Мінімальні відстані укладки підземних інженерних мереж від будинків, споруд і зелених насаджень (у світлі), м

 

Інженерні мережі	Від обрізів фунда-мен­тів будинків і споруд	Від опор зов­нішнього освіт-лення і мережі зв’язку	Від борто­вого каменю про­їзної час­тини	Від стов-бура дерева	Від чагар-нику
Водопровід і напірна каналізація					–
Самопливна каналізація (побутова і дощова)		1,5	1,5	1,5	–
Газопроводи низького тиску (до 0,05 кгс/см^2)			1,5	1,5	–
Газопроводи середнього тиску (понад 0,05 до 3 кгс/см^2)			1,5	1,5	–
Теплопроводи (від зов-нішньої стінки каналу)		1,5	1,5	2,0	1,0
Теплопроводи (від оболонки безканальної прокладки)		1,5	1,5	2,0	1,0
Силові кабелі і кабелі зв’язку	0,6	0,5	1,5	2,0	0,7

 

Сполучена прокладка підземних інженерних мереж у спільній траншеї вважається прогресивною в порівнянні з роздільною прокладкою, при якій для кожного виду інженерних мереж відривається окрема траншея. При сполученій прокладці в одній траншеї зменшується обсяг земельних робіт і скорочується ширина спеціальної смуги, що відводиться для прокладання мереж. В таблицях 3.10 наведені дані щодо мінімального взаємного наближення різноманітних видів мереж при різноманітних способах прокладки.

Таблиця 3.10

Мінімальні відстані між сусідніми підземними інженерними мережами

(у світлі), м

 

Інженерні мережі	Водо-проводу	Кана-лізації побу-тової	Дощової кана-лізації	Газо-проводів низького тиску	Газо-проводів серед-нього тиску	Газо-проводів серед-нього тиску
Водопровід	див. прим.1	див. прим.2	1,5			1,5
Каналізація побутова	див. прим.2	0,4	0,4		1,5
Дощова каналізація	1,5	0,4	0,4		1,5
Газопроводи низького тиску (до 0,05 кгс/см^2)				0,5	0,5	0,5
Газопроводи середнього тиску (понад 0,05 до 3 кгс/см^2)		1,5	1,5	0,5	0,5	0,5
Газопроводи високого тиску (понад 3 до 6 кгс/см^2)	1,5			0,5	0,5	0,5
Теплопроводи (від зовнішньої стінки каналу)	1,5
Теплопроводи (від оболонки безканальної прокладки)	1,5					1,5
Кабелі зв’язку	0,5	0,5	0,5
Силові кабелі	0,5	0,5	0,5
Канали, тунелі	1,5
Зовнішні пневмосміттє-проводи					1,5

Продовження таблиці 3.10

Мінімальні відстані між сусідніми підземними інженерними мережами

(у світлі), м

 

Інженерні мережі	Силових кабелів усіх напруг	Кабелів зв’язку	зовнішня стінка каналу тунелю тепло-проводу	оболонка безкана-льної прокладки тепло-проводу	Каналів, тунелів	Зовніш-ніх пневмо-сміттє-проводів
Водопровід	0,5	0,5	1,5	1,5	1,5
Каналізація побутова	0,5	0,5
Дощова каналізація	0,5	0,5
Газопроводи низького тиску (до 0,05 кгс/см^2)
Газопроводи середнього тиску (понад 0,05 до 3 кгс/см^2)						1,5
Газопроводи високого тиску (понад 3 до 6 кгс/см^2)
Теплопроводи (від зовнішньої стінки каналу)			-	-
Теплопроводи (від оболонки безканальної прокладки)			-	-
Кабелі зв’язку	0,5	-
Силові кабелі	0,1-0,5	0,5				1,5
Канали, тунелі					-
Зовнішні пневмосміттє-проводи	1,5					-

Продовження таблиці 3.10

Примітки:

Примітка 1. При паралельному прокладанні декількох ліній водопроводів відстань між ними слід приймати залежно від технічних та інженерно-геологічних умов відповідно до норм з водопостачання.

Примітка 2. Відстані від побутової каналізації до господарсько-питного водопроводу із залізобетонних і азбестоцементних труб — 5 м; до водопроводу з чавунних труб діаметром до 200 мм — 1,5 м, діаметром до 200 мм — 3 м; до водопроводу із пластмасових труб — 1,5 м. Відстань між мережами каналізації і виробничого водопроводу залежно від матеріалу і діаметру труб, а також від номенклатури і характеристики грунтів повинна бути 1,5 м.

Примітка 3. При паралельному прокладанні газопроводів для труб діаметром до 300 мм відстань між ними (у світлі) допускається приймати 0,4 м і понад 300 мм — 0,5 м при спільному розміщенні в одній траншеї двох і більше газопроводів.

Примітка 4. В таблиці вказані відстані до сталевих газопроводів. Розміщення газопроводів із неметалевих труб слід передбачати відповідно до норм з газопостачання.

 

На території житлової групи широко застосовується сполучена прокладка мереж холодного і гарячого водопроводу, а також мереж теплопостачання в непрохідних каналах.

Скорочення сумарної протяжності розподільних мереж дає спосіб прокладки інженерних мереж у технічних підпіллях будинків. У цьому випадку влаштовується одне введення (по фасаду або торцю) у будинки з наступним розведенням по технічному підпіллю.

Технічний коридор або підпілля повинні мати чисту висоту не менше 1,6 м і ширину вільного проходу, що забезпечує обслуговування і ремонт мереж. Крім цього, при проектуванні виконується ряд спеціальних вимог.

Самим прогресивним, але найбільше дорогим за капітальними витратами вважається спосіб прокладки підземних мереж у спільних полупрохідних і прохідних каналах і колекторах. Полупрохідні канали мають внутрішню висоту 1,6 м, а прохідні — 1,8-2,0 м.

Для забезпечення безпеки прямування пішоходів і транспорту і для зручності користування внутрішньодворовою територією у вечірній і нічний час улаштовується її зовнішнє освітлення.

Проїзди, тротуари і майданчики, розташовані уздовж фасадів будинків, освітлюють світильниками, встановленими на стінах будинків (за умови зручного доступу до них), а також у входів до будинків.

Норми середньої горизонтальної освітленості території прийняті для пішохідних алей і доріжок — 4 лк; внутрішні проїзди, тротуари-під’їзди, автостоянки, господарські майданчики — 2 лк; прогулянкові доріжки — 1 лк.

Великі подвір’я і ігрові майданчики освітлюються світильниками, розташованими на високих опорах.

Для підсвічування зелені, води, малих архітектурних форм, для освітлення доріжок використовують світильники у виді торшерів. Світильники, виконані у виді настільних ламп із рефлектором та такі, що мають форму грибів, кульок, циліндрів різноманітної висоти і конфігурації, можуть у денний час бути малими архітектурними формами, що прикрашають територію подвір’я. Такі низько розташовані світильники використовуються для освітлення сходів, газонів, квітників, зелених насаджень, басейнів.

При розміщенні світильників прагнуть, щоб їхнє світло не турбувало жителів через вікна кімнат у житлових будинках.

 

Озеленення території

Зелені насадження на території групи житлових будинків незалежно від їхнього функціонального призначення повинні бути використані для формування сприятливого для людини навколишнього середовища і збагачення архітектурно-планувальної композиції дворового простору.

В практиці проектування озеленення житлових груп існує два прийоми:

– створення в кожному житловому будинку своєрідного мікросаду;

– об’єднання вільних ділянок при групі будинків в один порівняно значний зелений масив.

Другий прийом дозволяє створити більш сприятливі мікрокліматичні умови для дітей і дорослих, а також створити сприятливі умови для розвитку рослин і догляду за ними.

При проектуванні насаджень на території житлової групи варто забезпечувати:

– зручний пішохідний зв’язок з усіма спорудами і майданчиками подвір’я;

– можливість під’їзду до житлових будинків і дитячих установ;

– надійний захист від шуму, пилюки і загазованості;

– розмежування різноманітних за призначенням майданчиків: для відпочинку дорослих, для ігор дітей, для занять фізкультурою, господарських і т.д.;

– затінення пішохідних зон і зон відпочинку;

– гарні композиції дерев, чагарники і квітів застосовуючи головним чином вільне пейзажне планування;

– розміщення декоративних рослинних угруповань з урахуванням їхнього сприйняття з доріжок і алей.

При озелененні дворового простору варто користуватися невеликою кількістю асортименту декоративної рослинності (не більш 12-15 найменувань).

Основою оформлення відкритих просторів вважається газон.

Зелені насадження подвір’їв житлових груп мікрорайону відносяться до групи насаджень спільного користування для мешканців однієї групи. Вони нормуються в залежності від поверховості забудови і норм забезпеченості житловою площею на одного мешканця. Норма площі озелененої території житлового кварталу, мікрорайону слід приймати в розрахунку на одного мешканця не менше 6 м² (без урахування території шкіл і дитячих дошкільних установ).

Територію групи житлових будинків бажано розбити на ділянки, що мають різноманітне функціональне призначення, і тому озеленювати необхідно в залежності від особливостей їхнього використання.

Озеленення прибудинкових смуг повинно поліпшити гігієнічний стан житла, понизити радіаційні температури і температуру повітря, підвищити його відносну вологість, знизити запиленість, загазованість і насиченість хвороботворними мікробами, поліпшити шумовий режим. Важливий фактор — естетичне значення прибудинкових озеленених смуг, що повинні сприяти створенню у жителів позитивних емоцій і формуванню своєрідного перехідного середовища між квартирою з її інтимною обстановкою і значними масштабами міської забудови.

Відповідно до вимог ДБН 360-92** відстань між будинком і віссю дерева повинна бути не менше 5 м, тому ширину прибудинкової смуги необхідно проектувати в межах не менше 6 і не більш 9 м. Верхня межа обмежена тепловим впливом стін на навколишній простір.

Прибудинкові смуги слід в основному покривати газоном. На фоні газону добре сприймаються поодинокі дерева та групи дерев, квітучі чагарники, квіти багатолітників. Проте не варто припускати змішування багатьох видів рослин, досить різноманітних об’ємних форм і малюнків. Композиція насаджень повинна відрізнятися лаконічністю форм і ясністю колірного вирішення. Можуть бути використані плодові насадження.

В умовах перегріву поверхні стін необхідно передбачати вертикальне озеленення.

Для прибудинкової смуги, розташованої з боку входів до будинків, характерні регулярні прийоми озеленення, а для смуги, розміщуваної з протилежної сторони будинків, бажані більш мальовничі ландшафтні композиції.

Майданчики відпочинку в залежності від прийому озеленення можуть бути закритими, напіввідкритими і відкритими (див. рис.3.10).

Вони відрізняються характером перспектив і глибиною пейзажів, що розкриваються перед відпочиваючими на цих майданчиках:

– закриті майданчики з усіх боків обмежені насадженнями, що перешкоджають зоровому сприйняттю прилягаючих просторів;

– напіввідкриті майданчики частково обмежені насадженнями, з їхньої території у визначених напрямках відкриваються прилягаючі простори;

– з відкритих майданчиків відкривається огляд дворового простору майже в усіх напрямках.

 

 

Майданчики відпочинку повинні мати 60% затінення території. Для часткового затінення майданчиків із південної і південно-західної сторони варто розміщувати дерева з щільною розкинутою кроною. Якщо значних дерев немає, затінення створюється влаштуванням пергол, трельяжів із кучерявими рослинами (див. рис.3.9). На окремих майданчиках тихого відпочинку влаштовують невеликі басейни для водяних рослин, встановлюють вази і квіткарки.

Дитячі ігрові майданчики повинні ізолюватися зеленими насадженнями від господарських зон, проїздів, стоянок автомобілів і інтенсивних шляхів пішохідного прямування. Навколо майданчиків і на їх території не повинно бути дерев і чагарники із шипами, колючками і отруйними плодами. Для озеленення не рекомендується застосовувати плодово-ягідні породи.

Для часткового затінення дитячих майданчиків із південно-західної і західної сторони рекомендується висаджувати дерева зі щільними кронами. З західної сторони можна влаштовувати трельяжі, повиті ліанами.

На майданчиках для дошкільників рекомендується висаджувати 1-2 дерева з низьким штамбом і розкинутою кроною, призначених для лазіння. Не рекомендується саджати високі дерева по всьому периметру майданчика, тому що це викликає зменшення інсоляції і провітрювання.

Навколо господарських майданчиків висаджують захисні смуги у виді рядів дерев і чагарники з наміром їхньої ізоляції, провітрювання.

Майданчики для сушіння білизни обрамовують із північної сторони зеленими насадженнями. З півдня майданчик повинен бути відкритим назустріч променям сонця.

Навколо майданчика для чищення хатніх речей висаджують чагарник, що має пилозахисні властивості, а також густокроні дерева з північної сторони. При розміщенні насаджень варто враховувати гарну опромінюваність майданчика сонцем, особливо в ранкові години.

Майданчики для сміттєзбиральників рекомендується обсаджувати щільним живоплотом із чагарників, що мають фітонцидні властивості. Рекомендується також максимальне затінення майданчиків деревами з рясною кроною, особливо з південного боку.

Навколо спортивних майданчиків, що розміщені на території подвір’я, рекомендується по периметру влаштовувати щільну смугу зелених насаджень шириною не менше 5 м.

Для території, розташованої поза майданчиками, озеленення вирішується з урахуванням його гарного сприйняття як із вікон житлових будинків, так і з прогулянкових доріжок і майданчиків відпочинку.

Головні види озеленення житлових територій — це одиночні і групові посадки дерев і чагарників в поєднанні з трав’янистими газонами. В таблиці 3.11 приведені нормативні відстані, що необхідно додержуватися при посадках дерев і чагарників.

 

Таблиця 3.11