Вибір та оцінка маршрутів руху

Викладач оголошує навчальне питання і порядок його відпрацювання. Перший етап - вибір маршруту руху.

Студенти на посаді командира підрозділу вибирають маршрут руху до району зосередження. При виборі маршруту руху необхідно прагнути до максимального використання дійсних доріг. Місця привалів, денного (та вночі) відпочинку вибирати подальше від великих населених пунктів, вдалині від районів по яких противник може нанести ядерні удари.

Студенти виконують вибір маршруту на картах масштабу 1:200 000 тому що цих картах максимально відображена мережа всіх доріг. А також тільки на картах масштабу 1:200 000 на зворотній стороні є опис місцевості.

Маршрут наноситься на карту і піднімається кольоровими олівцями. Перш ніж приступити до підняття маршруту викладач показує умовні знаки, які необхідно студентам знати для нанесення на карту.

Умовні знаки:

• - залізобетонний міст довжина 120 м., ширина 8 м. вантажність 80 т;

• - брід 0,8 м. глибина, 120 м. довжина, Т-дно тверде, 0,5 м/сек. - швидкість течії;

• - переправа по льоду;

• - зруйнований міст;

• - зруйнована ділянка дороги, 0,8 км. - об’їзд;

• - завал мінований;

• - колонний шлях;

• - прохід у загородженнях № 6, ширина 10 м;

• кар'єр.

Другий етап визначення часу руху по маршруту.

Час руху по маршруту визначається по формулі (2).

Інженерна розвідка і підготовка шляхів руху

Інженерна розвідка повинна встановити

- стан існуючих доріг у смузі руху та найбільш важкопрохідні ділянки на них;

- проходимість місцевості поза дорогами;

- стан діючих переправ на водяних перешкодах і можливість переправи підрозділів за умови їх знищення;

- стан гідротехнічних споруджень та можливі наслідки за умови їх руйнувань;

- захисні та маскуючи властивості місцевості у напрямку руху і особливо в районах розташування;

- стан джерел води;

- наявність місцевих матеріалів та можливість їх застосування;

- визначити види та об'єми робіт.

Інженерну розвідку на марші ведуть інженерно-розвідувальні дозори (ІРД), сапери-розвідники, які були залучені до складу різних розвідувальних груп, інженерні підрозділи назначені для виконання конкретних інженерних заходів а також офіцери інженерних військ у складі рекогносцировочних груп.

 

Для дій у складі ІРД може бути виділено відділення на автомобілі підвищеної проходимості оснащене (варіант):

- карта;

- міношукачі З шт.

- біноклі 1-2 шт.

- саперний далекомір ДСП-30 1 шт.

- рулетка 1 шт.

- ручний пенітрометр або гирьовий ударник 1 шт.

- дозиметричний прилад 1 шт.

- компас 1-2 шт.

- шанцевий інструмент:

- рейка з поділками 1 шт.

- рятівні жилети 2-3 шт.

 

При діях ІРД на автомашинах підвищеної прохідності темп інженерної

розвідки маршруту буде складати 20-25 км/год. в день та 15-20 км/год в ночі.

При розвідці існуючих доріг ІРД встановлює:

- стан та основні розміри дорожнього покриття проїзної частини дороги та земляного полотна;

- типи, основні розміри, вантажність та стан водопропускних дорожніх споруд;

- наявність і характер загороджень (руйнувань), іх місця та розміри;

- наявність бродів, стан під'їзду до них;

- можливість улаштування та умови підготовки об'їздів зруйнованих, заражених і важкопрохідних ділянок;

- характер, приблизні обсяги та умови виконання дорожньо-мостових робіт;

- можливість руху гусеничних машин паралельно дорозі;

- наявність місцевих дорожньо-будівельних матеріалів, умови їх розробки та вивозу;

- наявність джерел води біля дороги;

- наявність з'їздів, під'їзних шляхів та укрить.

 

Командир ІРД керує діями ІРД, складає схему розвіданої ділянки дороги з легендою.

Основним документом розвідки є схема або карта розвіданого маршруту з легендою.

Схема розвіданої ділянки дороги виконують на карті, на яку наносять:

- піднятий маршрут, розбитий на ділянки з нумерацією їх римськими цифрами;

- загородження (руйнування);

- водопропускні дорожні споруди, а також місця їх об'їздів;

- броди й підходи до них;

- місця розташування дорожньо-будівельних матеріалів. Загородження (руйнування), водопропускні споруди, броди, будівельні

матеріали позначають умовними знаками з нумерацією їх арабськими цифрами у колі.

Легенда складається на карті або в зошиті де вказується:

- коротка характеристика маршруту;

- короткі відомості про загородження (руйнування), об'їзди, броди, об'єми робіт.

Схема розвіданого маршруту є документом по якому приймається рішення з організації та виконання дорожніх робіт.

Інженерна розвідка колонного шляху проводиться або заздалегідь або одночасно з його прокладанням.

Командир ІРД намічає напрямок колонного шляху, з'ясовує азимути ділянок, керує роботою відділення і складає схему розвіданої ділянки колонного шляху. Позначається напрямок колонного шляху та з'ясовуються об'єми робіт.

Визначення проходимості місцевості.

Викладач доводить до студентів, що на маршруті можуть бути і ділянки дороги, які не придатні до руху техніки і маршрути, які проходять по бездоріжжю. Необхідно визначити проходимість місцевості на цих ділянках.

Для визначення проходимості місцевості існують спеціальні засоби з інструкціями по їх використанню. За допомогою ручного пенетрометра РП-1 та номограми студенти визначають проходимість місцевості, якщо:

 

І II III IV

Глибина занурення 5 см. 7 см. 9 см. 11см.

Визначення вантажності льоду

Викладач ставить завдання по варіантам на підготовку пропозицій з обладнання переправи:

 

Варіанти	І	II	III	IV
1. товщина льоду:
- чистого	36 см.	28 см.	24 см.	40 см.
- каламутного	10 см.	20 см.	20 см.	28 см.
2. Температура повітря	Відлига	-18 °С	-20 °С	-15°С
3. Кількість техніки
4. Максимальна вага техніки
Очікувана відповідь:	По одній машині	Одною колоною	Одною колоною	Двома колонами

 

Визначення можливості переправи вбрід.

Викладач доводить до студентів фактори, що впливають на визначення можливості обладнання переправи вбрід:

- глибина броду, що допускається;

- товщина сніжного покриву;

- крутизна берегів;

- грунт дна водної перешкоди;

- наявність під'їздів.

 

Глибина броду, яка допускається:

 

Вид машини	Глибина броду м. при течії
до 1м/с.	до 2 м/с.	більш, ніж 2 м/с
Автомобіль типу:
УАЗ-469	0,6	0,5	0,4
31Л-130,ГАЗ-66	0,8	0,7	0,6
ЗІЛ-131,УРАЛ-375	1,2	1.1	1,0
МАЗ-538, КРАЗ-214	1,0	0,9	0,8
МАЗ-543, МАЗ-537	1,5	1,4	1,3
тягачі легкі і трактори	0,8	0,7	0,6
тягачі АТ-В	1,5	1,4	1,3
інженерна техніка на базі АТ-в	0,8	0,7	0,6

 

Глибина броду для спеціальної техніки - 1,1 м.

Підготовка шляхів руху

Для пересування частин та підрозділів з основного району у запасний район назначаються маршрути руху по існуючим дорогам. При відсутності існуючих доріг прокладають колонні шляхи.

Для підготовки доріг на кожний маршрут назначається загін (група) забезпечення руху(ЗЗР, ГЗР), склад якого визначається командиром в залежності від наявності сил та засобів і характеру дорожньої мережі.

До складу ЗЗР (ГЗР) може входити інженерно-дорожня рота або інженерно-дорожній взвод, оснащені інженерно-дорожньою технікою та матеріалами, особовий склад з інших підрозділів до взводу (18-20 чоловік) і відділення хімічної та радіаційної розвідки.

У складі ЗЗР (ГЗР) доцільно мати:

ДІМ	1 шт.
БАТ	1-2 шт.
Автогрейдери	1-2 шт.
ВММ	1-4 машини
Екскаватор ЕОВ - 4421	1 шт.
Автокран	1 шт.
Дорожні покриття	150-200 п/м
Дороговкази	100-150 шт
Вибухові речовини	0,5-1 т
Автомобілі для перевезення особового складу та дорожньо-мостових конструкцій	5-8 шт.

 

Міношукачі, комплект розвідки КР-1 1 к-т.

Для успішного виконання завдання ЗЗР, командир повинен правильно організувати його дії. Підготовку шляху треба вести безупинно і мати широкий фронт робіт. Для цього в ЗЗР створюється:

- 1 група розвідки і розгородження;

- 1-2 дорожньо-мостові групи.

 

Командир, як правило, роботи з підготовки маршруту організовує методом перекочуванням. Суть роботи перекочуванням складається в тому, ш[0 групи, не займані на першій зустрічній перешкоді ділянки шляху, не чекають закінчення робіт, а використовують тимчасовий перехід (обхід та ті.) переходять вперед на наступну перешкоду (ділянку). Група, ш;о закінчує роботи на першій перешкоді (ділянці), у свою чергу не чекає закінчення робіт другої групи на сусідній перешкоді (ділянці), а обходить іі (перекочується) і рухається уперед на наступну перешкоду.

Для улаштування тимчасових переходів через перешкоду або руйнування використовуються ВММ. Переходи через неширокі перешкоди влаштовуються шляхом засипки перешкоди грунтом за допомогою шляхопрокладачів БАТ.

 

Посилення важкопрохідних ділянок в залежності від техніки, що просувається можу бути виконано:

- матами й щитами із хворосту, комишу; - гнучким колійним покриттям, виготовленим з обрізків жердин, з'єднаних між собою тросом; металевою сіткою;

- дорожнім покриттям колійного типу, що збираються, виготовленими заздалегідь із дощатих, жердяних, колодяних щитів, покладеними на поперечні підвалини;

- спеціальними колійними покриттями заводського виготовлення; іншими засобами із застосуванням місцевих матеріалів.

При обладнанні броду:

- усувають загородження та перешкоди, які зашкоджують руху, огороджують (позначають) ті, що усунути не вдалося;

- укріплюють дно зі слабким грунтом; улаштовують з'їзди та виїзди;

- позначають межу броду.

Ями, вирви та інші нерівності дна закидають камінням, мішками з піском. Слабке дно зміцнюють скиданням кам'яних матеріалів, укладанням залізо-бетонних плит або сталевих збірних покриттів. Для переправи спеціальної

техніки ширина броду повинна бути не менш, ніж 10 м., глибина не більш, ніж 1,1м.. Для витягування застряглих машин на переправі призначається черговий тягач.

При підготовці переправи по льоду ЗЗР улаштовує з'їзди та виїзди із заздалегідь заготовлених конструкцій або підручних матеріалів (при поганому сполучені льоду з берегом).

При недостатній товщині льоду він може бути зруйнований та забраний для підготовки броду або посилений намороженням та укладання покриття з колод, брусів.

При підготовці та утриманні маршрутів руху у зимових умовах, маршрути та зпуски посипаються піском.

Командир, що вислав ЗЗР, підтримує з ним постійно діючий зв’язок, щоб керувати діями ЗЗР та своєчасно ставити йому завдання (особливо із зміни напрямку). Зв'язок у ЗЗР (внутрішній) здійснюється сигналами, рухомими засобами та іноді по радіо.