуть Без змін Зменшаться
Загальна оцінка перспектив зростання за шкалою

 

Таблиця 8.2

Оцінка перспектив рентабельності СЗГ

 

Загальна оцінка змін рентабельності

Показники	Оцінка
Якісна	Кількісна
Діапазон коливань рівня рентабельності	Значний Незначний	–5 +5
Коливання об’ємів продаж	Значний Незначний	–5 +5
Коливання цін	Дуже великі Без змін Відсутні	–5 +5
Оновлення складу продукції	Рідко Без змін Часто	–5 +5
Витрати на НДДКР	Малі Високі	–5 +5
Циклічність попиту	Відсутня Дуже велика	+5 –5
Час розробки нової продукції	Тривале Коротке	–5 +5
	Таблиця 8.3   Оцінка рівня нестабільності зовнішнього середовища   Показники Оцінка     Якісна Кількісна
Стабільність структури ринку	Низька Висока	–5 +5
Агресивність провідних конкурентів	Низька Висока	+5 –5
Конкуренція зарубіжних фірм	Дуже сильна Слабка	–5 +5
Конкуренція на ринках ресурсів	Сильна Слабка	–5 +5

Закінчення табл. 8.3

 

Ступінь задоволеності споживачів	Дуже висока Низька	–5 +5
Державне регулювання конкуренції	Дуже жорстке Відсутнє	–5 +5
Державне регулювання виробництва товарів	Дуже жорстке Відсутнє	–5 +5
Тиск споживачів	Слабке Сильне	–5 +5
Державне регулювання витрат	Послабиться Більш жорстке	+5 –5
Загальна оцінка рівня нестабіль­ності зовнішнього середовища

 

 

3. Вибір стратегічних позицій підприємства в СЗГ

	!

Вибір стратегічних позицій підприємства в привабливих СЗГ здійс­нюється на підставі використання стратегічних базових підходів (матриця "БКГ", матриця "Мак-Кінзі", "Shell/ДРМ, матриця Санкт-Петербурзького державного технічного університету (СПбТУ)

 

Відносна частка ринку

 

		Велика	Мала
Темп зростання ринку	Високий	"Зірки" Оптимізувати інвестиції. Доцільно змінювати позиції	"Знак питання" Потребує глибокого аналізу з метою прийняття рішень щодо зміцнення позиції / скорочення бізнесу
Низький	"Дійні корови" Жорсткий контроль інвестицій. Одержання максимального прибутку	"Собаки" Вихід з ринку, скорочення діяльності

 

Рис. 8.5. Матриця "Темп зростання ринку – Частка ринку"

 

 

Рис. 8.6. Матриця "Привабливість СЗГ – конкурентні позиції"

 

 

 

 

Рис. 8.7. Модель Shell/DPM

Інтенсифікувати обслуговування прийнятного набору СЗГ	Інтенсифікувати інвестиції у вдосконалення СПФ
Захоплювати нові СЗГ в інших країнах	Змінювати місію підприємства, формувати новий набір СЗГ

Високий Низький СПФ

 

Рис.8.8. Матриця СПбТУ

 

4. Особливості управління
стратегічним набором СЗГ

 

	!

Управління стратегічним набором СЗГ здійснюють струк­турні підрозділи підприємства – стратегічні центри госпо­дарювання (СЦГ).

	G

СЦГ – це структурний підрозділ, який відповідає за розробку стратегій підприємства (а іноді за реалізацію стратегії)
в одній або декількох стратегічних зон господарювання.

 

 

!

В управлінні набором СЗГ використовуються концепції стратегічної гнучкості та синергізму.

 

!

Стратегічна гнучкість підприємства – це здатність до ефективного варіювання цілями, що забезпечує своєчасну зміну набору СЗГ та зміну товарної, цінової та інвестиційної політики. Таким чином забезпечується незалежність під­приємства до однієї СЗГ з точки зору її впливу на його життєздатність.

Стратегічна гнучкість підприємства забезпечується шляхом моніторингу ринку та випереджувальної зміни набору СЗГ.

!

У загальноекономічному розумінні синергізм – це реакція підприємства на комбінований вплив двох або декількох факторів, яка характеризується отриманням більшого ефекту від дії незалежних факторів.

G

Ефект синергізму формалізується таким чином: 2+2=5

 

G

Способи оцінки синергійного ефекту:

 

1. Оцінка скорочення затрат у випадку сумісного ведення операцій при даному рівні заходів.

2. Оцінка збільшення прибутку при даному рівні інвестицій.

!

!

Основним джерелом синергізму є використання єдиних виробничих потужностей та видів ресурсів, створення єдиної для всіх СЗГ виробничої та соціальної інфраструктури.

 

Для забезпечення життєздатності підприємства в умовах нестабільності, інтенсивної конкуренції в обраних СЗГ особливої актуальності набуває використання концепції синергізму.

 

Контрольні питання

 

1. Дайте визначення поняття "стратегічна зона господарювання (СЗГ)".

2. Як називається процес виділення СЗГ?

3. Назвіть параметри стратегічної сегментації.

4. Охарактеризуйте етапи процесу стратегічної сегментації.

5. Які параметри використовуються для характеристики перспектив розвитку СЗГ?

6. Яка СЗГ вважається привабливою для підприємства?

7. За якою формулою здійснюється оцінка привабливості СЗГ?

8. Який інструментарій використовується для оцінки перспектив зростання СЗГ?

9. Який інструментарій використовується для оцінки перспектив рентабельності СЗГ?

10. Які матриці (стратегічні базові підходи) використовуються для вибору стратегічних позицій підприємства в привабливих СЗГ?

11. Охарактеризуйте зміст моделі Мак-Кінзі.

12. Охарактеризуйте зміст моделі "Shell/DPM".

13. Охарактеризуйте зміст моделі СПбТУ.

14. Який структурний підрозділ підприємства здійснює управління набором СЗГ?

15. Назвіть ознаки належності виробничих підрозділів підприємства до СЦГ.

16. Розкрийте зміст концепції стратегічної гнучкості в управлінні набором СЗГ.

 

17. Яким чином інтерпретується синергійний ефект?

18. Які способи використовуються для оцінки синергійного ефекту в управлінні СЗГ?

19. Назвіть основні джерела синергійного ефекту в управлінні набором СЗГ.

 

ТЕМА 9. Моделі стратегічного
управління в умовах нестабільності
зовнішнього середовища

 

План лекції

 

1. Оцінка рівня нестабільності зовнішнього середовища.

2. Системи управління підприємством в умовах нестабільності зовнішнього середовища: характеристика та вибір.

 

Література: 5, 20, 26, 28, 36, 39, 47, 50, 52.

Ключові слова: рівень нестабільності зовнішнього середовища, типи систем управління підприємством залежно від рівня нестабільності зовнішнього середовища, "сильні" та "слабкі" сигнали зовнішнього середовища.

 

 

1. Оцінка рівня нестабільності
зовнішнього середовища

 

	!

Оцінка рівня нестабільності зовнішнього середовища підпри­ємства здійснюється за шкалою І. Ансоффа.

 

 

Таблиця 9.1

Шкала для оцінки нестабільності зовнішнього середовища (за І.Ансоффом)

 

Чим більш нестабільне та складне зовнішнє середовище, тим більш ускладнюється система управління підприємством

 

 

2. Системи управління підприємством в умовах нестабільності зовнішнього середовища: характеристика та вибір

 

	G

Залежно від рівня нестабільності зовнішнього середовища в теорії менеджменту виділяють такі типи систем управління:

· системи управління підприємством в умовах відносно стабільного зовнішнього середовища

· системи управління підприємством в умовах динамічного зовнішнього середовища

· системи управління підприємством в умовах кризової ситуації

 

 

 

Рис.9.1. Системи управління підприємством в умовах відносно стабільного зовнішнього середовища

 

 

Рис. 9.2. Системи управління підприємством в динамічному зовнішньому середовищі

 

Рис. 9.3. Системи управління підприємством в кризових умовах

 

 

!

Управління на підставі ранжирування стратегічних завдань передбачає упорядкування завдань за пріоритетністю та терміновістю виконання.

 

	!

Управління за "слабкими сигналами" передбачає прийняття управлінських рішень на підставі своєчасного виявлення "слабких" сигналів зовнішнього середовища.

 

	G

"Слабкі" сигнали зовнішнього середовища – це проблеми, які відомі за ранніми та неточними ознаками.

 

G

"Сильні" сигнали зовнішнього середовища – це очевидні конкретні проблеми для підприємства.

 

	!

Управління в умовах несподіваних подій передбачає введення на підприємстві надзвичайного становища, протягом якого кардинально перерозподіляються обов’язки вищого керівного складу.

 

Контрольні питання

 

1. Охарактеризуйте шкалу для оцінки рівня нестабільності зовнішнього середовища (за І.Ансоффом).

2. Назвіть типи системи управління підприємством залежно від рівня нестабільності зовнішнього середовища.

3. Які системи управління підприємством використовуються в умовах відносно стабільного зовнішнього середовища?

4. Які системи управління підприємством використовуються в динамічних умовах зовнішнього середовища?

5. Які системи управління підприємством використовуються в кризових умовах?

6. Охарактеризуйте зміст системи управління на підставі ранжирування стратегічних завдань.

7. Охарактеризуйте зміст системи управління за "слабкими сигналами".

8. Дайте визначення слабким сигналам зовнішнього середовища.

9. Охарактеризуйте зміст системи управління в умовах несподіваних подій.

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. України: поступ у ХХІ століття. "Стратегія економічної та соціаль­ної політики на 2000–2004 рр.": Послання Президента України до Верховної Ради України // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 6. – С. 5–12.

2. Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. – М.: ОАО "Типография и новости", 2002.

3. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия: / Пер. с анг. – СПб.: Питер Ком, 1999.

4. Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с анг. – М.: Экономика, 1989.

5. Бланк И.А. Торговый менеджмент. – К.: УФИМГ, 1997.

6. Борман Д. и др. Менеджмент: предпринимательская деятельность в рыночной экономике. – Гамбург, 1992.

7. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента: Пер. с англ. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.

8. Винокуров В. А. Организация стратегического управления на предприятии. – М.: Центр экон. и марк., 1996.

9. Виссема Х. Стратегический менеджмент и предпринимательство: возможности для будущего процветания: Пер. с англ. – М.: Финпресс, 2000.

10. Виханский О. С. Стратегическое управление: учебник. – М.: Издво МГУ, 1995.

11. Водачек Л., Водачкова О. Стратегия управления инновациями на предприятии. - М.: Экономика, 1989.

12. Володькина М.В. Стратегический менеджмент: Учеб. пособие. – К.: Знання-Прес, 2002.

13. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління. Графічне моделювання: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2000.

14. Герчикова И. Н. Менеджмент. – М.: Изд-во объединение "ЮНИТИ" "Банки и биржи, 1994.

15. Глобальная стратегия международных монополий США. Эконо­мический аспект. – М.: Наука, 1988.

16. Гончаров В. В. В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала (опыт лучших промыш­ленных фирм США, Японии, стран Западной Европы). – М.: МП "Сувенир", 1995.

17. Драккер П. Ф. Управление, нацеленное на результаты: Пер. с англ. – М.: Школа бизнеса, 1993.

18. Ефремов В.С, Стартегия бизнеса. Концепция и метод плани­рования: Учеб. пособие. – М.: Финпресс, 1998.

19. Забелин П.В., Моисеева Н.К. Основы стратегического управления: Учеб. пособие. – М., 1997.

20. Зуб А.Т. Стратегический менеджмент: теория и практика: Учеб. пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2002.

21. Как работают японские предприятия: Сокр. пер. с англ. / Леонена и др. – М.: Экономика, 1989.

22. Карлоф Б. Деловая стратегия: концепции, содержание, символы: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1991.

23. Клиланд Д., Кинг У. Стратегическое планирование и хозяйствен­ная политика. – М.: Прогресс, 1982.

24. Коно Т. Стратегия и структура японских предприятий. – М.: Прогресс, 1987.

25. Круглов М. И. Стратегическое управление компанией. – М.: Рус. делов. лит-ра, 1998.

26. Куденко Н.В. Стратегічний маркетинг: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1998.

27. Люкшинов А.Н. Стратегический менеджмент: Учеб. пособ. для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2000.

28. Марк К. Стратегический менеджмент: курс лекций – М.: ИНФРА-М, Новосибирск, 1999.

29. Мерсер Д. ИБМ. Управление в самой преуспевающей корпорации мира. – М.: Прогресс, 1991.

30. Мескон М. X. и др. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 1992.

31. Минцберг Г., Кузинн Дж.Б., Гошал С. Стратегический процесс: Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2001.

32. Мізюк В.М. Стратегічне управління підприємством: Підручник – Львів: "Коопосвіта"

33. Нємцов В.Д., Довганьо Л.Є. Стратегічний менеджмент: Навч. посіб. – К.: КПІ, 2001.

34. Пакер Д. Стратегическре рыночное управление / Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2002

35. Паркинсон С.Н. Эти невероятные японцы. Принципы японского управления. – М.: Техник, шк. бизнеса, 1994.

36. Пастухова В.В., Полонская Н.А. Использование SWOT-анализа в процессе выбора глобальной стратегии предприятия, Практи­ческое пособие – Донецк: Донбасс, 1998

37. Петров А.Н. Методология выработки стратегии развития пред­приятия. – СПб.: Управление экономикой и финансами, 1992.

38. Пивоваров И. С. Стратегический менеджмент холдинга. – СПб., 1994.

39. Попов С.А. Стратегическое управление: 17-модульная программа для менеджеров "Управление развитием организаций". Модель 4. – М.: ИНФРА, 1997.

40. Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. / Под ред. В.Д. Щетинина. – М.: Междунар. отношения, 1993.

41. Пярнигс Ю.Э., Савенкова Т.И. Стратегия и тактика гибкого управления. – М.: Финансы и статистика, 1991.

42. Степанов М.В. Стратегия хозяйственного поведения корпорации США. – М.: Наука, 1990.

43. Стерлин А.В., Тулин Н.В. Стратегическое планирование в промыш­ленных корпорациях США: Опыт развития и новые явления. – М.: Наука,1990.

44. Стратегическое планирование / Под ред. Э.А.Уткина – М.: ТАНДЭМ, 1998.

45. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / Под общ. ред. проф. А. П. Градова, Б. И. Кузина). – СПб.: Спец. лит-ра, 1996.

46. Тацуно С. Стратегия - технополисы. - М.: Прогресс, 1989.

47. Томпсон А., Стрикенд А. Стратегический менеджмент. – М.: Банки и биржи, 1998.

48. Тренев Н.Н. Стратегическое управление: Учеб. пособ. для вузов. – М.: Приор, 2000.

49. Ушакова Н.Н. и др. Экономическая стратегия деятельности торго­вого предприятия в условиях рыночной эконоимики. – К.: УкрИНТЭИ, 1993.

50. Фатхутдинов Р. А. Стратегический менеджмент: Учеб. пособие. – М.: ЗАО "Бизнес-школа", 1997.

51. Шершньова З.С., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1999.

52. Экономическая стратегия фирмы: Учеб. пособие / Под редакцией проф. А. П.Градова. – СПб.: Спец. лит-ра, 1995.

53. Эти невероятные японцы / В. Вахрушев Принципы японского управления. – М.: Технологич. школа бизнеса, 1992.

54. http://www.aup.ru

55. http://www.cfin.ru

56. http://www.delbusiness.ru

57. http://management.com.uf

58. http://www.management.ru