Ізоквантна варіація факторів вир-ва

 

Якщо дещо ускладнити виробничу функцію, аналізуючи за­лежність обсягів виробництва від двох факторів (наприклад, праці і капіталу), то можна скласти виробничу сітку - таблицю, що опи­сує виробничу функцію для певного максимального обсягу продук­ції, який може бути вироблений при кожній комбінації факторів виробництва

 

<=Карта ізоквант

 

Ізокванта - це крива, що відображає альтернативні варіанти ре­сурсів, які використовуються для виробництва певного обсягу проду­акції

Карта ізоквант - це множина ізоквант, що відображає мак­симальний випуск продукції за будь-яких комбінацій факторів ви­робництва. Криві ізоквант ніколи не перетинаються. Чим далі ізо­кванта від початку координат, тим більшому обсягу виробництва продукції вона відповідає.

Аналізуючи ізокванти, можна визначити показник заміщення одного фактора виробництва іншим. Гранична норма технологіч­ного заміщення капіталу працею (MRTSrl) визначається обсягом праці, яка може замінити одиницю капіталу:

MRTSLK = ∆К/∆L

Форма ізокванти (крива випукла до початку системи координат) показує, що гранична норма технологічного заміщення капіталу пра­цею зростає при просуванні вниз уздовж ізокванти

Це означає, що кожну втрачену одиницю капіталу необхідно замінювати все більшою кількістю праці. Це пояснюється тим, що фактори виробництва не можуть повністю замінювати один одного.

Зростаюча гранична норма технологічного заміщення капіталу пРацею властива для більшості виробничих процесів, але існують' Деякі винятки, де ця залежність дещо інша.

 

Пропорційна варіація факторів вир-ва

У довгостроковому періоді всі фактори виробництва є змін­ними. Підприємство, намагаючись збільшити обсяги виробництва продукції, залучає все більше ресурсів, тобто збільшує масштаб ви­робництва. При цьому спостерігається різна віддача (ефект) від зміни масштабу виробництва.

Зростаюча віддача від масштабу відбувається тоді, коли об­сяг виробництва продукції зростає відчутніше, ніж обсяги вико­ристання ресурсів

Зростаючий ефект масштабу виробництва може досягатися за­вдяки впливу таких факторів:

1. Поділ праці. На більших підприємствах можлива спеціалі­зація, що призводить до підвищення продуктивності праці і зни­ження витрат.

2. Поліпшення управління. На більших підприємствах виді­ляють спеціалістів, які безпосередньо займаються маркетингом, ре­кламою, постачанням, науково-технічною роботою і т. д. Це дає змогу збільшити ефективність діяльності підприємства.

3. Збільшення масштабів виробництва не вимагає пропорцій­ного збільшення всіх ресурсів. Наприклад, збільшення вдвічі кіль­кості верстатів на заводі не вимагає такого ж збільшення механіків, електриків, охоронців, бухгалтерів, а також витрат на освітлення, опалення, вентиляцію і т. д.

Постійна (стала) віддача від масштабу виробництва спостері­гається тоді, коли обсяги виробництва продукції та обсяги викорис­тання ресурсів зростають пропорційно. Збільшення вдвічі ресурсів виробництва призводить до подвоєння обсягів випуску продукції.

Спадна віддача від масштабу виробництва відбувається то­ді, коли випуск продукції зростає менш відчутніше, ніж зростають обсяги використаних факторів виробництва

Спадний ефект масштабу виробництва виникає через вплив

таких факторів:

1, Значна інерція великих систем, втрата ними гнучкості,

необхідної в умовах нестабільного ринку.

2. Вихід підприємства за межі порога керованості (великі розміри підприємства створюють громіздку систему управління, затрудняється координація проміжних ланок, обмін інформацією, а це приводить до зниження ефективності управлінських рішень).

При фіксованих цінах на фактори виробництва можна знайти

безліч різних наборів капіталу і праці, які можна придбати за ті самі сукупні витрати.

 

Витрати п.п. в короткостроковому періоді.

Витрати виробництва це вартість усіх видів факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення певної кількості товарів. У короткостроковому періоді сукупні витрати підприємства подічяються на постійні та змінні У довгостроковому періоді всі витрати є хмінними.

Постійні витрати (TFC) – це витрати, які не залежать від змін обсягу виробництва і мають місце навіть тоді, коли не виробляється продукція (заробітна тата управлінсько­го персоналу, орендна плата, плата за кредит, амортизаційні відрахування та ін.).

Змінні витрати (ТУ О - це витрати, які змінюються за зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, заробітна тата робітників та ін.).

Сукупні витрати підприємства СТО - це сума постійних і змінних витрат.

TC(Q)=TFC + TVC(Q)

Середні постійні та середні змінні витрати визначаються Ціленням сукупних постійних і сукупних змінних витрат на обсяг випуску продукції:

TFC TVC

AFC= ---- AVC= --------

Q Q

Тобто ATC(Q) = AFC(Q) + AVC(Q)

Криві середніх змінних, середніх сукупних і граничних витрат

мають U- подібну форму. Це пояснюється дією спадної віддачі змінного фактора виробництва. Тому

закон спадної віддачі змінного фактора виробництва тлумачать як закон неухильного збільшення граничних витрат. Зауважимо, що крива граничних витрат перетинає криві середніх сукупних і середніх змінних витрат у точках їх мінімуму