Класифікація методів економічного аналізу

1. Традиційні методи обробки інформації: 2. Факторні методи:

· Порівняння і моделювання; · Елімінування, у т.ч.:

· Графічний; © ланцюгові підстановки;

· Групування; © абсолютні різниці;

· Балансовий тощо. © відносні різниці.

· Інтегральний тощо.

3. Способи оптимізації показників:

· Економіко-математичні;

· Програмування;

· Теорія масового обслуговування;

· Теорія ігор тощо.

Розглянемо деякі з методів.

Порівняння - це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, зіставлення з іншими одноякісними предметами (явищами). Звичайно, порівняння проводять з еталонами: нормами, плановими показниками, середніми даними тощо.

У практиці ЕА найчастіше використовують такі порівняння:

· з поточними і перспективними планами;

· з фактичними показниками за минулий період;

· з показниками споріднених (або конкуруючих) підприємств;

· з найвищими або середніми показниками у галузі;

· з показниками підприємств інших країн тощо.

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання, при якому будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), які замінюють в уяві аналітиків дійсні предмети або явища. Моделі можуть бути матеріальні (фізичні) і абстрактні. З-поміж останніх виділяють: описові (словесні), графічні, математичні.

За допомогою моделей досліджують сутність предметів та явищ найбільш простим і дешевим способом, що сприяє швидкому накопиченню необхідних знань.

Балансовий метод - У колишньому СРСР балансовий метод був головним у плануванні. Різновидом балансового методу є сальдовий метод. За його допомогою можна визначити величину останнього фактора, якщо вже відомий вплив усіх інших факторів, крім нього, і загальна зміна результативного показника. (Сальдо – залишок). Цей метод дуже доречний там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора технічно складний або трудомісткий. Проте слід дуже обережно користуватись цим методом, бо будь-який прорахунок на попередніх етапах призводить автоматично до помилки на останній стадії розрахунку.

Метод елімінування (від лат.eliminare – виключати, усувати) дозволяє при великій кількості факторів оцінити вплив кожного з них на величину результативного показника шляхом виключення, усунення впливу інших, незмінних факторів.

У практиці ЕА застосовують кілька способів елімінування. Розглянемо три з них: ланцюгові підстановки, абсолютні та відносні різниці.

Найбільш універсальним є спосіб ланцюгових підстановок. Він дозволяє виявити вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного фактора на його фактичну величину у звітному періоді.

Розглянемо конкретний приклад.

Обсяг валової продукції (далі - ВП) можна представити у вигляді 4-х факторної моделі:

ВП = ЧР * Д * Т * В г, (1)

де ЧР – середньорічна чисельність робочих на підприємстві, люд.;

Д - кількість днів, відпрацьованих одним робочим за рік;

Т - середня тривалість робочого дня, годин;

В г – середньогодинний виробіток продукції одним робочим, грн.

Таблиця 1 – Дані для факторного аналізу обсягу валової продукції

 

№ з\п	Назва показника	Умовне позна-чення	План	Факт	Виконання плану, %	Відносне відхилення, %	Абсолютне відхилення (+, -)
	Валова продукція, тис.грн	ВП	160 000	240 000		50.0	+ 80 000
	Середньорічна чисельність робочих, люд	ЧР	1 000	1 200		20.0	+ 200
	Відпрацьовано усіма робочими за рік: - днів - годин	S Д t	250 000 2 000 000	307 200 2 334 720	122.88 116.736	22.88 16.736	+ 57 200 + 334 720
	Середньорічний виробіток одного робочого, тис.грн	В р	? 160			25.0	+ 40
	Кількість відпрацьованих днів одним робочим за рік	Д	? 250		102.4	2.4	+ 6
	Середньоденний виробіток одного робочого, грн.	В д	? 640	781.25	122.1	22.1	+ 141.25
	Середня тривалість робочого дня, годин	Т	? 8	7.6		-5.0	- 0.4
	Середньогодинний виробіток одного робочого, грн.	В г	? 80	102.796	128.5	28.5	+ 22.796

 

Об’єкт аналізу - понадплановий випуск валової продукції на суму 80 млн.грн.

Перед аналізом слід зазначити, що алгебраїчна сума впливу факторів обов’язково повинна дорівнювати об’єкту аналізу, тобто змінам результативного показника (у даному прикладі це - обсяг валової продукції). В протилежному випадку – це свідчить про припущення помилок.

Отже, 4 – факторна модель валової продукції:

ВП = ЧР * Д * Т * В г

Тоді за методикою способу ланцюгових підстановок:

ВП пл = ЧР пл * Д пл * Т пл * В г пл

ВП пл = 1 000 * 250 * 8 * 80 = 160 000 тис.грн

ВП умов 1 = ЧР ф * Д пл * Т пл * В г пл

ВП умов 1 = 1 200 * 250 * 8 * 80 = 192 000 тис.грн

ВП умов 2 = ЧР ф * Д ф * Т пл * В г пл

ВП умов 2 = 1 200 * 256 * 8 * 80 = 196 608 тис.грн

ВП умов 3 = ЧР ф * Д ф * Т ф * В г пл

ВП умов 3 = 1 200 * 256 * 7.6 * 80 = 186 778 тис.грн

ВП ф = ЧР ф * Д ф * Т ф * В г ф

ВП ф = 1 200 * 256 * 7.6 * 102.796 = 240 000 тис.грн

Таким чином, на понадплановий випуск валової продукції на суму 80 000 тис.грн вплинули такі фактори:

а) збільшення чисельності робочих:

D ВП чр = ВП умов 1 – ВП пл = 192 000 –160 000 = + 32 000 тис.грн

б) збільшення кількості днів, відпрацьованих одним робочим за рік:

D ВП д = ВП умов 2 – ВП умов 1 = 196 608 – 192 000 = + 4 608 тис.грн

в) зменшення середньої тривалості робочого дня:

D ВП т = ВП умов 3 – ВП умов 2 = 186 778 –196 608 = - 9 830 тис.грн

г ) збільшення середньогодинного виробітку одного робочого:

D ВП в г = ВП ф - ВП умов 3 = 240 000 - 186 778 = + 53 222 тис.грн

--------------------------

Разом + 80 000 тис.грн

Спосіб абсолютних різниць – одна з модифікацій елімінування. Як і спосіб ланцюгових підстановок, він використовується для розрахунку впливу факторів на зміну результативного показника (у нашому прикладі це – валова продукція). І хоча його використання обмежене, завдяки своїй простоті він набув широкого застосування в ЕА.

Особливо ефективно він використовується у тому випадку, якщо вихідні дані вже включають у себе абсолютні відхилення факторів. При його використанні величина впливу факторів розраховується множенням абсолютного приросту вивчаємого фактора на планову величину факторів, які знаходяться у математичній моделі праворуч від нього, і на фактичну величину факторів, які знаходяться ліворуч від нього. Це видно з моделі нижче.

Розглянемо алгоритм розрахунку для мультипликативної факторної моделі типу

X = a * b * c *d. Маємо планові і фактичні показники, а також їх абсолютні відхилення:

D a = а ф – а пл; D b = b ф – b пл; D с = с ф – с пл; D d = d ф – d пл. (2)

Алгоритм:

D Х а = D а * b пл * c пл * d пл

D Х b = а ф * D b * c пл * d пл

D Х с = а ф * b ф * D c * d пл

D Х d = а ф * b ф * c ф * D d

Як бачимо з наведеної схеми, розрахунок базується на послідовній заміні планових значень факторних показників на їх відхилення, а потім на фактичні показники.

Використаємо спосіб абсолютних різниць для нашого прикладу.

Тоді: D ВП чр = (ЧР ф –ЧР пл) * Д пл * Т пл * В г пл

D ВП чр = (1 200 – 1 000) * 250 * 8.0 * 80.0 = + 32 000 тис.грн

D ВП д = ЧР ф * (Д ф – Д пл) * Т пл * В г пл

D ВП д = 1 200 * (256 – 250) * 8.0 * 80.0 = + 4 608 тис.грн

D ВП т = ЧР ф * Д ф * (Т ф – Т пл) * В г пл

D ВП т = 1 200 * 256 * (7.6 - 8.0) * 80.0 = - 9 830 тис.грн

D ВП в г = ЧР ф * Д ф * Т ф * (В г ф – В г пл)

D ВП в г= 1 200 * 256 * 7.6 * (102.796 - 80.0) = + 53 222 тис.грн

------------------------

Разом + 80 000 тис.грн

Таким чином, спосіб абсолютних різниць дає ті ж результати, що і спосіб ланцюгових підстановок. Тут теж треба слідкувати, щоб алгебраїчна сума змін факторів дорівнювала величині загальної зміни результативного показника.

Далі розглянемо спосіб відносних різниць, який теж використовується для вимірювання впливу факторів на зміну результативного показника. Він простіший за ланцюгові підстановки, що за певних обставин робить його дуже ефективним. Особливо, коли вихідні дані включають вже розраховані раніше відносні відхилення показників в % або в коефіцієнтному вигляді.

Розглянемо методику розрахунків для мультиплікативної моделі виду:

Х = а * b * c

Спочатку необхідно обчислити відносні відхилення факторних показників:

А ф – а пл b ф – b пл с ф – с пл

D а % = --------------- * 100; D b % = ---------------- * 100; D с % = ---------------- * 100

А пл b пл с пл

Тоді відхилення результативного показника за рахунок кожного фактора обчислюється таким чином:

Х пл * D а % (Х пл + DХ а) * D b % (Х пл + DХ а + D Х b) * Dс %

DХ а = -----------------; D Х b = -------------------------------; D Х с = --------------------------------------

100 100 100

Згідно цьому правилу, для розрахунку впливу першого фактору необхідно планову (базисну) величину результативного показника помножити на відносне відхилення першого фактора і результат поділити на 100.

Для розрахунку впливу другого фактору треба до планової величини результативного показника додати зміну його за рахунок першого фактору і тоді одержану суму помножити на відносне відхилення другого фактора і результат поділити на 100.

Вплив третього фактору обчислюється аналогічно.

Розглянемо цю методику на нашому прикладі:

ВП пл * D ЧР % 160 000 * 20 %

D ВП чр = --------------------- = ----------------------- = + 32 000

100 100

(ВП пл + D ВП чр) * D Д % (160 000 + 32 000) * 2.4 %

D ВП д =--------------------------------------- = ------------------------------------ = + 4 608

100 100

(ВП пл + D ВП чр + D ВП д) * DТ % (160 000 + 32 000 + 4 608)* (- 5) %

D ВП т = ---------------------------------------------------- = --------------------------------------------------- = - 9 830

100 100

(ВП пл + D ВП чр + D ВП д + D ВП т) * DВ г %

D ВП в г = ----------------------------------------------------------------

(160 000 + 32 000 + 4 608 – 9 830) * 28.5 %

D ВП в г = --------------------------------------------------------------- = + 53 222

-------------------------------

Разом + 80 000 тис.грн

Як бачимо, результати розрахунків ті ж, що і при використанні попередніх способів. Спосіб відносних різниць зручно використовувати, коли треба розрахувати вплив великого комплексу факторів (8 - 10 і більше). Тоді на відміну від попередніх способів значно скорочується кількість розрахунків.