Список слів, вимова і написання яких засвоюються

протягом навчання в 3-4 класах:

Адре́са а́йстра бага́тий Батьківщи́на бджола́ бі́гти бі́льший бліди́й боротьба́ брова́ важли́вий вве́чері вели́кий вго́ру вде́нь ведмі́дь ве́чір взи́мку взува́тися вікно́ Вітчи́зна влі́во влі́тку вовк вого́нь воло́сся восени́ вра́нці вугі́лля ву́дити ву́дка вузьки́й ву́лиця ву́са ву́хо гаря́чий глибина́ глибо́кий гли́боко гли́бший го́лка горі́х го́стрий гра́тися гримі́ти грім де́рево (мн. дере́ва) джміль дзвіно́к Дніпро́ до поба́чення доло́ня допомага́ти дощ дру́зі дя́кую (тобі́, вам) жа́йворонок жо́втень жо́втий за́єць залі́зний здра́стуйте знайо́мий зозу́ля і́грашка і́ній йод йти (іти) карто́пля квасо́ля

Ки́їв (з Ки́єва, до Ки́єва) кише́ня коло́сся кра́щий крини́ця кропивá кукуру́дза кущ ли́стя лля́ти м’яки́й ма́йже ма́йстер ме́нше мете́лик мо́рква навесні́ неді́ля нести́ но́жиці обли́ччя о́вочі огіро́к одяга́тися письме́нник пізні́ше піти́ пло́ща по́друга прийти́ прі́звище проїзни́й пшени́ця ра́йдуга рані́ше риба́лка рі́дкісний робо́та Росі́я свя́то слу́хати соло́дкий соло́дший субо́та сусі́д сусі́дній сього́дні танцюва́ти ти́ждень ти́хше това́риш топо́ля триво́га Украї́на у́сний фарту́х хоро́брий цибу́ля часни́к черво́ний череви́ки чолові́к чо́рний ши́ти (ши́ю) ши́я ща́стя щока́ я́блуко я́блуня.

Автор:

Хорошковська О.Н., завідувач лабораторії навчання української словесності у школах національних меншин України і діаспори Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук

 

 

літературне ЧИТАННЯ

українською мовою

 

2-4 класи

загальноосвітніх закладів

з навчанням російською мовою

 

Пояснювальна записка

 

Курс літературного читання вивчається у 3-4 класах і є комплексним розділом навчання української мови як державної у початкових класах шкіл з російською мовою викладання, органічною складовою освітньої галузі "Мови й літератури" Державного стандарту початкової загальної освіти.

Основною метою курсу є формування читацької компетентності молодших школярів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентностей, ознайомлення учнів з українською дитячою літературою як мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного курсу української літератури в основній школі.

Читацька компетентність є інтегрованим результатом взаємодії знань, умінь і навичок та ціннісних ставлень учня, що набувається в процесі засвоєння курсу "Літературне читання" у 3-4 класах.

У процесі навчання читати українською мовою відбувається становлення юного читача, здійснюється його мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток, формуються морально-естетичні, морально-етичні уявлення й поняття, почуття громадянськості, виховується цікавість до читання українською мовою.

Для досягнення мети мають реалізуватися такі завдання:

– удосконалення й розвиток техніки читання українською мовою вголос і мовчки;

– розвиток умінь самостійно читати незнайомі, але доступні за формою і змістом твори українських дитячих письменників, розуміти логічний й образний зміст текстів, співпереживати, чутливо реагувати на художню красу твору;

– формування уявлень літературознавчого характеру, знання про особливості книжки, авторів українських дитячих книжок тощо;

– розвиток умінь створювати власні висловлювання за змістом прочитаного, навички спілкування, оцінні судження, роботи в парах і групах;

– розвиток мислення, уваги, оперативної пам’яті;

– естетичне, моральне й громадянське виховання;

– виховання цікавості до української культури, знань народознавчого та країнознавчого характеру, поваги й толерантного ставлення до інших національних культур.

Зміст літературного читання визначається на основі таких принципів: тематично-жанрового, художньо-естетичного, літературознавчого.

Тематично-жанровий та художньо-естетичний принципи є визначальними у виборі творів для читання. Коло читання охоплює доступні цій віковій групі учнів художні, науково-художні, науково-пізнавальні та фольклорні твори української літератури.

Тематика і зміст творів відображають різні сторони життя людей, зокрема дитини, сприяють розширенню світогляду школярів, поповненню їхніх знань, засвоєнню морально-етичних і загальнолюдських цінностей, вихованню любові до рідної землі, мови, природи, шанобливого ставлення до батьків, людей, цікавості і поваги до національних традицій українців, їхньої мови, культури, а також мови й культури інших народів України.

Художньо-естетичний принцип передбачає відбір художніх творів за критеріями їх естетичної цінності. Їх зміст розкриває перед читачем різноманітність навколишнього світу, людських взаємин, сприяє розвитку почуттів гармонії і краси, формуванню особистісного ставлення до дійсності.

Літературознавчий принцип передбачає ознайомлення дітей з елементарними літературознавчими поняттями, які засвоюються практично (на рівні уявлень). Він реалізується в процесі елементарного аналізу літературного тексту. Об’єктом уваги читача стає слово, що осмислюється ним як засіб створення словесно-художнього образу, за допомогою якого автор виражає свої почуття, ідеї, ставлення до світу. Упровадження цього принципу передбачає усвідомлення учнями на практичному рівні таких понять, як тема, ідея, жанрові особливості твору, його персонажі, засоби художньої виразності.

Формування читацьких умінь здійснюється в нерозривній єдності з мовленнєвими. Якщо система читацьких умінь відображає закономірності процесу сприймання твору, то мовленнєві уміння – закономірності процесу створення власного висловлювання за прочитаним (прослуханим).

Цілеспрямоване формування читацької діяльності молодших школярів знаходить своє продовження й розвиток в організації самостійної роботи з текстом, дитячою книжкою, роботи з інформацією як на спеціально відведених заняттях у класі, так і в позаурочний час.

Програму структуровано за такими змістовими лініями:

1. Коло читання.

2. Формування й розвиток навички читання.

3. Літературознавча пропедевтика.

4. Досвід читацької діяльності (робота з дитячою книжкою, інформацією).

5. Розвиток літературно-творчої діяльності учнів на основі прочитаного.

Робота за цими змістовими лініями здійснюється комплексно. Тобто кожен художній твір розглядається і з точки зору жанру, і з точки зору його сюжету, структури, аналізуються його персонажі, їхні характери і вчинки, художні засоби і таке інше. Разом з тим кожен твір є засобом формування читацьких умінь і навичок, розвитку мовленнєвих умінь, засвоєння морально-етичних цінностей.

Коло й тематика читання. Коло читання охоплює усну народну творчість – дитячі пісні, скоромовки, ігри, прислів’я та приказки. Народні та літературні казки й легенди, ліричні й прозові твори українських письменників та деяких зарубіжних. Крім того, учні знайомляться з науково-художньою літературою, в якій пізнавальна інформація розкривається за допомогою сюжету, змалювання образів, подій, явищ. Це можуть бути вірші, оповідання про явища природи, історичні події, технічні досягнення тощо. Дитяча періодика (журнали і газети). Довідкова література (словники, довідники, енциклопедії).

Тематика читання – про навчання, дружбу, товаришування дітей, взаємини в сім’ї, пригоди, випадки з життя дітей і дорослих, а також про Україну як багатонаціональну державу, видатних діячів України, письменників, українські народні звичаї і свята, світ природи та необхідність її збереження, твори морально-етичного характеру, гумористичні й пригодницькі.

 

Формування і розвиток навички читання

Протягом навчання в початковій школі учні оволодівають повноцінною навичкою читання, яка характеризується злиттям технічної і смислової її сторін.

Техніка читання охоплює такі компоненти, як спосіб читання, правильність, виразність, темп. Кожний з них окремо і в сукупності підпорядкований смисловій стороні читання, тобто розумінню тексту. Ця якість, що є провідною, передбачає розуміння учнями більшої частини слів у тексті, вжитих як у прямому, так і в переносному значеннях, змісту речень, смислових зв’язків між ними і частинами тексту, його фактичного змісту і основного смислу.

Під час навчання молодші школярі оволодівають двома видами читання – вголос і мовчки. Читання вголос – це чітке, плавне, безпомилкове, достатньо виразне читання цілими словами у відповідному темпі. Читання мовчки – читання “очима”, без зовнішніх мовленнєвих рухів, характеризується активізацією процесів розуміння, запам’ятовування і засвоєння прочитаного, а також зростанням темпу, порівняно з читанням уголос.

Уроки літературного читання є початковою ланкою літературної освіти учнів. Вони забезпечуються спеціально підібраними творами та системою запитань і завдань для роботи над текстом.

Як і на уроках російського, так і на уроках українського читання, школярів навчають читати і розуміти зміст прочитаного, виявляти взаємозв’язки між характером героїв і їх вчинками, відрізняти головне від другорядного, розуміти мотиви поведінки персонажів, авторське ставлення до зображених подій і героїв тощо, а також визначати головну думку твору, формувати власне ставлення до прочитаного.

Забезпечуючи один з основних принципів навчання української мови у школах з російською мовою викладання – принцип міжпредметних зв’язків, – учитель має формувати уміння застосовувати знання й уміння роботи над текстом, жанрами, художніми засобами, одержаними на уроках російського літературного читання, у процесі роботи над текстовим матеріалом творів української дитячої літератури.

На уроках українського читання, як і на уроках російського, учні оволодівають двома видами читання – вголос і мовчки. Розвиток умінь читання вголос передбачає читання з належною силою голосу, плавність, правильність, читання в темпі розмовної мови.

Плавність читання – це читання цілими словами, не роблячи помітних пауз після кожного з них. Правильність забезпечується дотриманням норм вимови та наголошування, відсутність повторів та перекручування слів (перестановка букв, складів).

Невід'ємною складовою читання є розуміння прочитаного – окремих слів, виразів, речень і тексту в цілому. Для цього рекомендується проводити попередню словникову роботу, яка забезпечує розуміння. Як правило, слова і вирази, які необхідно пояснити, учитель записує на дошці, ставить наголоси, читає й пояснює найчастіше шляхом перекладу на російську мову, а описово – із збагаченням словникового запасу. Щоб учні запам’ятали нові слова й вирази, вони мають їх прочитати (разом з учителем) уголос 2-3 рази. Після читання певних уривків та всього тексту ставляться запитання на виявлення розуміння прочитаного.

Крім плавності й правильності читання вголос, важливою якістю читання є його виразність. Як правило, перше читання тексту проводиться учителем, який дає зразок правильності й виразності. Учитель, голосом виділяючи слова, які несуть смислове навантаження, забезпечує розуміння прочитаного, його емоційне сприйняття, викликає співпереживання героєві чи героям.

Формуючи уміння читати виразно, учитель, крім зразка, має ознайомити дітей з основними вимогами, які ставляться до виразного читання, зокрема володіння силою голосу, чіткістю і правильністю вимови, плавністю, читання належним темпом (не надто швидко і не повільно), дотриманням пауз на місці розділових знаків, а також підвищенням сили голосу на початку речення та його зниженням – у кінці, умінням відчувати і голосом виділяти слова, які несуть смислове навантаження. Сприятиме формуванню виразності й розмітка текстів, які робить спочатку вчитель, а потім і учні – самостійно.

Особливістю читання вголос є його комунікативна спрямованість, що передбачає уміння донести зміст і почуття, закладені в тексті, до слухачів. У зв’язку з цим необхідно орієнтувати учня, щоб він читав не для вчителя, а для однокласників, аби вони почули і зрозуміли прочитане, оцінили чи зумів читач голосом передати почуття, закладені в тексті.

Важливим завданням уроків читання є навчання читати мовчки. Однак формування цього уміння слід розпочинати після того, як учні оволоділи умінням читати правильно цілими словами та розуміти прочитане.

Читання мовчки – це уміння читати тільки очима без внутрішнього проговорювання. Таке читання передбачає уміння читати швидко й слідкувати за ходом думки, вираженої в окремих реченнях і тексті в цілому. Це передбачає формування не лише швидкості, але й розуміння прочитаного мовчки.

Формування уміння читати мовчки припадає в основному на 4 клас. З цією метою учні виконують спеціальні завдання, спрямовані на розвиток швидкості читання і розуміння прочитаного, так і завдання на швидкий перегляд речень та усього тексту, щоб зорієнтуватися в розділових знаках, знайти окремий абзац, вираз, опис героя, пейзаж тощо.

Реалізація ідей особистісно зорієнтованого навчання потребує індивідуалізації читацької діяльності учнів. Це зумовлює необхідність систематичного застосування диференційованих і творчих завдань, завдань на вибір, врахування під час оцінювання навчальних досягнень, зокрема швидкості та правильності читання, виразності, індивідуальних особливостей учнів.

Формуючи читацьку компетентність, важливо приділяти увагу розвитку вмінь читати самостійно незнайомі їм художні твори різних жанрів, оскільки саме таке читання необхідне людині в житті. Самостійне читання передбачає його мотивацію учителем, попереднє пояснення окремих виразів, слів, а також подій, про які йтиметься в тексті тощо. При цьому рекомендується давати учням запитання за змістом, на які вони повинні будуть знайти відповіді. З цією метою доцільно практикувати попереднє самостійне читання (вдома) твору, який буде опрацьовуватись у класі. Таке читання рекомендується розпочинати з ІІ півріччя 3 класу і продовжувати в 4-му. Попереднє самостійне читання тексту учнями не виключає його виразного читання учителем та учнями в класі. Адже виразне читання вчителем не лише зразок для наслідування, але й сприяє глибшому розумінню змісту тексту, його основної думки, характеру героя, справляє великий емоційний вплив.

Літературознавча пропедевтика. У процесі роботи над художніми творами учні вчаться визначати тему та основну думку художнього твору, його сюжет і композицію (без уживання термінів), розглядати факти, події, визначати персонажі та їхні характери й учинки, практично розрізняти жанри художніх творів, здійснювати структурний аналіз тексту. Роботу над літературознавчою пропедевтикою рекомендується здійснювати у взаємозв’язку з відповідною роботою на уроках російського літературного читання. Адже літературознавчі поняття є спільними, а вміння застосовувати одержані знання й уміння на іншому матеріалі є свідченням високого рівня їх сформованості, з іншої сторони – свідченням літературної компетентності молодших школярів.

У визначенні теми й основної думки, а також структури художнього тексту (зачин (зав’язка), основна частина, кінцівка), учителю слід встановлювати зв’язки і з уроками української мови, оскільки відповідні уміння формуються під час вивчення розділу "Текст".

Досвід читацької діяльності. Навчання читати у 3-4 класах передбачає розвиток умінь працювати з книжкою, формування культури читача. Так, учень повинен вчитися запам’ятовувати автора книжки, яку читає, знати елементи книжки, вчитися орієнтуватися на її сторінках, користуватися змістом, за малюнком на обкладинці здогадуватися й висловлювати своє міркування про зміст книжки. Учень-читач знайомиться з книжками (збірками творів) одного автора (оповідання, вірші) чи багатьох (збірки творів на певну тему). Самостійне читання українською мовою може бути утруднене, оскільки в учнів невеликий словниковий запас, багато слів і виразів можуть бути незрозумілими. Саме тому зростає важлтвість роботи з довідковою літературою (перекладні, тлумачні словники, енциклопедії), якою слід навчити учнів користуватися як на уроках, так і під час самостійного читання в позаурочний час.

Для формування навички самостійного читання творів української дитячої літератури надзвичайно велике значення мають уроки позакласного читання. Такі уроки проводяться один раз на місяць. Їх методика така ж, як і російського позакласного читання. Вони можуть бути проведені не тільки в класі, але й у шкільній чи районній бібліотеці. При цьому українську дитячу літературу на певну тему чи виставку творів певного автора учитель готує разом з бібліотекарем, залучаючи до цього й кращих учнів. Урок позакласного читання може бути й у класі, проведений як підсумковий з певної теми. На такому уроці учні розповідають про самостійно прочитані оповідання чи вірші того чи іншого автора на задану тему, висловлюють свої міркування з приводу прочитаного, читають напам’ять вірші. Урок літературного читання може бути організований і як літературний ранок, наприклад: "Свято книжки", "У гостях у казки" або проведений як конкурс. Важливо, щоб учні зацікавлено ставилися до цих уроків, готувалися до них. Визначаючи тематику позакласного читання української дитячої літератури, учитель має враховувати бібліотечні ресурси, наявність казок або творів того чи іншого письменника у домашній бібліотеці й відповідно організовувати роботу з позакласного читання.

Розвиток літературно-творчої діяльності. Уроки літературного читання у 3-4 класах передбачають розвиток творчої діяльності. У школах з російською мовою навчання це передусім розвиток мовленнєвих умінь і навичок, зокрема комунікативних, які включають як аудіативні уміння, так і роботу над збагаченням й активізацією словникового запасу (умінь вживати нові слова й вирази в процесі мовлення), а також розвиток умінь формулювати й висловлювати думку за змістом прочитаного, ставити запитання й відповідати на них, переказувати прочитане, інсценізувати, читати в ролях, а також створювати за допомогою вчителя власні невеликі тексти, казки, вірші. Добре, якщо їх створенню передують екскурсії в природу.

Художня література має тісний зв’язок з музикою й образотворчим мистецтвом, які разом з мистецтвом слова пробуджують і збагачують емоційні відчуття учнів, вводять їх у світ прекрасного, виховують естетичні смаки. Тому вивчення ліричних творів, зокрема присвячених порам року, доцільно супроводжувати слуханням музики, розглядом картин українських художників тощо. Написання під керівництвом учителя творчих робіт з використанням вражень від різний видів мистецтв наповнює їх новим змістом.

Часто творчі роботи вимагають оформлення у письмовій формі. Тому рекомендується ведення зошитів для творчих робіт на уроках літературного читання, а краще – альбомів, у які учні записують вірші, що найбільше сподобалися, образні вирази, самостійно або колективно складені вірші, загадки, казки, ілюструють такі альбоми аплікаціями або власними малюнками, розповідають про свій альбом, його зміст і оформлення. Учитель має час від часу цікавитись записами, висловлювати своє схвалення за гарне оформлення й акуратність записів, підтримувати тих, хто старається, заохочувати тих, хто ще байдужий до такої роботи, влаштовувати виставку альбомів.

На розвиток творчої діяльності (написання творчих робіт) на уроках літературного читання у 3 класі доцільно відвести 6 годин, у 4-му – 8 год. протягом року. Такі уроки можуть проводитись як спарені й об’єднуватися з написанням творчих робіт на уроках мови. На першому з них іде підготовча робота, на наступному – написання (під керівництвом учителя) твору.

 

3 клас

(70 год. на тиждень. Резервний час – 3 год.)

Зміст навчальної діяльності	Державні вимоги до навчальних досягнень
1. Коло і тематика читання
Усна народна творчість. Малі фольклорні форми: народні дитячі пісні, ігри, лічилки, загадки, скоромовки, прислів’я, приказки, обрядові пісні. Казки про тварин, чарівні казки, легенди.	Учень: співвідносить вивчені твори з відповідними жанрами: казка, вірш, лічилка, скоромовка, прислів’я;
Поезія. Вірші сюжетні, пейзажні, гумористичні, акровірші, вірші-загадки, скоромовки. Проза. Оповідання (художні, науково-художні, науково-популярні). Літературні казки. Легенди.	розрізняє фольклорні і авторські твори; називає основні теми читання, прізвища, імена українських письменників; знає сюжети 2-3 фольклорних казок; напам’ять 3-4 вірші та прізвища й імена їхніх авторів; 3-4 прислів’я; усвідомлює значення книжки в житті людини;
Тематика читання. Твори різних жанрів про красу природи, необхідність оберігати її, життя і навчання дітей, їх взаємини з дорослими, стосунки в родині, повагу до батьків, про Україну, любов до Батьківщини, звичаї, традиції українців, українську й інші мови, повагу до культури інших національностей, видатних людей України, а також твори, які утверджують такі моральні якості як доброта, чесність, дружба, взаємодопомога.
2. Формування і розвиток навички читання
Розвиток правильного, свідомого, виразного читання вголос цілими словами.	Учень: читає наприкінці навчального року вголос правильно, свідомо, виразно, цілими словами нормально за темпом;
Формування і розвиток умінь вибирати та застосовувати під час читання потрібний тон, темп, гучність, слова, на які падає логічний наголос.	вибирає та застосовує під час читання потрібний тон, темп, гучність, слова, на які падає логічний наголос.
3. Літературознавча пропедевтика
Тема та основна думка твору Формування умінь усвідомлювати й визначати тему твору та основну думку.	Учень: усвідомлює та визначає тему твору й основну думку;
Сюжет і композиція (без уживання термінів). Пейзаж, портрет, діалоги – основні елементи сюжету. Початок (зав’язка), основна частина, кінцівка як елементи композиції твору, їх взаємозв’язки.	знаходить у змісті тексту художні описи природи, зовнішності людини, інших істот; пояснює їх роль у творі; називає учасників діалогу; розуміє зміст діалогу; визначає у структурі художнього твору початок, основну частину, кінцівку; пояснює їх взаємозв’язок після аналізу тексту;
Герой (персонаж) твору. Визначення головного й другорядних персонажів твору; їхні риси характеру, вчинки.	самостійно визначає головного і другорядного персонажів; пояснює риси характеру, вчинки; розуміє залежність вчинків від характеру;
Автор твору. Усвідомлення взаємозв’язків: автор – твори – книжки; автор – теми. Ставлення письменника до зображуваних подій і персонажів. Епізоди з життя письменника.	пояснює, що той чи інший письменник є автором твору, розповідає, як автор ставиться до зображуваних подій і персонажів (з допомогою вчителя); розповідає про деякі епізоди з життя письменників, з якими ознайомилися під час навчання;
Мова твору. Яскраві, точні, образні вислови для характеристики персонажів, опису природи. Розвиток умінь виділяти в тексті епітети, порівняння, метафори (без уживання термінів, практично), з’ясовувати їх роль.	знаходить у художньому тексті та вживає у своєму мовленні під час характеристики героїв твору чи опису природи яскраві, образні вислови; пояснює їх роль;
Жанр. Розвиток умінь усвідомлювати жанрові особливості творів, що вивчалися.	самостійно визначає жанрові ознаки казок, віршів, оповідань.
4. Досвід читацької діяльності Усвідомлення жанрової специфіки творів – впізнавання і називання жанру твору
Казки про тварин та чарівні казки. Спостереження за структурними особливостями цих творів. Особливий характер вимислу та фантазії останніх: таємничі, зачаровані, незвичайні місця, предмети, істоти; надзвичайна сила, чудесні перетворення та ін. Герої (персонажі) казок, їхні вчинки, мотиви поведінки (з допомогою вчителя). Добро і зло в казці.	Учень: усвідомлює, називає основні ознаки казок про тварин і чарівних казок; правильно називає героїв казок; пояснює, якими якостями вони наділені; висловлює свою оцінку поведінки, вчинків персонажів; робить висновок про добро і зло у казках;
Прислів’я і приказки. Тематика прислів’їв. Формування умінь вибрати з кількох прислів’їв таке, що найточніше відображає основну думку твору. Спостереження за використанням прислів’їв і приказок у художніх творах.	розпізнає прислів’я і приказки з-поміж інших літературних жанрів; вибирає з кількох прислів’їв таке, що найточніше відображає основну думку твору;
Вірші. Формування знань про жанрові особливості віршів (рима, ритм, настрій, мелодика, уявні картини). Тематика віршів. Спостереження за мовою віршів. Безкінечники. Їх структурні особливості.	називає основні ознаки вірша (рима, ритм, поділ на строфи - без уживання терміну); пояснює, які почуття висловлює поет у творі; називає основні теми віршів, які опрацьовувалися на уроках;
Акровірш (акростих) як особлива форма вірша (віршованої загадки).	називає основну відмінність акровіршів і віршів-безкінечників від інших;
Оповідання. Структурні особливості оповідання, герої (персонажі), тематика дитячих оповідань.	називає основні ознаки оповідання; пояснює, хто є героями (персонажами) оповідань; називає основні теми дитячих оповідань, які опрацьовувалися під час навчання;
Усвідомлення умовності подій у художньому творі, їх відмінність від реальних, життєвих. Увага до особистості автора твору.	має уявлення про умовність подій у художньому творі; знає деякі відомості про окремих авторів;
Смисловий і структурний аналіз тексту
Розвиток умінь знаходити і пояснювати зв’язки між реченнями, абзацами і частинами тексту; визначення послідовності подій у творі й орієнтування у структурі тексту: зачин (зав’язка), основна частина, кінцівка.	Учень: знаходить і пояснює зв’язки між реченнями, абзацами і частинами тексту; визначає послідовність подій у творі;
Складання простого плану до невеликих за обсягом і нескладних оповідань. Користування планом для переказу прочитаного.	складає план до невеликих за обсягом і нескладних за будовою художніх і науково-художніх текстів; добирає заголовки до частин тексту; уміє користуватися планом і малюнками для переказу прочитаного (детально і вибірково, окремих частин);
Розвиток умінь запитувати й відповідати на запитання за змістом прочитаних текстів; ставити запитання до тексту; вступати в діалог (4-5 реплік) на основі прочитаного.	формулює запитання до тексту і дає відповіді; вступає в діалог за змістом прочитаного;
Формування уміння аналізувати тексти з метою знаходження певних ознак описуваних предметів, явищ, подій, персонажів твору, встановлення причиново-наслідкових зв’язків, визначення нового, невідомого, узагальнення тощо. Формування уміння з допомогою вчителя та самостійно виділяти головне в прочитаному тексті; співвідносити головну думку прочитаного із заголовком, прислів’ям, ілюстраціями.	аналізує з допомогою вчителя тексти, називає ознаки описуваних предметів, явищ, подій, вчинки дійових осіб; встановлює з допомогою вчителя причиново-наслідкові зв’язки, визначає головне, узагальнює, доводить свою думку; співвідносить головну думку прочитаного із заголовком, прислів’ям, ілюстраціями;
Формування уміння розрізняти у творах елементи розповіді, опису, міркування.	визначає в творах елементи розповіді, описи, міркування.
Засоби художньої виразності, емоційно-оцінне ставлення читача до змісту твору
Формування в учнів уявлень про образні слова й вирази (епітет, порівняння, метафору), їх роль, різні форми вираження. Усталені епітети, порівняння, метафори в усній народній творчості й у творах письменників.	Учень: знаходить у тексті за допомогою вчителя і самостійно порівняння, епітети, метафори (без вживання термінів); пояснює їх роль у тексті;
Знаходження в тексті слів, що мають переносне значення, пояснення їх значень на прикладах.	знаходить у тексті слова, що мають переносне значення;
Формування умінь визначати настрій, загальну тональність твору; висловлювати свої враження від прочитаного, робити оцінні судження.	визначає настрій, загальну тональність твору; висловлює оцінні судження морального і етичного характеру про події, вчинки персонажів, висловлює своє ставлення до прочитаного.
5. Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією
Формування умінь самостійно знайомитись з новою книжкою, орієнтуючись на позатекстову інформацію, вміщену на обкладинці, титульному аркуші, у прикнижковій анотації, передмові і т. ін.	Учень: самостійно знайомиться з новою дитячою книжкою, орієнтуючись на зміст обкладинки, титульний аркуш, прикнижкову анотацію, передмову; прогнозує її орієнтовний зміст;
Формування в учнів самостійно добирати і читати дитячі книжки за темами, рекомендованими вчителем.	самостійно добирає і читає дитячі книжки на рекомендовану вчителем тему;
Формування умінь здійснювати пошук потрібної книжки у відкритому фонді, а також за допомогою Інтернет-ресурсів бібліотеки (за допомогою вчителя).	здійснює пошук потрібної книжки у відкритому фонді бібліотеки та за допомогою Інтернет-ресурсів;
Формування умінь складати найпростіше повідомлення про прочитану книжку (усно, за допомогою вчителя).	складає найпростіше повідомлення про прочитану книжку (усно, з допомогою вчителя);
Розвиток умінь самостійно користуватись довідковою літературою (дитячими енциклопедіями, словниками тощо).	усвідомлює призначення довідкової літератури; самостійно користується нею для пошуку потрібної інформації;
Розвиток у школярів умінь самостійно читати дитячу періодику.	­ знає і називає кілька українських дитячих журналів.
6. Розвиток літературно-творчої діяльності учнів
Виховання культури спілкування під час колективного обговорення прочитаних творів (умінь слухати думки, міркування однолітків, з повагою ставитись до міркувань, суджень, які не збігаються з власними; бути толерантними під час діалогу, колективної дискусії і т. ін.).	Учень: бере участь у колективному обговоренні змісту самостійно прочитаних книжок: уважно слухає думки, міркування однокласників; висловлює власні міркування щодо прочитаного; виявляє толерантність, повагу до однолітків під час діалогу, колективної дискусії.
Колективне та індивідуальне складання варіантів кінцівок до літературних казок, складання творів-мініатюр про казкових героїв; інсценування прочитаного. Складання за допомогою вчителя казок, загадок, лічилок за аналогією, зразком і самостійно; римування.	уміє самостійно й у співпраці з учнями складати твори-мініатюри про казкових героїв, інсценізувати; за допомогою вчителя і самостійно (з використанням опорних слів, малюнків) складає казки, загадки, лічилки, добирає рими; бере участь в інсценізації прочитаних творів.
4 клас (70 год. резервний час – 3 год.)
Зміст навчальної діяльності	Державні вимоги щодо навчальних досягнень
1. Коло і тематика читання
Коло читання – фольклорні, художні, науково-художні твори українських письменників-класиків та сучасних українських дитячих та окремих зарубіжних письменників.	Учень: – розрізняє фольклорні твори і твори письменників, співвідносить твір з відповідним автором; – називає прізвища, імена українських письменників-класиків, а також тих письменників, з творами яких неодноразово зустрічались під час навчання; – називає автора і твір цього автора, тему твору;
Усна народна творчість. Малі фольклорні форми: прислів’я і приказки, лічилки, загадки, усмішки. Казки, легенди, народні пісні.	– знає назви, сюжети 2-3 фольклорних і літературних казок;
Поезія: вірші українських поетів – пейзажні й сюжетні, поеми (історичного характеру), легенди, байки.	– знає напам’ять 4-5 віршів; 3-4 прислів’я, розуміє їх зміст та пояснює, у якій життєвій ситуації доцільно вживати кожне з них;
Проза. Науково-художні твори. Довідкова література. Дитяча періодика (журнали, газети).	– розрізняє жанри художніх творів; – усвідомлює, що читання є важливим джерелом знань, задоволення пізнавальних інтересів, цікавого дозвілля; – знає і з повагою ставиться до видатних історичних і культурних діячів, традицій українського народу.
Тематика читання – твори різних жанрів про красу природи і необхідність її збереження, життя дітей і дорослих, Україну, українську мову, звичаї і традиції українців, сторінки історії, видатних людей України, в тому числі письменників, а також твори, в яких утверджуються такі моральні якості як любов до рідної землі, взаємодопомога, чесність, дружба, толерантне ставлення до інших мов, інших культур.
2. Формування і розвиток навички читання
Удосконалення навичок свідомого, правильного, виразного читання вголос з дотриманням основних норм літературної вимови та необхідного темпу.   Створення під керівництвом учителя і самостійно партитури читання. Правильне використання під час читання інтонаційних засобів виразності.     Удосконалення навички усвідомленого, у відповідному темпі читання мовчки різних за обсягом та жанровою специфікою текстів.	Учень: володіє навичкою читання вголос; сприймає, розуміє (під час читання, слухання) зміст творів (текстів) різних жанрів, виділяє в них суттєву інформацію; самостійно готується до виразного читання; добирає та правильно застосовує під час читання, декламації, інсценізації різножанрових творів мовленнєві та позамовні засоби художньої виразності; передає з їх допомогою своє та авторське ставлення до змісту твору; усвідомлено і достатньо вільно читає мовчки (у темпі, не нижчому 110 сл./хв.).
3. Літературознавча пропедевтика
Тема та основна думка твору. Розвиток умінь усвідомлювати та визначати тему і основну думку твору; розуміти основний смисл описаних фактів, подій, вчинків персонажів.	Учень: усвідомлює та визначає тему і основну думку твору; розуміє основний смисл описаних фактів, подій, вчинків, персонажів
Сюжет і композиція (без уживання термінів). Факти, події, випадки, пригоди, характери персонажів у художньому творі, їх взаємозв’язки.	самостійно визначає відносно завершені і самостійні ча