Тема 1 : предмет і види економічного аналізу ( ЕА )

ТЕМА 1: ПРЕДМЕТ І ВИДИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ (ЕА)

1. Поняття аналізу взагалі та економічного аналізу, його значення в умовах ринкової економіки.

2. Предмет, зміст і задачі ЕА. Характеристика вимог до ЕА.

3. Види ЕА, їх коротка характеристика.

4. Основні категорії ЕА: ресурси, фактори, резерви.

5. Основні функції економіко-аналітичної групи.

1. Вивчення явищ природи, суспільного та, навіть, особистого життя людини неможливе без аналізу. Аналітичні здібності людини виникли та удосконалюються у зв’язку з необхідністю постійної оцінки своїх дій в умовах навколишнього середовища. Це завжди спонукало до пошуку найбільш ефективних методів праці, використання ресурсів.

Сам термін “ аналіз “ походить від грецького слова “ analysis “ – “ розділяю, розчленовую “ тощо. Отже, практично, аналіз – розділення вивчаємого явища або предмету на його складові частини, елементи (уявні та реальні) для вивчення їх як взаємопов’язаних частин цілого.

Ф.Енгельс писав: “ Уже разбивание ореха есть начало анализа “. З розвитком суспільства зростає кількість розбиваємих горіхів та вдосконалюються методи їх розбиття. Тобто, поширюється коло об’єктів аналізу і удосконалюється він сам.

Існують різні види аналізу: фізичний, хімічний, математичний, статистичний, економічний тощо. Вони відрізняються об’єктами, цілями і методикою дослідження. Економічний аналіз на відміну від фізичного, хімічного та інш. Є абстрактно-логічним дослідженням, де неможливо використати мікроскопи, хімічні реактиви, терези тощо. Все це замінює сила абстракції.

Ще О.С.Пушкін дає таку характеристику одному з своїх героїв, Євгену Онєгіну:

Бранил Гомера, Феокрита; зато читал Адама Смита

И был глубокий эконом, то есть умел судить о том,

Как государство богатеет, и чем живет и почему

Не нужно золота ему, когда простой продукт имеет.

Отец понять его не мог и земли отдавал в залог.

Можна ризикнути уявити собі, що коли б Євген Онєгін знав основи ЕА для сільського господарства,

Тогда б отцу помочь он смог, и земли не пошли б в залог…

Це, звичайно, лірика, але відомо ж, що поезія Пушкіна життєздатна своєю правдою і сьогодні…

З переходом до ринкових відносин у народному господарстві України виникло безліч проблем і невирішених питань. ЕА надає наукові методи їх розв’язання.

Отже, економічний аналіз як наука – це система спеціальних знань, яка пов’язана з дослідженням економічних процесів, тенденцій їх розвитку, з виявленням причин, які сприяють відхиленням від запланованих показників і об’єктивною оцінкою виконання планів. Треба відрізняти загальнотеоретичний економічний аналіз, який вивчає економічні явища і процеси на макрорівні (державна економіка, її окремі галузі тощо) і конкретно-економічний аналіз на мікрорівні (економіка окремих підприємств). Надалі ми будемо займатися мікроаналізом.

2. Предметом ЕА є фінансово-господарська діяльність підприємств. На відміну від предмету об’єкти аналізу – це насамперед окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, які знаходять відображення у системі взаємопов’язаних економічних показників. Наприклад, об’єктом може бути виробнича та комерційна діяльність, якість продукції, прибуток тощо.

Мета ЕА: розкрити основні причини відхилень від плану, правильно оцінити дії трудо­вого колективу та адміністрації.

Зміст та задачі економічного аналізу:

- наукове обгрунтування складання реальних планів:

- контроль за ходом виконання планів;

- з’ясування внутрішніх резервів;

- розроблення заходів по ліквідації та запобіганню втрат та зміцнення режиму економії;

- поширення передового досвіду.

- оцінка платоспроможності та ліквідності підприємства.

Для того, щоб виконати ці задачі аналіз повинен відповідати наступним вимогам до ЕА:

- реальність і точність результатів аналізу означає отримання з його допомогою правильної характеристики вивчаємого об’єкту /показника/. Аналітичні висновки повинні бути незалежними від суб’єктивних вражень або бажань осіб, які здійснюють аналіз;

- системність проведення аналізу є його найважливішою вимогою і означає всебічне комплексне вивчення системи взаємозв’язаних показників;

- своєчасність означає виявлення в короткі строки причин відхилення від планових завдань;

- дієвість полягає у використанні результатів аналізу для розробки шляхів підвищення ефективності виробництва.

ЕА як наука пов’язаний з такими науками як:

· економіка

· економічна теорія

· бухгалтерський облік

· статистика

· аудит

· ревізія та контроль

· фінансування та кредитування тощо.

3. Основні види економічного аналізу:

1. Оперативний ( або поточний) аналіз. Він пов’язаний з функцією оперативного керівництва виробництвом, з безперервним контролем за виконанням плану.Оперативний аналіз здійснюється на всіх рівнях керівництва - за зміну, день, декаду, місяць. Мета оперативного аналізу - виявлення причин відхилень від планових завдань та розроблення заходів по ліквідації можливостей зривів, порушень у виконанні плану. Оперативно аналізується використання обладнання, виконання норми виробітку, випуск продукції за кaтeгopіями якocті. Пpoвoдять оперативний аналіз самі робочі, майстри, начальники цехів, робітники відділу постачання та збуту, бухгалтерії, планового та фінансового відділу.

2. Наступний аналіз. Він пов’язаний з функцією короткострокового планування та здійснюєтьcя з метою отримання об’єктивної оцінки досягнених результатів діяльнocті підприємства за минулий квартал, рік. При цьому аналізується вся система показників, факторів та причин їх зміни. Джерело інформації - звітність підприємства. Результати аналізу оформляються у вигляді пояснювальних записок до бух.звітів.3дійснюється наступний аналіз переважно робітниками бухгалтерії, планового та фінансового відділу.

3. Перспективний аналіз. Він пов’язаний з функцією довгострокового планування. Його задача - виявлення тенденцій в діяльності підприємства та визначення довгочасно діючих факторів на перспективу. Цей аналіз здійснюється робітниками планово-економічних служб на рівні підприємства та галузі.

Види наступного аналізу

Серед зазначенихвидів аналізу найбільш розвинутим i важливим є наступний. До нього можна включити ще 6 видів аналізу.

· Фінансово-економічний аналіз здійснюється після завершення кварталу, або року. Головне - оцінка фінансових результатів роботи підприємства: прибутку, рентабельності, продажу продукції. Його звичайно проводять сторонні установи: банки, адміністративні, наукові та посередницькі організації.

· Техніко-економічний аналіз є більш змістовним i різнобічним. Має галузеву специфіку, а ФЕА - однаковий для вcix підприємств. TEA кpiм економічних показників вивчає використання техніки, технології, інших матеріальних pecypciв підприємства.

· Статистико-економічний аналіз за допомогою статистичних методів дослідження та обробки інформації вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів.

· Порівняльний (міжгосподарський) аналіз так, як i статистичний, використовує більший обсяг інформації, ніж перші два. Проте він обмежується даними кількох споріднених підприємств, що дає змогу одержати більш зважену оцінку роботи конкретного підприємства.

· Функціонально-вapmicнuй аналіз - порівняно новий вид аналізу. Тому його методика недосконала. Він пов'язаний з випуском та експлуатацією певних видів продукції, наприклад, вивчення ефективності роботи відносно дорогої побутової техніки у користувачів. Труднощі цього виду аналізу - нема налагодженої системи збору інформації про експлуатаційні характеристики продукції від споживачів.

· Системний аналіз застосовують для досліджень важливих народногосподарських проектів, складних економічних проблем. Його здійснює бригада фахівців з різних галузей знань: економічних, технічних, соціальних, демографічних, екологічних тощо. Прикладом системного аналізу в Україні є проект побудови нафтового терміналу в Одесі: транспортування каспійської нафти через Україну в Західну Європу. Цей вид аналізу має широкі перспективи свого подальшого розвитку.

4. Обов'язковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість відповідними ресурсами. Ощадливе їх використання -повсякденна турбота i обов’язок кожного підприємства. Зменшення питомого витрачання pecypciв на одиницю продукції приводить до зростання ефективності суспільного виробництва, поліпшує всі показники самого виробника товарів.

Існує чимало видів pecypciв. Серед них - природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробництва придатна така класифікація pecypciв: трудові ресурси, основні засоби i предмети праці. Також важливими виробничими ресурсами є простір (земельна площа) i час. Ресурси можуть бути вихідні (природні) i похідні (штучні). До похідних належать товарні, інформаційні, фінансові, наукові тощо.

У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії мають форму факторів (чинників).

Фактор -це рушійна сила будь-якого процесу або явища, який визначає його характер та результат. Інакше кажучи, фактор - це причина, яка впливає на певний результат (наслідок), а отже, виявлення, вимір i вивчення факторів - важливе завдання економічного аналізу.

Фактори класифікують за певними ознаками. Відповідно до простих елементів праці розрізняють трудові i матеріальні фактори. Матеріальні складаються із сировинних, енергетичних, водних, факторів основних засобів тощо. За місцем дії фактори можуть бути внутрішньогосподарські,галузеві,регіональні,народногосподарські. Розрізняють також фактори кількісні i якісні,інтенсивні та екстенсивні,об'єктивні та суб'єктивні,загальні (комплексні) i поодинокі (специфічні), ochobhi та другорядні тощо.

Фактор завжди має не лише величину, а й напрям дії. Тому розрізняють позитивні i негативні фактори. 3 останніми часто пов'язують резерви виробництва. Отже, фактор - це попередник виникнення резерву виробництва. Під дією трудових або енергетичних факторів ресурси виробництва починають рухатися, взаємодіяти i, врешті - решт, трансформуються у нові речі – матеріальні блага, продукцію. При цьому частина pecypciв залишається невикористаною або витрачається нераціонально, губиться, псується, накопичується у вигляді відходів, випаровується i звітрюється, залишається у воді. У зв'язку з чим виникає питання про резерви виробництва.

Слід обов'язково усвідомити, що поняття " резерв " має два зовсім різні визначення:

1. Резерв - це запас pecypciв, який свідомо не витрачається i підтримується на певному piвнi як зaci6, що забезпечує надійність i безперервність роботи будь-якої системи;

2. Резерв - це невикористана або згаяна можливість чогось, наприклад, зростання обсягу виробництва, поліпшення якості, підвищення

У першому визначенні резерв характеризує будь-який страховий запас. Наприклад, валютні резерви Національного банку (запаси), страхові та резервні фонди держави i підприємств, резервні потужності енергосистем тощо.

Друге розуміння резерву пов'язують, насамперед, з різними втратами pecypciв (псування, пропажа), оплатою штрафів, пені, неустойок та іншими збитками. Це явні резерви.

5. Кожне підприємство повинно мати економіко-аналітичну групу (ЕАГ). Співробітники групи повинні вміти аналізувати та систематизувати зміни, які відбуваються як у діючому законодавстві, так і на ринку товарів та послуг. На малому підприємстві може працювати один економіст-аналітик, який пови­нен підтримувати тісний зв’язок з директором та головним бухгалтером. Акціонерне товариство може передбачати для створення економіко-аналітичної групи декілька штатних одиниць.

До складу ЕАГ можуть входити такі спеціалісти: економісти, математики, аудитори, бухгалтери, юристи, інженери.

Існують такі вимоги до спеціалістів ЕАГ:

- уміння працювати з комп’ютером та сучасними засобами зв’язку;

- знання законів ринкової економіки та специфічних особливостей економічної українських підприємств;

- добре знання бухгалтерського обліку, планування, законів про оподаткування та господарську діяльність підприємства,

- уміння мислити caмостійно,

- аналітичний склад розуму,

- сумлінність у роботі,

- схильність до генерування нестандартних рішень, виходу з критичних ситуацій,

- уміння оперативно робити економічні розрахунки.

Робота економіста-аналітика має бути високооплачуваною. Не можна ставити на цю посаду перестрахувальника, від якого не можна чекати цікавих та самостійних рішень.

ЕАГ повинна мати добре налагоджені внутрішні та зовнішні зв’язки: з податковою інспекцією, з постачальниками та оптовими споживачами, з партнерами по бізнесу, з банковими, страховими, аудиторськими та консалтинговими установами тощо.

Основні функції ЕАГ:

1. Cиcтeмaтизaція та аналіз інформації, яка надходить до ЕАГ.

2. Розрахунок та аналіз економічної ефективності роботи підприємства (рентабельність, прибуток, збиток).

3. 3бір та систематизація інформації про постачальників.

4. Аналіз ринкових цін на сировину, матеріали та комплектуючі.

5. Порівняльний аналіз цін на продукцію підприємства та аналогічну продукцію конкурентів.

6. Аналіз відoмocтeй, які надходять від служб маркетингу та збуту (попит, платоспроможність покупців тощо).

7. Аналіз витрат на рекламу, відрядження, міжміські телефонні переговори.

8. Аналіз витрат на утримання управлінського персоналу підприємства.

9. Контакти з податкового інспекцією, з торговою мережею, управлінням статистики.

10. Контроль за прискоренням обороту " Гроші – товар – гроші ".

11. Узгодженість роботи з головним бухгалтером при складанні балансу.

12. Аналіз економічних санкцій, які були застосовані для підприємства.

13. Фінансове прогнозування.

14. Розроблення бізнес-плану підприємства.

 

А ф – а пл b ф – b пл с ф – с пл

D а % = --------------- * 100; D b % = ---------------- * 100; D с % = ---------------- * 100

А пл b пл с пл

Тоді відхилення результативного показника за рахунок кожного фактора обчислюється таким чином:

Х пл * D а % (Х пл + DХ а) * D b % (Х пл + DХ а + D Х b) * Dс %

DХ а = -----------------; D Х b = -------------------------------; D Х с = --------------------------------------

100 100 100

Згідно цьому правилу, для розрахунку впливу першого фактору необхідно планову (базисну) величину результативного показника помножити на відносне відхилення першого фактора і результат поділити на 100.

Для розрахунку впливу другого фактору треба до планової величини результативного показника додати зміну його за рахунок першого фактору і тоді одержану суму помножити на відносне відхилення другого фактора і результат поділити на 100.

Вплив третього фактору обчислюється аналогічно.

Розглянемо цю методику на нашому прикладі:

ВП пл * D ЧР % 160 000 * 20 %

D ВП чр = --------------------- = ----------------------- = + 32 000

100 100

(ВП пл + D ВП чр) * D Д % (160 000 + 32 000) * 2.4 %

D ВП д =--------------------------------------- = ------------------------------------ = + 4 608

100 100

(ВП пл + D ВП чр + D ВП д) * DТ % (160 000 + 32 000 + 4 608)* (- 5) %

D ВП т = ---------------------------------------------------- = --------------------------------------------------- = - 9 830

100 100

(ВП пл + D ВП чр + D ВП д + D ВП т) * DВ г %

D ВП в г = ----------------------------------------------------------------

(160 000 + 32 000 + 4 608 – 9 830) * 28.5 %

D ВП в г = --------------------------------------------------------------- = + 53 222

-------------------------------

Разом + 80 000 тис.грн

Як бачимо, результати розрахунків ті ж, що і при використанні попередніх способів. Спосіб відносних різниць зручно використовувати, коли треба розрахувати вплив великого комплексу факторів (8 - 10 і більше). Тоді на відміну від попередніх способів значно скорочується кількість розрахунків.

 

Середньорічна вартість ОВФ

ФО заг = ---------------------------------------------------------------------------------------

Ц – О зм. в

Це і є “ поріг рентабельності “, бо “ К “ виробів іде на покриття сукупних постійних витрат, а всі наступні вироби вже будуть приносити чистий прибуток. Наприклад, товар продається за ціною 110 грн за одиницю, а змінні витрати на одиницю становлять 60 грн. Якщо сукупні постійні витрати складають 250 тис.грн, то обсяг виробництва, при досягненні якого витрати підприємства окупляться результатами його діяльності, буде рівним

250 000

К = -------------- = 5 000 шт.

110 - 60

Кожна одиниця товару, яка буде продана понад цю кількість, приноситиме підприємству 50 грн прибутку (100 – 60).

Очевидно, що знаменник формули 8 є прибутком з одиниці виробу, тобто “ внеском на покриття витрат ”.

На його основі розраховують показники:

· зона безпеки (ЗБ) – показує, скільки виробів з усього обсягу реалізації приносить прибуток

ЗБ = обсяг реалізації - реалізація на порозі рентабельності, штук (9)

· коефіцієнт межі безпеки показує питому вагу виробів, що приносять чистий прибуток

Зона безпеки

КМБ = ----------------------------- (10)

Обсяг реалізації

Звісно, КМБ має наближатися до 1, тобто в ідеалі ЗБ повинна бути якомога більше. Під час практичної роботи з теми студент має знайти відповідь на питання, чи може КМБ бути рівним або більшим, ніж 1.

 

Грошові кошти

та їх еквіваленти + поточні інвестиції

(ряд.230 + ряд.240) (ряд.220)

К абс.л = -----------------------------------------------------------

Поточні зобов’язання + Доходи майбутніх

(ряд.620) періодів (ряд.630)

У нашому прикладі

На початок року: К абс.л = (156 + 100) / 728 = 0.35

На кінець року: К абс.л = (120 + 221) / 780 = 0.44

Зазначимо, що у Положенні № 323 орієнтовне значення коефіцієнту абсолютної ліквідності має бути не менше 0.2 – 0.25. Як видно з наших розрахунків, на кінець звітного періоду підприємство мало можливість негайно погасити 44 % своїх короткострокових зобов’язань. В цілому коефіцієнт абсолютної ліквідності позитивно характеризує платоспроможність підприємства, бо строки погашення зобов’язань не настають одночасно.

Очевидно, що всі показники говорять про достатню платоспроможність підприємства, крім К з.л. на початок періоду.

Фінансовий стан підприємства характеризується ступенем фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування діяльності. Важливим показником фінансової стабільності підприємства є коефіцієнт автономії (К авт). Він обчислюється як відношення суми власного капіталу до суми активів підприємства.

У нашому прикладі:

На початок року: К авт = 2 184 / 3 744 = 0.583

На кінець року К авт = 2 691 / 4 641 = 0.579

Ці розрахунки свідчать про те, що у фінансуванні активів частка власного капіталу більша, ніж залученого. Чим вище значення коефіцієнту, тим нижчий ризик для кредиторів при укладанні договорів, видачі кредитів та здійсненні інвестиційної діяльності.

3. При аналізі фінансового стану підприємства важливо визначити, наскільки ефективно керівництво управляє активами, що довірені йому власниками підприємства.

Для оцінки управління активами підприємства використовується коефіцієнт оборотності активів (К о.а.). Він розраховується як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції до середньої вартості активів.

7 790 7 790

К о.а = -------------------------- = ------------- = 1.86

(3 744 + 4 641): 2 4 192.5

Цей показник характеризує суму доходу (виручки), яку отримує підприємство від реалізації продукції на 1 грн, що вкладена в активи підприємства.

Особливу увагу при аналізі використання активів слід приділити управлінню оборотними активами: товарно-матеріальними запасами і дебіторською заборгованістю.

У більшості сфер діяльності необхідно підтримувати певний обсяг запасів для забезпечення відповідного об’єму виробництва та продажу. З іншої сторони, надлишкові запаси ” заморожують ” грошові кошти. В управлінні запасами існує підхід, який називається “ точно в строк ”, тобто підтримування запасів на можливо низькому рівні, достатньому для виробництва.

Коефіцієнт оборотності запасів показує число разів їх поповнення за період для забезпечення поточного обсягу виробництва і продажу.

Стан на початок періоду.

· Загальна сума активів становить 3 744 тис.грн, а зовнішні зобов’язання складають –1 560 тис.грн (832 + 728). Отже, за визначенням, підприємство на початок періоду було платоспроможним.

· Загальна сума короткострокових зобов’язань – 728 тис.грн, а поточні активи дорівнюють 676 тис.грн (1 638 –510-452). Отже, на початок року підприємство не було ліквідним.

Зміни протягом періоду.

· Валюта балансу збільшилася на 897 тис.грн (4 641 – 3 744). Проаналізуємо, за рахунок чого відбулося це загальне збільшення. Якщо розглядати пасив, то очевидно, що максимальне збільшення спостерігається у першому розділі “ Власний капітал “. Його величина збільшилася на 507 тис.грн (2 691 – 2 184).

В свою чергу, серед статей першого розділу найбільші зміни відбулися по статті “ Інший додатковий капітал “(наприклад, підприємство безкоштовно отримало від іншого підприємства необоротні активи): 621 – 230 = 391 тис.грн

· Розглянемо зміни у поточних активах. На початок періоду вони складають 676 тис.грн, а на кінець – 921 тис.грн (2 171 – 640 – 610). В свою чергу, найсуттєвіші зміни відбулися по статті “ Інша поточна дебіторська заборгованість “. Її сума збільшилася у 4 рази (80: 20).

· Довгострокові зобов’язання збільшилися на 1 170 – 832 = 338 тис.грн,

тобто підприємство додатково отримало довгостроковий кредит.

· Частка власного капіталу на кінець періоду складає: 2 691 / 4 641 * 100 % = 58.0 %.

Це несуттєво менше, ніж на початок року (на 0.3 %), але треба слідкувати за тим, щоб не встановилася тенденція до зменшення цього показника. В іншому випадку, це буде означати поступову втрату фінансової незалежності підприємства.

· Співвідношення власного капіталу та зовнішніх зобов’язань на кінець року становить 2 691: (1 170 + 780) = 2 691: 1 950. Якщо округлити ці числа до 1 000, то отримаємо приблизне співвідношення 3: 2.

ТЕМА 1: ПРЕДМЕТ І ВИДИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ (ЕА)

1. Поняття аналізу взагалі та економічного аналізу, його значення в умовах ринкової економіки.

2. Предмет, зміст і задачі ЕА. Характеристика вимог до ЕА.

3. Види ЕА, їх коротка характеристика.

4. Основні категорії ЕА: ресурси, фактори, резерви.

5. Основні функції економіко-аналітичної групи.

1. Вивчення явищ природи, суспільного та, навіть, особистого життя людини неможливе без аналізу. Аналітичні здібності людини виникли та удосконалюються у зв’язку з необхідністю постійної оцінки своїх дій в умовах навколишнього середовища. Це завжди спонукало до пошуку найбільш ефективних методів праці, використання ресурсів.

Сам термін “ аналіз “ походить від грецького слова “ analysis “ – “ розділяю, розчленовую “ тощо. Отже, практично, аналіз – розділення вивчаємого явища або предмету на його складові частини, елементи (уявні та реальні) для вивчення їх як взаємопов’язаних частин цілого.

Ф.Енгельс писав: “ Уже разбивание ореха есть начало анализа “. З розвитком суспільства зростає кількість розбиваємих горіхів та вдосконалюються методи їх розбиття. Тобто, поширюється коло об’єктів аналізу і удосконалюється він сам.

Існують різні види аналізу: фізичний, хімічний, математичний, статистичний, економічний тощо. Вони відрізняються об’єктами, цілями і методикою дослідження. Економічний аналіз на відміну від фізичного, хімічного та інш. Є абстрактно-логічним дослідженням, де неможливо використати мікроскопи, хімічні реактиви, терези тощо. Все це замінює сила абстракції.

Ще О.С.Пушкін дає таку характеристику одному з своїх героїв, Євгену Онєгіну:

Бранил Гомера, Феокрита; зато читал Адама Смита

И был глубокий эконом, то есть умел судить о том,

Как государство богатеет, и чем живет и почему

Не нужно золота ему, когда простой продукт имеет.

Отец понять его не мог и земли отдавал в залог.

Можна ризикнути уявити собі, що коли б Євген Онєгін знав основи ЕА для сільського господарства,

Тогда б отцу помочь он смог, и земли не пошли б в залог…

Це, звичайно, лірика, але відомо ж, що поезія Пушкіна життєздатна своєю правдою і сьогодні…

З переходом до ринкових відносин у народному господарстві України виникло безліч проблем і невирішених питань. ЕА надає наукові методи їх розв’язання.

Отже, економічний аналіз як наука – це система спеціальних знань, яка пов’язана з дослідженням економічних процесів, тенденцій їх розвитку, з виявленням причин, які сприяють відхиленням від запланованих показників і об’єктивною оцінкою виконання планів. Треба відрізняти загальнотеоретичний економічний аналіз, який вивчає економічні явища і процеси на макрорівні (державна економіка, її окремі галузі тощо) і конкретно-економічний аналіз на мікрорівні (економіка окремих підприємств). Надалі ми будемо займатися мікроаналізом.

2. Предметом ЕА є фінансово-господарська діяльність підприємств. На відміну від предмету об’єкти аналізу – це насамперед окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, які знаходять відображення у системі взаємопов’язаних економічних показників. Наприклад, об’єктом може бути виробнича та комерційна діяльність, якість продукції, прибуток тощо.

Мета ЕА: розкрити основні причини відхилень від плану, правильно оцінити дії трудо­вого колективу та адміністрації.

Зміст та задачі економічного аналізу:

- наукове обгрунтування складання реальних планів:

- контроль за ходом виконання планів;

- з’ясування внутрішніх резервів;

- розроблення заходів по ліквідації та запобіганню втрат та зміцнення режиму економії;

- поширення передового досвіду.

- оцінка платоспроможності та ліквідності підприємства.

Для того, щоб виконати ці задачі аналіз повинен відповідати наступним вимогам до ЕА:

- реальність і точність результатів аналізу означає отримання з його допомогою правильної характеристики вивчаємого об’єкту /показника/. Аналітичні висновки повинні бути незалежними від суб’єктивних вражень або бажань осіб, які здійснюють аналіз;

- системність проведення аналізу є його найважливішою вимогою і означає всебічне комплексне вивчення системи взаємозв’язаних показників;

- своєчасність означає виявлення в короткі строки причин відхилення від планових завдань;

- дієвість полягає у використанні результатів аналізу для розробки шляхів підвищення ефективності виробництва.

ЕА як наука пов’язаний з такими науками як:

· економіка

· економічна теорія

· бухгалтерський облік

· статистика

· аудит

· ревізія та контроль

· фінансування та кредитування тощо.

3. Основні види економічного аналізу:

1. Оперативний ( або поточний) аналіз. Він пов’язаний з функцією оперативного керівництва виробництвом, з безперервним контролем за виконанням плану.Оперативний аналіз здійснюється на всіх рівнях керівництва - за зміну, день, декаду, місяць. Мета оперативного аналізу - виявлення причин відхилень від планових завдань та розроблення заходів по ліквідації можливостей зривів, порушень у виконанні плану. Оперативно аналізується використання обладнання, виконання норми виробітку, випуск продукції за кaтeгopіями якocті. Пpoвoдять оперативний аналіз самі робочі, майстри, начальники цехів, робітники відділу постачання та збуту, бухгалтерії, планового та фінансового відділу.

2. Наступний аналіз. Він пов’язаний з функцією короткострокового планування та здійснюєтьcя з метою отримання об’єктивної оцінки досягнених результатів діяльнocті підприємства за минулий квартал, рік. При цьому аналізується вся система показників, факторів та причин їх зміни. Джерело інформації - звітність підприємства. Результати аналізу оформляються у вигляді пояснювальних записок до бух.звітів.3дійснюється наступний аналіз переважно робітниками бухгалтерії, планового та фінансового відділу.

3. Перспективний аналіз. Він пов’язаний з функцією довгострокового планування. Його задача - виявлення тенденцій в діяльності підприємства та визначення довгочасно діючих факторів на перспективу. Цей аналіз здійснюється робітниками планово-економічних служб на рівні підприємства та галузі.

Види наступного аналізу

Серед зазначенихвидів аналізу найбільш розвинутим i важливим є наступний. До нього можна включити ще 6 видів аналізу.

· Фінансово-економічний аналіз здійснюється після завершення кварталу, або року. Головне - оцінка фінансових результатів роботи підприємства: прибутку, рентабельності, продажу продукції. Його звичайно проводять сторонні установи: банки, адміністративні, наукові та посередницькі організації.

· Техніко-економічний аналіз є більш змістовним i різнобічним. Має галузеву специфіку, а ФЕА - однаковий для вcix підприємств. TEA кpiм економічних показників вивчає використання техніки, технології, інших матеріальних pecypciв підприємства.

· Статистико-економічний аналіз за допомогою статистичних методів дослідження та обробки інформації вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів.

· Порівняльний (міжгосподарський) аналіз так, як i статистичний, використовує більший обсяг інформації, ніж перші два. Проте він обмежується даними кількох споріднених підприємств, що дає змогу одержати більш зважену оцінку роботи конкретного підприємства.

· Функціонально-вapmicнuй аналіз - порівняно новий вид аналізу. Тому його методика недосконала. Він пов'язаний з випуском та експлуатацією певних видів продукції, наприклад, вивчення ефективності роботи відносно дорогої побутової техніки у користувачів. Труднощі цього виду аналізу - нема налагодженої системи збору інформації про експлуатаційні характеристики продукції від споживачів.

· Системний аналіз застосовують для досліджень важливих народногосподарських проектів, складних економічних проблем. Його здійснює бригада фахівців з різних галузей знань: економічних, технічних, соціальних, демографічних, екологічних тощо. Прикладом системного аналізу в Україні є проект побудови нафтового терміналу в Одесі: транспортування каспійської нафти через Україну в Західну Європу. Цей вид аналізу має широкі перспективи свого подальшого розвитку.

4. Обов'язковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість відповідними ресурсами. Ощадливе їх використання -повсякденна турбота i обов’язок кожного підприємства. Зменшення питомого витрачання pecypciв на одиницю продукції приводить до зростання ефективності суспільного виробництва, поліпшує всі показники самого виробника товарів.

Існує чимало видів pecypciв. Серед них - природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробництва придатна така класифікація pecypciв: трудові ресурси, основні засоби i предмети праці. Також важливими виробничими ресурсами є простір (земельна площа) i час. Ресурси можуть бути вихідні (природні) i похідні (штучні). До похідних належать товарні, інформаційні, фінансові, наукові тощо.

У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії мають форму факторів (чинників).

Фактор -це рушійна сила будь-якого процесу або явища, який визначає його характер та результат. Інакше кажучи, фактор - це причина, яка впливає на певний результат (наслідок), а отже, виявлення, вимір i вивчення факторів - важливе завдання економічного аналізу.

Фактори класифікують за певними ознаками. Відповідно до простих елементів праці розрізняють трудові i матеріальні фактори. Матеріальні складаються із сировинних, енергетичних, водних, факторів основних засобів тощо. За місцем дії фактори можуть бути внутрішньогосподарські,галузеві,регіональні,народногосподарські. Розрізняють також фактори кількісні i якісні,інтенсивні та екстенсивні,об'єктивні та суб'єктивні,загальні (комплексні) i поодинокі (специфічні), ochobhi та другорядні тощо.

Фактор завжди має не лише величину, а й напрям дії. Тому розрізняють позитивні i негативні фактори. 3 останніми часто пов'язують резерви виробництва. Отже, фактор - це попередник виникнення резерву виробництва. Під дією трудових або енергетичних факторів ресурси виробництва починають рухатися, взаємодіяти i, врешті - решт, трансформуються у нові речі – матеріальні блага, продукцію. При цьому частина pecypciв залишається невикористаною або витрачається нераціонально, губиться, псується, накопичується у вигляді відходів, випаровується i звітрюється, залишається у воді. У зв'язку з чим виникає питання про резерви виробництва.

Слід обов'язково усвідомити, що поняття " резерв " має два зовсім різні визначення:

1. Резерв - це запас pecypciв, який свідомо не витрачається i підтримується на певному piвнi як зaci6, що забезпечує надійність i безперервність роботи будь-якої системи;

2. Резерв - це невикористана або згаяна можливість чогось, наприклад, зростання обсягу виробництва, поліпшення якості, підвищення

У першому визначенні резерв характеризує будь-який страховий запас. Наприклад, валютні резерви Національного банку (запаси), страхові та резервні фонди держави i підприємств, резервні потужності енергосистем тощо.

Друге розуміння резерву пов'язують, насамперед, з різними втратами pecypciв (псування, пропажа), оплатою штрафів, пені, неустойок та іншими збитками. Це явні резерви.

5. Кожне підприємство повинно мати економіко-аналітичну групу (ЕАГ). Співробітники групи повинні вміти аналізувати та систематизувати зміни, які відбуваються як у діючому законодавстві, так і на ринку товарів та послуг. На малому підприємстві може працювати один економіст-аналітик, який пови­нен підтримувати тісний зв’язок з директором та головним бухгалтером. Акціонерне товариство може передбачати для створення економіко-аналітичної групи декілька штатних одиниць.

До складу ЕАГ можуть входити такі спеціалісти: економісти, математики, аудитори, бухгалтери, юристи, інженери.

Існують такі вимоги до спеціалістів ЕАГ:

- уміння працювати з комп’ютером та сучасними засобами зв’язку;

- знання законів ринкової економіки та специфічних особливостей економічної українських підприємств;

- добре знання бухгалтерського обліку, планування, законів про оподаткування та господарську діяльність підприємства,

- уміння мислити caмостійно,

- аналітичний склад розуму,

- сумлінність у роботі,

- схильність до генерування нестандартних рішень, виходу з критичних ситуацій,

- уміння оп