Початкове навчання читання і письма

(105 годин, резерв часу – 4 години)

(Сфери мовленнєвої діяльності, ті ж, що і в 1 класі).

І. Мовленнєва лінія (про­тя­гом ро­ку)

К-сть год.	Зміст навчального матеріалу	Дер­жа­в­ні ви­мо­ги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
	1. Аудіювання Розвиток умінь слухати-розуміти українське мовлення: – слу­хан­ня і розрізнення ря­дів слів, які ма­ють певні фо­не­ти­ч­ні від­мін­но­с­ті в ро­сій­сь­кій і укра­ї­н­сь­кій мо­вах;     – розпізнавання слів, близьких за значенням, серед групи слів, сприйнятих на слух; – розрізнення значення слів, що є міжмовними омонімами (неделя – неділя, луна (месяц) – луна (эхо) і под.) – слухання слів різних тематичних груп і класифікація їх; – слу­хан­ня-розпізнавання текстів різних жанрів: ско­ро­мо­вок, лі­чи­лок, ві­р­шів, не­ве­ли­ких оповідань, ка­зок; – слухання-розуміння віршів, оповідань, казок, правил про­ве­ден­ня ігор то­що;   – розвиток оперативної пам’яті: запам’ятовування рядків слів, сприйнятих на слух (до 8 та 2-4-рядкових віршів).	Учень (учениця): – ви­зна­ча­є, якою мо­вою – ро­сій­сь­кою чи укра­ї­н­сь­кою – ви­мо­в­ле­но сло­ва, які ма­ють не­зна­ч­ні фо­не­ти­ч­ні від­мін­но­с­ті, від­рі­з­ня­ють­ся на­го­ло­сом то­що; – ви­зна­ча­є у сло­вах близькі, але не однакові зву­ки в ро­сій­сь­кій та укра­ї­н­сь­кій мо­вах; – розпізнає й групує близькі за значенням слова;   – розрізняєзначенняслів російської й української мов, що є міжмовними омонімами;   – групує слова за темами;   – розпізнає тексти різних жанрів, класифікує їх; – зо­се­ре­дже­но слу­хає текст і вміє спів­від­не­сти його малюнком; – ви­зна­ча­є про ко­го, що роз­по­ві­да­єть­ся; хто го­ло­вні ге­рої; добирає заголовок; розуміє і виконує правила гри; – запам’ятовує слова (від 4 до 8) і віршовані тексти, сприйняті наслух.
	2. Го­во­рін­ня Діалогічне мовлення. Розвиток умінь: – пра­ви­ль­но від­по­ві­да­ти на за­пи­тан­ня вчи­те­ля;	Учень (учениця): – відповідає на запитання у зв’язку з темами, що вивчаються; сам запитує;
	– від­тво­рю­ва­ти ді­а­лог під час ін­сце­ні­за­ції ка­зок, всту­па­ти в ро­льо­ву гру (за змі­с­том ка­з­ки). – вступати в соціальні контакти з однолітками й дорослими (будувати діалог), щоб: – по­зна­йо­ми­тись; – запитати про когось, щось (одержати інформацію); – запитати дозволу; – по­від­оми­ти про своє ба­жан­ня щось зро­би­ти; – ді­з­на­ти­ся, чи є той чи ін­ший пред­мет, лю­ди­на; – ді­з­на­ти­ся, де хто жи­ве, де знаходиться якийсь заклад (школа, аптека, супермаркет) як про­їха­ти чи пройти; – за­про­си­ти ко­гось ку­дись, від­мо­ви­тись від за­про­шен­ня; – ви­сло­ви­ти своє ста­в­лен­ня до ко­гось, чо­гось; – привітати із святом чи днем народженням; – запросити в гості, зустріти гостей.	– відтворює діалог, вступає в рольову гру;   – уміє будувати діалог (4-5 реплік) з однолітками й дорослими, уживаючи етикетну лексику, слова звертання та мовленнєві формули[2] у зв’язку з ситуаціями, які передбачають знайомство, одержання певної інформації, запрошення, привітання зі святом, побажання тощо;
	Монологічне мовлення. Розвиток та вдосконалення умінь: – до­слі­в­но пе­ре­ка­зу­вати про­чи­та­ний або сприйнятий на слух текст чи ури­вок; – роз­по­ві­дати на­па­м'ять ско­ро­мо­в­ки, ві­р­ші, за­га­ду­вати та відгадувати за­га­дки; – роз­по­ві­дати за ана­ло­гі­єю до по­да­но­го зра­з­ка (про­чи­та­но­го те­к­с­ту); – роз­по­ві­дати за змі­с­том ма­лю­н­ка, серією малюнків, малюнком і опорними словами тощо; – роз­по­ві­дати про се­бе, свою ро­ди­ну, дім (квартиру), по­дру­гу (дру­га); – давати ха­ра­к­те­ри­с­ти­ку (опис) ко­гось, щось.	Учень (учениця):   – пе­ре­ка­зує про­чи­та­ний або сприй­ня­тий на слух текст, в тому числі ін­стру­к­ції до ігор; – розповідає напам’ять скоромовки, вірші, загадки; – розповідає за аналогією до поданого зразка, а також за змістом малюнків;   – розповідає (3-4 речення) про себе, свою родину, дім (квартиру); – описує когось, щось (за аналогією).
	3. Чи­тан­ня і письмо(букварний період)	Учень (учениця):
	Озна­йо­м­лен­ня з укра­ї­н­сь­ким ал­фа­ві­том (у по­рі­в­нян­ні з ро­сій­сь­ким). Зна­хо­джен­ня букв, які відрізняються в обох мо­вах. Озна­йо­м­лен­ня з бу­к­ва­ми, од­на­ко­ви­ми за на­пи­сан­ням, але рі­з­ни­ми за зву­ко­вим зна­чен­ням.	– визначає букви, які пишуться однаково в обох мовах і мають однакове звукове значення та ті, які розрізняються за звуковим значенням, а також нові букви;
	Букви Аа, Оо. Чітка вимова звуків, позначених цими буквами. Читання і письмо слів з такими буквами	– правильно вимовляє голосні звуки [о], [а] на місці букв -а, -о у ненаголошених складах в процесі читання, дотримується наголосу, списує слова з цими буквами;
	Бу­к­виЧч, Щщ.Зву­ко­ве зна­чен­ня цих букв. Фо­р­му­ван­ня умінь пра­ви­ль­ної ви­мо­ви слів із ци­ми бу­к­ва­ми під час чи­тан­ня.	– твердо вимовляє звуки [ч], [шч] на місці букв ч, щ у процесі читання, дотримується наголосу, списує слова з цими буквами;
	Бу­к­ваГг та її зву­ко­ве зна­чен­ня. Пра­ви­ль­на ви­мо­ва слів із ці­єю бу­к­вою під час чи­тан­ня; вимова закінчення -ого (си­ньо­го).	– правильно читає, наголошує та записує слова з буквою ­г на початку, в середині та в кінці слів та закінченні -ого;
	Бу­к­вॴта її зву­ко­ве зна­чен­ня. Чи­тан­ня і письма слів з ці­єю бу­к­во­ю.	– вміє писати велику й малу букву Ґґ, з’єднувати її з іншими (нижнє поєднання), читає слова з цією буквою й запам’ятовує їх;
	Бу­к­ваІіта її звукове значення. Формування умінь писати букву, позначати нею звук [і] у словах типу Іра, Іван, лінія та ін. Читання слів з буквою Іі.	– правильно пише велику й малу букву Іі; – вживає букву Іі під час письма (Іван, лінія);
	Бу­к­ваи.Розрізнення звукового значення букви и в російській і українській мовах. Тверда вимова приголосних перед и під час читання. Читання складів і слів з цією буквою, окремих і вжитих у реченнях.	– правильно вживає букву и (на місці рос. ы) в словах, що звучать однаково: син, сир, риба та ін.; – твердо вимовляє приголосні перед и в процесі читання;
	Бу­к­ваЄє.Зву­ко­ве значення букви. Розрізнення букви Є (укр.) і букви Э (рос.) за першими елементами (в укр. мові перший елемент С). Письмо великої і малої букви та слів з нею.	– розрізняє букви Є - Э в українській і російській мовах, знає звукове значення букви, правильно пише і вживає букву є під час письма слів, речень; – правильно читає слова з буквою є;
	БукваЕе.Розрізнення звукового значення букви Ее у словах російської й української мов. Тверда вимова приголосних перед цією буквою під час читання. Читання та письмо слів з буквою Ее.	– розрізняє звукове значення букви Ее у словах російської й української мов, вживає букву Ее (на місці рос. э) у словах, що відрізняються цією буквою (поэт – поет, Эмма – Емма); – твердо вимовляє приголосні перед буквою Ее під час читання;
	БукваЇї.Звукове значення букви. Вимова слів із кінцевими [й]– [йі]: урожай – урожаї. Читання слів із буквою ї на початку, в середині та в кінці слів. Письмо букви Її. Зіставлення написання букв Іі – Її.	– знає звукове значення букви ї, правильно пише букву, читає і пише слова з цією буквою;
	Буквосполученняьо.М’яка вимова приголосних перед о під час читання складів, слів. Читання слів з буквосполученням йо, ьо. Письмо таких слів.	– м’яко і злито вимовляє звуки в складах з ьо в процесі читання (льон, пеньок); записує слова з ьо (на місці рос. ё) та йо (Воробьёв – Воробйов); – правильно читає й наголошує слова з цими буквосполученнями.
	Апо­строф. Фо­р­му­ван­ня умінь чи­та­ти сло­ва з апо­стро­фом (окремі і в текстах), уживати апостроф під час письма.	– правильно вимовляє слова з апострофом під час читання, списує такі слова;
	Розвиток і вдосконалення читацьких умінь і навичок (післябукварний період) Розвиток умінь: – читати чітко, правильно, свідомо, в міру швидко й голосно та розуміти прочитане. Розвиток умінь орієнтуватися в тексті: – переглядати речення в тексті з метою визначення розділових знаків у кінці речень; – інтонувати початок і кінець речення відповідно до розділових знаків, робити паузи перед комою всередині речення;   – знаходити за завданням вчителя уривки та вибірково читати, знаходити діалоги, опис героїв тощо. Розвиток умінь працювати над текстом (визначати тему й головну думку, ділити текст на частини, добирати заголовки).	Учень (учениця): – читає правильно, цілими словами, розуміє прочитане (поскладово читає багатоскладові слова);     – дотримується пауз перед розділовими знаками в середині та в кінці речення; – правильно інтонує початок і кінець речення.
	Розвиток умінь і навичок письма Розвиток навичок писати букви Іі, Єє, Її, Ґґ і вживати їх під час письма. Розвиток умінь уживати: букви е, є під час письма; букви ї – й; букви ь перед о (льон, синього); писати букву Ґґ, з’єднуючи її з іншими (нижнє поєднання); уживати апостроф.	Учень (учениця): – дотримується вимог до правильного оформлення записів у зошиті; – вживає зазначені букви під час запису слів, які відрізняються такими буквами у російській і українській мовах; – правильно вживає апостроф;
	Розвиток умінь: правильно списувати слова, речення, невеликі тексти з дошки і підручника та перевіряти правильність списаного, виправляти помилки.	– правильно списує з дошки й підручника, перевіряє записане, виправляє помилки;
	Розвиток умінь списувати слова, речення, невеликі тексти (3-4 речення) з голосу вчителя (диктування). Розвиток зорово-слухової й зорової пам’яті (зорово-слухові й зорові диктанти).	– списує й пише з голосу; – запам’ятовує й записує сприйняті на слух та зором/лише зором слова й віршовані рядки (зорово-слухові диктанти: до 10-12 слів, 2-4 віршовані рядки);
	Формування умінь записувати (на дошці і в зошитах) самостійно складені речення, записувати невеликі, колективно складені тексти 3-4 речення.	– записує на дошці і в зошиті самостійно складені речення, колективно складені тексти.

ІІ. Мовна лінія (протягом року)

К-сть годин	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки учнів
	1. Лексичні знання Збагачення й активізація словникового запасу, обумовленого темами, визначених у програмі (засвоєння до 8 слів чи словосполучень за 1 урок). Засвоєння слів-назв держави, державних символів, національностей, їхніх мов: народ, українці, росіяни, українська мова, державна мова, російська та ін. Закріплення міжтемної лексики. Антоніми й синоніми. Добір антонімічних пар. Засвоєння найуживаніших синонімів і антонімів (без уживання термінів).	Учень (учениця): – знає слова на теми, визначені програмою, й міжтемну лексику, і доречно вживає їх у процесі мовлення;     – знає слова, пов’язані з державою і державною символікою (держава, герб, прапор) а також слова: батьківщина, народ, українці, росіяни, кримські татари та ін.) та доречно вживає їх; – розуміє синоніми і антоніми, добирає та вживає їх у мовленні;
	Ознайомлення зі сталими народними висловами (хліб-сіль, ласкаво просимо тощо), а також найбільш уживаними прислів’ями і приказками.	– вживає (за допомогою вчителя) сталі народні вислови під час побудови речень;
	Засвоєння національно маркованої лексики (на позначення національного одягу і взуття, народної символіки (побутової), назв оберегів: віночок (стрічки і квіти), верба, калина, рушники.	– знає національно марковані слова: хата, піч, глечик, горщик, рушники, діжка, чобітки, черевички, вишиванка, капелюх, очіпок, віночок, калина, верба;
	2. Фонетичні знання й орфоепічні уміння а) ознайомлення з термінами: зву­ки го­ло­сні, при­го­ло­с­ні, тверді, м’які; склад, на­го­лос; б) закріплення й удо­ско­на­лен­ня ор­фо­епі­ч­них умінь: – голосні [о], [а], чі­т­ка ви­мо­ва не­на­го­ло­ше­них го­ло­сних зву­ків [о], [а]: вода, колосок, каштан; – твердий звук [ч] та [шч], ви­мо­ва твер­до­го при­го­ло­с­но­го зву­ка [ч] та при­го­ло­с­них зву­ків, що по­зна­ча­ють­ся бу­к­вою щ [шч]: чашка, щука; – звук [г], ви­мо­ва фри­ка­ти­в­но­го зву­ка [г] на початку і всередині слова (голова, магніт) та у за­кін­чен­ні -ого (чо­р­но­го, си­ньо­го); – м’який звук [ц´], ви­мо­ва м'я­ко­го при­го­ло­с­но­го зву­ка [ц']: палець, кінець; – дзвінкі приголосні та чі­т­ка ви­мо­ва їх у кі­н­ці та в се­ре­ди­ні сло­ва; – відсутність оглушення звука, що позначається буквою в після голосних [а] [о] та у кінці слів: (а[ў]то­бус, во[ў]к, ска­за[ў], да[ў]); – ви­мо­ва по­м’я­к­ше­них при­го­ло­с­них зву­ків [ж'], [ш'] пе­ред і: жінка, шість; – вимова м’яких подовжених звуків перед закінченням -я, -ю (життя (-ю), знання (-ю), змагання (-ю); – ви­мо­ва тве­р­дих при­го­ло­с­них зву­ків [г], [к], [x] пе­ред за­кін­чен­ня­м -и: дороги, руки, вільхи; – ви­мо­ва м’я­ко­го при­го­ло­с­но­го зву­ка [т'] у діє­слі­в­них фо­р­мах на -уть, -ють, -ать, -ять; м’я­ко­го по­дов­же­но­го при­го­ло­с­но­го зву­ка [ц':] у діє­сло­вах на -ться: смі­є[ц':]а, м'я­ко­го по­дов­же­но­го зву­ка [с':] у діє­сло­вах на -шся: смі­є[c':]a; – ви­мо­ва зву­ків [дж], [дз], [дз']: бджоли, дзвінок, дзьоб; – ви­мо­ва зву­ка [й] у спо­лу­чен­нях [бйа], [пйа], [вйа], [мйа], що по­зна­ча­єть­ся апо­стро­фом: б’я, п’я, в’я, м’я: голуб’ята, п’ять, в’яз, м’яч.	Учень (учениця): – розуміє терміни і вживає їх під час відповідей; – роз­рі­з­няє го­ло­сні і при­го­ло­с­ні, тверді і м’які приголосні зву­ки, визначає склад, на­го­лос;   – пра­ви­ль­но ви­мо­в­ляє голосні зву­ки укра­ї­н­сь­кої мо­ви в процесі мовлення; – твердо вимовляє звук [ч] та [шч];   – вимовляє фрикативний звук [г], у тому числі й у закінченні -ого;     – вимовляє звук [ц’];   – чітко, не оглушуючи, вимовляє дзвінкі приголосні та нескладовий [ў];   – пом’якшено вимовляє приголосні [ж'], [ш'] перед [і];   – правильно вимовляє подовжені приголосні;     – твердо вимовляє звуки [г], [к], [x] пе­ред -и;   – правильно вимовляє звуки [т´], [ц´а] у дієслівних формах -ть, -ться, -шся;   – вимовляє звуки [дж], [дз], [дз'];   – вимовляє звук [й] на місці апострофа у спо­лу­чен­нях б’я, п’я, в’я, м’я.
	3. Граматичні уміння Закріплення й удо­ско­на­лен­ня гра­ма­ти­ч­них умінь: – озна­йо­м­лен­ня з те­р­мі­на­ми: ре­чен­ня, кра­п­ка, ко­ма, знак пи­тан­ня, знак окли­ку; – розрізнення граматичних форм слів – різних частин мови у російській і українській мовах; – вжи­ван­ня вка­зі­в­них слів цей, ця, це, ці; та, той, те, ті; осо­бо­вих за­йме­н­ни­ків (без те­р­мі­на) він, во­на, во­но, во­ни; їх гра­ма­ти­ч­них форм: йо­го, йо­му, їй, її, їм; ме­не, те­бе, ме­ні, то­бі, зі мною, з то­бою під час побудови речень; – ужи­ван­ня при­й­ме­н­ни­ків (без те­р­мі­на) до, бі­ля, з, під, від, в, у (у зна­чен­ні в); – засвоєння форм зве­р­тан­ня (кли­ч­ний відмінок: Сер­гій­ку, Ок­са­н­ко) та ін­то­на­ції ре­чень із зве­р­тан­ням. Практичне ознайомлення з формами іменників (без уживання терміну): – за­кін­чен­ня -і (Д. та М. в. одн.): по­да­ру­нок се­с­т­р і, ма­м і, ро­с­те на де­ре­в і; чергування при­го­ло­с­них [г, к, x] на [з', ц', с'] перед -і: до­ш­ка – на до­ш­ ц і, до­ро­га – на до­ро­ з і; го­ло­сні [і–о, і–е] під час сло­во­змі­ни та сло­во­тво­рен­ня: ст і л – ст о­ лик, с е­ ло – с і ль­сь­кий (у найуживаніших словах); – за­кін­чен­ня -ою, -ею, -єю: ро­с­те над до­ро­г ою, ду­має над за­да­ч ею, йде з На­ді­ єю; – за­кін­чен­ня -и у де­яких імен­ни­ках, вжи­тих у на­зи­в­но­му від­м. мн.: си­н и, бра­т и; – за­кін­чен­ня -а (де­ре­в а); -ів (ба­га­то зві­р ів); – за­кін­чен­ня -ах (у місц. від­м. мн. з при­йм. по): по до­ро­гах; – імен­ни­ки, які рі­з­нять­ся ро­дом у ро­сій­сь­кій та укра­ї­н­сь­кій мо­вах (то­по­ля, степ, біль) та чи­с­лом (две­рі, ли­с­тя). Практичне ознайомлення з фо­р­мами при­кме­т­ни­ків (без уживання терміна): – за­кін­чен­ня -а, -я, -е, -є (на­зивн. від­м. при­км. жін. і се­редн. ро­ду); – за­кін­чен­ня -ому у при­кме­т­ни­ках чо­ло­ві­чо­го і се­ре­д­ньо­го ро­ду (хма­ри на бла­ки­т­н о­му (си­нь о­му) не­бі); – за­кін­чен­ня -ої, -ій, -ою у при­кме­т­ни­ках жі­но­чо­го ро­ду (бі­ля ши­ро­к ої рі­ч­ки, на ши­ро­к ій рі­ч­ці, з ве­се­л ою пі­с­нею); – за­кін­чен­ня -і у при­кме­т­ни­ках мно­жи­ни (ви­со­к і го­ри, ве­се­л і пі­с­ні); Практичне ознайомлення з фо­р­мами діє­слів (без уживання термінів): – су­фікс -в у діє­сло­вах чо­ло­ві­чо­го ро­ду ми­ну­ло­го ча­су (не вжи­ва­ю­чи те­р­мі­нів) він чи­та в, го­во­ри в; за­кін­чен­ня -е, -є, -ить, -їть (він пи­ш е, чи­та є, хо­д ить, сто­ їть); – за­кін­чен­ня -емо, -ємо, -имо, -їмо (ми пи­ш е­мо, чи­та­ є­мо, хо­д и­мо, сто­ ї­мо).	Учень (учениця): – розуміє терміни: речення, кра­п­ка, ко­ма, знак пи­тан­ня, знак окли­ку;   – розрізняє граматичні форми слів російської й української мов;   – правильно вживає вказівні слова та особові займен­­ники у різних граматичних формах під час говоріння;     – вживає прийменники при побудові словосполучень, речень; – правильно вживає форми звертання до однолітків та дорослих; – правильно вживає зазначені граматичні форми слів – назв предметів – під час діалогічного й монологічного мовлення; змінює приголосні [г, к, х] і голосних [о, е, і] у най­уживаніших словах і під час усного мовлення, і на письмі;   – розрізняє рід подібних у обохмовах іменників;     – вживає слова – назви ознак предметів у різних граматичних формах під час мовлення;   – правильно вживає слова – назви дій у різних граматичних формах під час діалогічного й монологічного мовлення.

Соціокультурна лінія

К-сть годин	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки учнів
	Закріплення і розширення знань, засвоєних у 1 класі, про Україну як батьківщину українського і багатьох інших народів, про українську мову як державну, столицю України – Київ.   Державні символи: Прапор, Герб, Гімн; Грошова одиниця в Україні – гривня. Зображення видатних історичних діячів і письменників.   Тарас Шевченко – видатний поет України. Народна культура українців: обереги (хата, рушники, віночок і стрічки), звичаї (звичай зустрічати гостей, колядувати і щедрувати, розписувати писанки, співати веснянки), свята (Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень). Етикетна лексика і найбільш уживані народні вирази (словесні формули етикетного характеру; розігрування соціальних ролей: учень – учитель, учень – бібліотекар, продавець – покупець, учень перехожий і т. п.)	Учень (учениця): – знає і розповідає про Україну як багатонаціональну державу, роль української мови як державної; – знає, що столицею України є Київ, головна вулиця – Хрещатик, річка – Дніпро; – знає державні символи і вміє розповісти про них; – знає, що гривня – грошова одиниця в Україні, що на грошових купюрах зображені письменники й історичні діячі, називає кількох з них; – знає, хто такий Т. Шевченко і розповідає його вірші; – знає обереги, звичаї, щедрівки, колядки, веснянки, розповідає про свята;     – знає етикетну лексику і вміє використовувати її; – встановлює соціальні контакти в процесі розігрування різноманітних ролей на навчальну, соціально-побутову тематику, правильно використовує слово гривня у зв’язку з ціною товару (у магазині) (одна гривня, 2-4 гривні, 5-10 гривень).

 

 

Клас