Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Iіi. Відомості з мови й правопису.
Відомості з мови. У початкових класах учні одержують уявлення про українську мову як державну, її спорідненість з російською. Український мовний матеріал, що вивчається у 3-4 класах, має як спільне, так і відмінності з відповідним матеріалом російської. Урахування спільного в обох мовах дає змогу здійснювати міжпредметні зв’язки й уникати зайвого дублювання. Спільні в обох мовах знання й уміння з мови активізують в навчальному процесі, а не вивчатися як нові. Засвоєнню підлягають лише терміни та опорні слова, які використовуються під час відповідей на запитання, що дає можливість вільно оперувати знаннями.
Оскільки розходжень у мовному матеріалі обох мов не так уже й багато (однаковими є майже усі граматичні поняття), врахування цього факту в обох мовах вивільняє багато часу, який за інших умов витрачався б на пояснення нових знань та формування відповідних умінь. Це дає можливість надати урокам української мови практичного спрямування. Відпрацьовуються навички правильного користування словом з точки зору орфоепії та граматики, проводиться робота над збагаченням словникового запасу як окремими словами, так і граматичними конструкціями, усталеними виразами, прислів'ями й приказками та їх доречним вживанням у мовленні. Особлива увага має надаватися лексичній та граматичній сполучуваності слів, зокрема, у випадках розбіжностей у російській та українській мовах (открыть дверь — відчинити двері, благодарю тебя — дякую тобі), вживанню прийменників, займенників, якісних прикметників вищого й найвищого ступенів, прислівників (без уживання термінів, практично). Відпрацьовуються уміння будувати речення різних типів, поширювати їх, уживати в мовленні, складати тексти різних видів з орієнтацією на слухача або читача.
Факти, які не збігаються, потребують особливої уваги, оскільки засвоєння такого матеріалу супроводжується інтерференційним впливом умінь і навичок, які вже сформувалися на уроках російської, що призводить до помилок. Такі знання й уміння та навички потребують корекції (поправки) відповідно до закономірностей української мови. Зазначений підхід до організації навчального процесу на уроках української мови зобов’язує вчителя домагатися міцності знань з російської і забезпечення певної відстані в часі (2-3 уроки) між опрацюванням ідентичних тем на уроках російської й української мов.
Практична спрямованість початкового навчання української мови зумовлює те, що контролю підлягають не стільки знання з мови, скільки уміння практично застосовувати ці знання в процесі усного й писемного мовлення.
Правопис. У 3-4 класах учні оволодівають елементарними правилами української орфографії, у них формуються відповідні уміння і навички.
Більшість орфографічних правил української мови мають фонетичну основу, тому їх засвоєння має відбуватися з опорою на знання з фонетики (в українській мові звук [ц'] м’який, тому після нього вживається м’який знак) та уміння літературної вимови.
Порівняльний аналіз змісту орфографічних правил в обох мовах дозволив визначити правила, зміст яких повністю збігається в обох мовах; правила, зміст яких збігається частково (найбільша група, яка має різні варіанти збігу й розбіжностей), і правила (невелика кількість), що регулюють написання, властиві лише українській мові. Методика засвоєння кожної групи таких правил різна. Найскладнішими з них є правила другої групи, оскільки процес формування правописних умінь у цих випадках зазнає інтерференційного впливу навичок з російської мови, що призводить до численних помилок. Тому орфографічні уміння повинні постійно підтримуватися шляхом систематичного повторення і вправляння у письмі (словникові пояснювальні й попереджувальні диктанти, вправи на класифікацію слів за правилами орфографії тощо). З метою попередження інтерференції на етапі пояснення рекомендується використовувати прийом відкритого міжмовного зіставлення типу: у російській мові – в українській мові. Під час формування орфографічних умінь продовжується робота над удосконаленням навички вживати українські букви і, и, е, є, ї, ґ. Важливо формувати графічну й орфографічну пильність учнів, використовуючи відповідні віршовані тексти для зорових і зорово-слухових диктантів, а також уміння самоперевірки й самоконтролю записаного.
Правила, які мають складну алгоритмічну структуру (ненаголошені е, и, позначення одзвінчених приголосних у середині слів (боро[д´]ба)), збігаються за своїм змістом в обох мовах, тому основна увага має зосереджуватись на умінні діяти за правилом та збагаченні словникового запасу.
У 3-4 класах учні мають засвоїти слова, написання яких не збігається в російській і українській мовах, однак в українській мові не регулюється певними правилами. Такі слова потребують систематичного введення у вправи, які виконуються на уроці. Крім того, з метою перевірки якості засвоєння їх включають у перевірні й контрольні роботи. Такі слова подані у "Додатку 2".
Пунктуаційні вміння (уживання розділових знаків у кінці речення та всередині перед а, але (рос. но), а також у реченнях з однорідними членами) збігаються в російській і українській мовах, тому учні застосовують уже сформовані уміння вживати розділові знаки й під час письма українською мовою.
Оскільки на уроках української мови формуються всі види мовленнєвої діяльності, важливо, щоб учитель відводив необхідний час на їх розвиток, навчав працювати з довідниковою літературою, передусім словниками.
ПРОГРАМИ
Клас
Усний курс української мови
(105 годин (3 год. на тиждень). Резервний час – 2 год.)
Сфери й теми мовленнєвої діяльності:
особистісна (Хто я? Іграшки, дитячі ігри. Мої друзі. Знайомство. Ввічливість. Родина. Людина, частини тіла (гігієна);
навчальна (Школа. Клас. Навчання. Шкільне приладдя);
соціально-побутова (Дім (квартира). Меблі. Посуд. Їжа. Одяг. Взуття. Супермаркет. Лічба (до 10);
сфера "Природа" (Пори року (відповідно до календарних дат). Погода. Кольори. Тваринний світ. Охорона природи);
публічна сфера (Україна – багатонаціональна держава. Державні символи. Українська мова – мова української держави. Місто (село). Транспорт).
| І. Мовленнєва лінія
Зміст навчального матеріалу
| Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
| –
| 1. Аудіювання
Організація слухової уваги до українського мовлення.
| Учень (учениця):
– зосереджено слухає мовлення вчителя і виявляє інтерес до сказаного;
| –
| Сприймання на слух і розрізнення:
– рядів слів, спільних для російської та української мов, які відрізняються певними фонетичними ознаками: звуками ([рΛса] – [роса], [ч'ай] – [чай]); місцем наголосу (доска - дошка, игрушка - іграшка);
| – розрізняє за фонетичними відмінностями та місцем наголосу слова російської й української мов;
| –
| – розпізнавання знайомих і нових слів у реченні й невеликому тексті та встановлення їх значення з орієнтацією на зміст речень.
| – розпізнає знайомі та нові слова в реченні, невеликому тексті та встановлює їх значення з орієнтацію на зміст речення;
–
| –
| Сприймання на слух і розуміння:
– завдань та інструкцій учителя;
| Сприймає на слух і розуміє:
– завдання й інструкції вчителя;
| –
| – сприйнятих на слух та розпізнавання скоромовок і загадок, віршів; оповідань і казок;
| – слухає тексти різних жанрів (вірші, скоромовки, загадки, оповідання, казки) і розрізняє їх;
– розуміє,про кого розповідається в тексті, що розповідається;
| –
| – правил гри;
| – виконує дії відповідно до інструкцій та правил гри;
| –
| – прочитаних учителем або розказаних ним невеликих віршів, уривків з казок, оповідань;
– розвиток оперативної пам’яті: запам’ятовування рядка слів (5-6), 2-4-рядкових віршів, загадок, скоромовок, початку і кінця тексту.
| – відповідає на тестові запитання за змістом сприйнятого тексту;
– запам’ятовує слова, невеликі вірші, скоромовки, загадки, сприйняті на слух, розрізняє їх, а також початок і кінець тексту, послідовність розвитку подій у ньому (що було спочатку і що – потім).
| –
| 2. Говоріння
1. Діалогічне мовлення
Учасники діалогу. Ситуації мовлення. Правила поведінки, ввічливість.
Формування умінь:
– відповідати на запитання вчителя і самим ставити запитання;
| Учень (учениця):
– знає правила поведінки, слова ввічливості;
– розуміє запитання і відповідає на них, сам ставить запитання;
| –
| – відтворювати діалог;
| – відтворює діалог казкових героїв, правильно інтонуючи його;
| –
| – звертатися один до одного і до вчителя, уживаючи слова-звертання й етикетну лексику;
| – уживає слова-звертання й етикетну лексику під час діалогу;
| –
| – вступати в діалог і підтримувати його;
| – будує та підтримує діалог, який складається з 3-4 реплік, враховуючи етикетну лексику;
| –
| – відповідати, що зображено на малюнку, ставити запитання за його змістом, вживаючи питальні слова (хто? що? де? коли? звідки? який (-а, -е)? що робить (-в, -ла)?);
| – відповідає на запитанняза змістом малюнка, самостійно формулює запитання;
| –
| – будувати діалог за змістом ситуативного малюнка, уявною ситуацією;
| – будуєдіалог за змістом ситуації, зображеної на ситуативному малюнку;
| –
| – запитувати, щоб одержати інформацію про: імена дітей, тата, мами, братика, сестрички; хто з ким дружить, хто в яку гру грається; де хто живе (на якій вулиці, у якому місті, селі); хто (що) який?, що робить?
| – запитує українською мовою, щоб одержати інформацію про когось з однокласників, батьків, місце помешкання тощо;
| –
| – запрошувати до гри (прогулянки, додому в гості);
– привітати зі святом, днем народження;
| – вміє запросити, привітати, вживаючи етикетні слова та мовленнєві формули;
| –
| – висловити згоду, відмову, незгоду;
| – вміє висловити згоду–незгоду, відмову.
| –
| 2. Монологічне мовлення
Формування умінь:
– розповідати напам'ять скоромовки, вірші, загадувати загадки;
– розповідати за аналогією;
– переказувати сприйняті на слух тексти (невеликі оповідання, казки чи їх уривки);
– переповідати правила-інструкції до ігор та брати участь у них;
– будувати зв’язні висловлювання (2–3 речення) на матеріалі малюнків до текстів та тем, які вивчалися;
– розповідати з допомогою вчителя про себе і свою родину, улюблену іграшку, подругу, друга чи друзів тощо.
| Учень (учениця):
– розповідає напам'ять вірші, скоромовки, загадує загадки;
– розповідає за аналогією;
– переказує сприйнятий на слух невеликий текст чи уривок;
– вміє переказати правила гри і бере участь у ній;
– складає розповідь (3-4 речення) за змістом малюнка, спостереженнями;
– розповідає про себе, свою родину, друга (подругу), іграшку, домашню тварину тощо.
| ІІ. Мовна лінія (протягом року)
Зміст навчального матеріалу
| Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
| –
| 1. Лексичні знання
Формування словникового запасу учнів у зв’язку із сферами та темами мовленнєвої діяльності (до 8 слів на кожному уроці).
Засвоєння міжтемної лексики:
– вказівних слів (ось, це, ця, цей);
– прийменників до, біля, під, над, з зі словами-назвами предметів і займенниками;
– особових займенників та їх форм (без уживання термінів) (я, мене́, до ме́не, ти, тебе́, до тебе, він, його, до нього, вона, її, до неї, воно, ми, ви, вони, їх тощо);
– присвійних (мій, моя, моє, мої);
– питальних (хто? що? який? яка? яке? скільки? коли? куди? де? що робить (-в, -ла)?);
– слів на позначення дії та місця дії (йти, бігти, читати, писати і под.; тут, там, скрізь);
– кількості (багато, мало, кілька);
– часових відношень (вчора, сьогодні, завтра, торік, минулого року);
– ознак предметів за кольором (червоний, білий), величиною (великий, малий), формою (круглий, довгий), смаком (солодкий, гіркий, смачний);
– стверджувальних та заперечних слів (так, ні, ніколи, згоден, незгоден і под.);
| Учень (учениця):
– засвоїв слова зазначеної тематики та міжтемні слова;
– правильно і доречно вживає їх у процесі мовлення;
| –
| – форми звертання до дітей і дорослих.
| – знає форми звертання;
| –
| Засвоєння етикетної лексики (слів вітання й прощання, подяки і вибачення), словесних формул на вираження побажання, поздоровлення, запрошення, згоди/незгоди[1].
| – знає й використовує етикетну лексику й словесні формули;
| –
| Розрізнення міжмовних омонімів (гóрод – горóд, место – місце – місто і под.).
| – розрізняє значення слів, що є міжмовними омонімами (без уживання терміна);
| –
| Засвоєння найбільш уживаних слів близьких і протилежних за значенням (синонімів і антонімів: будинок, хата, дім; сміливий, хоробрий; великий – малий, багато – мало, довгий – короткий, швидко – повільно).
| – засвоїв слова, близькі і протилежні за значенням;
| –
| Засвоєння слів – назв держави, столиці, державних та народних символів. Засвоєння етнокультурознавчої лексики, народних виразів.
| – засвоїв слова-назви держави, її столиці, української народної і державної символіки слова на позначення предметів побуту;
| –
| 2. Орфоепічні вміння
Ознайомлення з термінами: наголос, склад, голосні і приголосні звуки;
– дотримання наголосу;
| Учень (учениця):
– розуміє терміни, уживає їх під час відповідей;
– дотримується наголосу в словах української мови;
| –
| – чітка вимова звуків [о], [а] незалежно від місця наголосу;
– тверда вимова звука [ч];
– м’яка вимова звука [ц'];
– дзвінка (не оглушена) вимова дзвінких приголосних (крім [г] у деяких словах у кінці та середині слів);
– вимова нескладового [ў] на місці букви в після голосних на початку та в кінці складу і перед приголосними (на початку слова): а в тобус, сказа в, в читель;
– вимова фрикативного звука [г] у словах з цим звуком та закінченнях прикметників -ого (синього, білого);
| – розрізняє звуки російської та української мов;
– правильно вимовляє голосні й приголосні звуки української мови;
| –
| – вимова звука [ґ] у найуживаніших словах української мови (ґанок, ґуля, ґудзик, ґедзь, аґрус, ґелґотати тощо);
– вимова африкатів [дж], [дз],[дз'].
| – знає слова, у яких вимовляється звук [ґ], і правильно вимовляє їх;
– знає слова, у яких вимовляються африкати [дж], [дз],[дз'].
| –
| 3. Граматичні вміння
(практично)
| Учень (учениця):
| –
| Практичне вживання кличного відмінка під час звертання.
Уживання закінчень іменників ж. р. -ою, -ею (-єю),та прийменника з: з мам ою, з бабус ею;
– закінчення -і іменників (на місці рос. -е): на вікні, на столі, на стіні.
| – знає форми звертання до дітей і дорослих;
– розрізняє граматичні форми слів російської й української мов;
– відповідає на запитання хто? що? з ким? де?, правильно вживаючи граматичні форми слів – назв предметів;
| –
| Спостереження за змінюванням голосних [о, е – і] та приголосних [г, к, х – з′, ц′, с′] в окремих найчастіше уживаних іменниках під час їх змінювання (стіл – на столі, рука – у руці, нога – на нозі, сторінка – на сторінці, дошка – на дошці [дос'ці]) і вживання таких слів під час побудови словосполучень (рана на нозі, крейда у руці);
| – змінює голосні і приголосні у словах з чергуванням [о – е, і], [г, к, х – з´, ц´, с´] під час побудови словосполучень з ними;
| –
| – закінчення іменників у множині -ах, -ях (М.в. з прийменником по): по дорог ах, по стежк ах, по мор ях;
– форма множини у таких слів: син – (мої) сини, брат – (мої) брати, дерево – (ті) дерева, двері – (до) дверей, над дверима, але: листя, колосся (одн.): жовте листя, золоте колосся, світле волосся (світлим волоссям);
| – відповідає на запитання по (на) чому?, правильно вживає форми слів – назв предметів з -ах, -ях (замість рос. -ам, -ям);
– уміє правильно вживати форму множини та однини у зазначених словах;
| –
| – середній рід слів – назв маленьких істот: ведмежа, собача, теля, порося;
– граматичні форми: нема ведмежати, йду до телятка, але граюся з щеням;
| – засвоїв слова на позначення назв маленьких істот, розуміє відмінність їх у роді (у рос. мові – чол. рід, в укр. – середній), правильно вживає їх у мовленні;
|
| – родові закінчення прикметників -а, -я, -е, -є (ж. і с. р.): золот а, син я; золот е, син є;
– закінчення -ому (ч. і с. р.)
– закінчення -і прикметників (Н.в. мн.);
– закінчення -ої, -ій, -ою у прикметниках жіночого роду;
| – правильно вживає початкову форму слів – назв ознак ж. і с. роду;
– вживає закінчення -ому (синьому);
– уживає закінчення -і (мн.) білі, сині;
– закінчення -ої, -ій, -ою у словах – назвах ознак ж. роду: білої, білій, білою, квіткою;
|
| – форми особових займенників з прийменниками: я, менé, до мéне, без мéне, зі мною; ти, тебé, до тéбе, з тобою, без тéбе, у ньóго; а також присвійних (мій, мого, моє, мої);
| – вживає особові займенники у різних формах, розповідаючи про себе або когось із своїх друзів, а також форми присвійних займенників
|
| – вищий і найвищий ступінь деяких прикметників: гарний – кращий – найкращий, поганий – гірший – найгірший; добрий – добріший – найдобріший; високий – вищий, низький – нижчий, товстий – товщий;
| – розповідаючи про когось, щось, вживає форми прикметників вищого і найвищого ступенів;
| | – дієслівні форми ІІІ ос. одн. -е, -є (пише, читає), -ить, -їть (ходить, біжить, стоїть);
– дієслівні форми І ос. мн. -емо, -ємо, -їмо (пишемо, читаємо, стоїмо);
– дієслівні форми ІІІ ос. мн. -уть, -ють (пишуть, читають), -ать, -ять (біжать, стоять);
– суфікс -в у дієсловах ч. р. минулого часу: пішов, сказав, взяв.
| – розповідаючи про того, хто виконує якусь дію, правильновживає українські дієслівні форми.
|
ІІІ. Соціокультурна лінія
Зміст навчального матеріалу
| Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
| Україна – багатонаціональна держава. Українська мова – державна мова. Київ – столиця України.
Імена найвизначніших українських письменників (Т. Г. Шевченко).
Українські дитячі імена (Михайлик, Іванко, Галинка, Марійка). Форми звертання до дітей і дорослих (Михайлику, Галинко, Маріє Іванівно, Іване Петровичу).
Етикетна лексика. Уміння розігрувати соціальні ролі (учень – учитель, учень – бібліотекар, учень – перехожий, учень – продавець).
Українська народна культура: рушник, вишиванка, віночок. Народні рослинні символи: калина, верба.
Традиції і свята: свято Миколая, Василя (Новий рік), Різдво (колядки, щедрівки), Великдень, писанки
| Учень (учениця):
– знає, що Україна – незалежна держава, столиця України – Київ, що в Україні живе багато народів різних національностей, що українська мова є державною і вивчається у всіх школах;
– знає, хто такий Шевченко Т. Г.
– знає особливості українських дитячих імен і форми звертання до дітей і дорослих, вміє звернутися;
– уміє встановлювати соціальні контакти (звернутися, вживаючи етикетну лексику, подякувати, вибачитися, спитати дозволу, запросити тощо);
– знає українські обереги, рослинні символи, українські народні традиції і свята.
| | | |
Клас
|