Розрахунок кількості технічних дій на автомобіль на підприємстві за рік.

Розрахунок кількості технічних дій на автомобіль на підприємстві за рік.

2.4.19. Визначаємо кількість капітальних ремонтів і списань за рік:

N_крс = А_пр ∙ А_пр ∙ К_крс = 80 ∙ 0,09 = 7 од.

 

де к_крс – коефіцієнт планування необхідності КР.

К_крс = 0,09 [11. додаток В].

 

2.4.20. Визначаємо кількість сезонних обслуговувань за рік:

N_со = 2 ∙ А_пр = 2 ∙ 80 = 160 од.;

 

2.4.21. Визначаємо кількість ТО-2 за рік:

L_рn 3000000

N₂ = – N_крс = – 7 = 225 од.;

L₂ 12920

 

 

2.4.22. Визначаємо кількість ТО-1 за рік:

L_рn 3000000

N₁ = – (N₂ + N_крс) = – (225 + 7) = 697 од.;

L₁ 3230

 

 

Контрольно діагностичні роботи – невід’ємна складова частина ТО, тому немає рації роботи аналогічні розрахунки виробничої програми за видами діагностики Д-1 і Д-2. Кількість Д-1 і Д-2 відповідно.

2.4.24. Визначаємо кількість ЩО за рік:

L_рn ∙ к_що 3000000 ∙ 0,6

N_що = = = 10588 од.;

ℓ_сд 170

 

 

де к_що – коефіцієнт виконання частоти ЩО;

к_що = 0,6 [1. с. 16].

 

 

2.4.25. Визначаємо кількість СО, які необхідно сумістити з ТО-2:

N₂ ∙ і_n 225 ∙ 2

N_СО-2 = = = 38 од.;

і_r 12

 

де і_n = 2 – число місяців виконання СО за рік;

і_r = 12 – кількість календарних місяців за рік.

 

2.4.26. Визначаємо кількість СО, які необхідно сумістити з ТО-1:

N_СО-1 = N_СО – N_СО-2 = 160 – 38 = 122од.

 

Визначаємо добову виробничу програму.

2.4.27. Визначаємо кількість ТО-2 за зміну:

N₂ 225

N_2зм = = = 1од.;

D_р2 251

 

де D_р2 – дні роботи зони ТО-2 за рік, дн.

Дні роботи зони обслуговування за рік можна взяти у межах 251=365 залежно від кількості вихідних і святкових днів у році.

2.4.28. Визначаємо кількість ТО-1 за зміну:

N₁ 697

N_1зм = = = 3 од.;

D_р1 251

2.4.29. Визначаємо кількість ЩО за зміну:

N_що 10588

N_щозм = = = 42 од.;

D_рщо 251

 

 

 

Розрахунок річних фондів часу.

2.5.1. Визначаємо дійсний фонд часу урочого:

Ф_р = 0,96 ∙(Д_др ∙ t_р – t_в) = (251 ∙ 7,2 – 151,2) = 1589,8 год.;

 

0,96 –коефіцієнт, який враховує втрати робочого часу за рік по поважних причинах (хвороба, виконання державних обов’язків і інше);

Д_др – кількість робочих днів протягом року;

t_р – тривалість робочого дня, год.,

t_р – для шкідливих умов праці тривалість робочого дня – 7,2 год.,

t_в – кількість робочих годин чергової відпустки.

t_в = 7,2 ∙ 21 = 151,2 год.,

Тривалість основної відпустки встановлена 21 день для шкідливих умов праці;

Ф_р = 1589,8 год.;

 

2.5.2. Визначаємо номінальний річний фонд робочого місяця при однозмінній роботі за формулою:

Ф_рм = Д_р ∙ t_р – Д_с ∙ t_c = 251 ∙ 7,2 – 10 ∙ 7,2 = 1735,2 год.,

Ф_рм = 1735,2 год.

Д_с – кількість святкових днів за рік;

t_с – втрати робочого часу в святковий день.

 

Розрахунок річних трудомісткостей робіт підприємства та дільниці.

 

Визначаємо сумарну трудомісткість робіт, що виконується на підприємстві.

Т_АТП = Т_вир + Т_доп = 34022,2 + 10206,6 = 44228,8 люд. – год.

Виробничі роботи виконуються на робочих постах біля автомобіля і в цехах, де обслуговують і відновлюють деталі і вузли, зняті з автомобіля. Відповідно до цього загальну трудомісткість виробничих робіт поділяють на трудомісткість постових Т^п_вир і цехових Т^ц_вир робіт.

 

2.6.21. Визначаємо виробничу трудомісткість постових робіт:

Т^п_вир = Т_що + Т₁ + С₂ ∙ Т₂ ∙ Т_СО + С_пр ∙ Т_пр + Т_д-1­ + Т_д-2 = 6352,8 + 2927,4 +

+ 0,9 ∙ 3402 +483,2 + 0,55 ∙ 20550 + 306,7 + 355,5 = 24789,9 люд. – год.

де С₂, С_пр – для постових робіт, що виконуються відповідно при ТО-2 і ПР (середні значення С₂ = 0,8 – 0,9; С_пр = 0,4 – 0,55).

 

2.6.22. Визначаємо трудомісткість цехових робіт:

Т^ц_вир = (1–С₂) ∙ Т₂ + (1–С_пр) ∙ Т_пр = (1 – 0,8) ∙ 3402 + (1 – 0,4) ∙ 20550 = 12010,4

Люд. – год.

2.6.23. Визначаємо трудомісткість виробничих робіт:

Т_вир = Т^П_вир + Т^ц_вир = 24789,9 + 12010,4 = 37800,3 люд. – год.

 

2.6.24. Визначаємо річну трудомісткість дільниці:

Т_діл = Т^ц_вир ∙ b = 27800,3 ∙ 0,08 = 3024 люд. – год.

де b – доля робіт від виробничої цехової трудомісткості:

b = 6-8% [3 додаток 1].

 

 

Розрахунок кількості робітників на дільниці, їх розподіл.

 

До виробничих робітників належать робітники різних зон і відділень, які безпосередньо виконують роботи з ТО і ремонту рухомого складу. При розрахунку відрізняють технологічно необхідну (явочну) і штатну (списочну) кількість робітників.

 

2.7.1. Визначаємо технологічно необхідну (явочну) кількість робітників:

Т_діл 3024

Р_я = = = 1,58 чол.

Ф_РМ ∙ К_В 1735,2 ∙ 1,1

 

де К_В = 1,1 – 1,2 – коефіцієнт перевиконання норм виробітку за рахунок впровадження прогресивної організації праці та механізації робіт протягом року;

Т_діл – річна трудомісткість підрозділу, що проектуємо, люд. – год.

 

2.7.2. Визначаємо штатну кількість робітників:

Т_діл 3024

Р_ш = = = 1,73 чол.

Ф_р ∙ К_В 1589,8 ∙ 1,1

 

 

2.7.3. Розподіл робітників:

 

В залежності від типу дільниці, розподіл робітників може проводитись за вузлами, агрегатами, системами або видами робіт. Для цього потрібно вибрати (знати) долю, або відсоток, який припадає на даний вузол, агрегат, системи чи вид робіт. Вони вибираються з довідкової літератури (ГНТП АТП, СТО-01-91). При кількості робітників менше двох їх розподіл на дільниці не проводиться.

Один робітник – зварювальник 5 розряду виконує зварювальні роботи, а 0,73 робітника зайняті кузовними роботами.

 

 

Організаційне оснащення.

Таблиця 2.8.2.

№	Назва	Кіл	Тип або моделі	Габаритні в Плані, мм	Площі
Од.	загальна
1.	Шафа для зберігання болтів		Ф504	1250х1000	1,25	1,25
2.	Шафа для інструменту		Ф503	1000х520	0,52	0,552
3.	Верстат слюсарний		Ф527	1570х780	1,22	1,22
4.	Стелаж із полицями і шафою		Ф177СБ	1500х560	0,84	0,84
5.	Ящик для ганчір’я		932СБ	500х500	0,25	0,25
6.	Ящик для чистого ганчір’я		663СБ	500х600	0,3	0,3
						4,38

2.8.3. Технологічне оснащення:

Таблиця 2.8.3.

№	Назва	Модель або ГОСТ	Кількість
1.	Возик для перевезення кислородних балонів	ГЕРТ.Б33.СБ
2.	Комплект різаків для розподільного кислородного різання	«Факел»
3.	Комплект пальників (М-7	ГС-3
4.	Комплект пальників для ручного ацетиленово-кислородного зварювання № 0-3	«Зірочка»
5.	Панель для загорожі з вихідним прорізом	ГОСТ 7880 – 17–2–00
6.	Гайковерт реверсний	ІВ–3103
7.	Набір електродів для електродугового зварювання	Куплено
8.	Захисні щитки із затемненим склом	Куплено
9.	окуляри	куплено

 

 

Розрахунок площі.

Визначаємо площу дільниці в залежності від загальної площі встановленого обладнання, оснащення і коефіцієнта щільності його розміщення. Враховується площа горизонтальної проекції обладнання. Площа знаходиться за формулою:

 

Для дільниць, в які передбачається заїзд автомобіля, площа дільниці знаходиться за формулою:

F_Д = f_а ∙ n + (F_об ∙ К_Щ) = 16,6 ∙ 1 + (11,49 ∙ 4,5) = 68, 3 м²;

Де f_а – питома площа автомобіля;

К_Щ – коефіцієнт щільності розміщення обладнання.

n – число автомобілів, які одночасно встановлюються на дільниці.

З урахування БН і В площу дільниці округляємо відповідно сітки колон і будівельних конструкцій, які виготовляються на заводах за кратністю будівельного модулю. Враховуючи це, беремо площу дільниці:

 

f_а = b ∙ а = 6675 ∙ 2500 = 16,6 м²;

 

F_Д = 72 м²;

 

Ширина – 6м,

Довжина – 12м,

Висота – 4,2м.

 

Вікна і двері – стандартні.

 

Організаційний розділ.

Охорона праці.

Види інструктажів.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці підрозділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж.

Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться з:

• усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або

тимчасову) незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або

посадою;

• працівниками, які знаходились у відрядження не підприємстві і беруть участь безпосередньо у виробничому процесі, з водіями транспортних засобів, які вперше в’їжджають на територію підприємства;

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особі, на

яку наказом по підприємству покладено ці обов’язки.

Вступний інструктаж проводять в кабінеті охорони праці або в

приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних

технічних засобів навчання та наочних посібників, плакатів, натурних

експонатів, макетів, моделей, кіно-, діа-, відеофільмів, тощо.

Вступний інструктаж проводиться з програмою, що розроблена службою охорони праці із врахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджується керівником підприємства (виробництва). Запис про проведення вступного інструктажу робиться у спеціальний журнал, а також у документ про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж.

Первинний інструктаж проводять на робочому місці до початку роботи з:

• працівниками, новоприйнятими (постійно чи тимчасово) на підприємство;

• працівниками, які переводяться з одного цеху виробництва до іншого;

• працівником, який буде виконувати нову для нього роботу;

• відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому

процесі на підприємстві.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб

спільного фаху, за програмою, складеною з врахуванням вимог відповідного

інструктажу з охорони праці для працівників, інших нормативних актів про

охорону праці, технічної документації.

Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху, дільниці, узгоджується із службою охорони праці і затверджується керівником підприємства.

Усі робітники після первинного інструктажу на робочому місті мають протягом 2-15 змін (в залежності від характеру роботи і кваліфікації працівника) пройти стажування під керівником досвідченого, кваліфікованого робітника або спеціаліста, які призначені наказом (розпорядженням) по підприємству (цеху, дільниці, виробництву).

Керівник підприємства (цеху, дільниці, виробництва) має право своїм наказом або розпорядженням звільнити робітника від проходження стажування, який має стаж роботи за своєю професією не менше 3 років, переміщується із одного цеху в інший, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він буде працювати, не змінюється.

Повторний інструктаж.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз у квартал, на інших –1 раз на півріччя.

Повторний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівником на робочому місці або в кабінеті охорони праці.

• при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про

охорону праці, а також при внесені змін та доповнень до них;

• при зміні технологічного процесу, замінні або модернізації устаткування,

приладів та інструментів вихідної сировини, матеріальних та інших факторів, що впливають на охорону праці;

• при порушенні працівником нормативних актів про охорону праці, що

можуть привести до травми, аварії чи отруєння;

• на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці,

вищестоячої господарської організації або державної виконавчої влади у

випадку, якщо виявлено незнання працівниками безпечних методів,

прийомів праці чи нормативних актів про охорону праці;

• При перерві в роботі виконання робіт більше 30 календарних днів – для

роботи з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – більше 60днів.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками при:

• виконанні разових робіт, що не пов’язані з безпосередніми обов’язками за фахом (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства, цеху);

• ліквідації аварії, стихійного лиха;

• проведенні роботи, на які оформлюються наряд, допуск, дозвіл та інший документ;

• екскурсіях на підприємства;

Цільовий інструктаж фіксується нарядом, допуском або іншим

документом, що дозволяє проведення робіт.

 

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстерні).

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань усним опитуванням, за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці.

Про проведенні первинного, повторного, позапланового і інструктажів, стажування та допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, робить запис у журналі. При цьому обов’язкові підписи, як того кого інструктували, так і того хто інструктував. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

При необхідності первинного, повторного, позапланового інструктажів та стажування працівника може проходити у встановленому порядку на іншому спорідненому за технологією підприємстві, де є необхідні для цього умови і спеціалісти. У такому випадку проведена робота фіксується у журналі на підприємстві, де відбувається інструктування чи стажування, а працівникові керівник цього підприємства та служб охорони праці за своїми підписами та печатками видають відповідну довідку, що додається до особової справи працівника на підприємстві, яке його відряджало.

Керівник підприємства при необхідності має право запросити до себе для проведення інструктажу спеціаліста іншого, спорідненого за технологією підприємства. Оформлення інструктажу, стажування та допуск до роботи працівника проводиться в журналі реєстрації інструктування з питань охорони праці підприємства.

Керівник підприємства забов’язаний видати робітникові примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на його робочому місці.

Перелік професій та посад працівників, які звільняються від первинного, повторного та запланованого інструктажу, затверджує керівник підприємства, після узгодження з державним інспектором Держнаглядохоронпраці. До цього переліку можуть бути внесені особи, які не пов’язані з обслуговуванням обладнання, використанням інструменту, збереження сировини, матеріалів тощо.

Навчання та перевірка знань з охорони праці працівника при підготовці, перепідготовці, одержання професій, підвищення кваліфікації на підприємстві організовують працівники служби кадрів, або інші спеціалісти, яким доручена організація цієї роботи.

Учбові програми для навчання працівників з питань охорони праці передбачають теоретичне і практичне «Виробниче» навчання.

Теоретичне навчання здійснюється в межах спеціальної учбової дисципліни «Охорона праці» або відповідного розділу з технології виробництва, конструкторського обладнання в обсязі не менше двадцять годин.

 

Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою проводиться тільки в навчальних закладах (ПТУ, навчально-курсових комбінатах тощо).

Для перевірки знань працівників з питань охорони праці на підприємстві наказом керівника підприємства утворюється постійно діюча комісія. На підприємстві з великою численністю працюючих можуть утворюватись декілька комісій. Головами комісій призначають заступників керівника підприємства або керівників та заступників керівників структурних підрозділів.

Перевірка знань з питань охорони праці працівників підприємства, де нема можливості утворити таку комісію проводиться за договором в комісіях споріднених підприємствах.

До складу комісії входять фахівці служби охорони праці, енергомеханічних, технічних, юридичних та інших, які пройшли у встановленому порядку перевірку знань з питань охорони праці, а також представники профспілкових організацій, членам якої є працівник.

При незадовільних результатах повторно перевірка знань працівників призначається протягом 1 місяця. При незадовільних результатах повторної перевірки знань працівників працевлаштовують згідно з чинним законодавством.

Працівники, які мають перерву в роботі за професією більше 1-го року, проходять навчання з питань охорони праці до початку самостійної роботи.

Працівники допускаються до самостійної роботи після вступного інструктажу, навчання, перевірки в теоретичних знань, первинного інструктажу на робочому місці, стажування і набуття навичок безпечних методів праці.

 

 

Конструкторський розділ.

 

Розробити конструкцію пристрою гвинтова розтяжка.

 

Будова та робота пристрою.

Даний пристрій призначений для ліквідації перекосів пройомів кузова та правка різних видів деформації.

Загальна будова пристрою складається із наступних основних деталей:

Гвинт 1, який має дві різьбові поверхні: одна з яких має праву різьбу, а інша ліву. Гвинт через відповідні різьбові з’єднання з’єднаний із розтяжками 2, які в свою чергу також мають ліву та праву внутрішню різьбу.

Розтяжки 2 з’єднані із подовжувачем 3, які в залежності від виду роботи мають різну довжину.

Подовжувачі з’єднані із перехідниками 4, які шарнірно з’єднані з кронштейнами 5, я ті відповідно шарнірно із упорними 6.

Гвинт має два воротки 7.

Принцип дії:

Враховуючи, що довжину подовжувачів 3, можна змінювати форму перехідників і упорів теж можливим є розробити різної форми, це дає можливість зібрати силовий пристрій необхідного розміру і забезпечити правку пошкоджених елементів кузова.

Обертання гвинта 1 воротком 7 приводить до руху розтяжок. Які передають зусилля через подовжувачі 3, далі перехідник на упори, які впираються в поверхню елементів, які потрібно виправити.

Технічна характеристика: робочий хід гвинта – 180 мм, зусилля розтяжки – 1500к.с.

 

Економічний розділ.

Висновки.

В результаті впроваджень заходів, запропонованих даним проектом щодо покращення роботи на даній дільниці шляхом усунення виявлених недоліків, відповідно розрахунку економічного розділу досягається річних економічний ефект 5292,5 грн., при затратах на впровадження 16877 грн. Строк окупності капітальних вкладень 3,1 року.

Аналізуючи результати розрахунків, а також позитивні наслідки впровадження можна зробити висновок, що у запропонованій дільниці підвищується продуктивність праці, покращаться умови праці, будуть доведені до існуючих норм і вимог санітарно – гігієнічних умови праці у приміщенні дільниці, буде раціональний режим праці, та відпочинку працюючих, та в кінцевому підсумку приведе до покращення якості виконання робіт, які виконуються на дільниці, при одночасному зменшенні виробничих затрат і витрат часу.

 

 

Використана література.

 

1. Болотин Г.М. Технологическое проектирование АТП. Киев. УМК, 1981.

2. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник. Львів. Афіша, 2002.

3. Карта шов В.П. Технологіческое проектирование автотранспортних предприятий. М., Транспорт.1981.

4. Канарчук В.Є., Лудченко О.А. та інші. Організація виробничих процесів на транспорті в ринових умовах. –К.:Логос. 1999–348 с.

5. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: організація і управління: Підручник. –К.:Знання–Прес.2004.–478с.

6. Методичні вказівки з виконання технологічного розділу курсового та дипломного проектів спеціальності 5.090240. Рівне. 2004.

7. Методичні вказівки з виконання конструкторського розділу дипломного проекту спеціальності 5.090240. Рівне 2002.

8. Методичні вказівки з виконання організаційного розділу дипломного проекту спеціальності 5.090240. Рівне. 2002.

9. Методичні вказівки з виконання економічного розділу дипломного проекту спеціальності 5.090240. Рівне. 2004.

10. Напольський Г.М. Технологическое проектирование АТП и СТО. М.; Транспорт. 1985.

11. Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту. Мінавтотранс. Київ. 1988.

12. Положение о техническом обслужывании и ремонте подвижного состава автомобильного транспорта. М.:Транспорт.1988.

13. Суханов Б.Н. и др. Техническое обслежывание и ремонт автомобилей. Пособие по курсовому и дипломному проектированию. –М.:Транспорт. 1985. –224с.

Розрахунок кількості технічних дій на автомобіль на підприємстві за рік.

2.4.19. Визначаємо кількість капітальних ремонтів і списань за рік:

N_крс = А_пр ∙ А_пр ∙ К_крс = 80 ∙ 0,09 = 7 од.

 

де к_крс – коефіцієнт планування необхідності КР.

К_крс = 0,09 [11. додаток В].

 

2.4.20. Визначаємо кількість сезонних обслуговувань за рік:

N_со = 2 ∙ А_пр = 2 ∙ 80 = 160 од.;

 

2.4.21. Визначаємо кількість ТО-2 за рік:

L_рn 3000000

N₂ = – N_крс = – 7 = 225 од.;

L₂ 12920

 

 

2.4.22. Визначаємо кількість ТО-1 за рік:

L_рn 3000000

N₁ = – (N₂ + N_крс) = – (225 + 7) = 697 од.;

L₁ 3230