Праобщина. Палеоантропи (неандертальці)

Палеоантроп. Ранні та класичні неандертальці. Проблема переходу до Homo sapiens.

Хронологія. Територія розселення.

Технологія виготовлення знарядь неандертальської людини. Основні типи

Походження людських рас.

5. Паростки духовної культури у неандертальському середовищі

ЗМІСТ.

Структура пізньої праобщини. Полювання та його місце в розвитку праобщини. Статеві стосунки в пізній праобщині. Палеантроп. Ранні, эрінгсдорфські і класичні, шапельські неандертальці Європи. Родезійська людина. Палеантропи Азії. Палестинські "неандертальці". Вік, біологічні особливості і характеристика способу життя різних груп палеантропів. Особливості їх хронології та антропології, місце в еволюційному процесі. Сутність неандертальської проблеми.

Людські раси та передумови їх формування. Теорія моно- та полігенезу, походження людських рас. В.П.Алєксєєв про проблему расогенезу.

Мустьєрська епоха в Європі, Азії, Африці. Знаряддя праці та матеріальна культура палеантропів. Археологічні культури епохи мустьє.

Спільноти неандертальців, їх господарство та спосіб життя. Особливості соціальної організації неандертальців. Неандертальські поховання як джерело для відтворення соціальної та духовної культури палеантропів. Проблема витоків ідеологічних уявлень.

Міфологія та релігія на стадії неандертальців. Культ предків, “медвежі печери” та анімізм в спільнотах палеантропів. Тотемістичні уявлення. Магічна діяльність. Початок образотворчої діяльності.

Одна з найкраще відомих популяцій архаїчних Homo sapiens - неандертальці, які проживали у Європі та суміжних областях Близького Сходу впродовж ранньовюрмського зледеніння, біля 100-40 тис. р. тому. Вперше скам’янілості неандертальців були виявлені у Гібралтарі у 1848 р. Cвою назву цей вид отримав від знахідок у вапняковому кар’єрі Неандерталь в західній Німеччині. Спершу виявлена істота видалась дослідникам надто “звіроподібною”, і її не визнали предком сучасної людини. Лише після відкриття нових скам’янілостей неандертальців її включили до родоводу Homo sapiens. Неандерталець був досить розвиненим інтелектуально, об’єм його мозку - близько 1600 см3- перевищував середній об’єм мозку сучасних людей. Його обличчя мало виступаючий ніс та округлі очні орбіти. Порівняно низький зріст та масивну будову тіл неандертальців можна пояснити пристосуванням до холодного клімату останнього зледеніння.

Матеріальна культура неандертальців називається мустьєрською (від стоянки Ле-Мустьє у Франції). Більшість мустьєрських знарядь виготовлені у техніці підготовленого ядрища. Спочатку майстер одержував з нуклеуса заготовку - стандартизований відщеп, якій міг бути оформлений у знаряддя. Ці вироби виконували вузько спеціалізовані функції, на відміну від поліфункціональних чоперів та ручних рубил. Крім вже відомих знарядь з’являються нові: вістря, проколки, різці, свердла, скобелі, ножі та зубчасті знаряддя.

Мустьєрські збірки в свою чергу можна розділити на п’ять груп, кожна з яких характеризується певними домінуючими знаряддями. Є три теорії, які пояснюють походження таких груп. 1. Вони належать до різних періодів в рамках мустьєрської традиції. 2. Їх творці - представники окремих локальних традицій, які характеризують різні етнічні групи. 3. Вони різняться залежно від завдань, які потрібно було виконувати.

В цей час з’являються тенденції до осілості, які стали можливими завдяки тому, що у певних регіонах багаті харчові ресурси стали доступні впродовж цілого року. Однак більшість людей продовжували триматись старих стратегій здобування їжі, які передбачали постійні міграції.

В мустьєрських збірках присутні лише обмежені свідчення не утилітарної діяльності неандертальців. Але навіть на їх основі помітно, що архаїчні Homo sapiens творять цілком нову картину реальності. Вони не лише починають вірити у надприродні сили, але й впроваджують ритуали - релігійні церемонії, які включають символічні дії та об’єкти - щоб впливати на трансцендентні явища. Ця первісна релігія, очевидно, не знала бога чи богів. Її метою було пояснити незрозуміле з точки зору емпіричної практики. Релігія виконувала також важливі соціальні функції, формуючи нові важелі управління членами спільнот та способи врегулювання конфліктів між ними.

У неандертальців вперше з’являються ознаки поховального ритуалу - померлих вкладали у спеціально підготовлені поховальні ями, часто супроводжуючи набором предметів не утилітарного характеру. Очевидно, ритуальне значення мав також канібалізм неандертальців.

Зростаючу роль культури у житті неандертальців підтверджують свідчення турботи про фізично неповноцінних членів груп. Причина цього явища у тому, що людина вже могла бути корисною для групи навіть не приймаючи участі в здобуванні їжі. Натомість вона могла виконуючи певну соціальну роль - знахаря. шамана або зберігача корисних знань. Такий рівень культурного та інтелектуального розвитку, видається, був неможливим без мови. Дані скам’янілостей містять непрямі докази наявності у неандертальців потенціалу до мовлення на рівні сучасних людей.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Алексеев В.. В поисках предков (антропология и история). - М.: Советская Россия, 1972.

Бунак В.В. Род Homo, его возникновение и последующая эволюция. – М. «Наука», 1980

Вишняцкий Л.Б. Человек в лабиринте еволюции. – М. «Весь Мир», 2004.

Вишняцкий Л.Б. Введение в праисторию. – Кишинев, 2005

Горленко В.Ф. Нарис з історії української етнографії. - К.: Наукова думка, 1991.

Дарвин Ч. Происхождение видов путем естественного отбора. - М.: Просвещение, 1987.

Джохансон Д., Иди М. Люси. Истоки рода человеческого. М., «Мир», 1984.

Зубов А.А. Неандертальцы: что известно о них современной науке? // Этнографическое обозрение, 1999, № 3.

Ламберт Д. Доисторический человек. - Л.: Недра, 1991.

Пилбим Д. Происхождение гоминидов и гоминид // В мире науки, 1984, №5.

Ранов В.А. Древнейшие страницы истории человечества. - М.: Просвещение, 1988.

Рогинский Я.Я. Проблема прародины человека современного типа // Наука и человечество. - М.: Наука, 1964.

Рогинский Я.Я. Проблемы антропогенеза. – М. «Высшая школа», 1977.

Семенов Ю.И. На заре человеческой истории. - М.: Наука, 1988.

Смирнов С.В.Спеціалізація знарядь як фактор антропогенезу // Археологія, 1998, №1.

Стрингер К.Б. Происхождение современных людей // В мире науки, 1991, № 2

Файнберг Л.А. У истоков социогенеза. - М.: Наука, 1980.

 

 

ТЕМА 5.

НЕОАНТРОП – ЛЮДИНА СУЧАСНОГО ФІЗИЧНОГО ВИДУ. КРОМАНЬЙОНЦІ.

ПЛАН.

Кроманьйонці Європи – біологічні особливості і спостіб життя.

Ранньородова первісна община – генеза та суспільне життя.

Матеріальна культура населення пізнього палеоліту.

Особливості господарського життя (збиральництво, мисливство, рибальство)

ЗМІСТ.

Ранньопервісна община мисливців, збирачів та рибалок: етапи розвитку. Загальна характеристика епохи привласнюючого господарства. Культурна адаптація первісних громад та виникнення локальних особливостей матеріальної культури.

Матеріальна культура пізньопалеолітичного населення: основні знаряддя праці, засоби добування вогню, поселення та житла, одяг, їжа. Розвиток мисливства, збиральництва, домашніх промислів. Початок приручення тварин як результат кризи мисливсько-збиральницького господарства.

Основні засади соціальної організації ранньопервісної громади. Власність, розподіл праці. Демографічна ситуація в пізньому палеоліті. Община, локальна група, рід, плем’я та їх співвідношення.

Влада в ранньопервісній общині. Значення особистого авторитету. Старійшини. Громадські, сакральні та військові інститути управління.

Найдавніші етапи формування мовлення і мислення. Виникнення ранньої первісної общини. Гіпотези про роль екзогамії у виникненні родової організації. Основні риси матеріальної культури кроманьйонців епохи палеоліту. Основні риси соціальної організації ранніх кроманьйонців.

Сьогодні в Європі відомі сотні розкопаних стоянок верхнього палеоліту, що датуються часом від 40 до 10 тис. тому. В межах верхнього плейстоцену вони відповідають останньому періоду вюрма І, вюрму ІІ і ІІІ. В культурному відношенні найраніше скелетні рештки належать до оріньяку, селету чи Перигору І. Територіально рештки неоантропів найбільше зосереджені у Франції, Чехії, Словачині, Моравії, Італії та Росії. В Росії відзначено тільки два райони достовірних поховань людей верхнього палеоліту – на Дону біля Воронежа (Костьонківська група) і на Клязьмі біля Володимира (Сунгір).

У свій час Г.Мюрант прийшов до висновку (1930), що усі верхньопалеолітичні черепи в Європі складають єдину серію, яка мало чим відрізняється від сучасних. У порівнянні з неандертальцями верхня висота лиця менша, носові кістки виступають більше, лице плоскіше.

Сьогодні частина дослідників підтримують думку про існування двох основних типів верхньопалеолітичної людності у Європі у період завершення останньої льодовикової епохи. Виділяють: 1) комб-капельський –шанселадський (західний); 2) костьонківський (східний). Ранні оріньяцькі форми з Пшедмості та інші визначаються як перехідний оріньяцький тип, не до кінця сформований тип Homo sapiens sapiens. Із загального масиву верхньоплейстоценових черепів різко виділяються дві форми. Це жіночий череп з гроту Дітей біля Ментони і юнацький череп з Костьонок ХІV, які характерні досить розвинутим прогнатизмом (витягнутою вперед лицевою частиною). Ці черепи отримали назву негроїдних, меланезоїдних чи бушменоїдних.

Деякі автори називають верхньопалеолітичні варіанти палеорасами і бачать в них основу для формування пізніших антропологічних варіантів. Інші ж дослідники вважають, що стадіально подібні форми, виявлені на різних континентах, не обов’язково пов’язані єдністю походження, в той час як форми хронологічно різні можуть бути пов’язані генетично.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Анимисов А.Ф. Духовная жизнь первобытного общества.- М.-Л.: Наука, 1966.

Аникович М.В. Повседневная жизнь охотников на мамонтов. – М. «Молодая гвардия», 2004.

Арутюнов С.А. Народы и культуры. Развитие и взаимодействие. - М.: Наука, 1989.

Бибиков С.Н. Древнейший музыкальный комплекс из костей мамонта. - К.: Наукова думка, 1981.

Бибиков С.Н.Некоторые аспекты палеоэкономического моделирования палеолита // Советская археология. - 1969, № 4.

Борисковский П.Й. Древнейшее прошлое человечества. – Л., «Наука», 1979.

Бутинов Н.А. Община, cемья, род // Советская этнография. - 1968, № 2.

Бутинов Н.А. Первобытнообщинный строй (основные этапи и локальные варианты) // Проблеми истории докапиталистических обществ. - М.: Наука, 1968.

Возникновение и развитие земледелия. - М.: Наука, 1967.

Гладких М.І., Станко В.Н. Мистецтво та світогляд пізньопалеолітичної людини (за матеріалами України) // Археологія. - 1996, № 3.

Кабо В. Р. Первобытная доземледельческая община. - М.: Наука, 1986.

Массон В.М. Экономика и сициальный строй древних обществ. - Л.: Наука, 1976.

Ранние формы искусства. - М.: Искусство, 1976.

Семёнов С.А. Происхождение земледелия. - Л.: Наука, 1974.

Семёнов Ю.И. Происхождение брака и семьи. - М.: Мысль, 1974.

Столяр А.Д. Происхождение изобразительного искуства.- М.: Искусство, 1985.

Столяр А.Д. Об одном центре одомашнивания свиньи // Советская археология. - 1959, № 3.

Шнирельман В.А. Происхождение скотоводства. Культурно- историческая проблема. - М.: Искусство, 1980.

 

ТЕМА 6

ДУХОВНА КУЛЬТУРА ПІЗНЬОПАЛЕОЛІТИЧНОГО НАСЕЛЕННЯ (РАННЬОРОДОВА ГРОМАДА)