Історія формування артикля у французькій мові

Для усвідомлення ролі та значення артиклів у сучасній французькій мові, розглянемо поняття артикля в історичному контексті.

Французька мова, як і інші романські мови, виникла з латинської, але, не зважаючи на спільні риси, існують відмінності, зокрема, що стосуються використання артикля.

Латинська мова визначає іменники за допомогою числівників: unus, duo, tres, quattuor, quinque, sex і т. і.; присвійних слів: meus, tuus, suus, noster, vester, sui; невизначених слів: aliquis (декілька), quidam (деякий) і т.і., а також вказівними прикметниками: hic, iste, ille, але не знає використання як означеного, так і неозначеного артикля.

Артикль з’являється разом з виникненням особових займенників, порівняльних прислівників, допоміжних дієслів, розвитком прийменників, тобто має місце тенденція ставити перед основним словом автономні морфеми на заміну морфем залежних і розташованих після слова у латинській мові. Артикль, майже необхідний у сучасній французькій мові, фактично повинен, окрім інших функцій, бути показником роду та числа [2, с. 31].

Означений артикль походить від вказівного займенника ille (>illi), illa, який ставився за іменником для його визначення і утворював разом з ним фонетичну одиницю. Поставлений перед іменником, займенник скорочує перший склад: illa>la, illi>li.

Означений артикль Табл. 1.1

Обставина	Число
Однина	Множина
Предмет	li
Режим	lo>le, l`	les

Артикль чоловічого роду має багато форм. За виключенням різноманітних форм в однині та множині, існують декілька злитих артиклів, деякі з котрих не використовуються в сучасній французькій мові, зокрема, ou, el, es.

Злитий артикль Табл. 1.2

Однина	Множина
Del>du (<de+le) Al>au (<à+le) El, enl, ou (<en+le)	Des (<de+les) As (<à+les) Es (<en+les)

Артикль жіночого роду має лише дві форми, як в іменнику, який відрізняється в однині і множині: la (l`) – les. У множині він має такі ж злиті форми, що і артикль чоловічого роду.

Форми майбутнього неозначеного артиклю походять від числівника unus, unum, який в латині бере на себе роль неозначеного займенника в сенсі «який-небудь, будь-який». Два значення лежать в основі неозначеного артиклю у французькій мові [2, с. 32].

У той час, як чоловічий рід має відміну за двома обставинами та двома числами (однина uns – un, множина un – uns), жіночий лише протиставляє однину множині.

1.2. Роль артикля в мові

У французькій мові артикль відіграє важливу морфологічну роль, тому що сама форма іменника не позначає ні рід, ні число (особливо в вимові).

Артикль часто є єдиним показником роду іменника (un page – паж, une page – сторінка), може позначати число іменника, особливо, що стосується вимови, де артикль є єдиним показником, не враховуючи випадку, коли множина позначається зміною закінчення (une pièce – деталь, des pièces – деталі), вказує на можливість речей, виражених іменником, бути зліченими або незліченими (la brique, de la brique – цегла загалом, незлічений; une brique, des briques – цеглина, цеглини, злічений) [15].

Артикль показує широке тлумачення поняття, позначеного іменником, тобто він вказує чи певний предмет вживається в загальному сенсі (L’eau est un liquide), чи тлумачення поняття зазнало деякого обмеження (Dans l’engin on utilise de l’huile ). Також артикль допомагає зрозуміти, коли мова йде про конкретний предмет (Voici l a voiture qui a été assemblée à l’usine Peugeot).

Артикль вказує на те, чи йде мова про визначений предмет (означений артикль), тобто про предмет, існування якого даних умовах є відомим для слухача, або який є єдиним в цих умовах. Якщо ж мова йде про невизначений предмет (неозначений артикль), то це значить, що для слухача цей іменник звучить вперше [15, с. 30].

Отже, артикль збагачує мову, допомагаючи іменнику виконувати його основні синтаксичні функції, роблячи зміст речення більш різноманітним. Також треба відмітити, що артикль виражає морфологічні категорії іменника більш загально, порівняно з іншими детермінативами та прикметниками, які виконують ті самі функції [9].

Види та форми артиклів

Артикль – службове слово, що вказує на рід і число іменника, його визначеність чи невизначеність [13, с. 98].

Артикль не має самостійного лексичного значення, ставиться завжди перед іменником і складає з ним одну ритмічну групу, тобто вимовляється разом і не має наголосу. Між артиклем та іменником можуть стояти тільки прикметники та порядкові числівники: un grand mécanisme, la première étape.

Саме артикль визначає різницю між віртуальним іменником, визначення якого представлене в словнику, та іменником, інтегрованим в реальну дійсність [19, с. 36]:

Appareil (nom masculin) – так слово представлене в словнику

J’ai découvert un excellent appareil – так слово постає в реальній дійсності

Завдяки артиклю, слово з будь-якої граматичної категорії (інфінітив, дієприкметник, прикметник, займенник, прийменник і т. д.) переходить в категорію іменника: un étudiant, des résumés, le pour et le contre.

Лінгвісти не мають єдиної думки щодо кількості та номенклатури артиклів у французькій мові. Ж. Галіше визнає два артиклі: le і un. Р.-Л. Вагнер і Ж. Пеншон додають до них артикль du, de la (до речі, який вони не називають частковим). Граматика Ларусс виокремлює чотири артиклі: означений, неозначений, частковий і нульовий. Ж. Дамурет і Е. Пішон також нараховують чотири артиклі: нульовий, неозначений, вказівний (се) і означений (частковий вони вважають варіантом неозначеного) [16-18; 20].

Проте найчастіше виділяють три типи артикля:

1. Неозначений артикль

Ceci est une roue. Une roue ronde, noire, solide, brillante.

Перша поява предмета «roue» (колесо); перше ознайомлення.

2. Означений артикль

Verifie les roues de voiture avant de partir!

Друга поява предмета «roue»; повторення слова «roue»; ми знаємо про що йде мова.

3. Частковий артикль

Qu’est-ce que ce moteur consomme? De l’essence ou du gasoil?

Слово «gasoil» розглядається не як предмет, який має об’єм, масу, а як незліченний елемент, прийнятий у всій своїй масі, як «дизельне пальне» взагалі.

Форми артикля Табл. 1.3

Вид артикля	Однина	Множина
	чол. рід	жін. рід	чол. та жін. рід
Означений	le mecanisme	la synthese	les échantillons
Неозначений	un graphene	une cellule	des resultats
Частковий	du fer	de la protéine	-

Існує скорочений артикль (article élidé), який має форму l’ (de l’), вживається перед словами, які починаються з голосної чи з h німого: l’huile, de l’eau.

Означений артикль le та les з’єднується з прийменниками à та de, які стоять перед ним, та утворює злитий артикль (article contracté):

à + le = au, à + les = aux

de + le = du, de + les = des

Розглянемо більш детально види артикля для визначення його значення в текстах науково-популярної літератури.

Означений артикль

Означений артикль вказує, що іменник, який позначає предмет (істоту або абстрактне поняття), застосовується у найбільш загальному значенні, тобто він означає рід або предмет, унікальний в своєму роді [11, с. 12].

Означений артикль супроводжує як злічені, так і незлічені іменники.

Іменник з означеним артиклем може виражати конкретний предмет (особу), представлений як повністю визначений та добре відомий співрозмовникам (= саме цей, той самий).

У французькій мові іменник визначається:

1. Контекстом, в якому цей предмет уже згадувався раніше:

Au milieu du laboratoire le stagiaire a remarqué un support. L e supportsemblait d’être neuf. – В центрі лабораторії практикант побачив штатив. Штатив виглядав як новий.

2. Ситуацією, для якої цей предмет є знайомим та звичним:

N'as-tu pas oublié l a clé à molette? – Ти не забув розсувний ключ?

3. Наявністю уточнюючих слів (іменник з прийменником de, що виражає приналежність, інфінітив з прийменником de):

C'est un ordinateur. C'est l’ ordinateur de mon collègue. – Це комп’ютер. Це комп’ютер мого колеги.

4. Значенням іменника, якщо мова йде про предмети, єдині у своєму роді (сонце, місяць, небо, земля і т. д.):

La Terre est ronde. – Земля кругла.

5. Прикметником у найвищому ступені, а також прикметниками seul, unique, premier, dernier, suivant, principal:

C'était le dernier jour de l ’ essai. – Це був останній день досліду.

6. Дієслівним префіксом re-, передає значення повторної дії, що визначає доповнення при дієслові:

Vous devez refaire l’ exercice. – Ви повинні переробити вправу (ту ж саму).

Також іменник з означеним артиклем може виражати узагальнене поняття в повному обсязі значення: речовина, абстрактне поняття чи весь клас предметів (= взагалі):

La voiture est un moyen de transport. – Машина – засіб для пересування.

Неозначений артикль

Неозначений артикль вказує, що іменник, який означає предмет або істоту, застосовується у невизначеному значенні. Тобто цей предмет представлений як один з інших в даному роді [11, с. 13].

Неозначений артикль вживається тільки перед обчислювальними іменниками. Він представляє невідомий предмет, про який йде мова вперше та який ще не є визначеним і конкретизованим.

Іменник з неозначеним артиклем позначає один з предметів (або декілька предметів), що належать до даного класу, про який українською можна сказати якийсь, який-небудь, будь-який, один з багатьох:

Un savant est là qui vous attend. – Там вас чекає якийсь учений.

Неозначений артикль служить:

1. Для вираження одиничності (неозначений артикль однини (un, une):

Dans son garage il y a un camion et sept biciclettes. – У його гаражі одна вантажівка та сім велосипедів.

Для позначення невизначеної кількості предметів (неозначений артикль множини des):

Il y a des vis dans le tiroire. – У скрині є болти.

2. Для класифікації предмета, тобто його зараховують до певного класу однорідних предметів. У цьому значенні він зазвичай вживається з зворотами c'est... і ce sont... [5, с. 296]:

Est-ce un tournevis? – Oui, c'est un tournevis. – Non, ce n' est pas un tournevis, c'est un e clé française.

З цим же значенням неозначений артикль вживається в різних дефініціях і порівняннях:

Le fer est un métal. – Залізо – метал.

3. Для введення в мову предмета, який є новий для даної ситуації:

Non loin de l'entrée j'ai aperçu u ne pharmacie. – Недалеко від входу я помітив аптеку.

З цим значенням він часто вживається після дієслова avoir, a також після безособових конструкцій il y а, il existe і т. д.:

Près de ma maison il y a un laboratoire. – Біля будинку є лабораторія.

4. Для характеристики імені, виокремлюючи різні ознаки даного предмета. У цих випадках іменник, як правило, супроводжується прикметником:

J'ai vu cet étude. C'est un e étude magnifique. – Я бачив це дослідження. Це чудове дослідження.

Маючи можливість позначати будь-який предмет даного класу предметів, неозначений артикль може набувати в окремих випадках узагальнююче значення (= кожний, всякий), зближуючись з означеним артиклем:

Une plante a besoin d'eau. (= la plante) – Кожна рослина має потребу у воді.

Частковий артикль

Частковий артикль вказує, що іменник, який означає речовину або абстрактне поняття, застосовується у невизначеному значенні [11, с. 14].

Частковий артикль є однією з форм неозначеного артикля. Обидва артикля близькі за значенням. Неозначений артикль вказує на невизначеність обчислюваних іменників, а частковий – на невизначеність незлічених іменників.

Частковий артикль вживається:

1. Перед іменниками – назвами речовини, вказуючи на невизначену кількість даної речовини:

Les os et les crânes ont été francturés et ce d’autant plus qu’ils contenaient de la moelle [25, с. 18]. – Кістки та черепи були розтрощені, і до того ж вони мали кістковий мозок.

2. Перед іменниками, що позначають абстрактні поняття, вказуючи, що це поняття взято не в повному його обсязі, та мова йде про конкретний прояв такого загального поняття:

Cet étudiant est doué. Il a du talent. – Цей студент здібний. Він має талант.

Якщо незлічений іменник позначає речовину або абстрактне поняття у всьому його обсязі (узагальнююче значення) або якщо це іменник, визначений у контексті, він вживається з означеним артиклем:

J'ai acheté de l’huile, l’huile est en bonne qualité. – Я купив мастило, воно доброї якості.

Після дієслів типу aimer (любити), préférer (віддавати перевагу) іменник – пряме доповнення вживається з означеним артиклем, тому що ці дієслова передають узагальнене значення:

aimer la médecine.

3. Перед іменниками, що позначають явища природи, в безособовій конструкції:

il fait du vent – вітряно.

4. У багатьох стійких дієслівних сполученнях, де найбільш часто зустрічається дієслово faire:

faire de la science – займатися наукою.

5. Перед конкретними обчислювальними іменниками, переводячи їх у розряд абстрактних, незлічених і виражаючи якість, риси, властиві цим предметам, особам: Il y a du savant en lui.

Внаслідок аналізу трьох видів артикля, було визначено, що головною функцією артикля у науково-популярних текстах є узагальнення. Іноді приєднання артикля збіднює лексичне значення слова, вказуючи не на сам предмет, а на певну характеристику або якість, яка з ним пов’язана.