Зміст та призначення засобів і предметів праці, їхні відмінності від товару.

Назад8. Ринок товарів виробничо-технічного призначення.

Ринок тов. тех. признач. та споживчих тов-ів мають спільну ек-ну основу, але і суттєво відрізн.як за методами продаж так і за методами орг-ії ринку. Особлив. ринку тов. виробничо-техніч.признач.(ТВТП) характ-ся такими особл-ми:

1)на цьому ринку значно < кількість продавців та покупців, але значно > обсяги продаж та покупок;

товари закупов. для подальшого використ. в процесі вир-ва або для виготовл. нових товарів,ЗП.

2)в загал.обсязі товарообігу>доля приход. на ТВТП

3)ринок ТВТП геогр.сконцентрований;

4)операції на ринку ТВТП здійсн. спеціально підготовлені фахівці, які володіють комерц. та технічн. знаннями в рівній мірі;

5)на ринку ТВТП вирішальну роль відіграє техніка продаж та персональний продаж;

6)попит на товари ТВТП визнач. попитом на кінцеву продукцію і в > випадків залежить від попиту на споживчі товари;

7)попит на ТВТП частіше всього нееластич.по ціні;

8)на ринку ТВТП існує високий рівень взаємозалежності клієнтів, а комерц-і угоди склад.(як правило)в письм.формі

Передумови формування товарного ринку.

За адміністративно-командної ек-ої сис-ми, з хар-ними для неї централізованим управлінням на всіх рівнях, монополією державної власності та жорстким розподілом тов-их ресурсів, не могло бути мови про функц-ння повноцінного ринку.

Щоб усунути існуючі в ек-іці деформації та побуд. соціально-орієнтоване ринкове госп-ство в країні необхідно вирішити ряд проблем.

Першочерговим завд-ням є роздержавлення та демонополізація ек-ки, в т.ч. тов-ого обігу. Це дозвол. впровадити різні форми власності і госп-ння, а також вільну конкур.між госп. суб`єктами.

Формування конкур. середовища вимагає наявності достатньої кіль-сті продавців та покупців, насиченості ринку тов-ами. Для вирішення цієї проблеми необхідна структурна перебудова ек-ки, подолання її дефіцитного хар-ру та незбалансованості. Важливим є поступовий відхід від затратної моделі ціноутв-ня та формування механізму ринкового ціноут-ня, створ. умов для суб`єктів ринку самос. встанов-ти ціни, вільно маневрувати рес-ми та кап-ми.

Безперешкодний рух тов. можливий за умови створ. ринкової фінансово-кредитної та грошової інфра-ри, гарантування рівних умов для вливання капіталів у будь-яку сферу інвест-ня.

Умови функціонування товарного ринку.

Розв`язання цих завдань дозволить створити необхідні умови для функц-ня ринку, як невід`ємної частини нац.ек-ки.

В числі таких найбільш суттєвих умов виділяють:

1) рівноправність всіх форм власності та госп-ня, ек-на незалежність господарюючих суб`єктів, їх ек-на свобода та рівність з усіх питань госп-ня;

2) наявність та доступність достовірної і повної інформ. про ринок;

3) здатність контрагентів ринкових відносин впливати на рівень цін;

4) наявність достатньої кіль-ті продавців і покупців на ринку тов., можливість вибору для суб`єктів ринкових відносин і конкуренції між ними;

5) існування розвинутої сис-ми підприєм-тва, а також гориз-них, в тому числі зовнішньоек-них, що переважають над вертик-ми, ек-их зв`язків;

6) наявність законодавчої бази функціонування ринку, в т.ч. антимонопольного, податкового, торговельного законодавства;

7) створ. сучасної ринкової інфр-и.

Наявність та дотримання цих заг. умов забезпечують нормальне функціонування ринкових відносин, стабільність всієї ринкової сис-ми.

Форми та методи зовн. регул-ня тов. ринку.

Конкретні умови соціально-ек-ого розвитку, стан кон`юнктури ринку та стратегічні орієнтири держави обумовл. необхідність викор-ня різноманітних методів регулювання. Теорія державного регулювання е-ки (ДРЕ) класифікує їх за формами впливу та засобами впливу і поділяє за:

формами впливу – методи прям. та непрям. впливу;

засобами впливу – правові, адмін-ні, ек-ні та пропагандистські методи.

Кожен з названих методів ґрунтується на викор. сукупності певних інструментів регулювання.

Інструментом прямого ек-ого впливу на суб`єктів ринкових відносин є державне замовл..

Держ. замовл. визначає обсяг в-тва та закупок певних товарів за кошти держ.бюджету, розміщ. серед виконавців на конкурсній основі та оформл. у вигляді держ. контракту. Разом з тим, держ. замовл. є інструментом адмін-ого рег-ння. Воно є обов`язковим для під-тв, які повністю або частково перебувають у держ. власності, а також для під-ств-монополістів.

Важливими інструментами прям. впливу явл. тов. квотування обсягів в-ва та продажу окремих видів тов. та ліцензування певних видів діял-сті.

Тов. квотування означає встановл. для суб`єктів ринку певної долі у в-тві та реалізації тов-у. Здійсн. з метою створ. конкур. серед-ща, запобіг. монополізації ринку, стабіліз.цін на внутр. ринку.

Суттєвим важелем ек-ого впливу явл. норми та нормативи. Під нормою розуміють певну міру (взірець) Норматив – поелементна складова норми, яка харак-зує відносну кі-ість використ. у вир-тві (спож-ні) тов-ів (рес-ів) на будь-яку одиницю виміру. Невиконання суб`єктами госп-ої діяль. встановл. норм та правил тягне за собою застос. до них штрафних санкцій у вигляді штрафів, пені, неустойки. Санкції – це передбачені нормативними актами заходи примусового впливу, спрямов. на покарання суб`єктів ринку, які не викон. встанов. правила діял-ті. Важлива роль в регулюванні тов. ринку належить стандартам та сертифікатам.

Стандарт – це нормативно-тех-ий док-т, який встановлює єдині обов`язкові вимоги щодо типів, розмірів, якості норм та інших основних власт-тей тов-у. Сертифікат (від лат. certus – безсумнівний і facio – роблю) – док-т, що посвідчує той або ін. факт (напр., сертифікат якості).

Інструментом прям. адмін-ого регул-ня явл. також ціни. Метою такого регул-ня є запобіг.руйнівному впливу вільного ціноут-ння на ек-ку, соц. захист людини. Держ. рег-ня здійсн. через встановл. фіксов. цін на найважл.тов-и та послуги, застос. граничних цін або гранич.коефіцієнтів їх підвищ., запровадж. механізму декларування зміни цін

Ек-не регул-ня здійсн. через відповідну фіскальну, бюджетну, податкову, грош.-кредитну, амортизаційну на ін. напрямки держ. ек-ої пол..

Непрям. регул-ня здійсн. за допомог. 1)податкової сис-ми; 2)валютно-фінансової та кредитної дія-ті; 3)курсової, емісійної та % політики.

За допомогою цих методів держава отримує кошти для вирішення соц. проблем, реалізації соц. та еколог-ої програм, потреб охорони, оборони та освіти.

Суб’єкти, об’єкти та предмет ринкового процесу.

Під ринковим процесом розуміють сукупність дій по підготовці та здійсненню актів купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) та укладання ринкових угод.

Предметом ринкових відносин є взаємовигідні угоди, які самостійно і вільно укладаються суб`єктами ринку стосовно купівлі-продажу об`єктів ринку.

Суб'єктами ринку можуть бути фіз. або юр. особи, які вступають у відносини товарообміну як покупці та продавці. Суб'є́ктринк-ого процесу —юр. особа незалежно від орг-ійно-правової форми та форми власності чи фіз. особа, яка займається діял-тю з в-тва, реалізації, придбання товарів, іншою госп. діял-тю. Об'єкти ринкового процесу – товари, репрезентовані в конкретній мат.-речовій формі, хар-ються визначеними фізико-хімічними та якісними показниками, мають кількісну та вартісну оцінку.

 

Склад та завдання орг-ійної складової.

Орг-ійна складова – оптові та торговельно-посеред. структури, товарні біржі, брокерські, ділерські, лізингові та інші посередницькі орг-ії, власні комерц-і структури великих промислових під-ств та галузевих госп-ких формувань, під-тва дрібнооптової та роздріб. торгівлі. Найбільший обсяг робіт по формув. та забезпеч.обігу товарів та послуг, здійсн. актів купівлі-продажу виконують суб`єкти орг-ійної складової. Їхня діял-ість сприяє формув.системи комерц-их зв`язків, досягненню ринк.рівноваги між попитом і пропоз., скороч.ю витрат обігу та раціонал. використ. рес-ів.

 

І і і і

Оз= Пп +Зк+Зо де О — заг обсяг закуп і-го тов на весь прогноз період, Пп — обсяг попиту споживачів і-го тов на прогноз пер; Зк — нормат запас і-го тов на кінець прогноз пер; Зо — очікуваний залишок і-го тов на поч прогноз пер.

Очікуваний залишок і-го товару на поч. прогноз періоду обчисл за формулою:

де Зо — факт залишок і-го товару на поч місяця на складах оптово-торг під-ва, в якому роблять розрахунок; Ооч — очік обсяг оптової закупівлі і-го товару від поч місяця, в якому робиться розрахунок, і до кінця поточн періоду, згідно з укладеними угодами Точ — очік обсяг реалізації за цей самий період. На підставі провед. розрах визнач цілу низку показник дія-ті оптово-торг під-ва: оптовий товарооборот, необх обсяг грош коштів для провед оптових закуп.

Замовл на закуп тов оформл в довільній формі. зваж. на вимоги госп кодексу, в ньому вказують назву та адресу замовника, термін замовл., метод транспорт, умови розрахунк, обсяг поставки за кожною тов позицією, технічні хар-ки продукц, ціну за 1 товару, загальну вартість замовл та інші умови. Оформлене замовл. підписує особа, відповід за здійсн. закуп дія-ті. Важл част роботи з опт закуп тов є орг-ія обліку та контролю за викон. постачальн договорів. Облік виконан договірних зобов’язань постачальн здійсн в спец картках постачальника, де фікс. всі дані про фактичне надходження товарів та виявл випадки порушення постачальниками договірних зобов’язань. Це потрібно для обґрунтування та своєчасного висування претензій постачальникам. Товари, що надійшли від постачальників, розвантажують, перевіряють і транспортують до місць збереження.

 

53.Критерії вибору партнерів-товаровиробників опт. підприємства.

Для викон операцій з опт закупівлі тов оптово-торговельні під-ва мають вести пост пошук і вивч джерел закупівлі та постачальн тов. Оптове під-во зацікавлене в закупівлі тов за якомога нижч цінами, тому при виборі постачальн виходить із пропон ним вартості продукції. Відповідно, під час планув закупівлі слід уважно вивч пропозиції постач, розглядати різні альтернативні рішення з метою визн найвиг джерел придбання тов.

Комерц-і працівн оптових під-в мають відвідувати товаровиробників для ознайомлення з їхніми виробн можлив, отрим інф стос обсягів, асортименту та якості продукції, умов та обсягів реаліз тов. Їм доцільно брати участь у виробн нарадах із працівник промисл, виставках-оглядах нових зразків товарів. Маркетинг визначає низку конкретних вимог до постачальників, на які слід зважати, обираючи останніх.

Критерії: 1. Репутація, імідж 2. Взаємини із постачальн (довірчі, довго терм, епізодичні, формальні, диктаторські) 3. Умови поставки та форми розрах (пост за графіком, за вимогою, упаковка, транспортні, страхові послуги, валюта)

4. рівень ціни на продукцію 5. дотримання термінів, графіків поставки 6. доступність: територ, інформац, комунікац 7. надійність

8. якість продукції, відповідність прогресивним стандартам 9. можливий обсяг поставок

Тісна співпраця з товаровиробн вможливлює довед до них вимог покупців щодо якості й асортим тов, а також закупівель тов, які цілком відпов цим вимогам. Вивч постач здійсн також з метою оцінювання надійності та стабільності їх. Адже найкращий товар не принесе значного прибутку, якщо не забезп. своєчасного та повного надходження його до оптовика.

 

Види інформ-их послуг.

Продаж інформації здійсн. у вигляді інформ-их послуг, які надаються через передачу відомостей, надання місця (площі) для участі у виставках, видання та реалізація інформ-их, рекламних збірників та буклетів. У свою чергу інформ. послуга це - здійсн. інформ. дія-ті у визначений час і визначеній законом формі по доведенню інформац.продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформ. потреб. Інформ. послуга — це отримання і надання в розпорядж. користувача інформ. продуктів. Головним видом інформ.продуктів є інформація. За характером інформації з баз даних і поставлених марк-их завдань розрізняють такі види інформ-их послуг: видання інформ-их матеріалів; ретроспективний пошук інформації; проведення марк-их досліджень; дистанційний доступ до виддалених баз даних і пошук у них інформації; послуги зв’язку; підготовка і надання інформ-их послуг.

Для суб’єктів інфраструктури суттєвою є комерц-а та рекламна інформація, яка виготовляється та реалізується різноманітними орг-ійними структурами на комерц-ій та некомерц-ій основі.

Ці структури створюються як у сфері обігу так і виробничій і невиробничій сферах.

У сфері обігу інформацію надають рекламні агенції, інформ-і або рекламні підрозділи торгівельно-посередницьких орг-ій, маркетингові фірми, які проводять маркетингові дослідження. У виробничій сфері функціонують такі структури

- маркетингові служби підприємств;

- патентні бюро;

- інформ-і структури урядових установ;

- центри науково-технічної інформації та інші.

 

Правові засади створ. та орг-ії діял-ті товарних бірж (ТБ).

Правові умови створ. та діял-ті ТБ, а також основні правила здійсн. торг.-біржової діял-ті визнач. Господарським Кодексом Укр., прийнятим відповідно до нього законами та інш. нормативно-правовими актами.

Згідно із чинним законодавством ТБ створ. на підставі добровіл. об’єдн. зацікавл. суб’єктів господа-ння; Заснування ТБ здійсн. шляхом укладання засновн. угоди, яка визначає порядок її створ., склад засновників, їхні обов’язки, розмір і терміни сплати ним пайових, вступних та періодичних внесків; Закон забороняє органам держ. влади та органам місцевого самоврядування, а також держ. і комунал. підприємствам, установам і орг-іям, що цілком або частково утрим. за рахунок держ.бюджету Укр.або місцевих бюджетів, бути засновн. і членами ТБ.

Засновники біржі затверджують її статут.

У статуті ТБ визнач.: найменування та місцезнаходження біржі; склад засновників; предмет і цілі діял-ті біржі; види фондів, що утвор. біржею та їхні розміри; органи управління біржею, порядок їх утворення, компетенція й орг-ійна структура біржі; права та обов’язки членів біржі та біржі перед 3 особами, а також членів біржі перед біржею та біржі перед її членами; порядок прийн. у члени біржі та припин. членства; порядок і умови застос. санкцій; майнова відповідал. членів біржі; порядок припин. існування біржі.

Доцільне включ. до складу виконавчих органів бірж, (комітетів) представників державних органів, за якими одночасно закріплюється право бути співзасновниками товарних бірж. Ці органи, беручи участь у роботі біржі, здатні шляхом надання іншим учасникам додаткових інвестицій позитивно впливати на всі основні сторони їхньої діял-ті. Допоміжні органи бірж - біржові агентства, здійсн. посередницькі функції при укладанні угод; біржові нотаріуси засвідчують відповідні акти; біржові суди, арбітражні комісії вирішують суперечки і непорозуміння, що виникають при укладанні і виконанні біржових угод

 

103.Організаційна структура товарних бірж.

Типову орг-ійну структуру товарної біржі можемо представити наступним чином:

Загальні збори членів біржі

|

Ревізійна → Виконавча ← Біржовий

комісіядирекціякомітет(рада бірж)

Виконавча дирекція:

- підрозділи з обслу-ння та забезпеч. біржових операцій: Розрахункова палата; Котирувальна комісія; Арбітражна комісія; Експертне бюро; Комісія з торговельної етики.

– функціональні підрозділи: планово-ек.відділ; відділ між біржових операцій; відділ завнішніх зв’язків; відділ ярмарків та аукціонів торгівлі; відділ удаси-ння біржової торгівлі; відділ кадрів.

– допоміжні та обслуговуючі підрозділи: адмін-гос-ий відділ; інформ-о-довідковий відділ; видавничо-статистичний відділ; відділ технічних засобів та програмного забезп-ня.

104.Члени товарної біржі: права та обов'язки.

Членами товарної біржі є засновники, а також прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юр й фіз.соби. Вступний внесок члена біржі дорівнює вартості «біржового місця», що визнач. на підставі попиту та пропозиції на «біржове місце». Вищим органом управління тов. біржі є загальні збори її членів. У період між загальними зборами членів тов. біржі управ. нею здійснює біржовий комітет (рада біржі).

Члени тов-ої біржі мають право самі або чарез своїх посередників: - здійснювати біржові операції на біржі й одержувати за це винагороду; - брати участь у розв’яз.питань діял-ті біржі, обирати і бути обраним до її керівних органів; - корист. усіма послугами біржі; - відкривати брокерські контори.

Член тов-ої біржі зобов’язаний: - дотримуватись статуту біржі, біржових правил торгівлі, рішень загальних зборів членів біржі та біржового комітету (ради біржі); - провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі та своєчасно інформувати біржовий комітет (ряду біржі) про зміни у своєму фінансовому становищі, що можуть негативно вплинути на виконання його зобов’язань перед третіми особами та біржею; -сплачувати членські внески; вести облік здійснюваних угод за формою, визначеною правилами біржової торгівлі; - подавати необхідну інф-цію контролюючим органам біржі; - не розголошувати конфіденційні відомості та комерц-у таємницю про діял-ть біржі.

 

 

105. Форми та методи проведення бірж. сесій.

Під торговою сесією розуміють час, визнач. для проведення безпосередньо бірж. торгів.

Біржові торги на сучасних товарних біржах проводять за такими формами: голосові торги (торги «з голосу»);електронні торги.

При цьому використовують певні методи ведення торгів: безперервного подвійного аукціону (за цією технологією укладають угоди в біржовій електронній системі торгів); одностороннього аукціону з проведенням торгів за формою «з голосу»; фіксингу з проведенням торгів за формою «з голосу»; у режимі «обговорення умов» угоди (за цією технологією укладають угоди в біржевій електронній системі торгів у разі проведення електронних торгів); «за домовленістю» (за цією технологією укладають угоди в біржовій електр. системі торгів під час проведення голосових торгів). Ширина ринку визнач. кількістю на ньому продавців та покупців. Глибину ринку хар-ує обсяг товару (кількість лотів), що пропон. на продаж. Лот — мінім. стандартний обсяг бірж. товару, що пропон. до продажу/купівлі на біржі. Під опірністю ринку (опір ринку) розуміють діапазон цін, в якому учасники торгів висловлюють готовність укладати угоди. Величина різниці між максимальною ціною покупця та мінімальною ціною продавця дістала назву спред. Наближення ціни продавця до ціни покупця здійснюється поступово, крок за кроком у процесі торгу. Крок (тік) — мінімально допустима зміна ціни, так званий ліміт мінімальної зміни ціни.Брокери за отпирмними дорученнями подають до інформаційно-довідкового відділу письмові заяви встановленої форми на продаж чи купівлю товару. На підставі поданих заявок на продаж товарів біржа формує біржовий бюлетень про товари, що виставляються для реалізації на біржових торгах, та оприлюднює його не пізніше визначеного у регламенті терміну до початку торгів у засобах масової інформації. Бюлетень містить інформацію про місце, дату і час проведення торгів, перелік товарів, що виставляються на продаж, кількість і розміри лотів, початкову ціну за одну одиницю товару, номер брокерської контори, яка подала заявку. Учасник, який хоче взяти участь у торгах, подає на біржу заявку на придбання товару згідно із бюлетенем. Зміст заявок на купівлю заносять до інформаційних листків, які роздають брокерам, розміщують на стендах у торговельній залі, а також розсилають біржовими інформаційними каналами брокерським конторам, іншим зацікавленим підприємствам.Брокери, допущені до торгів, повинні мати при собі реєстраційну картку (ідентифікатор) відповідної форми та змісту, визначеними правилами біржі.Біржовий торг проводить ведучий маклер, який призначається біржею. Про початок торгу повідомляють, як правило, потрійним звуковим сигналом, третій сигнал означає початок біржового тор­гу. Маклер починає торги з оголошення умов про ведення торгів, номера позиції біржового бюлетеня, номера брокера продавця, кількості лотів, обсягу товарів, що містяться в одному лоті, початкової ціни та кроку ціни. Якщо на позицію, яка міститься в біржовому бюлетені, у встановленому порядку не було подано жодної заяви на купівлю, така позиція до торгу не оголошується і торги за нею не проводять.

 

106. Біржовий товар: зміст та вимоги до нього.

Біржови товар-це товар, який є об’єктом біржової торгівлі та відповідає вимогам до бірж. товару.

До біржового товару, яким здійсн. торгівлю на товарних біржах, належить невилучений з обігу товар певного виду та якості, а також стандартний контракт на зазначений товар, допущений до торгів біржею згідно із правилами біржової торгівлі.

Біржовий товар має відповідати таким вимогам: масовий характер вир-ва і спож., велика кількість виробників і широке коло споживачів;стандартність, тобто відповідність встановл.вимогам щодо якості та інших хар-ик, передбач. чинним законодавством; взаємозамін. у межах певних груп і видів товарів; транспортабельність; добра збереж.; незалежність якісних хар-ик товару від конкретного споживача; змінність цін під впливом природних, сезонних та інших чинників. Біржовий товар є масовим, однорідним, кількісно та якісно стандартизованим, взаємозамінним, знеособленим і, з огляду на високий рівень попиту і пропозиції, ним торгують у великих обсягах, що дає змогу встановити більш реальну ринкову ціну.

Класифік.біржових товарів на міжнародних товарних біржах:1.С/г продукція і сировина

2. Продовольчі товари 3. Лісоматеріали

4. Кольорові й дорогоцінні Ме

5. Паливно-енергетичні матеріали

Важливою особливістю біржової торгівлі є відсутність самого біржового товару на біржі під час торгів. Оскільки кількісні та якісні хар-ки біржового товару стандартизовані, немає потреби в його пред’явленні. Тим важливішим є встановл. вимог до якості бірж. товару й контроль за дотриманням їх. Як відомо, під якістю розуміють сукупність власт-ей і хар-ик продукції, що дають їй можливість задовол.необхідні та передбачені потреби. Якість товару залежить від властивостей продукції, під якими розуміють сукупність фізичних, хімічних і біологічних особливостей, які виявляються за її створення та використання, а також завдяки відповідності товару функціональним, естетичним, ергономічним, економ. та іншим вимогам Тому біржова торгівля висуває жорсткі вимоги до інформації про якість товару. Такими вимогами є повнота інформ., її достовірність, єдність усіх учасників бірж.торгівлі в оцінюв. якості товару.

Найповнішу та найдостовірнішу інформ.про якість продукції містить нормативно-технічна документація (стандарти, технічні умови).

Для зниж.ризику невиконання біржових угод щодо якості біржі здійсн. експертизу товару. Найпошир. формою експертизи є сертифікація продукції і систем якості на підприємствах-виробниках. Для регулюв. процесу перевірки систем якості Міжнар. організацією зі стандартизації (ІСО) було затверджено серію стандартів МС ІСО 9000 — МС ІСО 9004. В Укр. ці стандарти віднесено до націон. і їх використ. як моделі оцін. систем забезп. якості в процесі уклад. контрактів купівлі-продажу.

Сертифікація продукції — це процедура, за допомогою якої третя, незалежна від вир-ка і споживача сторона письмово засвідчує, що продукція відповідає заданим вимогам. Продукція, яка дістала бірж.сертифікат міжнар. товарної біржі, не лише допуск. до біржових торгів, а й має гарант. попит на світових ринках.

 

 

107. Зміст та види біржових угод.

Під біржовою угодою розуміють одночасне прийняття учасниками біржового ринку прав і зобов’язань стосовно придбання та продажу певної кількості біржового товару. Укладання біржових угод є основним змістом біржових операцій. Біржову операцію варто розглядати як сукупність дій та процедур з підготовки, оформлення та реєстрації біржової угоди. Біржові операції можуть здійснювати лише члени біржі або брокери-громадяни, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій. Результатом біржової операції є зареєстр. біржею угода.

Угода вваж. укладеною, якщо вона відповідає таким умовам: якщо її предметом є купівля-продаж, поставка та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за досягненням згоди сторін дня;якщо її учасниками є члени біржі.

Зміст біржової угоди, за винятком наймен. товару, кількості, ціни, місця і строку виконання, не підлягає розголошенню. Угода набуває чинності з моменту її реєстрації на біржі. На міжнародних товарних біржах укладають угоди на реальний товар, ф’ючерсні (термінові) угоди, угоди зі страхування (хеджування) та опціонні контракти.

Біржові операції бувають різних видів:за терміном виконання операції-касові і термінові. Касова операція являє собою операцію,розрахунок за якою здійснюється за найближчі біржові чи календарні дні. Строкова операція -операція с товаром, виконання якої повинно відбутися в строки, обумовлені договором за данною операцією.

Угода із відстроч.поставкою на умові форвард, тобто відстроч. поставка реального товару (від 30 до 360 днів) — це взаємне передання прав і обов’язків щодо реального товару. Особливість угоди на умові форвард полягає в значній різниці в часі між уклад. угоди та її викон., тобто поставкою товару. Форвардний біржовий контракт Згідно з умовами контракту продавець бере зобов’яз. здійснити поставку певного товару відпов.якості в терміни, визнач. в угоді, а покупець — прийняти товар та cплатити його за цінами контракту.

Перевагами форвард. бірж. контракту є: об’єктом торгівлі за форвардних угод як правило, є товар, який ще буде виготовлений (вирощений) на момент поставки, тому учасники торгів можуть наперед планувати свій прибуток;продавець (товаровиробник) має можливість отримати передоплату від покупця в межах 50 % вартості контракту і використати на вир-во продукції;покупець гарантований від підвищення ціни і забезпечує організовані поставки продукції для власного вир-ва (перепродажу).

Ф’ючерсні контракти — це стандартиз. угоди на купівлю або продаж конкретного товару, у визнач. місце і час у майб. за ціною, встанов. в процесі біржового торгу в централіз.регульов. місці за правилами бірж. ринку.

Особливістю ф’ючерсногоконтракту є цілковита стандартизація всіх показників, за винятком ціни, що встановл. шляхом врівноваж., попиту і пропозиції. Стандартизація ф’ючерсного контракту означає уніфікацію таких його умов, як споживча вартість товару, базисна якість і розмір доплат/знижок за відхилення від неї, умови і термін поставки, форми оплати, санкції за поруш. умов контракту, порядок арбітражу тощо.

Ф’ючерсні угоди не передбачають обов’язкової поставки товару в термін, зазначений у контракті.

Продовж. процесу еволюції біржового товару стали опціони, які передбач. торгівлю не реальним товаром чи ф’ючерсним контрактом, а тільки правом купити чи продати певну кіл-ть форвардних або ф’ючерсних контрактів упродовж певного терміну в майб. за ціною, встановл. на момент придбання опціону.

108. Порівняльна характеристика форвардних та ф’ючерних контрактів.

Угода із відстроч.поставкою на умові форвард, тобто відстроч. поставка реального товару (від 30 до 360 днів) — це взаємне передання прав і обов’язків щодо реального товару. Оформл.така угода форвардним бірж. контрактом. Особливість угоди на умові форвард полягає в значній різниці в часі між уклад. угоди та її викон., тобто поставкою товару. Контракт надає можливість продавцеві (товаровиробникові) отримати

Ф’ючерсні контракти — це стандартиз. угоди на купівлю або продаж конкретного товару, у визнач. місце і час у майб. за ціною, встанов. в процесі бірж.торгу в централіз.регульов. місці за правилами бірж. ринку.

Умови контракту	Форвардний	Ф’ючерсний
Сторони контракту	Два конкретні контрагенти	Знеособлені партнери та розрахункова палата
Вид зобов’язань	Непереуступний	Вільнозамінюваний
Гарант	Частково біржа	Розрахункова палата
Товарне покриття	Реальної якості	Базової якості
Обсяг поставки	Погоджується сторонами	Стандартизований біржею
Якість	Погоджується сторонами	Стандартизований біржею
Час поставки	Договірний	Стандартизований
Розмір застави	Визначається біржею	Визначається рівнем зміни ціни
Спосіб виконання	Реальна поставка	Ліквідація угоди у формі заліку, або реальна поставка
Ціна товару	Визначається в процесі бір­жового торгу після виконання контракту	Визначається в процесі біржового торгу
Розрахунки за контрактом	Після виконання контракту	Щоденно
Місце поставки	Погоджується сторонами	Визначається біржею
Поширення інфор­мації про угоду	Обмежене	Обов’язкове

109. Зміст брокерської діял-ті на товарній біржі.

Згідно із чинним законодавством біржові операції мають право здійсн. лише члени біржі або брокери.

Брокери є фіз. особами, зареєстр. на біржі відповідно до її статуту, обов’язки яких поляг. у викон. доручень членів біржі, яких вони представл., щодо здійснення бірж. операцій шляхом пошуку контрактів і подання здійсн. ними угод для реєстрації на біржі. Вони можуть бути незалежними, тобто мати власне брокерське місце — засвідчене відповідним договором право учасника на здійсн. бірж.торгівлі на товарній біржі. Більшість брокерів входять до штату брокерських контор. Брокерська контора — підприємство з правами юр. особи, створене членом біржі або іншим підприємством. Згідно із ЗУ «Про товарну біржу», кожен її член має право відкр. власну брокер. контору. До брокерської контори можуть бути прирівняні юр.особи, які уклали угоду з біржею про придбання права на використ. бірж.місця. Як юр. особа, брокерська контора проходить державну реєстрацію й функц.відповідно до затвердж. засновником установчих документів.

За організ.-правовою формою брокерські контори можуть бути організ. як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповід-тю.

Під час реєстрації незалежного брокера або брокерської контори на товарній біржі для роботи на біржовому ринку їм присвоюють номер та індивідуальний код.

Головною діючою особою на бірж. ринку є брокер, від якого залеж. успішна робота як брокер.контори, так і вся біржова торгівля. Брокери повинні мати спец.професійну підготовку і здібності до дія-ті у сфері бізнесу. Вони спеціаліз. на торгівлі конкретними видами (групами) товарів і викон. великий обсяг робіт на реал. ринку певного товару.

 

110. Визначення та економічне значення лізингу.

В Законі України “Про лізинг” сутність його визначення таке: лізинг – це підприємницька діял-ть, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

«лізинг — це договір про оренду заводу, промислових товарів, нерухомості для використ. їх у виробничих цілях орендатором, тоді як товари купуються орендодавцем і він зберігає за собою право власності».Ці визнач. об’єднує головне — лізинг трактується як передання господарс. майна в тимчасове корист. на умовах платності, строковості та зворотності (або викупу). Ці особливості лізингу свідчать про його спорідн. із орендою. У чинному законод-ві визначено, що за договором оренди одна сторона передає другій стороні за плату на певний термін у корист. майно для здійсн. господарської дія-ті.

У корист. за договором оренди передається індивід. визначене майно виробн.-техн. признач. (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використ. своєї споживчої якості. Об’єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їхні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господ. об’єкти із заверш. циклом вир-ва продукції (послуг), відокремл. земельною ділянкою, на якій розміщений об’єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання, нерухоме та інше індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб’єктам господарювання.

Лізинг можна вважати різновидом оренди, так званою посередн. орендою, що забезпечує інцест. виробн. основних фондів за посередництва лізингової фірми. Лізингова фірма набуває майно не для власного використ., а з метою надання його на визнач. умовах в корист. іншій стороні і отримання з цього прибутку. Об’єктом лізингу не можуть бути земельні ділянки, інші природні об’єкти, а також цілісні майнові комплекси держ.(комунальних) підприємств та їхніх структурних підрозділів.

Лізинг викон. господарські функції:

· забезп. оновлення та модерніз. основних фондів завдяки залуч. додаткових інвестицій;

· поліпшує матеріально-технічне забезп.вир-ва сучасними засобами праці;

· суттєво розширює можливості виробників зі збуту машин та устаткування;

· є інструментом активного маркетингу;

· сприяє ефективнішому використ. основних фондів, підвищ. конкурентоспроможності підприємства.

111. Об’єкти та суб’єкти лізингу.

Лізингодавець - організація, яка приймає майно у власність і передає його у тимчасове корист. за певну плату. Лізингоодержувач - підприємство або індивідуальний підприємець, які зацікавленні в корист. і придбанні майна.

Постачальник (продавець)- підприємство-виробник, торг. організація або інші суб’єкти підприємницької діяльності, які продають майно, що передається згідно з договором лізингу.

В якості лізингодавця можуть виступати: 1) банки, які створ. в своїх структурах лізингові служби; 2) спеціалізовані лізингові компанії; 3) лізингові компанії, які створені підприємствами, що випускають машини і обладнання; 4) лізингові компанії, організовані фірмами, зайнятими поставками і обслуговуванням техніки.

Лізінгоодержувачем може бути юр. особа в будь-якій організ.-правовій формі, що здійснює підприємницьку діял-ть, або громадянин, котрий займ. підприємницькою діял-тю без створ. юр. особи і за реєстр-ий як індивід-ний підприємець.

Об’єктом лізингу може бути будь-яке майно, що належить до основних фондів (засобів) і яке не заборонене до вільного обігу на ринку, а також нематеріальні активи. З урахуванням цього можна виділити наступні групи об’єктів (предметів) лізингу: а) рухоме майно: - обладнання промисл. призначення (вер