Антимонопольна політика держави

Зазначені наслідки функціонування монополії примушують суспільство робити спроби нейтралізації негативних ефектів. Відносно монополій, що не мають природного характеру, застосовується антимонопольне законодавство, а діяльність природних – регулюється державою.

Рисунок 9.2-Обмеження цін в умовах монополії

Порушення рівності Р=МС і Р=АТС свідчить про неефективний розподіл ресурсів і несправедливий розподіл доходів (одержання економічного прибутку за умов ціни P₁ та об'єму Q₁) (див. рис.9.2). Дії держави по регулюванню діяльності монополій полягають в імітації умов, характерних для конкурентного ринку. Для природних монополій встановлюються ціни продажу продуктів у відповідності з якими, за думкою суспільства, буде забезпечуватися ефективне використання ресурсів або справедливий розподіл прибутку. Ціна, яка забезпечує ефективне використання ресурсів (суспільно-оптимальна ціна), встановлюється на рівні Р=МС (ціна P₂ та об'єм Q₂ на рис.9.2.). Однак звичайно ціна такого рівня буває настільки низькою, що викликає появу у монополії збитків в короткостроковому періоді, а в довгостроковому - банкрутство фірми. Необхідно забезпечити їй хоча б отримання нормального прибутку, що обумовлює встановлення державної стелі цін на рівні Р=АТС (ціна P₃ та об'єм Q₃ на рис.9.2.). Суть дилеми регулювання цін полягає у виборі між суспільно справедливою, але збитковою для монополії ціною P₂, та ціною P₃, що гарантує нормальний прибуток монополії, але не повністю задовольняє суспільні потреби.

Наявність трансакційних витрат робить необхідність регулювання монополій ще більш суттєвим. Справа в тому, що зміни ринкової ситуації в результаті виникнення трансакційних витрат зовсім відрізняється від їхніх наслідків в умовах досконалої конкуренції. Для наочності покажемо це графічно (рис. 9.3.). Як і при аналізі досконалої конкуренції, припустимо, що трансакційні витрати повинні сплачувати споживачі.

Зсув графіка попиту з положення D₀ у положення D₁ викликає аналогічний зсув графіка граничного доходу з положення МR₀ у положення MR₁. Новою точкою рівноваги, у якій виконується умова МR = МС, замість точки С стає точка B; на новій лінії попиту їй відповідає точка G, що вказує ціну Р₂, що одержується виробником безпосередньо за товар.

На рис. 9.3 добре видно, що ця ціна вище вихідної ціни Р₀. Це означає, що існування монополій призводить до більш різкого зростання ціни Р₁, що перевищує зростання трансакційних витрат (відповідно величині Р₁ - Р₂). Різниця Р₂ - Р₀ стає додатковим прибутком, що в умовах виникнення трансакційних витрат одержує монополія. Таким чином, монополія виявляється спроможною не тільки цілком перекласти трансакційні витрати на споживачів, але й одержати при цьому додатковий монопольний прибуток. Природно, це свідчить про більш глибокий ступінь нерівності споживачів і виробників, ніж в умовах конкурентного ринку.

Рисунок 9.3 – Наслідки існування трансакційних витрат в умовах монополії

Наслідки виникнення трансакційних витрат у випадку використання суспільно-оптимальної ціни будуть зовсім іншими. Ця ціна встановлюється, як було показано вище, на рівні Р=МС, тобто до виникнення трансакційних витрат вона відповідала точці L, а після – точці К. Таким чином, ціна, що одержана продавцем за продукцію зменшилася для випадку регульованої монополії на величину (Р_ro-P_r2), меншу ніж величина трансакційних витрат. Їхня частина, що залишилася (Р_r1-P_rо), повинна бути сплачена споживачем. Отже, використання регульованої монополії дозволяє не тільки забезпечити ефективне використання виробничих ресурсів, але й більш справедливо розподіляти вантаж трансакційних витрат між монополіями і споживачами їхньої продукції.

 

Питання для обговорення на семінарському занятті

1. Характерні риси чистої монополії. Бар’єри для вступу в галузь.

2. Ціноутворення монополій. Максимізація прибутку монополістом.

3. Цінова дискримінація: поняття, умови та види.

4. Економічні наслідки монополії.

5. Антимонопольна політика та її особливості в Україні.

Практикум

Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь.

1. Монополія- це ринкова структура, де:

а) існують практично нездоланні вхідні бар'єри в галузь;

б) діє тільки один покупець;

в) існує невелика кількість конкуруючих між собою виробників;

г) існує єдина велика фірма-виробник;

2. Характерною рисою монополії на відміну від конкурентної фірми є:

а) прагнення максимізувати прибуток;

б) прагнення збільшити кількість виробленої продукції і підвищувати її ціну;

в) прагнення знижувати кількість виробленої продукції і підвищувати її ціну;

г) прагнення до найбільш повного задоволення потреб покупців у даному виді продукції.

3. Прикладом природної монополії може служити:

а) «Дженерал Моторз»; в) харківський метрополітен;

б) «Газпром»; г) фірма «Адідас».

4. На відміну від конкурентної фірми монополіст:

а) може призначати будь-як ціну на свій продукт;

б) може виробити будь-який обсяг продукції і продати її за будь-якою ціною;

в) при даній кривій ринкового попиту може вибрати комбінацію ціни й обсягу виробництва, що дає максимум прибутку;

г) має справу з зовсім еластичною кривої попиту.

5. Фірма – монополіст робить і продає такий обсяг продукції, при якому MR=190, MC=100, ATC=300. Для того, щоб одержати максимум прибутку фірма повинна:

а) підвищити ціну і збільшити обсяг виробництва;

б) підвищити ціну і зменшити обсяг виробництва;

в) підвищити ціну і зберегти колишній обсяг виробництва;

г) знизити ціну і збільшити обсяг виробництва.

6. Цінова дискримінація – це:

а) продаж за різними цінами однієї і тієї ж продукції різним покупцям;

б) різниця в оплаті праці за віком чи статтю;

в) підвищення на товар більш високої якості;

г) усі попередні відповіді вірні.

7. Монополіст, що максимізує прибуток, буде знижувати ціну на свій продукт у випадку, якщо:

а) середні витрати падають;

б) витрати на рекламу ростуть;

в) граничний дохід вище граничних витрат;

г) граничний дохід дорівнює змінним витратам.;

8. Рівень ціни на продукт монополії:

а) покриває середні витрати;

б) забезпечує ефективний розподіл ресурсів;

в) менше граничних витрат;

г) є вигідним для монополіста.

Вправа 2. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове. Поясніть відповідь.

1. Якщо фірма має монопольну владу на ринку, то потреби здійснювати рекламу в неї немає.

2. Монополіст може впливати на ціну продукту, маніпулюючи пропонованою кількістю продукту.

3. Існування монополії залежить від бар'єрів для вступу в галузь.

4. Для компанії - монополіста граничний дохід менше ніж ціна.

5. Монополіст цілком «вільний» від ринкових цін у встановленні ціни й обсягу виробництва.

6. Максимізуючий монополіст буде завжди прагнути уникати нееластичного відрізка його кривої попиту.

7. Монополістична фірма буде нарощувати виробництво продукції до такого обсягу, при якому граничний дохід дорівнює граничним витратам.

8. Монополіст призначає найвищу ціну з усіх можливих.

9. Монополіст прагне до максимуму сукупного прибутку, а не прибутку на одиницю продукції.

10. Чиста монополія є гарантом високого економічного прибутку.

Вправа 3. Виконайте завдання.

Завдання 1. На підставі даних про попит фірми, що представлені в наступній таблиці, обчисліть валовий і граничний дохід фірми. Накресліть криві валового і граничного доходу, поясніть взаємозв'язок між ними. Дайте пояснення, чому граничний дохід четвертої одиниці продукції складає 3,5 грн., незважаючи на те, що її ціна дорівнює 5 грн. Визначте еластичність попиту і покажіть еластичний відрізок кривої попиту. Який обсяг продукції виробила б прагнуча до максимального прибутку фірма?

Ціна, грн.	7,00	6,5	6,00	5,50	5,00	4,50	4,00	3,50	3,00	2,5
Обсяг попиту, один.

Завдання 2. Функція попиту Q=16-2P. Знайдіть формули сукупного і граничного доходу монополії.

Завдання 3. Фірма монополізувала виробництво цукру. Граничний дохід фірми описується функцією 1000-20Q, де Q - обсяг виробництва цукру. Функція сукупного доходу: 1000Q - 10Q², функція граничних витрат: 100 + 10Q. Скільки тонн цукру буде вироблено, якщо фірма: а) функціонує в умовах простої монополії; б) діє в умовах досконалої конкуренції.

Завдання 4. Дохід монополії при ціні 10 дорівнює 40, а при ціні 15 дорівнює 30. Знайдіть дохід при ціні 2, якщо функція попиту лінійна.

Знайдіть процентну зміну доходу монополії, якщо: а) через зниження ціни на 5%, обсяг продажів виріс на 5%; б) через збільшення ціни на 5%, обсяг продажів упав на 5%.

Завдання 5. Функція сукупних витрат монополії має вид TC=200+30Q, функція попиту на її продукцію P=60-0.2Q. Визначите ціну, при якій фірма максимізує прибуток.

Завдання 6. Функція сукупних витрат монополії виглядає в такий спосіб: TC=30+10Q. Дана фірма – монополіст, що використовує цінову дискримінацію. Функції попиту на двох ринках наступні: P₁=40-3Q₁; P₂=90-10Q₂. Визначите обсяги продажів на кожному із сегментів ринку.

Завдання 7. На ринку алмазів діє одна найбільша фірма і кілька дрібних агентів. Велика фірма дозволила іншим продавати будь-яку кількість алмазів по існуючій ринковій ціні. Попит на алмази описується рівнянням Р=100 – 2Q. Інші фірми можуть постачати наступну кількість алмазів Q = 0.5P. Яку кількість алмазів постачатиме велика фірма, якщо її граничні витрати дорівнюють 20?

 

 

Тема 10. Олігополістичний ринок

 

Ознаки олігополії

Олігополія є переважаючою формою сучасної ринкової структури. До олігопольних належать провідні галузі промисловості – автомобільна, виробництво сталі, алюмінію, електроустаткування, комп'ютерів та ін. Продукція даного ринку може бути як диференційованою, так і недиференційованою. Важливе значення має те, що тільки декілька фірм виробляють всю або майже всю продукцію галузі, причому вступ нових фірм на ринок обмежено великими розмірами підприємств. На кожне з них припадає настільки велика доля виробництва продукції, що коли приймаються економічні рішення, вони вимушені враховувати можливу реакцію партнерів по ринку. Серед моделей олігополії виділяються олігополії,засновані тане засновані на таємній змові (ціноутворення за домовленістю переслідується у всіх країнах з розвинутими економічними системами).

 

Основні моделі та стратегії

Рисунок 10.1-Модель Курно

Олігополія, не заснована на таємній домовленості. Для простоти дослідження розглядається особлива модель олігополії - дуополія (дві фірми входять до складу галузі). Принцип визначення обсягу виробництва і цін, які дозволяють максимізувати прибуток, той же самий: MC=MR. У залежності ж від цінової стратегії, виділяємо дві основні моделі поведінки фірм, які входять в олігополію: модель Курно та модель ламаної кривої попиту.

Модель Курно. Припустимо, що фірми виробляють однорідний товар, знають криву ринкового попиту і приймають свої рішення стосовно випуску продукції одночасно. Суть моделі Курно полягає в тому, що кожна фірма вважає обсяг виробництва конкурента заданим і на цій основі приймає своє рішення, захопивши весь вільний ринок. В міру зростання обсягу виробництва конкурента дана фірма скорочує обсяг свого виробництва (крива Q₁ на рис.10.1.). В той же час конкурент може провести аналогічний аналіз, відобразивши свою реакцію на поведінку першої фірми (крива Q₂ на рис.10.1.). Рівноважний рівень обсягів виробництва обох фірм знаходиться на перетині кривих реакцій (рівновага Курно). У цій точці припущення кожної фірми про обсяг виробництва іншої були правильними. Якщо ж фірми змогли домовитися про обсяги випуску та поділ прибутків, то сумарний об'єм випуску фірм буде постійним і буде знаходитися на контрактній кривій.

Рисунок 10.2-Модель ламаної кривої попиту

Модель ламаної кривої попиту. Характер кривої попиту олігополії залежить від того, чи стануть інші члени олігополії дотримуватись її цінової політики, чи проігнорують її. Якщо фірми Б і В, які входять в олігополію разом з фірмою А будуть вирівнювати свої ціни слідом за фірмою А, то зниження цін фірмою А призведе до невеликого зростання обсягу її продажу, фірми Б і В вчинять так само, і структура ринку не зміниться (крива D₁ на рис.10.2). Якщо ж відбудеться підвищення цін, то зниження обсягу продажу для кожної з фірм буде також помірним. Інша можлива реакція полягає в тому, що фірми Б і В будуть ігнорувати будь-яку зміну ціни, зроблену А, в цьому випадку при зниженні цін фірма А забезпечить розширення обсягу продаж за рахунок своїх конкурентів, змінивши тим самим структуру ринку. Навпаки, якщо фірма А підвищить ціну, вона буде витіснена з ринку і втратить багато покупців, які переключаться на продукцію фірми Б і В, оскільки вона дешевша (крива D₂ на рис.10.2). Найбільш логічними діями фірм Б і В є, очевидно, вирівнювання цін при зниженні їх фірмою А для недопущення втрати позицій на ринку і ігнорування підвищення фірмою А цін для захоплення її ринкового простору. Крива попиту в цьому випадку набуває вигляду ламаної (рис.10.2.).

Олігополія, заснована на таємній з мові. Таємна змова має місце в тому випадку, коли фірми досягають безпосередньої мовчазної згоди про те, щоб зафіксувати ціни, розподіляти ринки або іншим чином обмежити конкуренцію між собою. Якщо олігополістичні фірми стикаються з однаковими умовами формування попиту і витрат, то вступивши в таємну змову, вони стануть монополістами, які максимізують прибуток за таким же сценарієм.

Олігополія з погляду теорії ігор. "Дилема ув'язненого". В даний час усе більше значення для аналізу олігополістичних ситуацій набуває теорія ігор. Теорія ігор - наука, що досліджує математичними методами поводження учасників у ймовірних ситуаціях, пов'язаних із прийняттям рішень. Предметом цієї теорії є ігрові ситуації із заздалегідь установленими правилами (типу гри в карти чи доміно). У ході гри можливі різні спільні дії - коаліції гравців, конфлікти.

Стратегія гравців визначається цільової функцією, яка показує виграш чи програш учасника. Форми цих ігор різноманітні. Найбільш простий різновид - гри з двома учасниками. Якщо в грі беруть участь не менш трьох гравців, можливе утворення коаліцій, що ускладнює аналіз. З погляду платіжної суми гри поділяються на дві групи – з нульовою і ненульовою сумами. Гри з нульовою сумою називають ще антагоністичними – виграш одних у точності дорівнює програшу інших, а загальна сума виграшу дорівнює нулю. По характеру попередньої домовленості ігри поділяються на кооперативні (коли утворюються коаліції гравців) і некооперативні (коли кожний грає за себе проти усіх).

Найбільш відомий приклад некооперативної гри з нульовою сумою - модель Курно, а з ненульовою сумою - "дилеми ув'язненого". Суть її полягає в наступному. На гарячому поймали двох злодіїв, яким пред'явлене обвинувачення в ряді крадіжок. Перед кожним з них постає дилема – чи зізнаватися в старих (недоведених) крадіжках чи ні. Якщо зізнається тільки один зі злодіїв, то той, що зізнався, одержує мінімальний термін ув'язнення (1 рік), а його товариш, що не зізнався, – максимальний (10 років). Якщо обоє злодія одночасно зізнаються, то обоє одержать невелике зменшення (по 6 років ув'язнення); якщо обоє будуть заперечувати провину, обоє отримають покарання тільки за останню крадіжку (по 3 роки). Ув'язнені сидять у різних камерах і не можуть домовитися один з одним. Перед нами – некооперативна (неузгоджена) гра з ненульовою (у даному випадку негативною) сумою. Характерною рисою цієї гри є невигідність для обох учасників керуватися своїми корисливими інтересами. "Дилема ув'язненого" може використовуватися для аналізу процесу встановлення ціни учасниками олігополістичного ринку.

Картель. Прагнення олігополістів до кооперативної поведінки сприяє утворенню картелів. Картель – це об'єднання фірм, що погоджують свої рішення з приводу цін і обсягів продукції так, ніби вони злилися в чисту монополію. Утворення картелю вимагає вироблення спільної стратегії (з приводу цін, обсягів виробництва), установлення квот для кожного учасника і створення механізму контролю за виконанням прийнятих рішень. Установлення єдиних монопольних цін підвищує дохід всіх учасників, але ріст цін досягається шляхом обов'язкового зниження обсягу продажів. У результаті в кожного учасника виникає спокуса одержати подвійний виграш: продавати свою продукцію за високою картельною ціною, але з перевищенням низьких картельних квот. Якщо подібного роду опортуністична поведінка стане загальною, то картель розвалиться.

Картель – класичний приклад кооперативної гри з кількома учасниками. Обов'язкова умова картельної угоди полягає в тім, щоб кожен його учасник одержав не менше того, на що він міг би розраховувати при об'єднанні проти нього всіх інших олігополістів.

 

Питання для обговорення на семінарському занятті

1. Основні риси олігополії.

2. Ціноутворення олігополії у короткостроковому періоді.

3. Поведінка фірм-олігополістів: некооперативна і кооперативна.

4. Основні моделі і стратегії.

5. Ефективність і соціально-економічні наслідки олігополії.

 

Практикум

Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь.

1. Олігополія – це ринкова структура, де оперує:

а) велике число конкуруючих фірм, що виробляють однорідний продукт;

б) велике число конкуруючих фірм, що виробляють диференційований продукт;

в) невелика кількість конкуруючих фірм;

г) тільки одна велика фірма.

2. Олігополія припускає, що:

а) олігополісти не враховують поведінки своїх конкурентів і поводяться як при досконалій конкуренції;

б) олігополісти вступають у змову один з одним;

в) олігополісти намагаються передбачати поведінку конкурентів, але виступають у рамках деякого економічного співтовариства;

г) можуть використовувати всі перераховані вище моделі поведінки.

3. Граничний дохід не нижче ринкової ціни серед:

а) монополістичних конкурентів; в) учасників картелю;

б) монополістів; г) досконалих конкурентів.

4. Ви припускаєте, що якщо ваша фірма знизить свою ціну, конкуренти відповідно знизять свої ціни, але якщо ви підвищите її, жодна фірма не наслідуватиме ваш приклад. Це означає, що ваша фірма:

а) є ціновим лідером на олігополістичному ринку;

б) найбільш ефективна в галузі;

в) має «ламану криву попиту»;

г) одна з конкурентних фірм у галузі.

5. Який із продуктів ніколи не вироблявся в рамках картельної угоди виробників:

а) нафта; б) банани; в) цукор; г) пшениця.

6. «Ламана» крива попиту для олігополіста обов'язково припускає:

а) розрив у кривій граничного доходу;

б) розрив у кривій граничних витрат;

в) що ціна товару не повинна бути вище граничного доходу;

г) що поведінка фірми не є оптимальною.

7. Найбільше ймовірно, що учасник картелю міг би збільшити свій прибуток:

а) продаючи свої товари по більш низькій ціні, ніж інші учасники картелю;

б) установлюючи більш високу ціну, ніж інші учасники картелю;

в) обмежуючи виробництва своєї продукції нижче встановленої квоти, щоб підвищити ціну;

г) наполягаючи на тому, щоб картель постійно підвищував погоджену ціну.

 

Вправа 2. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове. Поясніть відповідь.

1. Якщо на ринку мається більше двох фірм, то має місце олігополія.

2. Якщо на олігополістичному ринку фірма підвищить чи знизить ціну чи обсяг виробництва продукції, то це вплине на продажі і прибуток фірм–конкурентів.

3. Олігополістична взаємозалежність фірм на ринку призводить до того, що одна фірма стає пануючою, придушуючи інтереси інших.

4. На олігополістичному ринку ціни менш стійкі, ніж в умовах досконалої конкуренції.

5. Ринкова поведінка галузевого картелю, максимізуючого прибуток, аналогічна поведінці чистої монополії.

6. На практиці картелі і подібні їм таємні угоди важко створювати і підтримувати довгий час.

7. Дуополия - один з окремих випадків моделі олігополістичної конкуренції.

8. Суперництво олігополістів підтримується головним чином ціновою, ніж неціновою конкуренцією.

9. Цінові війни призводять до зниження прибутків всіх учасників олігополії.

10. Рівновага Курно виникає як точка перетинання кривих реагування двох фірм.

Вправа 3. Виконайте завдання.

Завдання 1. Дослідження ринку паперу, що знаходиться в умовах дуополии, встановило, що функції реагування кожної фірми – виробника папера мають вид: Q₁=100-2Q₂,Q₂=100-2Q₁, де Q₁ і Q₂ характеризують обсяги виробництва відповідно першої і другої фірм. Накресліть функції реагування й обчисліть пропорції розділу ринку між ними.

Завдання 2. У галузі діють три фірми однакового розміру. Граничні витрати кожної фірми однакові, постійні і дорівнюють 298 грн. Попит на продукцію галузі представлений наступними даними:

Ціна, грн.
Обсяг попиту, шт

Якою буде рівноважна ціна і яку кількість продукції виготовить кожна фірма, якщо фірми об'єднаються в картель.

Завдання 3. У галузі діють дві фірми. Попит на товар описується рівнянням Р=100+Q. Граничні витрати обох фірм постійні і рівні 5. Яким чином фірми поділять ринок між собою, і яке буде загальне положення в галузі? Чому буде дорівнює ціна товару?

Завдання 4. У моделі дуополії Курно зворотна функція попиту дорівнює Р = 120 – Q. Граничні витрати обох фірм на виробництво товару дорівнюють 9. Визначите обсяг виробництва кожної фірми, галузі в цілому і ринкову ціну на продукцію фірм, якщо вони діють самостійно. Як зміняться ці величини, якщо припустити, що фірмам вдалося домовитися про співробітництво? Як зміняться параметри рівноваги на ринку в умовах вільної конкуренції?

Завдання 5. На олігополістичному ринку діє фірма-лідер, що має функцію витрат ТС=Q² + 3Q. Функція ринкового попиту: P = 90-Q. Інші фірми можуть постачати за ціною лідера кількість продукції, що дорівнює 45. Визначите обсяг виробництва і ціну лідера.

 

 

Тема 11. Ринок монополістичної конкуренції