Загальна характеристика Африкаанса

 

Африкáанс — офіційна мова (разом з англійською) у Південно-Африканській Республіці і Намібії. В основному нею розмовляють африканери, нащадки голландських колоністів і колоністів інших національностей 17 століття.

 

Африкаанс виник у XVII столітті у процесі інтеграції та змішування різних нідерландських діалектів з англійською та німецькою мовами; африкаанс також зазнав значного впливу французької мови та мов корінного населення (племен готтентотів, бушменів, банту), а також креольської малайсько-португальської мови моряків, комерсантів та рабів. Специфічні риси африкаанса склалися у Капській провінції (сучасної ПАР) наприкінці XVII століття. Характерною рисою африкаанса є відсутність діалектів. У XVIII-XIX століттях мова функціонувала лише як усно-розмовна. Письменою мовою африканерів була на той момент літературна нідерландська мова. У 1875 році товариство «Genootskap vir Regte Afrikaners» (Хенуетскап фер Рехте Африканерш, «Товариство справжніх африканерів») зробило першу спробу створення письмової норми для африкаанса. Перші твори африкаансом почали з'являтися у 70-х роках XIX століття. Вивчення мови розпочалося у 1909 році у заснованій Південно-африканській академії наук та мистецтв. У 1925 році мова стала офіційною.

 

Фонетична система африкаанса схожа на фонетичну систему нідерландської мови. Але характерною рисою африкаанса є назалізація голосних у певних позиціях та оглушення дзвінких приголосних на кінці слова.

 

Африкаанс — найаналітичніша мова з усіх індоєвпропейських мов. Інтенсивний процес занепаду закінчень призвів до повного зникнення словозміни (іменної та дієвідміни). Для висловлення синтаксичних відносин застосовуються службові слова (прийменники та допоміжні дієслова, що виступають у застиглій формі), а також спосіб прилягання слів, за рахунок якого порядок слів у реченні набуває граматичного значення.

 

 

Умлаут в древнеанглийском языке

В древнеанглийском языке перегласовка под влиянием последующих [i] и [j] привела к следующим изменениям [2]:

[u] → [y] (*fuljan → fyllan «наполнить»)

[u:] → [y:] (*ontunjan → ontynan «открывать»; ср. tun «ограда»)

[o] → [œ] → [e] (*dohtri → dœhter → dehter «дочь»)

[o:] → [œ:] → [e:] (*foti → fœt → fēt «ноги»; ср.: fōt «нога»)

[a] → [e] (*taljan → tellan «рассказать»; ср. talu «рассказ»)

[a:] → [æ:] (*hāljan → hǣlan «исцелять»; hāl «здоровый»)

[править]

Умлаут в древневерхненемецком языке

На раннем этапе истории древневерхненемецкого языка умлаут был комбинаторным фонетическим изменением.

gast «гость» → gesti «гости»

lamb «ягнёнок» → lembir «ягнята»

faran «ехать» → feris «едешь»

kraft «сила» → kreftîg «сильный»

Закрепление умлаута (т. н. первичный умлаут; нем. Primärumlaut) происходит около 750 г. ([a]), после чего это явление распространяется по немецким диалектам. [3]Перед рядом сочетаний согласных умлаут отсутствовал:

ht, hs (naht «ночь» / nahti «ночи»; wahsan «расти» / wahsit «растёт»)

согласный + w (garwen «готовить» / garwita)

[править]

Умлаут в современном немецком языке

В немецком языке гласная, подверженная умлауту, палатализируется под влиянием переднего гласного (i или e) в последующем слоге. Исторически, кроме переднего умлаута, имел место также задний (или велярный) умлаут —ассимиляция под влиянием заднего гласного u. Для обозначения изменённой гласной в современном написании используется диакритический знак умлаут:

Mann — Männer ([a] — [ɛ])

Haus — Häuser ([au] — [oɪ], аналогично произношению eu как [oɪ])

Hof — Höfe ([o] — [œ])

Buch — Bücher ([u] — [y])

При отсутствии немецкой раскладки клавиатуры применяются следующие правила замены:

ä — ae

ö — oe

ü — ue

[править]

Произношение умлаутов

ä — как э в начале слова и после гласных, е — после согласных

ö — положение языка как при э, а губ — как при о

ü — положение языка как при и, а губ — как при у

[править]

Тюркский умлаут

Наиболее последовательно умлаут проявляется в уйгурском (причем как по звуку -i-, являющему фонологически в уйгурском нейтральным, так и по губным): baš 'голова' — beši 'его/ее/их голова', teš- 'протыкать' — töšük 'дыра'. В якутском языке, последовательно реализующем сингармонизм, такой умлаут фактически граничит с аблаутом: хатын//хотун 'женщина'. С аблаутом же граничит и татарско-башкирское чередование ун '10' — сиксəн//hикhəн '80', туксан//туҡhан '90', поскольку синхронно чередование узкого и широкого тембра необъяснимо.

Обратный сингармонизм распространяется на служебные элементы, предшествующие главному слову, например: bu kün > bügün 'сегодня', bu jıl > bıjıl 'в этом году', турецкое o bir > öbür 'другой' (двусторонний сингармонизм, регрессивный по ряду, прогрессивный по огубленности).

[править]

Романский умлаут

Романские языки могут различать две, реже и три тембровые характеристики в зависимости от открытости/закрытости последующего гласного.

Палатальная перегласовка (I-умлаут) объясняет некоторые чередования в португальском:

fiz < */fetsi/ «я сделал», но fez < */fetse/ «он сделал»).

Умлаут по-прежнему имеет место в некоторых современных романских языках, например, в центральном венетском, в котором сохранился конечный -i:

te parchigi < */parchégi/ «ты паркуешь свою машину», но parchégio «я паркую».

[править]

Инфлексия

Под инфлексией понимается изменение закрытых o и e в u и i под влиянием последующих гласных u, i или сонантов w, j, а также ряда других согласных, трактующихся как п

 

Волинець Наталія

2330-2А(203)

2. Лексика на позначення тварин

 

У різних мовах, у різних топонімних класах онімізуються апелятивні позначення певних тварин.

Починаючи з 4 ст. до н.е. знайомство античного світу з його північними сусідами - німецькими племенами - все розширювалося і поглиблювалося. У творах римських авторів від Юлія Цезаря і до пізньоримського авторів (6 в. Н.е.) зустрічаються - разом з численними німецькими власними іменами - окремі німецькі запозичення (як правило, в латинізоване формі), що позначають предмети культури, побуту і озброєння германців, а також німецькі назви деяких тварин. У Цезаря зустрічається urus 'зубр', alces (мн. ч.) 'лосі', у Плінія старшого - sapo 'фарба-мазь для волосся', barditus "бойова пісня ', у пізніших авторів - medus' мед '(напій), flado 'коржик', harpa 'арфа', runa 'руна', 'рунічний знак' і деякі інші.

Давні германці надавали дітям імена з назвами тварин, аби передати їм їхню силу та мужність

(вовк: Olf-, Ulf-; ведмідь: Bern-; вепр: Ebur-, Eber -), або ж спритність (ворон: -ram, -hram; орел: arn-;

олень: hart-). На сьогодні англійських імен з елементом “вепр” уже не існує. До цієї групи відносимо:

чоловічі імена англійського походження: Wolf*, Wolfe, Wolfgang* (wolf + way), Wulfgar, Radolf =

Ralph* (‘red wolf’), Ardolf = Ardwolf (‘home-loving wolf’), Bardolf = Bardulf (‘axe-wielding wolf’),

Bardolf (‘axe wolf’), Ulric* (‘wolf ruler’), Bernard* (‘strong bear’), Renfrid (‘peaceful raven’), Bertram

(‘bright raven’), Bartram = Barthram (‘famous, glorious raven’), Hart, Hartwell; німецького походження:

Rodolf = Rudolph* (‘famed wolf’), Adolf = Odwolf = Odwolfe = Odwulf (‘noble wolf’), Arnwolf (eagle +

wolf), Wulfrick (‘wolf ruler’), Waldrom (‘ruling raven’), Bernhold = Bernold = Bernald, Arnald = Arnold

(‘power of an eagle’); англо-ісландського походження Bjorn тощо.

 

 

лексика на позначення рослин

1.У житті давніх германців рослини грали роль не тільки харчового продукту, а й мали також духовне значення у житті всіх і кожного.

2. Відомий факт, що ідея Всесвіту в міфології германських народів втілена в дереві фантастичних розмірів і незвичайних властивостей. Цим деревом є священний ясен під назвою Іггдрасіль. У його вітті розташований весь світ, його вершина є священним місцем богів, а заглиблене в землю коріння сягає підземного царства.

3. Героєм легенд також була квіточка конвалія. У давніх германців вона була присвячена богині Остарі - богині ранкового сонця, променистої зорі й провісниці весни. На честь цієї богині на Пасху (а Пасха й до цього часу, відповідно до її імені, німецькою називається Ostern) розкладали багаття й влаштовували свято, де всі молоді дівчата й хлопці прикрашали себе квітами конвалії, як символами щастя і кохання. Свято тривало, доки трималися конвалії, а потім, коли квіти в'яли, їх кидали у вогонь - таким чином приносили богині Остарі жертву.

4. Досліджуючи певні аспекти давньогерманської лексики, треба пам’ятати та враховувати різні історичні події. Таким чином, згадуємо дату 2 ст. до н. ери – період, з одного боку, германо-римських воєн, а з іншого – культурного збагачення, адже саме тоді германці відкрили для себе сільськогосподарські культури. Це пояснює наявність великої кількості латинських запозичень.

5. д.а. bere “ячмінь” (barley)

6. д.а. humele “переступень”, рослина родини гарбузових, Brionaca (bryony)

7. д.а. hymele “хміль” (hop)

8. Норманські завойовники також сприяли збагаченню лексики на позначення рослин: вони принесли з собою лексеми cabbage, cauliflower, cucumber тощо.

9. від лат. milla passum, д.а. cоres “вишня” (cherry)

10. від лат. cerasus, д.а. pipor “перець” (pepper)

11. Рirum (pirus) від латинської форми маємо запозичення у верхньонім. bira, в англосакс. peru “груша” (англ. pear)

12. Давньогерманських богів, згідно з міфологією, також очікував природний кінець. Від старості їх рятувало вживання чудодійних яблук, які постачала покровителька родючості богиня Ідун.

13. Ученим вдалося реконструювати індоєвропейський архетип у формі *mahlo – яблуко, яблуня, плодове дерево. Окрім цієї, існує ще одна загальноіндоєвропейська форма *ŝamlu іншого походження, яка виводиться з кельтських, германських та балто-слов’янських діалектів. Вона дала сучасні варіанти англ. apple, нім. Apfel

14. Від римлян цибуля перейшла до давніх германців і вважався у них засобом для піднесення військового духу, її зараховували до священних рослин. Вважалося, що кинута у вино цибуля попереджає зраду. Квітами цибулі прикрашали визначних героїв.

15. Родова латинська назва Allium походить від кельтського all - пекучий і пов'язано з пекучим смаком, характерним для всіх органів цибулі.

16. д.а. Maser-feld, пн.гер. mosurr “клен” (maple)

17. д.ісл. hrisla, д.а. hris “кущ ” (cluster)

18. д.а. ǽsc “ясен” (ash)

19. Англ. chestnut утворилося із запозиченого з латини староверхньонім. chestinna, kesten-baum (верхньонім. kheštn), або англо-сакс. Čistenbēam

20. В іменнику abiēs – ялина, ми зустрічаємо генетичний зв’язок з індогерманським коренем abh, який означає “існувати у великій кількості, бути повним чогось”, можливо через численність гілля та хвої на цьому дереві. Термін abies – ялина зберігся і в сучасній англійській мові.

21. Rosa – троянда, очевидно запозичене з гр. ρόδον (еол. ρόζα) – троянда. З латинської мови ця ботанічна назва майже не змінилась: англ. rose, нім. Rose. Існує думка, що rosa – це видозмінена форма кельт. rodd- – червоний.

 

Презентація на тему: “Кельтські запозичення у давньогерманських мовах”

 

Численні топонімічні дані, особливо назви річок та населених пунктів, свідчать про тісне сусідство германських і кельтських племен в області Рейну протягом тривалого історичного періоду. Однак цей контакт германських і кельтських племен належить до досить пізньої епохи і починається тільки з XIII - XII ст. до н. е., коли германські племена просунулися у басейн Рейну та познайомились із залізом.

Назви явищ природи:

· д.ісл. lind “джерело”, д.фр. lind “ставок” // д.ірл. lind “вода, ставок, озеро”, кімрськ. lynn “питво”;

· гот. skadus, д.англ. sccadu, scead, д.в.н. skado // д.ірл. scāth “тінь”;

· д.сакс. fiuhtia, д.в.н. Fiuhta // с.ірл. ochtach (з *puktāko-) “ялина”

Позначення землі як власності:

· д.ісл. rein, reina “межа, кордон” // д.ірл. roen “шлях, гірський ланцюг”;

· д.ісл. viðr “ліс, дерево, деревина” // д.ірл. fid “дерево, ліс”;

· д.ісл. tun “огорожа, місто”, д.англ. tun “огорожа, сад, село” // гал. –dūnum (в назвах населених пунктів), д.ірл. dūn “фортеця”;

Позначення суспільних відносин:

· д.ісл. bann, д.англ. bann, д.фр. bann // д.ірл. bann “заборона,вигнання”;

· гот. dulg(s) “борг” // д.ірл. dliged “закон, право”, кімрськ. dlēd, dyled “борг”;

· гот. magus “хлопчик, робітник”, д.ісл. mogr “син, хлопчик” // д.ірл. mug “раб”;

Лексика на позначення первісної магії:

· д.ісл. lyf, д.англ. lybb “цілющий засіб” // д.ірл. luib “трава”;

· гот. rūna “таємниця”, д.ісл. rūn “таємниця, чаклунський знак, руна”, д.англ. rūn “таємниця, рада, рунічна літера” // д.ірл. rūn “таємниця”;

Військова термінологія:

· д.ісл. bágr “опір, битва”, д.в.н. bâga “сварка” // д.ірл. bāg “битва”, гальск. Bagaudae “Гальські повстанці”;

· д.ісл. gísl заручник, д. фр. jēsel, gīsel “заручник” // д.ірл. gīall “заручник”, gell “застава”;

Виробнича лексика:

· д.ісл. marr, д.англ. mearh, д.в.н. marah // ірл. marc, кімрськ. march “кінь”;

· д.ісл. hofn // д.ірл. cuan (*kopno) “гавань”

Побутова лексика:

· д.ісл. flórr, д.англ. flór “підлога” // д.ірл. lār (з *plār) “кам’яна підлога, настил”;

· д.ісл., д.анг., д.сакс. trog “корито” // д.ірл. drochta “дерев’яа посудина”;

· д.ісл. rokkr, д.англ. rocc “чоловіча куртка” // д.ірл. rucht “туніка”;

Назви частин тіла:

· гот. tagl, д.ісл. tagl „волосся, хвіст” // ірл. dual “пасмо волосся”;

· гот. *granōs “коса”, д.ісл. gron “вуса” // д.ірл. grend “бакенбарди”;

· д.ісл. skin “шкура вбитої тварини”, д.фр. skene “кора” // брет. skant “луска”;

Окремі германо-кельтські паралелі:

· д.ісл. loskr // д.ірл. lesc “лінивий”;

· гот. *fitan народжувати // д.ірл. idu, idain “муки при народженні”;

· гот. eisarn, д.англ. ísern, íren, д.в.н. îsarn, îsan // гал. ísarno, д.ірл. iarnn, кімрськ. haiarn “залізо”;

 

АНГЛІЙСЬКА МОВА

Англі́йська мо́ва (англ. English language, English) — належить до германської гілки індоєвропейської сім'ї мов. Це одна з найпоширеніших мов у світі, особливо як друга мова та мова міжнародного спілкування.

Англійська мова утворилась на основі інгвеонських діалектів англів, саксів та ютів.

449 – рік народження англійської мови

В даний час англійська є одним з найбільш усно і письмово використовуваних мов у світі. Англійська є рідною мовою для 380 (400 – 450) мільйонів людей.

ЛІТЕРАТУРНА АНГЛІЙСЬКА МОВА

Основою літературної англійської мови став лондонський діалект.

ДВА ОСНОВНІ ДІАЛЕКТИ

— Два «освічених» діалекту англійської - один, заснований на південному британському, інший - на Середньозахідному американському - отримали широке розповсюдження як «стандартні» діалекти по всьому світу. Перший іноді називається англійським Бі-Бі-Сі (або королівським англійським).

— Другий - «загальний американський», що поширився по більшій частині США та Канади, зазвичай є моделлю для американських континентів і таких країн, як Філіппіни, які мають історичні зв'язки з США.