Мікросистема та її основні характеристики

Об’єктом мікроекономічних досліджень є мікросистема. Оскільки мікросистема – це система економічних відносин між господарюючими суб’єктами, то аналізувати її можна в трьох аспектах: через з’ясування того, які суб’єкти вступають у ці відносини; з приводу чого ці відносини складаються; який основний зміст цих відносин.

До основних суб’єктів мікросистеми належать:

а) домогосподарства. Це група людей, які об’єднують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Найхарактернішим прикладом домогосподарства є сім’я. Роль домогосподарства в мікроекономіці може виконувати також окрема людина, яка самостійно формує та використовує свої доходи, не вступаючи у будь-які об’єднання з іншими громадянами. Роль домогосподарств у мікроекономічній системі подвійна. З одного боку, вони є споживачами кінцевих товарів та носіями кінцевих потреб. Власне заради задоволення цих потреб і функціонує економічна система. Тому на ринку кінцевих товарів домогосподарства виступають на боці попиту як покупці. З іншого боку, домогосподарства – це власники ресурсів, які вони постачають для виробничих цілей. Тому на ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію;

б) підприємства (фірми). До них належать будь-які господарюючі суб’єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробляють блага заради отримання прибутку. Головне, щоб підприємство самостійно приймало рішення про випуск продукції, придбання ресурсів, ціни та ринки збуту і, вибираючи альтернативні варіанти, керувалося метою максимізації прибутку;

в) держава. У мікросистемі розглядається як сукупність органів влади, що є координатором та регулятором економічного життя. Дослідник мікросистеми абстрагується від того, що держава – власник значної кількості підприємств, організовує виробництво товарів громадського користування тощо. Найсуттєвішим для нього є її координаційна роль.

Об’єктами, з приводу яких складаються відносини у мікросистемі, є ресурси виробництва та його результати. Ресурсами виробництва є: праця, капітал, природні ресурси (земля) та підприємницькі здібності. Особливе значення для розуміння мотивів поведінки економічних суб’єктів та побудови відповідних моделей має врахування таких властивостей ресурсів:

- обмеженість. Як правило, мікроекономіка має справу не з абсолютною, а з відносною обмеженістю ресурсів. Це означає не те, що того чи іншого ресурсу взагалі немає, а те, що не можна його отримати на попередніх умовах. Збільшення залучення цього ресурсу до виробництва обійдеться фірмі дорожче. Хоча в окремих випадках мікроекономіка спеціально досліджує ситуації, які виникають внаслідок абсолютної обмеженості ресурсів;

- взаємозаміщення (субституційність). Це означає, що до певної міри одні види ресурсів можуть бути заміщені іншими. Найчастіше в мікроекономіці розглядається заміщення двох видів ресурсів: капіталу та праці;

- взаємодоповнюваність (комплементарність). Ефективне використання кожного ресурсу можливе лише за певного співвідношення з іншими. Хоча ресурси здатні до взаємозамінюваності, але така здатність обмежена: повністю замінити працю капіталом чи навпаки практично неможливо.

Як результат виробничої діяльності у мікроекономіці розглядається матеріальний продукт (річ) або послуга. Кількісно його можна характеризувати як за допомогою натуральних показників, так і у вартісному виразі. Вартісний вираз значною мірою залежить від цін, у яких розраховується результат. Вони можуть бути поточними, тобто такими, що склалися на момент розрахунку, або зіставними, що зафіксовані на певному рівні. У мікроекономіці застосовується як перший, так і другий варіант.

Якщо розглянути мікроекономічну систему з точки зору змісту економічних відносин, які складаються в ній, то мікросистема є ринковою системою. Ринок – спосіб взаємодії економічних суб’єктів, який грунтується на ціновій системі та конкуренції. Це особливий механізм координації економічних дій. Ринковий зв’язок, що встановлюється між продавцем і покупцем, має такі риси:

- рівноправне становище учасників. Це означає, що ні продавець, ні покупець не повинен мати можливостей позаекономічного примусу контрагента до вступу у відносини обміну. Звичайно, це не виключає монопольного становища когось із учасників ринкового зв’язку, але у цьому випадку примус буде мати економічний характер;

- використання принципу економічного зиску як основного критерію доцільності вступу у ринковий зв’язок. Основні правила, якими керуються учасники обміну, такі: обмін має приносити зиск; кожен намагається здійснити угоду з максимальним зиском для себе; краще здійснити угоду з меншим зиском, ніж взагалі відмовитися від неї;

- повна економічна відповідальність учасників за свої дії. Якщо свобода – це один бік ринкового становища суб’єкта, то повна відповідальність - інший. Коли економічний суб’єкт обирає контрагента без примусу, за власною волею, то, звичайно, сам має відповідати за свій вибір.

Поведінка економічних суб’єктів на ринку багато у чому залежить від стану конкурентного середовища. Тому в мікроекономічному аналізі особливу увагу приділяють конкуренції, окремо розглядаючи ринки досконалої конкуренції, монополістичної конкуренції, олігополії та монополії.

Нормальним станом мікросистеми є її спрямованість на досягнення рівноваги як окремих суб’єктів (насамперед споживача та виробника), так і системи в цілому. З’ясування механізмів встановлення та відновлення стану рівноваги мікросистеми – важливе завдання мікроекономіки.

 

Питання для обговорення на семінарському занятті

1. Мікроекономіка як складова частина теоретичної економіки.

2. Альтернативність цілей використання обмежених ресурсів і раціональність поведінки суб’єктів ринкових відносин.

3. Методологія мікроекономіки. Нормативна і позитивна мікроекономіка.

4. Мікросистема: поняття, різновиди. Характеристика дії мікросистем у різних ринкових ситуаціях.

 

Практикум

Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь.

1. Мікроекономічна теорія вивчає, як ринкова економіка визначає:

а) ціну товару; в) ціну економічних ресурсів;

б) ціну послуг; г) будь-які ціни.

2. Будуючи моделі, економісти:

а) розробляють припущення, які спрощують ситуацію;

б) включають усю наявну інформацію;

в) мають використовувати економічні моделі;

г) намагаються дублювати реальний світ.

3. Мікроекономіка:

а) оперує сукупними рівнями доходів, зайнятості та виробництва;

б) докладно досліджує окремих суб’єктів, які становлять економічну систему;

в) вивчає детальну інформацію про окремі сегменти економічної системи;

г) базується на широкому підході до діяльності економічної системи.

4. Що з наведеного нижче не вивчає мікроекономіка?

а) виробництво в масштабі всієї економіки;

б) механізм функціонування ринку досконалої та недосконалої конкуренції;

в) ціну, попит і пропозицію;

г) виробництво кави.

5. Позитивна мікроекономічна теорія вивчає:

а) ˝що є˝;

б) ˝що повинно бути˝;

в) позитивні тенденції в економічному розвитку;

г) оціночні судження.

6. Що означає категорія рідкісність?

а) високу якість; в) неповторність;

б) обмеженість; г) трудомісткість.

7. Мікроекономіка може бути визначена як галузь економічної науки, яка включає:

а) економічну поведінку окремих груп споживачів, фірм та власників ресурсів;

б) економічну роль держави;

в) відносини між окремими представниками різних класів;

г) те, як економісту використовувати мікрокомп'ютери.

8. Поняття методу вивчає:

а) структуру предмету;

б) набір фактичних даних;

в) способи оптимального застосування всієї сукупності пізнавальних засобів;

г) світоглядні настанови вченого.

9. Яке з наведених запитань може вирішуватися на мікрорівні:

а) як стимулювати економічне зростання;

б) як подолати інфляцію;

в) що і скільки виробляти;

г) як забезпечити повну зайнятість?

10. Економічна раціональність – це такий принцип поведінки суб’єктів господарювання, відповідно до якого:

а) завжди намагається отримати за даних умов найкращий для себе результат;

б) повинен діяти за інструкціями, які завжди відбивають оптимальний варіант;

в) ощадливо витрачає гроші;

г) діє однаково, опинившись в однакових умовах.

 

Вправа 2. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове. Поясніть відповідь.

1. Мікроекономіка вивчає поведінку фірми в умовах конкуренції, ціноутворюючі фактори та економічну політику держави.

2. Основні проблеми мікроекономіки – розміщення споживчих благ і економічних ресурсів за умов досконалої та недосконалої конкуренції, ціноутворення на різних ринках і ринкова координація.

3. Чим більше модель схожа на реальний процес, тим вона краща.

4. Нормативна мікроекономічна теорія орієнтована на аналіз питання ˝що повинно бути˝, а не на констатацію, ˝що є˝.

5. В мікроекономіці широко застосовується математичний інструментарій.

6. Основні суб’єкти мікросистеми – домогосподарства, підприємства (фірми), держава.

7. Якщо гіпотеза підтверджена практикою (емпірично), то теоретичні посилання, що використовуються в ній, завжди є вірними.

8. Економічна раціональність припускає, що всі люди за умов наявності достовірної інформації обирають один і той самий об’єктивно найкращий варіант.

9. Об’єктом мікроекономіки є поведінка індивідумів, домогосподарств, підприємств (фірм) тощо в ринкових умовах.

10. У мікроекономічних дослідженнях не використовуються методи статики і динаміки.

11. Позитивний та нормативний аналіз взаємопов’язані між собою.

12. Мікроекономіка формує погляд на економічні процеси ˝згори˝ і концентрує увагу на агрегованих показниках.

13. Припущення ˝за інших однакових умов˝ є одним з найпоширеніших та найпотрібніших у економічній теорії взагалі та мікроекономіці зокрема.

Вправа 3. Виконайте завдання.

Завдання 1. Визначте, позитивним чи нормативним є кожне з наведених далі запитань. Якщо запитання нормативне, то на які з позитивних запитань треба перед цим дати відповідь?

Якщо внаслідок заморозків гине 15% поточного врожаю томатів, як це позначиться на ціні томатного соку в супермаркеті?

До чого слід вдатися уряду, щоб фінансувати розширення аеропорту: встановлення податку на ціни квитків чи податку на паливо в комплексі з оплатою за посадку в аеропорту?

Як ефективніше скоротити споживання бензину – підвищуючи (через оподаткування) ціни на бензин чи нормуючи пробіг (кількість кілометрів)?

Завдання 2. Поясніть, що з наведеного нижче входить до складу домашніх господарств, бізнесу, держави (уряду):

а) індивідуальне фермерське господарство; б) товарна біржа; в) бюджет сім’ї Іваненків; г) поточний рахунок підприємства в банку; д) чиновник міністерства; є) власник акцій; ж) поточний рахунок фізичної особи в банку, який витрачається на особисте споживання; з) професорсько – викладацький склад державного вищого навчального закладу; і) орендар землі; к) випускник вузу, який шукає роботу.

Завдання 3. Визначте в наведеному переліку абстрактні поняття:

потреби; ціна товару 20 грн.; зарплата; підручник з мікроекономіки; ХТЗ; економічні ресурси; підприємець Федченко; акціонер; банк “Аркада”; акції заводу” Азовсталь”; домогосподарство; апельсини; споживач; ткацький верстат.

 

 

Тема 2. Попит, пропозиція та їх взаємодія

 

Модель попиту

Для того, щоб описати роботу ринкового механізму необхідно проаналізувати одну з фундаментальних ринкових категорій – попит. Попит споживача характеризується не стільки тим, що він хотів би придбати, скільки тим, що він насправді здатний купити в даній ситуації. Іншими словами, попит – це платоспроможна потреба.

Разом з тим у кожного явища є кількісний бік. Величина (обсяг) попиту визначається тією максимальною кількістю даного блага, що може придбати даний покупець (покупці) за певний період часу за даних умов. У цьому визначенні важливі два уточнення. По-перше, обсяг попиту — це потік, що протікає в часі. Тому треба визначати, до якого періоду часу відноситься дана величина попиту(тиждень, місяць, рік). По-друге, умови, при яких формується даний обсяг попиту, надзвичайно важливі, тому що саме вони характеризують те середовище, у якому знаходиться приймаючий рішення про покупку споживач. Головними факторами, що впливають на вибір покупця є наступні:

- ціна даного товару (Р);

- ціни товарів, що заміняють даний у споживанні, чи товарів-субститутів (Р^s₁,..., P^s_n);

- ціни товарів, що доповнюють дане благо у споживанні, чи комплементарних благ (P^c_{1, …,} Р ^c_m);

- дохід споживача, що виділяється ним для покупки даного товару (Y);

- смаки і переваги споживача (Z);

- об'єктивні, природні (зовнішні) умови споживання (N);

- сподівання споживача (Е).

Від словесного опису моделі, що відбиває сукупність факторів, що впливають на обсяг попиту, перейдемо до аналітичного. Функцією попиту називається залежність величини попиту від відповідних зазначеним факторам величин:

Q^D = f(P, Р^s₁,..., P^s_n, P^c_{1, …,} Р ^c_m,, У, Z, N, Е).

Функція попиту в такому узагальненому виді дозволяє описати залежність між зазначеними змінними навіть у тому випадку, коли точне кількісне співвідношення між ними невідомо. Наприклад, знаючи, що при підвищенні ціни на товар з 2 до 3 одиниць, обсяг попиту на нього зменшується, ми можемо не знати, на скільки саме він зменшиться, але ми можемо виразити залежність між ними в загальній функціональній формі: Р ↓ Q^D↑.

Звичайно перелік факторів, що впливають на попит можливо поширити. Але найчастіше роблять іншим чином: скорочують число прийнятих до уваги факторів до необхідного мінімуму. Це означає, що інші фактори вважаються незмінними. У крайньому випадку залишається залежність обсягу попиту від ціни даного товару: Q^D = f(P).

Цю функціональну залежність уже досить легко оцінити, проводячи відповідні виміри й узагальнюючи отримані в ході статистичних спостережень дані у виді таблиць (шкал) або графіків, наприклад:

 

Ціна товару, грн.
Кількість товару, що купується, одиниць на тиждень

Отже, функцію попиту можна задавати аналітичним, табличним чи графічним способами.

При всім різноманітті конкретних функцій попиту їх поєднує одна загальна властивість: зі зменшенням ціни (за інших рівних умов, тобто коли значення всіх факторів, перерахованих вище, не змінюються) кількість товару, що в змозі купити споживач, зростає. Саме ця емпірично виведена залежність вважається законом попиту. Відповідно на графіку її виражає крива попиту (рис. 2.1), яка має від’ємний нахил.

Разом з тим взаємозв'язок ціни і кількості, що купується, можна розглядати й у зворотному напрямку. У такому випадку та ж сама крива попиту на тім же самому графіку буде показувати, яку саме максимальну ціну готовий заплатити споживач за кожну дану кількість товару. В аналітичній формі така зворотна залежність має наступний вигляд: Р^D = h(Q). Така зворотна залежність також є спадною: максимальна ціна при покупці більшої кількості знижується. Зв'язок прямої і зворотної функцій попиту може бути продемонстровано на прикладі лінійної залежності:

Q^D = а - b • Р; b • P^D = а - Q; Р^D = а / b - (1 / b) • Q

Коли ціна товару змінюється, то має місце рух вздовж кривої попиту. Коли змінюється принаймні одне з "інших рівних" умов — ціни на інші товари, дохід, смаки і переваги і т. ін. — відбувається зрушення самої кривої попиту. Важливо розрізняти рух уздовж кривої попиту і зрушення самої кривої, що відбиває відповідно зміну величини (обсягу) попиту і в попиті.

При зміні ціни даного товару значення функції попиту теж зміниться: величина попиту стане іншою, і відповідна точка ринкової кон'юнктури на графіку переміститься вздовж кривої попиту. У таблиці попиту при цьому відбудеться перехід від однієї пари відповідних величин ціни й обсягу попиту до іншої.

Якщо ж зміни відбудуться в якому-небудь іншому факторі, що впливає на попит, то це змінить саму функцію попиту. На графіку це буде виражено зрушенням усієї кривої попиту вниз або уверх. Відповідно всю таблицю попиту прийдеться переписувати заново. Такі зміни, з одного боку, величини попиту і, з іншого боку, самого попиту як сукупності усіх відповідних величин, завжди треба чітко розмежовувати. Якщо зобразити ці взаємозв'язки схематично, то вийдуть наступні послідовності:

Модель пропозиції

Як і у випадку з попитом, одного бажання, навіть можливості зробити товар і доставити його на ринок, буде недостатньо. Пропозиція виникає тоді, коли економічний суб'єкт буде готовий скласти угоду з продажу доставленого на ринок товару. Величина (обсяг) пропозиції визначається максимальною кількістю товару, виготовленого для продажу за певний період часу за даних умов. Обсяг пропозиції — це потік, що протікає в часі. Тому завжди треба визначати, до якого періоду часу відноситься дана величина пропозиції. Умови, за яких визначається даний обсяг пропозиції, надзвичайно важливі, тому що саме вони характеризують те середовище, у якому знаходиться приймаючий рішення про продаж виробник. Умови, що впливають на вибір продавця відносно обсягу виробництва та реалізації продукції наступні:

- ціна даного товару (Р);

- ціни товарів-субститутів (Р^s₁,..., P^s_n);

- ціни комплементарних благ(P^c_{1, …,} Р ^c_m);

- витрати виробництва (С), що охоплюють як технології виробництва, що визначають необхідні кількості використовуваних ресурсів, так і ціни цих ресурсів;

- податки і субсидії (Т);

- об'єктивні, зовнішні (природні) умови виробництва (N);

- очікування виробників (Е).

Побудована з урахуванням цих впливів функція пропозиції буде характеризувати залежність обсягу пропозиції від даних факторів:

Q^S = f(P, Р^s₁,..., P^s_n, P^c_{1, …,} Р ^c_m, С, Т, N, Е).

Як і у випадку з функцією попиту, використовуючи припущення про те, що усі фактори, за винятком ціни, залишаються незмінними, можна одержати спрощену формулу функції пропозиції: Q^S = f(P).

Отриману залежність обсягу пропозиції від ціни товару можна представити в табличному, графічному й аналітичному виді. Таблиця пропозиції може мати наступний вигляд:

Ціна товару, грн.
Запропонована кількість товару, одиниць на тиждень

Узагальнюючи емпіричні спостереження, можна стверджувати, що (коли усі фактори, що перераховані вище, не змінюються) чим вище ціна даного товару, тим більше обсяг його пропозиції за даний період. Ця залежність називається законом пропозиції. Визначена таким чином крива пропозиції має позитивний нахил.

Найпростіший і внаслідок цього найпоширенішою формою функції пропозиції є лінійна: Q^S = а + b Р, де а і b — параметри зв'язку ціни і величини пропозиції, обумовлені на основі конкретних спостережень і статистичних обчислень.

Приведену на графіку криву пропозиції ми також можемо розглядати і як вираження зворотної залежності мінімальної ціни, за якою даний продавець згодний уступити свій товар, від його кількості. А в аналітичній формі така зворотна залежність може бути виражена у виді зворотної функції пропозиції: P^S = g (Q). Така зворотна залежність також є зростаючою: мінімальна ціна при виробництві і продажі більшої кількості того ж самого товару завжди підвищується через зростання альтернативних витрат. Зв'язок прямої і зворотної функцій пропозиції також може бути продемонстровано на прикладі лінійної залежності:

Q^S = а + b • Р; b • Р^S = Q - а; Р^S= (1/ b) • Q - а / b.

Коли ціна даного товару буде мінятися, то й значення даної функції пропозиції теж відповідно зміниться. Наприклад, при зростанні ціни величина пропозиції також збільшиться, і, відбиваючи цю зміну, точка ринкової кон'юнктури підніметься уздовж кривої пропозиції. У таблиці пропозиції теж відбудеться перехід від однієї пари відповідних величин ціни й обсягу пропозиції до іншої.

Якщо ж зміни торкнуться якого-небудь іншого з факторів, що впливають на пропозицію, то це спричинить за собою зміну усієї функції пропозиції, а це буде означати зрушення всієї кривої пропозиції. При цьому треба відзначити, що ріст пропозиції викликає зсув кривої пропозиції донизу, а скорочення пропозиції зрушить криву уверх. Відповідно і всю таблицю пропозиції прийдеться переписувати заново.

Зміни, з одного боку, величини пропозиції і, з іншого боку, самої пропозиції як сукупності усіх відповідних величин також треба розмежовувати. Якщо зобразити ці взаємозв'язки схематично, то вийдуть наступні послідовності:

3. Механізм встановлення ринкової рівноваги: