Обґрунтування категорії дороги і вибір основних норм проектування.

Починаючи виконання проекту, необхідно детально ознайомитись зі змістом відповідних норм і технічних умов проектування залізничної лінії.

На основі вихідних даних, відповідно з ДБН В.2.3-19-2008, встановлюється категорія дороги та норми проектування.

Норми проектування прийняті для складання проекту надані у вигляді таблиці 3.

 

Таблиця 3 – Основні норми проектування

Показники	Варіанти
1. Категорія залізниці
2. Керівний ухил, ‰
3. Корисна довжина приймально–відправних колій, м
4.Найбільша алгебраїчна різниця ухилів суміжних елементів профілю, ‰ – рекомендована – максимально допустима
5. Довжина елементів перехідної кривизни і роздільних ділянок, м – рекомендована – мінімально допустима
6. Мінімальна висота насипу в хуртовинних районах, м
7. Мінімальний радіус кривих, не потребуючих техніко–економічних обґрунтувань, м
8. Мінімальна вставка між суміжними кривими спрямованими, м – в одину сторону, м – в різні сторони, м
9. Мінімальна відстань від перелому профілю до перехідної кривої, м
10. Ширина основної площадки земляного полотна, м
11. Довжина станційних площадок в залежності від схеми розташування приймольно–відправних колій, м 11.1 Проміжні станції – повздовжня – напівповздовжня – поперечна 11.2 Роз’їзди –повздовжний – напівповздовжній – поперечний

 

Вибір типу верхньої будови колії.

Потужність верхньої будови головки колії при проектуванні нових залізниць приймається в залежності від категорії лінії згідно ДБН В.2.3-19-2008.

- 5 -

Таблиця 4 – Потужність верхньої будови колії.

Показники	Варіант
	1. Тип рейок 2. Тип шпал 3. Кількість шпал на 1 км: – в прямих; – в кривих. 4. Вид баласту 5. Товщина баластного шару під шпалою, см/см

 

 

Виявлення можливих напрямків проектування лінії.

Технологія вибору напрямку і трасування подана у підручнику.

Для виявлення можливих напрямків необхідно детально вивчити карту, щоб отримати ясну уяву про рельєф місцевості.

Для кращого орієнтування рекомендується попередньо обрати карту шляхом нанесення відміток характерних горизонталей підвищення відміток землі перевалів і інших характерних точок.

Для попереднього орієнтування проводиться геодезична лінія тобто короткий напрямок між кінцевими пунктами, що дозволяє виявити можливі перешкоди при трасуванні.

Виявляються фіксовані точки, які визначають положення траси при обході чи перетині контурних чи висотних перешкод.

 

Рисунок 1 – Геодезична лінія між опорними пунктами і групування фіксованих точок у можливі напрямки трасування.

 

Геодезична лінія

Варіанти групування фіксованих точок у можливі напрямки

Опорні пункти Фіксовані точки

 

В результаті вивчення і обробки карти намічають можливі повітряно–ломані напрямки по фіксованих точках між кінцевими пунктами лінії, що проектується.

При трасуванні двох варіантів кінцеві пункти їх повинні співпадати як по напрямку в плані, так і по проектній відмітці в профілі.

 

 

- 6 -

Трасування варіантів.

Складання схематичного повздовжнього профілю.

Перед трасуванням лінії необхідно добре вивчити прийоми камерального трасування на ділянках вільних і напружених ходів, особливість трасування в різних топографічних умовах, а також норми проектування повздовжнього профілю і плану лінії.

Для підбору радіусів і нанесення кругових кривих слід виготовити шаблони із прозорого матеріалу в масштабі карти (рисунок 2).

 

Рисунок 2 – Шаблони кривих для трасування по карті.

 

При проектуванні плану і повздовжнього профілю рекомендується користуватись прозорим трикутником.

Трасування варіантів розпочинається з уточнення ділянок напруженого і вільного ходу. Укладання пробних шляхів слід починати від фіксованих точок з ділянок напруженого ходу в напрямку «на спуск» (рисунок 3).

 

Рисунок 3 – Прокладка лінії нульових робіт.

 

Положення траси на ділянках напружених ходів уточнюється прокладанням «ліній нульових робіт» за допомогою розхилу вимірювача (циркуля).Розхил вимірювача для на колення «лінії нульових робіт» визначається L_тр, см за формулою:

 

 

- 7 –

 

 

де h - переріз горизонталей, м;

W_r - додатковий опір від кривих, ^кгс/_г;

і_кр - керівний ухил, ‰;

m – масштаб карти.

 

Розхил вимірювача, рівним L_тр послідовно відкладають між горизонталями ці відрізки, тобто «крокують» з горизонталі на горизонталь і в результаті отримують лінію нульових робіт (рисунок 3). На ділянках вільного ходу трасування слід вести від однієї фіксованої точки до другої. При перетині великих та середніх водотоків їх слід перетинати, по можливості, перпендикулярно до напрямку течії поверхневої води і бажано в вузькому та стійкому місці. При переході через малі водотоки (струмки, логи) немає необхідності змінювати напрям лінії для їх нормального перетину.

При проектуванні суміжних кривих дотримувати довжину прямих вставок між ними згідно ДБН В.2.3-19-2008.

Остаточну укладку лінії в плані слід вести від початкового роздільного пункту,яким є вісь проміжної станції в точці А до кінцевої точки Б.

Станційний майданчик повинен розташовуватися на прямій ділянці колії.

Перший кут повороту після станції планується з таким розрахунком, щоб від кінця станційного майданчика до його вершини була відстань, достатня для розміщення перехідної кривої, а також враховують можливе збільшення довжини станційних колій (рисунок 4).

Якщо за станційним майданчиком розташовується перелом профілю з різницею ухилів 3‰, то в плані цю відстань слід збільшити на два тангенси вертикальних кривих.

 

 

Рисунок 4 – Приблизне положення першого кута повороту від ст. А

 

 

Підбір радіусів кривих виконується за допомогою шаблонів. Елементи кривих тангенс (Т)та крива (К) визначається по таблицям[3]. Значення тангенса і кривих визначається з точністю до 0,01 м.

 

 

- 8 -

Шаблон кругових кривих

Рисунок 5 – Підбір кругових кривих за допомогою шаблона.

 

 

Після укладання траси і визначення основних елементів кругової кривої (α, R, T, K) на карті відмічають точки початку і кінця кругової кривої, відкладаючи в масштабі значення Т від вершини кута по напрямку прямих, і по шаблону креслять криву.

Пікетажне положення вершини першого кута повороту ВУ визначається ретельним вимірюванням масштабною лінійкою С_А-1 від точки А до вершини першого кута (рисунок 6).

 

 

 

Довжина прямих ділянок визначається як різниця між пікетажними значеннями початку наступної кривої і кінця попередньої кривої:

l₁ = ПК ПКК₁;

l₂ = ПК ПКК₂ + ПК ККК₁;

l₃ = ПК ПКК₃ + ПК ККК₂ і т.д.;

Після розрахунку кожної кривої вона наноситься на план лінії, а розрахунки плану зводяться в таблицю.

 

- 9 -

Таблиця – Відомість плану лінії.

№ ВКП	кут повороту	R, м	ВКП1, ПК	Тс, м	ПК1, ПК	Кс, м	КК1, ПК	Довжина пряму, м	Азимут, град
прав.	лівий
А
Б
Перевірка: Lтр=∑Lпр+∑Lкр ∑Lкр ∑Lпр

 

Для проектування повздовжнього профілю ліній необхідно в процесі трасування плану ліній скласти профіль поверхні землі по трасі (схематичний повздовжній профіль).

Розміщення і розміри граф, умовні позначення, порядок написання цифр і надписів повинні строго відповідати встановленому стандарту. Горизонтальний масштаб відповідає масштабу карти 1:50000, а вертикальний 1:1000.

Розміри граф сітки схематичного повздовжнього профілю в мм вказані на рисунку 7.

М 1:50000 – по горизонталі

М 1:1000 – по вертикалі

 

 

Рисунок 7 – Сітка схематичного повздовжнього профілю

 

Для перенесення відміток землі з карти на схематичний профіль рекомендується використовувати смужку міліметрового паперу шириною 4 – 5 см, на якій зліва на деякій відстані від краю нанесений початок зйомки (точка А). По нижньому краю смужки від точки А розбивають кілометри в масштабі карти.

Смужка прикладається до прямолінійної ділянки траси, нанесеної на карту так, щоб точка А на смужці співпадала з положенням точки А на карті. На смужку зносяться відмітки землі в точках перетину траси з горизонталями,

 

- 10 -

 

характерні точки відмітки яких визначають інтерполяцією, в точці початку кривої ПК (рисунок 8).

Від точки початку кривої ПК на смужці паперу відкладається довжина кривої в масштабі (масштабною лінійкою) і ставиться точка кінця кривої КК. Для зняття відміток точок в межах кривої смужку паперу повертають вздовж кривої і зносять відмітки землі.