Прокладка підземних інженерних мереж і зовнішнє електроосвітлення

Прокладка підземних інженерних мереж і зовнішнє електроосвітлення

 

Житлова територія має всі види інженерного устаткування: водопостачання, каналізацію, газопостачання, теплопостачання, гаряче водопостачання, електропостачання, телефонізацію і радіомовлення.

При проектуванні намагаються, щоб протяжність підземних інженерних мереж була мінімальною, з урахуванням планувального вирішення і рельєфу місцевості.

Водопровідна мережа призначена для забезпечення водою житлових будинків і забезпечення протипожежних потреб. Як правило, її проектують кільцевою, проте припускається тупикова прокладка протяжністю до 200 м, при діаметрі труб 100 мм. Від розводжуючої водогінної мережі робиться одне введення в будинок.

Пожежні гідранти розташовують через кожні 100 м по внутрішньо мікрорайонним проїздам або в смузі зелених насаджень на відстані до 2,5 м від краю проїжджої частини.

Для поливу зелених насаджень може передбачатися самостійний поливальний водопровід мілкого закладення.

Каналізаційну мережу, як самопливну, проектують в залежності від похилу території (вертикального планування) і планувального вирішення. Каналізаційні випуски довжиною до 20 м передбачаються від будинку або від кожної секції. Випуски через оглядовий колодязь підключають до внутрішньо мікрорайонного колектора, прокладеного по позначках нижче випусків із будинку. Внутрішньо мікрорайонний колектор у свою чергу підключають до вуличного колектора.

Для забезпечення житлових будинків газом до них підводять газопроводи мереж низького тиску (до 0,05 кгс/см²), що трасуються в зеленій смузі поруч із водопроводом. Їх прокладають від газорегулюючого пункту (ГРП). Якщо здійснюється розведення газу середнього тиску (до 3 кгс/см²), у житлових будинках передбачаються редуктори.

Житлові будинки забезпечуються теплом і гарячою водою від централізованого теплопостачання, що одержує у свою чергу тепло від ТЕЦ, або індивідуальних котелень. Від центрального теплового пункту через швидкісні бойлери житлові будинки одержують гарячу воду (температурою 70⁰С) для гарячого водопостачання. Трубопроводи гарячого водопостачання часто прокладають в одному непрохідному каналі спільно з тепловими мережами.

Кабельні мережі звичайно трасують по території мікрорайону в зоні зелених насаджень. Зважаючи на значну кількість введень, кабельні мережі за звичаєм розташовують ближче до будинків.

Запровадження і випуски розводжуючих мереж прокладають у розривах між будинками; відстані від запроваджень інженерних мереж до фундаментів будинків нормуються. Варто додержуватися відстані між трубопроводами і різноманітними спорудженнями житлової групи (табл.3.9).

Підземні інженерні мережі можна прокладати на житловій території роздільно і суміщено в спільній траншеї, суміщено в спільному колекторі, в технічних підпіллях будинків.

Вибір способу прокладки інженерних мереж визначається техніко-економічним розрахунком.

 

Таблиця 3.9

Мінімальні відстані укладки підземних інженерних мереж від будинків, споруд і зелених насаджень (у світлі), м

 

Інженерні мережі	Від обрізів фунда-мен­тів будинків і споруд	Від опор зов­нішнього освіт-лення і мережі зв’язку	Від борто­вого каменю про­їзної час­тини	Від стов-бура дерева	Від чагар-нику
Водопровід і напірна каналізація					–
Самопливна каналізація (побутова і дощова)		1,5	1,5	1,5	–
Газопроводи низького тиску (до 0,05 кгс/см^2)			1,5	1,5	–
Газопроводи середнього тиску (понад 0,05 до 3 кгс/см^2)			1,5	1,5	–
Теплопроводи (від зов-нішньої стінки каналу)		1,5	1,5	2,0	1,0
Теплопроводи (від оболонки безканальної прокладки)		1,5	1,5	2,0	1,0
Силові кабелі і кабелі зв’язку	0,6	0,5	1,5	2,0	0,7

 

Сполучена прокладка підземних інженерних мереж у спільній траншеї вважається прогресивною в порівнянні з роздільною прокладкою, при якій для кожного виду інженерних мереж відривається окрема траншея. При сполученій прокладці в одній траншеї зменшується обсяг земельних робіт і скорочується ширина спеціальної смуги, що відводиться для прокладання мереж. В таблицях 3.10 наведені дані щодо мінімального взаємного наближення різноманітних видів мереж при різноманітних способах прокладки.

Таблиця 3.10

Мінімальні відстані між сусідніми підземними інженерними мережами

(у світлі), м

 

Інженерні мережі	Водо-проводу	Кана-лізації побу-тової	Дощової кана-лізації	Газо-проводів низького тиску	Газо-проводів серед-нього тиску	Газо-проводів серед-нього тиску
Водопровід	див. прим.1	див. прим.2	1,5			1,5
Каналізація побутова	див. прим.2	0,4	0,4		1,5
Дощова каналізація	1,5	0,4	0,4		1,5
Газопроводи низького тиску (до 0,05 кгс/см^2)				0,5	0,5	0,5
Газопроводи середнього тиску (понад 0,05 до 3 кгс/см^2)		1,5	1,5	0,5	0,5	0,5
Газопроводи високого тиску (понад 3 до 6 кгс/см^2)	1,5			0,5	0,5	0,5
Теплопроводи (від зовнішньої стінки каналу)	1,5
Теплопроводи (від оболонки безканальної прокладки)	1,5					1,5
Кабелі зв’язку	0,5	0,5	0,5
Силові кабелі	0,5	0,5	0,5
Канали, тунелі	1,5
Зовнішні пневмосміттє-проводи					1,5

Продовження таблиці 3.10

Мінімальні відстані між сусідніми підземними інженерними мережами

(у світлі), м

 

Інженерні мережі	Силових кабелів усіх напруг	Кабелів зв’язку	зовнішня стінка каналу тунелю тепло-проводу	оболонка безкана-льної прокладки тепло-проводу	Каналів, тунелів	Зовніш-ніх пневмо-сміттє-проводів
Водопровід	0,5	0,5	1,5	1,5	1,5
Каналізація побутова	0,5	0,5
Дощова каналізація	0,5	0,5
Газопроводи низького тиску (до 0,05 кгс/см^2)
Газопроводи середнього тиску (понад 0,05 до 3 кгс/см^2)						1,5
Газопроводи високого тиску (понад 3 до 6 кгс/см^2)
Теплопроводи (від зовнішньої стінки каналу)			-	-
Теплопроводи (від оболонки безканальної прокладки)			-	-
Кабелі зв’язку	0,5	-
Силові кабелі	0,1-0,5	0,5				1,5
Канали, тунелі					-
Зовнішні пневмосміттє-проводи	1,5					-

Продовження таблиці 3.10

Примітки:

Примітка 1. При паралельному прокладанні декількох ліній водопроводів відстань між ними слід приймати залежно від технічних та інженерно-геологічних умов відповідно до норм з водопостачання.

Примітка 2. Відстані від побутової каналізації до господарсько-питного водопроводу із залізобетонних і азбестоцементних труб — 5 м; до водопроводу з чавунних труб діаметром до 200 мм — 1,5 м, діаметром до 200 мм — 3 м; до водопроводу із пластмасових труб — 1,5 м. Відстань між мережами каналізації і виробничого водопроводу залежно від матеріалу і діаметру труб, а також від номенклатури і характеристики грунтів повинна бути 1,5 м.

Примітка 3. При паралельному прокладанні газопроводів для труб діаметром до 300 мм відстань між ними (у світлі) допускається приймати 0,4 м і понад 300 мм — 0,5 м при спільному розміщенні в одній траншеї двох і більше газопроводів.

Примітка 4. В таблиці вказані відстані до сталевих газопроводів. Розміщення газопроводів із неметалевих труб слід передбачати відповідно до норм з газопостачання.

 

На території житлової групи широко застосовується сполучена прокладка мереж холодного і гарячого водопроводу, а також мереж теплопостачання в непрохідних каналах.

Скорочення сумарної протяжності розподільних мереж дає спосіб прокладки інженерних мереж у технічних підпіллях будинків. У цьому випадку влаштовується одне введення (по фасаду або торцю) у будинки з наступним розведенням по технічному підпіллю.

Технічний коридор або підпілля повинні мати чисту висоту не менше 1,6 м і ширину вільного проходу, що забезпечує обслуговування і ремонт мереж. Крім цього, при проектуванні виконується ряд спеціальних вимог.

Самим прогресивним, але найбільше дорогим за капітальними витратами вважається спосіб прокладки підземних мереж у спільних полупрохідних і прохідних каналах і колекторах. Полупрохідні канали мають внутрішню висоту 1,6 м, а прохідні — 1,8-2,0 м.

Для забезпечення безпеки прямування пішоходів і транспорту і для зручності користування внутрішньодворовою територією у вечірній і нічний час улаштовується її зовнішнє освітлення.

Проїзди, тротуари і майданчики, розташовані уздовж фасадів будинків, освітлюють світильниками, встановленими на стінах будинків (за умови зручного доступу до них), а також у входів до будинків.

Норми середньої горизонтальної освітленості території прийняті для пішохідних алей і доріжок — 4 лк; внутрішні проїзди, тротуари-під’їзди, автостоянки, господарські майданчики — 2 лк; прогулянкові доріжки — 1 лк.

Великі подвір’я і ігрові майданчики освітлюються світильниками, розташованими на високих опорах.

Для підсвічування зелені, води, малих архітектурних форм, для освітлення доріжок використовують світильники у виді торшерів. Світильники, виконані у виді настільних ламп із рефлектором та такі, що мають форму грибів, кульок, циліндрів різноманітної висоти і конфігурації, можуть у денний час бути малими архітектурними формами, що прикрашають територію подвір’я. Такі низько розташовані світильники використовуються для освітлення сходів, газонів, квітників, зелених насаджень, басейнів.

При розміщенні світильників прагнуть, щоб їхнє світло не турбувало жителів через вікна кімнат у житлових будинках.

 

Озеленення території

Зелені насадження на території групи житлових будинків незалежно від їхнього функціонального призначення повинні бути використані для формування сприятливого для людини навколишнього середовища і збагачення архітектурно-планувальної композиції дворового простору.

В практиці проектування озеленення житлових груп існує два прийоми:

– створення в кожному житловому будинку своєрідного мікросаду;

– об’єднання вільних ділянок при групі будинків в один порівняно значний зелений масив.

Другий прийом дозволяє створити більш сприятливі мікрокліматичні умови для дітей і дорослих, а також створити сприятливі умови для розвитку рослин і догляду за ними.

При проектуванні насаджень на території житлової групи варто забезпечувати:

– зручний пішохідний зв’язок з усіма спорудами і майданчиками подвір’я;

– можливість під’їзду до житлових будинків і дитячих установ;

– надійний захист від шуму, пилюки і загазованості;

– розмежування різноманітних за призначенням майданчиків: для відпочинку дорослих, для ігор дітей, для занять фізкультурою, господарських і т.д.;

– затінення пішохідних зон і зон відпочинку;

– гарні композиції дерев, чагарники і квітів застосовуючи головним чином вільне пейзажне планування;

– розміщення декоративних рослинних угруповань з урахуванням їхнього сприйняття з доріжок і алей.

При озелененні дворового простору варто користуватися невеликою кількістю асортименту декоративної рослинності (не більш 12-15 найменувань).

Основою оформлення відкритих просторів вважається газон.

Зелені насадження подвір’їв житлових груп мікрорайону відносяться до групи насаджень спільного користування для мешканців однієї групи. Вони нормуються в залежності від поверховості забудови і норм забезпеченості житловою площею на одного мешканця. Норма площі озелененої території житлового кварталу, мікрорайону слід приймати в розрахунку на одного мешканця не менше 6 м² (без урахування території шкіл і дитячих дошкільних установ).

Територію групи житлових будинків бажано розбити на ділянки, що мають різноманітне функціональне призначення, і тому озеленювати необхідно в залежності від особливостей їхнього використання.

Озеленення прибудинкових смуг повинно поліпшити гігієнічний стан житла, понизити радіаційні температури і температуру повітря, підвищити його відносну вологість, знизити запиленість, загазованість і насиченість хвороботворними мікробами, поліпшити шумовий режим. Важливий фактор — естетичне значення прибудинкових озеленених смуг, що повинні сприяти створенню у жителів позитивних емоцій і формуванню своєрідного перехідного середовища між квартирою з її інтимною обстановкою і значними масштабами міської забудови.

Відповідно до вимог ДБН 360-92** відстань між будинком і віссю дерева повинна бути не менше 5 м, тому ширину прибудинкової смуги необхідно проектувати в межах не менше 6 і не більш 9 м. Верхня межа обмежена тепловим впливом стін на навколишній простір.

Прибудинкові смуги слід в основному покривати газоном. На фоні газону добре сприймаються поодинокі дерева та групи дерев, квітучі чагарники, квіти багатолітників. Проте не варто припускати змішування багатьох видів рослин, досить різноманітних об’ємних форм і малюнків. Композиція насаджень повинна відрізнятися лаконічністю форм і ясністю колірного вирішення. Можуть бути використані плодові насадження.

В умовах перегріву поверхні стін необхідно передбачати вертикальне озеленення.

Для прибудинкової смуги, розташованої з боку входів до будинків, характерні регулярні прийоми озеленення, а для смуги, розміщуваної з протилежної сторони будинків, бажані більш мальовничі ландшафтні композиції.

Майданчики відпочинку в залежності від прийому озеленення можуть бути закритими, напіввідкритими і відкритими (див. рис.3.10).

Вони відрізняються характером перспектив і глибиною пейзажів, що розкриваються перед відпочиваючими на цих майданчиках:

– закриті майданчики з усіх боків обмежені насадженнями, що перешкоджають зоровому сприйняттю прилягаючих просторів;

– напіввідкриті майданчики частково обмежені насадженнями, з їхньої території у визначених напрямках відкриваються прилягаючі простори;

– з відкритих майданчиків відкривається огляд дворового простору майже в усіх напрямках.

 

 

Майданчики відпочинку повинні мати 60% затінення території. Для часткового затінення майданчиків із південної і південно-західної сторони варто розміщувати дерева з щільною розкинутою кроною. Якщо значних дерев немає, затінення створюється влаштуванням пергол, трельяжів із кучерявими рослинами (див. рис.3.9). На окремих майданчиках тихого відпочинку влаштовують невеликі басейни для водяних рослин, встановлюють вази і квіткарки.

Дитячі ігрові майданчики повинні ізолюватися зеленими насадженнями від господарських зон, проїздів, стоянок автомобілів і інтенсивних шляхів пішохідного прямування. Навколо майданчиків і на їх території не повинно бути дерев і чагарники із шипами, колючками і отруйними плодами. Для озеленення не рекомендується застосовувати плодово-ягідні породи.

Для часткового затінення дитячих майданчиків із південно-західної і західної сторони рекомендується висаджувати дерева зі щільними кронами. З західної сторони можна влаштовувати трельяжі, повиті ліанами.

На майданчиках для дошкільників рекомендується висаджувати 1-2 дерева з низьким штамбом і розкинутою кроною, призначених для лазіння. Не рекомендується саджати високі дерева по всьому периметру майданчика, тому що це викликає зменшення інсоляції і провітрювання.

Навколо господарських майданчиків висаджують захисні смуги у виді рядів дерев і чагарники з наміром їхньої ізоляції, провітрювання.

Майданчики для сушіння білизни обрамовують із північної сторони зеленими насадженнями. З півдня майданчик повинен бути відкритим назустріч променям сонця.

Навколо майданчика для чищення хатніх речей висаджують чагарник, що має пилозахисні властивості, а також густокроні дерева з північної сторони. При розміщенні насаджень варто враховувати гарну опромінюваність майданчика сонцем, особливо в ранкові години.

Майданчики для сміттєзбиральників рекомендується обсаджувати щільним живоплотом із чагарників, що мають фітонцидні властивості. Рекомендується також максимальне затінення майданчиків деревами з рясною кроною, особливо з південного боку.

Навколо спортивних майданчиків, що розміщені на території подвір’я, рекомендується по периметру влаштовувати щільну смугу зелених насаджень шириною не менше 5 м.

Для території, розташованої поза майданчиками, озеленення вирішується з урахуванням його гарного сприйняття як із вікон житлових будинків, так і з прогулянкових доріжок і майданчиків відпочинку.

Головні види озеленення житлових територій — це одиночні і групові посадки дерев і чагарників в поєднанні з трав’янистими газонами. В таблиці 3.11 приведені нормативні відстані, що необхідно додержуватися при посадках дерев і чагарників.

 

Таблиця 3.11

Продовження таблиці 3.11

Таблиця 3.12

Таблиця 4.1

Продовження таблиці 4.1

 

	§ радіотрансляцій-на і телефонна мережа	м
§ поливальний водопровід	м
	Ліхтарі зовнішнього освітлення	шт.
	Кількість:
	§ чагарники	шт.
	§ площа газонів	м^2
	Захисні містобудівні заходи:
§ зелені смуги	м^2
§ сторчове озеленення	м^2
§ екрани	м
§ спеціальне устаткування (зазначити конкретно)	шт.
	Вартість інженер-ного благоустрою,	грн.
В тому числі:
§ устрій проїздів
§ устрій пішохідних доріжок
§ устрій майданчиків
§ інженерне устаткування
§ ліхтарі зовнішн. освітлення (з урах. вартості ламп, світиль-ників і опор)
§ озеленення
§ захисні місто-будівні заходи:

Таблиця 4.2

Продовження таблиці 4.2

	§ цегельним поребриком на піщаній основі висотою в 1/2 цеглини	м	0,18
	Устрій лотків, що відводять воду: § цегельних перерізом 0,1 м^2 § 0,2 м^2 § 0,35 м^2	м	3,54 5,70 5,99
	Устрій дитячих майданчиків: § з обладнанням і озелененням § без обладнання і озеленення з щебеневим покриттям 5 см, обробленим спецсумішшю і 50% площі з газонним покриттям	м^2	2,07 1,13
	Устрій майданчиків для занять фізкультурою:
§ волейбольний 14´23 м (двошарове щебеневе покриття 8 см, дерев’яні стовпи)	1 майд. 1 м^2	511,1 1,59
§ баскетбольний 18´31 м (двошарове щебеневе покриття 8 см, дерев’яні щити, на металевих трубчастих формах)	1 майд. м^2	932,1 1,67
§ гімнастичний майданчик 40´20 м (двошарове щебеневе покриття 8 см, доріжка для ходіння і бігу, яма для стрибків, гімнастична стінка, щаблина	1 майд. 1м^2	1483,7 1,98
	Обладнання:
§ лавка (дерев’яна)	шт.	3,65
§ альтанка (дерев’яна)	м^2 основи	40,00
	Устрій газону з плануванням ділянки і підготуванням ґрунту:	м^2
§ на місцевому ґрунті		0,13
§ з насипкою рослинної землі		0,65
§ прошарком 15 см при повній заміні ґрунтів		1,04
	Устрій квітників із плануванням ділянки і підготуванням ґрунту:	м^2
§ з килимових цвітів (200 шт./м2)		8,27
§ з однолітників (50 шт./м2)		2,56
§ з багатолітників (16 шт./м2)		2,22
	Посадка дерев-саджанців листяних порід, що швидко ростуть, у віці 5-6 років із підготуванням посадкових місць:
§ у природний ґрунт	1 дерево	1,26
§ з додаванням 50% рослинної землі	1 дерево	1,70

Продовження таблиці 4.2

	Посадка дерев-саджанців порід, що повільно ростуть, у віці 8 років:
§ з підготуванням посадкових місць	1 дерево	1,53
§ у природний ґрунт	1 дерево	1,53
§ з додаванням 50% рослинної землі	1 дерево	1,97
	Посадка дерев-саджанців хвойних порід у віці 8 років:
§ у природний ґрунт	1 дерево	1,71
§ з додаванням 50% рослинної землі	1 дерево	2,71
	Посадка дерев крупного розміру листяних порід у віці 15 років із розмірами 1,0´1,0´0,6:
§ без заміни ґрунту	1 дерево	7,24
§ при заміні половини ґрунту	1 дерево	10,97
§ при повній заміні ґрунту	1 дерево	49,10
	Посадка групами чагарників-саджанців листяних порід у віці 3 років:
§ у природний ґрунт	1 кущ	0,34
§ з додаванням до 50% рослинної землі	1 кущ	0,57
	Посадка дворядного живоплоту з чагарників-саджанців листяних порід у віці 3 років (4 чагарники на 1 м^2 дворядної огорожі:
§ у природний ґрунт § з додаванням 50% рослинної землі	1 м огорожі 1 м огорожі	1,1 1,06

 

Таблиця 4.3

Таблиця 4.4

Таблиця 4.5

Таблиця 4.6

Дослідницька робота

У курсовому і дипломному проектах студенти можуть виконувати дослідницьку роботу по розділах 2-6 згідно завдання керівника. В цих розділах на підставі розрахунків, упорядкування карт комфортності за різноманітними чинниками, аналізу стана проектованого середовища, вибору того або іншого містобудівного заходу щодо поліпшення цього середовища, вибору найкращого варіанту сформованого житлового середовища, студент одержує навички і вміння аналізувати, робити узагальнені висновки, давати об’єктивну оцінку і приймати обґрунтовані вирішення з урахуванням техніко-економічного порівняння варіантів.

У дипломному проекті спрямованість досліджень залежить також від особливостей місця будівництва і специфіки об’єкта, що упорядковується, та визначається спеціальним “завданням”.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Закон України “Про планування і забудову територій”.

2. ДБН 360-92**. “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”.

3. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом МОЗ України від 19.06.96 № 379/1404. – К.: Укрархбудінформ, 2002.

4. СниП 2.08.01-89 “Жилые здания”.

5. ДБН В.2.3-5-2001 “ Вулиці та дороги населених пунктів”.

6. ВСН 61-89(р) Госкомархитектуры “Реконструкция и капитальный ремонт жилых домов. Нормы проектирования”

7. Містобудування. Довідник проектувальника / за ред. Т.Ф. Панченко. – К.: Укрархбудінформ, 2001.

8. Горохов В.А., Лунц Л.Б., Расторгуев О.С. Инженерное благоустройство городских территорий. – М.: Стройиздат, 1985.

9. Чистякова С.Б. Охрана окружающей среды: Учеб. для вузов. Спец. «Архитектура». – М.: Стройиздат, 1988.

10. Бакутис В.Э., Бутягин В.А., Лунц Л.Б.. Инженерное благоустройство городских территорий. – М.: Издательство литературы по строительству, 1971.

11. Родичкин И.Д. Человек, среда, отдых. – К.: Будівельник, 1977.

12. Краткий справочник архитектора: Ландшафтная архитектура / Под ред. И.Д. Родичкина. – К.: Будівельник, 1990.

13. Самойлюк Е.П., Денисенко В.И., Пилипенко А.П. Борьба с шумом в населенных местах. – Киев: Будівельник, 1981.

14. Руководство по разработке карт шума улично-дорожной сети городов. – М.: Стройиздат, 1980.

15. Методические рекомендации по формированию городской среды. – К.: КиевНИИПградостроительства, 1990.

16. Методические рекомендации по формированию озелененных пространств города. – М.: Стройиздат, 1980.

17. Устинова Э.И. Методические указания по составлению пояснительной запис­ки к дипломному проекту по специальности 1206 “Городское строитель­ство” на тему “Комплексное инженерное благоустройство городских территорий”. – Киев: КИСИ, 1984.

18. Устинова Э.И. Методические указания по учету в проектах планировки и застройки городов снижения уровней шума. – Киев: 1988.

Зміст

1.	Загальні положення
	1.1. Мета та завдання курсового проекту 1.2. Зміст проектів 1.3. Послідовність виконання проектів 1.4. Вихідні дані до проектування
2.	Аналіз стану навколишнього середовища
	2.1. Шумовий режим території 2.2. Інсоляційний режим території 2.3. Аераційний режим території 2.4. Оцінка забруднення повітря
3.	Містобудівні заходи щодо поліпшення комфортності території
	3.1. Протишумові заходи 3.2. Газозахисні заходи 3.3. Заходи щодо захисту території від перегріву 3.4. Заходи щодо вітрозахисту і провітрювання 3.5. Проїзди, пішохідні шляхи 3.6. Проектування майданчиків різного призначення 3.7. Прокладка підземних інженерних мереж і зовнішнє електроосвітлення 3.8. Озеленення території
4.	Оформлення графічної і текстової частини проектів
	4.1. Техніко-економічні показники 4.2. Оформлення графічної і текстової частини проектів 4.3. Дослідницька робота
	Список рекомендованої літератури

 

 

Навчально-методичне видання

 

 

МІСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

 

Методичні вказівки до виконання курсового та дипломного проектів з дисципліни

“Інженерний благоустрій міських територій” для студентів спеціальності та

“Реконструкція міської забудови” для студентів спеціальності

7.092103 “Міське будівництво та господарство”

 

 

Укладач: ПЛЕШКАНОВСЬКА Алла Михайлівна

 

 

Комп’ютерна верстка

 

 

Підп. до друку 00.00.2010. Формат 60´84 _1/16

Папір офсетний. Гарнітура Аріал. Друк на різографі.

Ум-друк.арк. обл.-вид

Ум. фарбовідб. Тираж 100 прим. Вид. № Замовлення №.

 

 

ІПО КНУБА, Повітрофлотський проспект, 31, Київ, 03037

 

 

[1] Додаткові витрати в порівнянні зі звичними витратами.

[2] Додаткові витрати в порівнянні з наземним варіантом..

Прокладка підземних інженерних мереж і зовнішнє електроосвітлення

 

Житлова територія має всі види інженерного устаткування: водопостачання, каналізацію, газопостачання, теплопостачання, гаряче водопостачання, електропостачання, телефонізацію і радіомовлення.

При проектуванні намагаються, щоб протяжність підземних інженерних мереж була мінімальною, з урахуванням планувального вирішення і рельєфу місцевості.

Водопровідна мережа призначена для забезпечення водою житлових будинків і забезпечення протипожежних потреб. Як правило, її проектують кільцевою, проте припускається тупикова прокладка протяжністю до 200 м, при діаметрі труб 100 мм. Від розводжуючої водогінної мережі робиться одне введення в будинок.

Пожежні гідранти розташовують через кожні 100 м по внутрішньо мікрорайонним проїздам або в смузі зелених насаджень на відстані до 2,5 м від краю проїжджої частини.

Для поливу зелених насаджень може передбачатися самостійний поливальний водопровід мілкого закладення.

Каналізаційну мережу, як самопливну, проектують в залежності від похилу території (вертикального планування) і планувального вирішення. Каналізаційні випуски довжиною до 20 м передбачаються від будинку або від кожної секції. Випуски через оглядовий колодязь підключають до внутрішньо мікрорайонного колектора, прокладеного по позначках нижче випусків із будинку. Внутрішньо мікрорайонний колектор у свою чергу підключають до вуличного колектора.

Для забезпечення житлових будинків газом до них підводять газопроводи мереж низького тиску (до 0,05 кгс/см²), що трасуються в зеленій смузі поруч із водопроводом. Їх прокладають від газорегулюючого пункту (ГРП). Якщо здійснюється розведення газу середнього тиску (до 3 кгс/см²), у житлових будинках передбачаються редуктори.

Житлові будинки забезпечуються теплом і гарячою водою від централізованого теплопостачання, що одержує у свою чергу тепло від ТЕЦ, або індивідуальних котелень. Від центрального теплового пункту через швидкісні бойлери житлові будинки одержують гарячу воду (температурою 70⁰С) для гарячого водопостачання. Трубопроводи гарячого водопостачання часто прокладають в одному непрохідному каналі спільно з тепловими мережами.

Кабельні мережі звичайно трасують по території мікрорайону в зоні зелених насаджень. Зважаючи на значну кількість введень, кабельні мережі за звичаєм розташовують ближче до будинків.

Запровадження і випуски розводжуючих мереж прокладають у розривах між будинками; відстані від запроваджень інженерних мереж до фундаментів будинків нормуються. Варто додержуватися відстані між трубопроводами і різноманітними спорудженнями житлової групи (табл.3.9).

Підземні інженерні мережі можна прокладати на житловій території роздільно і суміщено в спільній траншеї, суміщено в спільному колекторі, в технічних підпіллях будинків.

Вибір способу прокладки інженерних мереж визначається техніко-економічним розрахунком.

 

Таблиця 3.9