IV. Взаємостосунки науки та псевдонауки.

Одна з причин зростання впливу псевдонауки пов’язана зі ставленням більшості вчених до цієї проблеми. Його можна охарактеризувати такими словами як бридливість, презирство чи поблажливість і потурання. До лженауки не ставляться серйозно, вважаючи її або нешкідливим ретроградством, або жалюгідним невіглаством. Але деякі вчені стурбовані зростанням впливу псевдонауки на населення[3,65]. Традиційно вважається, що зоною поширення псевдонаукових знань є малоосвітчені прошарки суспільства. Але останнім часом викликає занепокоєння той факт, що деякі представники соціальної(політичної, економічної, артистичної) еліти мають низький освітній рівень і не відповідну своєму високому суспільному статусові свідомість. Вони відкрито чи неусвідомлено популяризують псевдонаукові знання, а на фоні економічного занепаду в нас наукової сфери та фактичного згортання наукової пропаганди це спричинює небезпечний дисбаланс між силами науки та антинауки. До того ж, ЗМІ у погоні за сенсаціями приділяють значно більше уваги різній сумнівній, неперевіреній і нестандартній інформації, нерідко видаючи її за наукову, що створює у населення перекручені уявлення про те, чим є наука[1,103-105],[3,51-53]. Якість науково-популярної інформації у періодичних виданнях, за винятком порівняно малотиражних спеціалізованих газет та журналів, надзвичайно низька.

Через неознайомленість більшості населення з питаннями науки перед лженауковими шарлатанами відкривається великий простір для спекуляцій. Масові обмани за допомогою різних “чудодійних” приладів та препаратів, сумнівна діяльність всіляких екстрасенсів завдають значної шкоди населенню. Різні псевдонаукові афери відбуваються навіть на дуже високому рівні і призводять до серйозних витрат державних коштів. Детальніше див.[3].

Академік РАН Е.П. Кругляков, голова комісії з боротьби із лженаукою, стверджує, що у суспільстві є впливові сили, зацікавлені у зниженні ролі науки. Адже поширення лженаукових знань сприяє до зниження критичності сприймання інформації у суспільстві та його здатності протистояти шкідливим навіюванням - коротше кажучи, до його одурманювання[3,51-52].

Науковці закликають до продуманої та послідовної боротьби з лженаукою, але наголошують, що ця боротьба не повинна придушувати пошуків нових нестандартних методів та підходів у науці[1],[3],[5],[6]. Тому необхідна розробка ефективних способів перевірки науковості чи ненауковості нових досліджень та розробок. Цим повинні займатися кваліфіковані та незаангажовані вчені під егідою державних органів, які повинні розробити систему заходів по запобіганню білянаукових фальсифікацій. У Росії вже створено вищезгадану комісію по боротьбі з лженаукою, але поки що на громадських засадах[3].

У свою чергу, лженаука намагається уникнути законних репресій з боку науки справжньої. Не завжди вона намагається приховатися у тіні останньої, інколи претендуючи на свою пріоритетність перед нею. Прихильники деяких лженаук переходять до відкритої атаки на офіційну науку, висуваючи при цьому певні аргументи. Можна навіть виділити певні стандартні набори їх агресивних антинаукових висловлювань[1,100-101]:

1 .”Офіційна наука, заперечуючи невідомі явища, стає на позицію ”Цього не може бути, бо його не можне бути ніколи”.

Насправді потенційно може існувати все, що завгодно. Завдання науки саме і полягає у виявленні невідомої раніше інформації про об’єкти дійсності. Але ця інформація в ідеалі повинна досконало відображати цей об’єкт, тобто бути правдивою. Здобуття інформації та доведення її істинності - дуже складна справа, яка потребує наполегливої праці. Істинність певної теорії визначається не її визнанням у суспільстві, а її співпадінням з усіма належними параметрами дійсності. В методології науки виокремлено кілька стадій становлення істини, які супроводжуються численними складними процедурами, що намагаються знівелювати можливі недоліки пізнавальних можливостей людського розуму і дослідницьких методів. Гіпотеза нерівноцінна теорії, і не може служити в ній постулатом. Щоб стати теорією, гіпотеза повинна не тільки пояснювати велике коло існуючих фактів та закономірностей, але й передбачати появу ще великої кількості нових.

Різні лжевчення надають своїм теоріям непомірно високий науковий статус, ігноруючи вимоги до визначення істинності та послідовність цих стадій. Інколи відповідні процедури проводяться тільки в голові дослідника, абсолютно довільно і упереджено, узгоджуючись на практиці хіба що з амбіціями його чи інших зацікавлених людей.

Лженауки критикуються не тому, що вони суперечать уподобанням певних осіб чи наукових (політичних, релігійних тощо) кіл, а тому, що вони базуються на недостатній (досить часто - взагалі нікчемній) доказовій базі. Часто це просто безпідставні твердження або наукові факти, які інтерпретуються помилково чи тенденційно, не використовуються інструменти пізнання, що ними проводять перевірку припущень(конкуруючі гіпотези, контрольні експерименти). Також можливе неадекватне використання наукових методів. В такому випадку отримана інформація не може вважатися об’єктивною.

2.Способи проведення історичних паралелей: »Генетику та кібернетику спочатку теж заперечували, як зараз офіційна наука заперечує астрологію, парапсихологію та ін.»

Дані підрозділи науки відкидали не вчені, а ідеологи та “агресивні невігласи, які компенсували доносами та наклепами власну неспроможність вести наукову дискусію”[1,100]. Гоніння на генетику та кібернетику - спланована ззовні акція, яка не відображає закономірності розвитку науки.

3.Гносеологічні:

а) »Наша теорія дає пояснення даного факту, а офіційна наука пояснити його не спроможна»

Прихильники лженаук звертають увагу на те, що перед багатьма проблемами офіційна «наука опускає руки». Плодами процесу пізнання є не

тільки нові відомості про світ, а й постановка нових дослідницьких завдань, які на певному етапі наука вирішити не може. Це не значить, що будь-яке езотеричне чи містичне за походженням пояснення є істинним, бо наукове відсутнє. Пояснення у науковому контексті - не доведення чогось комусь, а зясування дійсних причин явища. Тут теж присутня вимога відповідності.

б) »Ми постулюємо дане твердження, доведіть, що це не так».

Доводити повинен той, хто стверджує. У протилежному випадку чим безглуздіше твердження, тим правдивішим воно є. Якщо певне знання про об’єкт не виводиться з даного об’єкта, бо він не доступний дослідженню, то не можливо довести ні його істинності, ні його хибності. Суб’єктивно це знання може сприйняти людська свідомість, а наука - ні, бо наука базується на дослідженні.

4.Недосконалість приладів та методик традиційної науки: “Представники офіційної науки просто не можуть оцінити виявлені ефекти».

Цим часто пояснюють відсутність яких-небуть ефектів за об’єктивної перевірки паранормальних явищ. Прилади, які налаштовані на фіксацію вже вивчених параметрів матерії, нібито не здатні вловити невідомі “тонкі” енергії та випромінювання. Але при цьому прихильники паранаук стверджують, що ці таємничі сили і субстанції вагомо впливають на сприйманий світ. Та ніякі зміни в матерії, які не можна було б пояснити просто дією інших чинників, не фіксуються.

5. Звинувачення у корисливій упередженості чи в фатальній науковій “сліпоті”. Стверджується, що представники офіційної науки працюють на корпоративний інтерес чи на певну ідеологію, “куплені” кимось чи повністю контролюються якимись таємничими організаціями чи силами.

Хоч бувають і зовсім безглузді звинувачення з боку містичних сект з претензією на науковість (т.з. сайєнтологічних), типу ”особи, які заперечують наукову достовірність паранаук, ― жалюгідні маріонетки в руках таємничих істот, які протидіють розвиткові справжніх знань про природу” і т.п. Часто книги з подібними заявками продаються на одних полицях із науково-популярною літературою, причому їх тиражі значно вищі, ніж у останньої, а автори ― набагато категоричніші і переконливіші у своїх заявах, ніж науковці.

Ще одна важлива сфера протистояння науки та лженауки - вплив на маси. Лженаука за самою своєю суттю орієнтована на практичне застосування в суспільстві, у суспільному визнанні криється головна причина її існування. Механізми адаптації до суспільного життя таких давніх лженаук як астрологія, фізіогноміка, різні види магії, просто вражаючі. В їх основі лежить тисячолітня практика та глибоке знання психологічних та соціальних потреб та особливостей людини, особливі методи впливу та маніпулювання людською свідомістю.